Справа № 945/2583/25
Провадження № 1-кп/945/654/25
Іменем України
11 грудня 2025 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;
прокурора ОСОБА_3 ;
захисника ОСОБА_4 ;
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в місті Миколаєві під час розгляду кримінального провадження №62025150010005674 від 20.10.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Каховка Херсонської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
встановив:
У провадженні Миколаївського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурором під час судового засідання було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою», обраного слідчим суддею Інгульського районного суду м. Миколаєва 21 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_5 , на обґрунтування якого зазначено про продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказане клопотання просив задовольнити з мотивів та підстав, викладених у ньому.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні фактично не заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою».
Захисник у судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 мала іншу позицію ніж її підзахисний, зазначивши, що підстав для подальшого утримання ОСОБА_5 в умовах СІЗО не має, а ризики, на які вказує прокурор є надуманими та не підтвердженими. Звернула увагу суду на те, що обвинувачений бажає нести військову службу, проте альтернативну, відповідно до його віросповідання. За таких обставин, ОСОБА_5 необхідно надати можливість звернутись до відповідних установ та підшукати собі ВЧ, у якій можливо нести саме такий вид військової служби. В умовах СІЗО це зробити неможливо.
Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступного.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за санкцією якого можливе призначення покарання безальтернативно у вигляді «позбавлення волі» строком до 10 років.
Ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва 21 жовтня 2025 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави. Строк тримання під вартою закінчується 18 грудня 2025 року.
На даний час розгляд кримінального провадження перебуває на початковому етапі, не досліджено письмові докази та не допитано свідків.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого переховування від суду. Так, останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності ризику переховування суд також враховує ту обставину, що матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей щодо наявних міцних соціальних зав'язків обвинуваченого, що могло би гарантувати присутність обвинуваченого за місцем свого проживання. Крім того, обвинувачений має місце реєстрації в іншій області, де тривалий час і проживав. Наведене створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачений у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією, зможе переховуватись від суду, оскільки достатні стримуючі фактори відсутні.
Крім того судом встановлено, не оспорюється та підтверджено стороною захисту, що у Херсонському міському суді на розгляді перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за ст. 336 КК України. Разом з тим обвинувачений не володіє інформацією про стан розгляду кримінального провадження та його стадії.
Отже, така поведінка ОСОБА_5 ставить під сумнів можливість належним чином виконання ним обов'язків обвинуваченого.
При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_5 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого; відсутність жодних відомостей про міцність соціальних зав'язків, що ставить під сумнів можливість належного виконання обов'язків обвинуваченим; судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосовано з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкриміновано та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених статтями 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу і не перестали існувати, а застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, не передбачене ч. 8 ст. 176 КПК України.
При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу, розмір застави залишити у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 грн.
Керуючись статтями 110, 176-178, 183, 184, 193-194, 199, 369, 372 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, строком на 60 діб, до 09 лютого 2026 року включно, що є не більше ніж 60 діб з дати закінчення строку дії попередньої ухвали від 21.10.2025.
Визначити розмір застави, після внесення якої обвинувачений повинен бути звільнений з-під варти, у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60 560 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Покласти на ОСОБА_5 у разі звільнення під заставу такі зобов'язання:
-прибувати за кожною вимогою суду;
-не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора та суд, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Попередити ОСОБА_5 про наслідки невиконання обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, прокурором протягом 5(п'яти)днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Повний текс ухвали складено 15 грудня 2025 року о 16 год. 00 хв.
Суддя ОСОБА_6
15.12.2025