Справа № 707/3600/25
Провадження № 2/708/732/25
15 грудня 2025 року м. Чигирин
Чигиринський районний суд Черкаської області одноособово у складі головуючого судді Попельнюха А. О. розглянув у приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛТ кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та
ТОВ "КЛТ кредит" через свого представника - адвоката Руденка К. В. із використанням системи "Електронний суд" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 70 875,00 грн. В обґрунтування позову зазначає, що 03.04.2024 між ТОВ «КЛТ Кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 8432, на підставі якого відповідачка отримала кредит в розмірі 7 000,00 грн строком на 365 днів, тобто до 03.04.2025, шляхом його переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «Приватбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5 % річних).
Через порушення відповідачкою своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними утворилась заборгованість в загальному розмірі 70 875,00 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 7 000,00 грн, та заборгованості за нарахованими процентами за період з 03.04.2024 до 03.04.2025 в сумі 63 875,00 грн.
У зв'язку із цим, просить стягнути з відповідачки на свою користь вказану заборгованість, витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 12.09.2025 справа передана за підсудністю до Чигиринського районного суду Черкаської області.
Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 21.10.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, справа призначена до судового розгляду без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачці встановлений строк на подання відзиву. Задоволено клопотання про витребування доказів.
Витребувані судом докази надані на виконання ухвали суду та долучені до матеріалів справи.
Під час підготовки справи до судового розгляду по суті установлено, що відповідачка ОСОБА_1 правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася, жодних заяв або клопотань суду не надала. За таких обставин, у зв'язку із ненаданням відповідачкою відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд проводить розгляд справи за наявними матеріалами, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
За таких обставин суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди представника позивача на проведення заочного розгляду справи, дійшов висновку про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши наявні у справі докази, судом установлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Правовідносини, що виникли між сторонами спору, є договірними відносинами, пов'язаними із отриманням кредиту та відповідальності за порушення взятих на себе позичальником зобов'язань, тому до їх правового врегулювання застосуванню підлягають норми Розділу ІІ «Загальні положення про договір» та Глави 71 Розділу ІІІ «Окремі види зобов'язань» Книги П'ятої «Зобов'язальне право» Цивільного кодексу України.
Також, при розгляді вказаної цивільної справи суд враховує загальні засади цивільного судочинства, зокрема принцип змагальності сторін, нормативне визначення якого надано у статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням стороною процесуальних дій покладено на кожну із сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На підставі ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦПК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Тобто, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регламентовані Законом України «Про електронну комерцію» (Закон № 675-VIII).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
У свою чергу частиною 5 статті 11 Закону № 675-VIII встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Вимогами ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII передбачено, що у разі укладення електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII).
На підставі ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
22.11.2023 прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон № 3498-ІХ), яким внесені зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Судом установлено, що 03.04.2024 між ТОВ «КЛТ кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 8432, на підставі якого відповідачка отримала кредит в розмірі 7 000,00 грн строком на 365 днів (до 03.04.2025) шляхом його переказу на платіжну картку № НОМЕР_2 , емітовану АТ КБ «Приватбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування (912,5 % річних).
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідачки на веб-сайті товариства та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Підписання кредитного договору електронним підписом із одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в т.ч. на умовах фінансового кредиту, з яким відповідач ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, правила надання грошових коштів у позику, в т.ч. на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «КЛТ кредит», викладені для загального доступну в мережі Інтернет на сайті https://kltcredit.com.ua/uk/about_us.
Відповідно до п.1.3 кредитного договору позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.
Строк надання кредиту відповідно до п.1.4 кредитного договору становить 365 днів.
Відповідно до п.п. 2.4.1 кредитного договору позичальник зобов'язується у встановлений строк (п. 1.3 договору) повернути кредит та сплатити проценти за його користування.
Невід'ємною частиною цього договору є правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «КЛТ кредит», які розміщені на сайті товариства (п. 1.6 договору).
ТОВ «КЛТ кредит» виконало свої зобов'язання за кредитом, перерахувавши на картковий рахунок відповідачки грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку, наданою АТ КБ "Приватбанк" на виконання ухвали суду про витребування доказів.
Згідно розрахунку заборгованості відповідачка має заборгованість за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 70 875,00 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 7 000,00 грн, та заборгованості за нарахованими процентами за період з 03.04.2024 до 03.04.2025 в сумі 63 875,00 грн.
Належних доказів погашення заборгованості відповідачкою під час судового розгляду цієї справи не надано.
З наведеного слідує, що відповідачка не виконала зобов'язань, узятих на себе за кредитним договором, але відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом установлено, що позивачем за період з 03.04.2024 (дата укладення договору) до 03.04.2025 (дата закінчення строку кредитування) нараховано відповідачці відсотки за користування кредитом виходячи із розрахунку 2,5 % в день.
Однак, ураховуючи п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачений максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % та ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачений максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.Натомість у спірних правовідносинах нарахування за весь період користування кредитними коштами позивачем проведено за денною ставкою у розмірі 2,5 %, що не відповідає вимогам закону.
За таких обставин судом встановлені підстави для проведення власного розрахунку заборгованості зі сплати процентів за період з 03.04.2024 (укладення кредитного договору) до 03.04.2025. Як слідує з наведених змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, відсотки нараховуються таким чином:
-з 04.04.2024 до 21.04.2024 за ставкою 2,5 %/день (7 000,00 грн х 2,5 %/дн х 18 дн) = 3 150,00 грн;
-з 22.04.2024 до 19.08.2024 за ставкою 1,5 %/день (7 000,00 грн х 1,5 %/дн х 120 дн) =12 600,00 грн;
-з 20.08.2024 до 03.04.2025 за ставкою 1,0 %/день (7 000,00 грн х 1,0 %/дн х 227 дн) =15 890,00 грн розраховано відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, під час розгляду справи судом установлено, що розмір простроченої заборгованості ОСОБА_1 зі сплати процентів становить 21 960,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідачки (3 150,00 грн + 12 600,00 грн + 15 890,00 грн = 31 640,00грн).
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачкою були допущені порушення укладеного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість з погашення суми боргу та процентів за користування грошовими коштами.
Наведені висновки суду підтверджують наявність порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідачки наявної заборгованості зі сплати основного боргу у сумі 7 000,00 грн, зі сплати процентів у сумі 31 640,00грн, а всього - 38 640,00 грн, відповідно позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог (54,52 %), стягненню з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягають понесені позивачем витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 320,69 грн.
Вирішуючи вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, судом установлено таке.
Згідно з положеннями ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підтвердження наявності та реальності витрат на професійну правничу (правову) допомогу, понесених позивачем у зв'язку із розглядом цієї справи, суду наданий договір № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , витяг з реєстру № 1 до акту приймання - передачі наданих послуг № 5 від 03.03.2025 до договору від 16.09.2024, погоджений між ТОВ «КЛТ кредит» та ФОП ОСОБА_2 , і платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 241 від 07.03.2025 на суму 100 000,00 грн згідно договору № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024 по акту приймання - передачі наданих послуг № 5 від 03.03.2025.
З урахуванням категорії справи, обсягу виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, співмірність даних витрат, часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам (54,52 %) у розмірі 5 452,00 грн.
Керуючись ст.ст.12-13,259,263-265,268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛТ кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛТ кредит" заборгованість за кредитним договором № 8432 від 03.04.2024 зі сплати основного боргу у сумі 7 000,00 грн, зі сплати процентів у сумі 31 640,00грн, а всього 38 640,00 грн (тридцять вісім тисяч шістсот сорок гривень 00 коп).
У задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛТ кредит" судовий збір в сумі 1 320,69 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 5 452,00 грн, а всього 6 772,69 грн (шість тисяч сімсот сімдесят дві гривні 69 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасники та їх адреси:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “КЛТ кредит» (код ЄДРПОУ: 40076206, місцезнаходження: м. Київ, площа Солом'янська, буд. 2, прим. 04);
Представник позивача: Руденко Костянтин Васильович (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ