Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/485/23
Провадження № 1-кп/644/284/25
15.12.2025
15 грудня 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова в складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
потерпілих - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221180001226 від 15.10.2022 відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Славгород Краснопільського району Сумської області, раніше не судимого, не одруженого, з середньою освітою, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , -
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п.7 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15 п.п.1,7 ч.2 ст. 115 КК України,
15.10.2022 приблизно о 20 годині 45 хвилин обвинувачений ОСОБА_9 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебував в районі кафе «333» за адресою: проспект Індустріальний,10, м. Харків, та побачив раніше незнайомого ОСОБА_10 , який вийшов з вказаного кафе та сів за кермо у припаркований навпроти кафе автомобіль ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 . В цей момент обвинувачений ОСОБА_9 без будь-якої причини вирішив позбавити життя ОСОБА_10 . Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на позбавлення життя ОСОБА_10 , з мотивів явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, діючи з особливою зухвалістю, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття з іншими особами та нормами моралі, діючи умисно, без будь-якої причини, з метою вбивства, обвинувачений ОСОБА_9 підійшов до автомобілю ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , припаркованого навпроти будинку за адресою: проспект Індустріальний, 10, м. Харків, рукою відкрив водійські двері та діставши невстановлений предмет, що має колючо-ріжучі властивості, який заздалегідь приніс із собою, завдав ним один удар спереду в область грудної клітини ОСОБА_10 , чим спричинив колото-різане поранення груді, що проникає в плевральну порожнину, з ушкодженням серця, крововиливом у плевральну порожнину, від чого ОСОБА_10 помер на місці.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.15 п.п.1,7 ч.2ст. 115 КК України.
Так, за пред'явленим обвинуваченням, ОСОБА_9 також обвинувачується в тому, що 15.10.2022 приблизно о 20:46 він, будучи особою яка раніше вчинила умисне вбивство, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, обійшовши автомобіль ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , припаркований навпроти кафе «333», за адресою: вул. Біблика, 32/10, м. Харків, побачив біля входу до кафе раніше незнайомого ОСОБА_7 , з яким ОСОБА_9 жодних стосунків не підтримував та якого без будь-якої причини вирішив позбавити життя.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на позбавлення життя ОСОБА_7 , з мотивів явної неповаги до суспільства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, діючи з особливою зухвалістю, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття з іншими особами та нормами моралі, діючи умисно, без будь-якої причини, з метою вбивства, ОСОБА_9 підійшов до ОСОБА_7 , який знаходився на вулиці коло входу до кафе «333» за адресою: вул. Біблика, 32/10, м. Харків та тримаючи невстановлений предмет, який заздалегідь приніс із собою, що має колючо-ріжучі властивості, 15.10.2022 приблизно о 20:46 завдав ним один удар спереду в область грудної клітини ОСОБА_7 . Захищаючись від ОСОБА_9 , ОСОБА_7 відскочив назад. Внаслідок таких дій, ОСОБА_9 спричинив наскрізне колото-різане пошкодження у верхній третині на лівій поличці куртки, в яку був одягнутий ОСОБА_7 . ОСОБА_9 свій злочинний умисел, направлений на заподіяння смерті ОСОБА_7 не зміг довести до кінця з причини, що не залежали від його волі та не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, так як ОСОБА_7 з місця вчинення злочину втік, забіг у приміщення кафе «333» за адресою: вул. Біблика, 32/10, м. Харків та покликав про допомогу.
З метою бути не викритим, ОСОБА_9 з місця вчинення кримінального правопорушення втік.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п.7 ч.2 ст.115 КК України та ч.3 ст.15 п.п.1,7 ч.2 ст. 115 КК України, не визнав в повному обсязі, зазначив, що він не причетний до скоєння інкримінуємих йому злочинів. Пояснив, що він знімає кімнату за адресою АДРЕСА_2 , де проживає один. 15.10.2022 він весь день перебував вдома, грав у комп'ютерні ігри. Що відбувалось у другій половині дня він взагалі не пам'ятає, оскільки вживав спиртні напої. 02.11.2022 за місцем його проживання було проведено обшук та вилучено деякий його одяг, у тому числі джинси та декілька кухонних ножів. 20.12.2022 його було затримано. Просив ухвалити виправдовувальний вирок.
Незважаючи на невизнання провини обвинуваченим ОСОБА_9 за п.7 ч.2 ст.115 КК України, його винуватість у фактично скоєному повністю підтверджується поясненнями потерпілоих, свідків та зібраними в ході досудового розслідування документами.
Так, потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що 15.10.2022 ввечері вона зі своїм чоловіком ОСОБА_10 приїхали до кафе «333» за адресою: проспект Індустріальний,10, м. Харків забирати касу. За кермом «ВАЗ - 21063», д.н.з. НОМЕР_1 , був ОСОБА_10 . Поки вона перебувала в приміщенні кафе, ОСОБА_10 , який на нетривалий час також заходив в кафе, пішов очікувати її в машину. Закінчивши справи, вона вийшла, сіла на переднє пасажирське сидіння в автомобілі. Далі відчула, що ОСОБА_10 , який перебував в салоні авто на сидінні водія, став поступово похилятися до неї. Посвітивши в його бік ліхтариком, вона побачила кров на ОСОБА_10 . Після чого, вона вийшла з машини, стала кричати, кликати на допомогу, самостійно витягла ОСОБА_10 з машини, зателефонувала до швидкої медичної допомоги та поліції. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого вона не має. На суворій мірі покарання не наполягає.
Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_7 пояснив, що 15.10.2022 ввечері він сидів на стільці перед входом в кафе «333» по пр. Індустріальному, 10, м. Харків , де, очікуючи свою дівчину, спілкувався з відвідувачем на ім'я ОСОБА_11 . Раптово раніше не знайомий йому ОСОБА_9 вийшов ззаду автомобіля марки «ВАЗ - 21063», державний номер НОМЕР_1 та напав на нього з предметом, схожим на ніж, завдавши удар йому в область грудної клітини, але він встиг зреагувати та відхилитись і нападник пошкодив лише куртку, в яку був одягнутий. Після цього нападник утік, а він зайшов у приміщення кафе, роздивився пошкодження на своєї куртці, розповів про те, що сталось ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , поліцію не викликав. Через деякий час він почув крики ОСОБА_6 , стосовно того, що в припаркованому напроти кафе автомобілю ВАЗ 21063 зарізали її чоловіка ОСОБА_10 . Після чого прибули поліція та швидка медична допомога. Далі йому стало зрозуміло, що той, хто напав на нього з ножем, вбив і ОСОБА_10 . В судовому засіданні 11.12.2025 він впевнено вказав на обвинуваченого ОСОБА_9 як на особу, яка 15.10.2022 предметом схожим на ніж пошкодила його куртку, при цьому жодних тілесних ушкоджень йому не було завдано. Додатково пояснив, що нападник не намагався його переслідувати, а втік до того, як він зайшов у приміщення кафе, двері у кафе не зачинялись. З якою метою нападник наближався до нього з ножем - йому не відомо. Він не пам'ятає, чи звертався до відповідних органів з приводу скоєного щодо нього замаху на вбивство з хуліганських мотивів. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого він не має. На суворій мірі показання не наполягає.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_13 пояснив, що ввечері 15.10.2022 він сидів на стільці перед входом в кафе «333» по пр. Індустріальному, 10, м. Харків, вживав алкоголь та спілкувався з ОСОБА_7 . В який момент та звідки з'явився обвинувачений він не помітив, оскільки знаходився у стані сильного алкогольного сп'яніння. Зрозумівши, що нападник замахнувся на ОСОБА_7 та намагається втекти, він побіг за ним, але не наздогнав.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що 15.10.2022 вона перебувала в кафе «333», коли туди забіг ОСОБА_7 та повідомив, що на нього напав невідомий чоловік, який намагався завдати йому ножове поранення і порізав при цьому йому куртку. Пізніше, поруч з кафе у автомобілі «ВАЗ - 21063», державний номер НОМЕР_1 , виявили труп ОСОБА_10 . Через деякий час після приїзду швидкої допомоги вона бачила ОСОБА_9 біля місця вчинення злочину в неадекватному стані .
Оцінюючи зазначені покази потерпілих, свідків з точки зору їх належності та допустимості, суд вважає, що вказаним критеріям вони відповідають при тому, що в цілому вони є логічними, послідовними та такими, які взаємо узгоджуються між собою та з наступними письмовими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні , а саме:
- протоколом огляду місця події від 15.10.2022 (з фототаблицею), в ході якого на узбіччі дороги поряд з транспортним засобом «ВАЗ - 21063», державний номер НОМЕР_1 за адресою м. Харків, пр. Індустріальний, 10, було виявлено труп громадянина ОСОБА_10 , з ознаками насильницької смерті, (т.1 , а.с.129-151);
- висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 № 10-12/2906-С/22 від 08.11.2022, яким встановлено, що при експертизі трупа ОСОБА_10 виявлено наявність колото-різаного поранення грудної клітини: колото-різана рана на передній поверхні грудної клітини зліва у 120-123см від підошви, різане ушкодження 5-го ребра, наскрізне ушкодження осердя, стінки лівого шлуночка серця та початкового відділу аорти, крововилив в ліву плевральну порожнину та в порожнину осердя (всього до 1900мл). Цьому пораненню відповідають лінійні ушкодження одягу (футболка та куртка). Вказане колото-різане поранення груді, що проникає в плевральну порожнину, з ушкодженням серця, крововиливом у плевральну порожнину, яке безпосередно пов?язане з настанням смерті та є її причиною, за критерієм небезпеки для життя має ознаки ТЯЖКОГО тілесного ушкодження, (т.1, а.с.194-197);
- протоколом обшуку від 02.11.2022, в ході якого за місцем проживання ОСОБА_9 - в квартирі АДРЕСА_3 було виявлено та вилучено одяг ОСОБА_9 , а саме: 1) спортивні брюки чорного кольору утеплені з білими вертикальними смужками по лінії зовнішнього шву; 2) джинси сірого кольору; 3) куртка болотного кольору з капюшоном;4) куртка синього кольору; 5) спортивна куртка з капюшоном червоного кольору; 6) пара кросівок синього кольору, а також 6) ніж з полімерним рукояткою сірого кольору, загальна довжина - 28 см, довжина клинку -18 см, ширина - 3,2 см; 7) ніж з дерев'яним рукояткою загальною довжиною - 31 см, довжина клинку - 18,5 см, ширина клинку - 2,9 см, (т.1., а.с.176-179);
- висновком судово-медичної імунологічної експертизі № 14/1267-С/22 від 08.11.2022, яким встановлено, що кров від трупа гр-на ОСОБА_10 відноситься до групи А с
ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н. Кров свідка ОСОБА_9 належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. На джинсових брюках (об'єкти №№1-3) свідка ОСОБА_9 , знайдена кров людини групи А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н, походження якої від гр-на ОСОБА_10 не виключається, (т.2, а.с.66-67).
- висновком судово-генетичної експертизи №СЕ-19/121-22/15229-БД від 13.12.2022, яким встановлено, що генетичні ознаки слідів крові, виявлених на штанах типу "джинс", що належать свідку гр. ОСОБА_9 (об'єкти №№ 1.2, 1.4, 1.5) (об'єкти №№ 2, 1, 3 згідно висновку експерта Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи від 08.11.2022 №14/1267-C/22), збігаються між собою, є змішаними, містять генетичні ознаки більш, ніж однієї особи, серед яких містяться генетичні ознаки зразка букального епітелію свідка гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об'єкт №1.1 згідно висновку судового експерта Харківського НДЕКЦ МВС від 02.12.2022 № CЕ-19/121-22/14896-БД) та зразка крові трупа гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об'єкт №2.1 згідно висновку судового експерта Харківського НДЕКЦ МВС від 07.12.2022 №CE-19/121-22/14194-БД)., (т.1, а.с.213-217).
Аналізуючи докази по справі, суд бере до уваги те, що на спростування пояснень ОСОБА_9 в частині того, що він 15.10.2022 весь день не залишав своєї кімнати, перебуючи за місцем свого проживання, суду надано належні і допустимі докази того, що на штанах типу "джинс" ОСОБА_9 була виявлена кров, яка не виключається від потерпілого ОСОБА_10 , що підтверджуються висновком судово-медичної імунологічної експертизі № 14/1267-С/22 від 08.11.2022.
В судовому засіданні на стадії дослідження речових доказів обвинувачений ОСОБА_9 не оспорював, що оглянуті штани типу "джинс" було вилучено працівниками поліції за місцем його проживання в його присутності під час обшуку; саме в цих штанах типу "джинс" він був 15.10.2022. Йому не відомо звідки в нього на брюках краплі крові загиблого ОСОБА_10 .
Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_9 щодо не причетності до скоєння інкримінованого йому діяння за п.7 ч.2 ст.115 КК України . Доводи обвинуваченого в цій частині спростовуються показами допитаних в судовому засіданні потерпілих , свідків та експертів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які кожний окремо в судовому засіданні підтвердили висновки експертиз №СЕ-19/121-22/15229-БД від 13.12.2022 та № 14/1267-С/22 від 08.11.2022 відповідно.
3 урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_9 у скоєному доведена повністю і його дії підлягають кваліфікації за п.7 ч.2 ст.115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з хуліганських мотивів.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.15 п.п.1,7 ч.2 ст.115 КК України.
Державний обвинувач в судовому засіданні підтримав зазначену кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_9 .
Допитавши обвинуваченого ОСОБА_9 , потерпілих, свідків, а також дослідивши інші надані суду докази, суд дійшов висновку, що склад злочину, передбачений ч.3 ст.15 п.п.1,7 ч.2 ст.115 КК України, в діях обвинуваченого ОСОБА_9 стороною обвинувачення при розгляді даного кримінального провадження не доведений.
Суд розглядає дане кримінальне провадження у відповідності до вимог ст. 337 КПК України, відповідно до якої, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Суд, відповідно до вимог ст.ст. 84-86, 91, 94 КПК України, оцінивши всі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів-з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, ґрунтуючись на засадах справедливості, виваженості та неупередженості, вважає, що вина ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15 п.п.1,7 ч. 2 ст. 115 КК України, не знайшла свого об'єктивного підтвердження в судовому засіданні, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст.15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Закінченим є замах, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.
Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від його волі обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України, вбивство - це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. За змістом ст. 24 КК України, наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).
Відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені у рішеннях, прийнятих за результатами перегляду судових рішень з підстав, передбачених ст.445КПК України (постанови № 5-46кс13 від 14 листопада 2013 року, № 5-10кс14 від 26 червня 2014 року, № 5-32кс14 від 11 грудня 2014 року, №5-24к15 від 18 червня 2015 року), замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення та наміру вчинити злочин, а тому він є актом, що виконується виключно за наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Ціль досягнення суспільно небезпечного результату - це конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, у тому числі й замаху. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.
У разі заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень за відсутності умислу на вбивство або заподіяння більш тяжкої шкоди здоров'ю дії винного слід кваліфікувати за наслідками, що фактично настали.
Таким чином, з вищенаведеного випливає, що кваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_9 як незакінчений замах на умисне вбивство з хуліганських мотивів двох або більше осіб можливо у випадку встановлення під час судового слідства в його діях прямого умислу на вбивство (коли винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин).
Як вбачається п.22 Постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи» від 07.02.2003року №2», ВСУ роз'яснено, що питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння,
зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного.
Так, при вирішенні питання щодо наявності в діях обвинуваченого ОСОБА_9 складу злочину за ч.3 ст.15 п.п.1,7 ч.2 ст.115 КК України, суд враховує: поведінку обвинувачено го ОСОБА_9 , зокрема, він намагався завдати удар предметом, схожим на ніж, в область тулуба потерпілого ОСОБА_7 , який сидів на стільці перед входом до кафе, тоді як ОСОБА_9 перебував в положенні «стоячи» й, таким чином, в обвинуваченого були відсутні будь-які об'єктивні перешкоди для нанесення відповідної кількості ударів з відповідною силою та локалізацією на його розсуд для спричинення таких тілесних ушкоджень, які він вважав необхідними та достатніми для досягнення своєї мети. Також, судом приймається до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_9 втік до того моменту, як ОСОБА_7 зайшов в кафе, двері в яке не зачинялись, при цьому обвинувачений не намагався переслідувати потерпілого. Відтак обвинувачений ОСОБА_9 самостійно припинив насильницькі дії щодо потерпілого ОСОБА_7 . Внаслідок дій обвинуваченого було пошкоджено куртку ОСОБА_16 , жодних тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 не завдано. З дослідженого судом відеозапису з камер відеоспостереження в кафе «333» по пр. Індустріальному, 10, м. Харків вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 зайшов в приміщення кафе, роздивляючись поріз на куртці, про що повідомив ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , на допомогу не кликав, поліцію при цьому не викликав.
Оцінюючи з точки зору належності та допустимості покази потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_13 в частині того, що ОСОБА_9 15.10.2022 предметом схожим на ніж пошкодив куртку ОСОБА_7 , при цьому жодних тілесних ушкоджень йому не завдав, суд вважає, що вказаним критеріям вони відповідають. ОСОБА_9 не намагався переслідувати ОСОБА_7 , а втік до того, як ОСОБА_7 зайшов у приміщення кафе, двері у кафе не зачинялись. Зазначені покази взаємоузгоджуються між собою та з дослідженим судом відеозаписом з камер відеоспостереження в кафе «333» по пр. Індустріальному, 10, м. Харків.
Викладене свідчить про відсутність прямого умислу у обвинуваченого ОСОБА_9 на вчинення незакінченого замаху на вбивство ОСОБА_7 .
Крім того, суд бере до уваги суб'єктивне сприйняття потерпілим ОСОБА_7 дій обвинуваченого ОСОБА_9 по епізоду за ч.3 ст.15 п.п.1,7 ч.2 ст.115 КК України. Аналізуючи покази потерпілого ОСОБА_7 в цій частині в судовому засіданні від 11.12.2025, вбачається, що йому невідомо з якою метою ОСОБА_9 наближався до нього з предметом, схожим на ніж; насильницькі дії щодо нього було самостійно припинено ОСОБА_9 . Він не пам'ятає, чи звертався до відповідних органів з приводу скоєного щодо нього замаху на вбивство з хуліганських мотивів.
Проте, з опису матеріалів досудового розслідування вбачається, що з заявою про визнання його потерпілим ОСОБА_7 звернувся до відповідних органів наприкінці січня 2023 року, в той час як злочин щодо ОСОБА_7 було вчинено ОСОБА_17 - 15.10.2022. Разом з тим, у 2022 році всі слідчі дії відбувались за участю ОСОБА_7 , який перебував у статусі свідка.
Так, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові від 13.02.2020 (справа №164/1826/17), зазначено, що якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.
У випадку, якщо поведінка обвинуваченого до, під час та безпосередньо після вчинення злочину, свідчить про відсутність в нього умислу на вбивство потерпілого та доводить те, що він діяв з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, так і настання смерті потерпілого, а тому повинен нести відповідальність лише за фактично заподіяні наслідки.
Як вбачається з досліджених в судовому засіданні доказів, наведених стороною обвинувачення в судовому засіданні, то вони як кожний окремо, так і в сукупності, не надають підстав для висновку щодо доведеності провини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15 п.п.1,7 ч.2 ст.115 КК України.
Крім того, слід зазначити, що кваліфікуючи дії обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.3 ст.15 п.п.1,7 ч.2 ст.115 КК України, органом досудового розслідування фактично викладене формулювання обвинувачення за ч.3 ст.15 п.п.13,7 ч.2 ст.115 КК України, без визначення та розмежування моменту, коли саме за версією слідства у обвинуваченого ОСОБА_9 виник умисел на спричинення смерті ОСОБА_7 та які саме дії обвинуваченого про це свідчать.
Забезпечуючи право на захист обвинуваченому, суд переконався у тому, що стороні захисту зрозуміле висунуте прокурором у такій редакції обвинувачення за ч.3 ст. 15 п.п.1,7 ч.2 ст. 115 КК України. Не зважаючи на виявлені неточності викладу обвинувачення, в тому числі і в частині зазначення в обвинуваченні місця скоєного ОСОБА_17 злочину (вул. Біблика, 32/10 замість вірного - пр. Індустріальний,10) , суд визнає виявлені недоліки викладу обвинувачення формальними і такими, що не перешкодили обвинуваченому зреалізувати свої права на захист, які гарантовані п. 1 ч. 3 ст. 42 та ч. 1 ст. 348 КПК України.
Підсумовуючи досліджені та проаналізовані у сукупності докази, надані стороною обвинувачення, щодо вини обвинуваченого в скоєнні злочину за ч.3 ст.15 п.п.1,7 ч.2 ст.115 КК України, суд приходить до висновку, що надані суду докази обвинувачення не можуть вважатися такими, що доводять вину ОСОБА_9 поза розумним сумнівом, у інкримінованому йому злочині за ч.3 ст.15 п.п.1,7 ч.2 ст.115 КК України щодо потерпілого ОСОБА_7 , а тому за даним епізодом обвинувачення ОСОБА_9 слід виправдати.
Відповідно до ч.2 ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України та ч. 2,4 ст.17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, якщо їх неможливо усунути, тлумачиться на користь такої особи.
З приводу зазначених обставин неодноразово висловлював свою правову позицію і Європейський суд з прав людини.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессегує і Джабардо проти Іспанії» в розумінні Суду принцип презумпції невинуватості полягає в наступному: тягар доведення вини обвинуваченого покладається на обвинувачення, а всі сімніви повинні тлумачитися на його користь. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що мають проти нього для того, щоб обвинувачений міг підготуватися та надати доводи в свій захист, і, врешті - решт, обвинувачення повинно надати докази, достатні для визнання його винуватим».(Barbera.Messegu and Jabardo v. Spain.1988.SeriesA. No 146.p.33.77).
При цьому, ст.92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, за винятком випадків передбачених ч.2 цієї статті покладається на слідчого, прокурора та, в установленому порядку на потерпілого.
Обставин, що згідно зі ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно зі ст.67 КК України, є вчинення злочину по епізоду п.7 ч.2 ст.115 КК Україниу стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд враховує обставини, за яких було вчинене дане кримінальне правопорушення, обстановку та спосіб вчинення злочину, думку потерпілої ОСОБА_6 , яка не наполягала на суворій мірі покарання. а також бере до уваги, що обвинувачений на обліку у лікарів нарколога на психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується опосередковано, Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №4 від 04.01.2023 ОСОБА_9 на теперішній час відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_9 перебував поза тимчасового розладу психічної діяльності , міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_9 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, (т.1,а.с. 244-246).
Враховуючи, що відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення (злочин) за п.7 ч.2 ст.115 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, в зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про призначення покарання ОСОБА_9 у виді позбавлення волі, що буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочинів), обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Цивільній позов в справі відсутній.
Згідно ч. 1 ст. 174 КК України, підлягає скасуванню арешт майна, накладений ухвалами слідчих суддів Київського районного суду м. Полтави від 20.10.2022 та 07.11.2022.
Відповідно до ст. 124 КПК України, судові витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, підлягають стягненню з ОСОБА_9 на користь держави.
Долю речових доказів, вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою, слід залишити без змін, до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_9 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.15, п.п. 1,7 ч.2 ст. 115 КК України та на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КПК України виправдати у зв'язку із недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України КК України , та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років .
Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з дати його затримання, тобто з 20 грудня 2022 року, зарахувавши йому у відбуття покарання час тримання його під вартою із розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі .
Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_9 у виді тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави судові витрати за проведення судово-молекулярних експертиз №CЕ-19/121-22/14194-БД від 07.12.2022, №CE-19/121-22/14896-БД від 02.12.2022, № CE-19/121-22/14897-БД від 01.12.2022 - на суму 13 925,98 грн, та витрати на проведення судово-дактилоскопічних експертиз №CE-19/121-22/14044-Д від 31.10.2022; №CE-19/121-22/15451-Д від 21.11.2022 - на суму 3774,16 грн, в загальному розмірі 18 853, 33 грн.
Скасувати арешти, накладені у кримінальному провадженні № 12022221180001226 від 15.10.2022 від ухвалами слідчих суддів Київського районного суду м. Полтави від 20.10.2022 та 07.11.2022 .
Речові докази:
-змиви речовини бурого кольору, сліди папілярних візерунків на трьох відрізках ліпкої стрічки після набрання вироком законної сили - знищити
-відеокамеру УІ (ІС: 20436-YYS2016) з карткою пам'яті, виявлені у автомобілі ВАЗ 21063, мобільний телефон марки «TECNO B1f» в корпусі золотисто-чорного кольору, автомобіль ВАЗ 21063 бежевого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , після набрання вироком законної сили - повернути за належністю.
-спортивні брюки чорного кольору, джинси сірого кольору, куртку болотного кольору з капюшоном; куртку синього кольору, спортивну куртку червоного кольору, кросівки синього кольору після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_9
-ніж з полімерним рукояткою сірого кольору, ніж з дерев'яним рукояткою після набрання вироком законної сили після набрання вироком законної сили - знищити
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Прокурору та обвинуваченому повний текст вироку вручається в день проголошення його резолютивної частини в умовах дії воєнного стану згідно ч.15 ст. 615 КПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://og.hr.court.gov.ua /sud2029/.
Головуючий суддя : ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3