Справа № 504/4971/25
Номер провадження 2/504/3799/25
28.11.2025с-ще Доброслав
Суддя Доброславського районного суду Одеської області Литвинюк А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Об'єднання садоводів «Степове» Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (ЄДРПОУ 20992707) про визнання дій протиправними та незаконними, зобов'язання опломбування електролічильника, комутаційного апарату,
встановив:
18.11.2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Доброславського районного суду Одеської області із позовною заявою до Об'єднання садоводів «Степове» Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області, в якому просила визнати протиправними та незаконними дії Об'єднання садоводів «Степове» щодо користування земельною ділянкою, відмови в опломбуванні електролічильника, комутаційного апарату на садовому будинку, розташованому на земельній ділянці №894 по 25 вулиці, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, та вимаганню сплатити членські і цільові внески за 2022 рік в розмірі 3700 грн, зобов'язати Об'єднання садоводів «Степове» опломбувати електролічильник та комутаційний апарат на зазначеному садовому будинку.
Крім іншого, позовна заява містить клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ОСОБА_1 у спірних правовідносинах виступає споживачем, тому має пільгу щодо сплати судового збору.
25.11.2025 року, відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Доброславського районного суду Одеської області Литвинюк А.В.
Відповідно до ст.187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.175 ЦПК України, а також вимогам ст.177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про відкриття провадження встановлено, що поданий позов не відповідає вимогам законодавства (ст.175 і ст.177 ЦПК України), у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Відповідно до ч.4 ст.175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Відповідно до приписів ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач ОСОБА_1 посилається на те, що у спірних правовідносинах виступає споживачем, проте укладеного з нею договору, як побутового споживача з постачальником електричної енергії не надала.
Крім цього, відключення електроустановок проводиться за ПРРЕЕ у випадку, коли електроустановки фізичних осіб-споживачів електричної енергії приєднані безпосередньо до електричних мереж постачальника електричної енергії на підставі договору.
Якщо такого договору не укладено, на ці правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Приписи ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються у разі звернення до суду з позовом спрямованим на захист прав споживача, а не будь-якого позову пов'язаного з наданням тих чи інших послуг.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Вказаний спеціальний закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками, продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Закон України «Про захист прав споживачів» надає визначення поняттю «послуга», закріпленому п.17 ст.1, як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відповідно до п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Тобто, споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.
У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації споживачеві один про одного та щодо умов договору; про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, винагороди товариства, порядок розподілу товару, тощо. А у разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Із системного аналізу положень Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав заявника як споживача послуг.
Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
А тому, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до приписів ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Ч.1 ст.2 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до місцевого суду позову немайнового характеру фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн).
Суддя зазначає, що у разі звернення до суду фізичної особи ОСОБА_1 , яка в розумінні Закону України «Про судовий збір» є платником судового збору, тобто наявність чи відсутність підстав для сплати судового збору пов'язана не з її статусом, а безпосередньо з цією особою - позивачем.
Відповідно до приписів ст.8 ЗУ «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Ч.2 передбачає, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, перелік підстав для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, його зменшення або звільнення є вичерпним, позивач ОСОБА_1 , як фізична особа не визначена законом як суб'єкт, до якого можуть бути застосовані положення ст.ст.5,8 Закону України «Про судовий збір». Не надано ОСОБА_1 і доказів наявності встановлених законом підстав для звільнення від сплати судового збору за подання позову до суду.
Суд зазначає, що ст.129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Зазначена правова позиція також збігається з висновками Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі № 21-5496а15.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення позивачу сплати судового збору, суд з урахуванням правових позицій, викладених у Постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року №2 виходить із того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Окрім того, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення за судовим захистом.
З урахуванням викладеного, суд не бере до уваги посилання позивача на Постанову Верховного Суду України від 11.01.2022 року по справі №916/1248/21, бо викладені в зазначеній постанові мотиви щодо сплати судового збору стосуються конкретного випадку, а саме апеляційного оскарження ухвал суду.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації № В (81) 7 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, ухваленій 14 травня 1981 року: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Відтак, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Враховуючи викладене, суд не вбачає достатньо правових підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору за подання цього позову до суду.
У зв'язку з чим, позивачу необхідно надати суду докази сплати судового збору за подання позову немайнового характеру за 2-ма позовними вимогами в розмірі 2422,40 грн (1211,20 грн +1211,20 грн).
Крім того, при сплаті судового збору необхідно врахувати приписи ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях
Отримувач коштів ГУК в Од.обл./смт Доброслав/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526
Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA458999980313191206000015684
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Державна судова адміністрація
України, 050).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.175,177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання позивачем ухвали.
На підставі наведеного, керуючись п.5 ч.3 ст.175, ч.ч.1,2 ст.ст.185, 353 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Об'єднання садоводів «Степове» Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (ЄДРПОУ 20992707) ОСОБА_1 до Об'єднання садоводів «Степове» Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (ЄДРПОУ 20992707) про визнання дій протиправними та незаконними, зобов'язання опломбування електролічильника, комутаційного апарату - залишити без руху і надати заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання позивачем ухвали.
Копію ухвали направити позивачеві та роз'яснити, що в установлений судом строк необхідно усунути виявлені суддею недоліки.
Попередити, що у разі невиконання вимог суду у вказаний строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя Литвинюк А. В.