Справа № 944/4222/25
Провадження №2-з/944/16/25
15.12.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області у складі судді Колтуна Ю.М. розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Тиміцької Світлани Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовм ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів,
встановив:
адвокат Тиміцька С.М. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі судового наказу у справі № 944/3016/21, виданого Яворівським районним судом Львівської області 16.06.2021, що здійснюється державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Беляк О. Б., до набрання законної сили рішенням суду в даній справі.
В обґрунтування якої зазначено, що у провадженні Яворівського районного суду Львівської області перебуває цивільна справа № 944/4222/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів, у зв'язку зі зміною місця проживання дитини.
Так, 16.06.2021 Яворівським районним судом Львівської області у справі № 944/3016/21 було прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 усіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.06.2021та до досягнення дитиною повноліття (виконавче провадження № 66351090)
Впродовж червня 2021 року до лютого 2023 року ОСОБА_1 своєчасно сплачував аліменти. Однак, у лютому 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ. Після цього, він неодноразово звертався в Тернопільський відділ державної виконавчої служби, надаючи всю необхідну інформацію для того, щоб здійснювалося нарахування аліментів з його доходів. Але державною виконавчою службою аліменти не стягувалися, а тому у серпні 2023 року, та у червні 2024 року ОСОБА_1 самостійно сплатив відповідно 50 000 грн та 70 000 грн.
Сума заборгованості станом на 01.04.2025 становила 301 672, 10 грн.
Та вже 04.05.2025 державним виконавцем виносено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено її за місцем служби ОСОБА_1 . У зв'язку з цим, починаючи із серпня 2025 року із останнього стягуються аліменти у розмірі 50 відсотків щомісяця (25 відсотків для погашення боргу та 25 відсотків стягнення аліментів за поточні місяці), що створює критичну соціальну та матеріальну небезпеку для батька та дитини. Таким чином, із серпня по жовтень 2025 року із батька дитини стягнуто 55 791,71 грн.
Однак у липні 2025 року, син ОСОБА_3 , після виповнення йому 14 років, прийняв рішення проживати із батьком - ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_1 . Тому подальше утримання половини грошового забезпечення у військовослужбовця фактично порушує ст. 182, 192 СК України, оскільки дитина проживає з батьком і він її утримує.
Відтак, вчинення виконавчих дій може унеможливити виконання майбутнього рішення суду, якщо суд установить, що дитина проживає з батьком та аліменти не підлягають стягненню.
Заявник вважає, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення є співмірним, невідкладним та обґрунтованим, оскільки продовження примусового стягнення шкодить інтересам дитини та позбавляє батька коштів на утримання цієї ж дитини.
Заяву розглянуто за відсутності учасників справи у відповідність до ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову допускається на будь якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У п. 7 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ вказано, що питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні.
З урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення.
Згідно з статтею 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 1/4 усіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.06.2021 та до досягнення дитиною повноліття, проводиться Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в рамках виконавчого провадження № 66351090 на підставі судового наказу № 944/3016/21 виданого 16.06.2021 Яворівським районним судом Львівської області.
Відповідно до приписів пункту 9 статті 129 Конституції України обов'язковість судового рішення є однією з засад судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Зупинення виплат аліментів на утримання дитини за виконавчим провадженням, фактично зупинить виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що в свою чергу призведе до порушення гарантованого державою права інших учасників виконавчого провадження на своєчасне виконання рішення суду.
Метою вирішення питання про зупинення виконання судового рішення є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала відповідне клопотання, інших осіб, які є учасниками справи, якщо такі наслідки можуть настати у зв'язку з виконанням судового рішення.
Представником позивача у своїй заяві не наведено тих обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання за виконавчим листом про стягнення аліментів, які є періодичними платежами, що стягуються на утримання неповнолітньої дитини, утруднить або може призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.
У разі задоволення позову про припинення стягнення аліментів, стягнення аліментів має бути припинено від дня набрання чинності рішенням суду, а не від дня пред'явлення позову.
Тому суддя вважає помилковим твердження заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду.
Відповідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі №524/188/18 (провадження № 61-38051св18), недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Аналогічна позиція викладена і в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року по справі № 950/2492/19, провадження № 61-11673ск20.
В даному випадку позивач фактично просить зупинити виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, яке набрало законної сили, що суперечить гарантованому Конституцією України принципу обов'язковості судових рішень.
На підставі зазначеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову, зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності таких заходів, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суддя дійшов висновку, що відсутня реальна загроза невиконання судового рішення у випадку прийняття його на користь позивача, тому заявлені вимоги про забезпечення позову задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 149-153, 261 ЦПК України, суддя,
ухвалив:
у задоволенні заяви адвоката Тиміцької Світлани Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовм ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Юрій КОЛТУН