Справа № 953/9922/25
н/п 1-кп/953/1013/25
"11" грудня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора Київської окружної прокурори м. Харкова ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000081 від 31.01.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,
22.09.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000081 від 31.01.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 ,. клопотання підтримала та просила його задовольнити, кримінальне провадження - закрити.
Суд, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали, надані до клопотання, приходить до наступного висновку.
В провадженні СВ Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000081 від 31.01.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
З наданих стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження вбачається, що у ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження органом досудового розслідування проведений певний обсяг слідчих та процесуальних дій, спрямованих на встановлення особи, яка вчинила вищевказане кримінальне правопорушення, однак за їх результатами відомості про особу, що вчинила кримінальне правопорушення, не встановлено, про підозру жодній особі не повідомлялося.
Приписами ст. 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Положеннями ст. 92, 110 КПК України передбачено, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, у встановлених КПК України випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ч. 5 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого, прокурора, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Основним засобам збирання доказів для всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.
Доказуванню у кримінальному провадженні згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є показання, речові докази, документи та висновки експертів.
Глава 20 КПК України містить положення про слідчі (розшукові) дії, які слідчий зобов'язаний вчинити у конкретному кримінальному провадженні, з метою отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів, зокрема шляхом допиту потерпілого та свідків.
Стаття 25 КПК України передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Положеннями п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України встановлено, що кримінальне провадження закривається, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Цією нормою права законодавцем встановлено правило, за яким суд приймає рішення про закриття кримінального провадження у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за умови, що не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Пунктом 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, здійснюється судом за клопотанням прокурора.
Отже, вказані норми кримінального процесуального закону пов'язують можливість закриття кримінального провадження виключно із наявністю одночасно двох підстав: не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
З Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що відомості внесені за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 України.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України є тяжким злочином.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
При цьому, згідно ч. 2, 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12015220000000081 від 31.01.2015, невстановлена особа 21.02.2014, керувала транспортним засобом, створила аварійну ситуацію для іншого транспортного засобу, який в результаті цих дій зіткнувся з опорою електромережі, й внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир загинув.
Так, прокурор вважає, що з моменту вчинення кримінального правопорушення пройшло більше 10 років, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчилися, а тому кримінальне провадження, зважаючи на те, що в результаті проведення слідчих дій не встановлено особу, яка ймовірно причетна до вищевказаних протиправних дій, підлягає закриттю на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Разом з тим суд зазначає, що вказана процесуальна норма, яка зобов'язує задовольнити відповідне клопотання прокурора про закриття кримінального провадження, передбачає дві підстави для прийняття такого рішення: закінчення строків давності та не встановлення причетних до протиправного діяння осіб.
Суд зауважує, що правова норма, передбачена п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, не надає автоматично прокурору право на звернення до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та не звільняє прокурора від виконання завдань кримінального провадження та виконання обов'язків, визначених ст. 9, 25 КПК України під час здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).
Така позиція узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду, відображеною, зокрема, в постановах від 25.08.2021 у справі № 142/536/20, від 29.06.2022 у справі № 725/3569/21, від 07.06.2023 у справі № 545/51/22, від 18.10.2023 у справі № 750/1575/23, від 05.06.2025 у справі № 552/6926/23.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2024 № 953/8874/23 наголошено, що закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, не звільняє суд від обов'язку перевірити, чи дотримався орган досудового розслідування вимог кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин справи. Прийняття рішення про закриття провадження з цієї підстави можливе лише після констатації того, що орган досудового розслідування провів повне, всебічне та неупереджене розслідування і вжив усіх можливих заходів, проте не встановив особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Дослідивши матеріали кримінального провадження № 12015220000000081 від 31.01.2015, суд дійшов висновку, що орган досудового розслідування не здійснив необхідних слідчих дій з метою встановлення особи, причетної до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 2 ст. 286 КК України.
З досліджених судом матеріалів кримінального провадження № 12015220000000081 від 31.01.2015 вбачається, що органи досудового розслідування у ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні в останнє надали доручення на проведення слідчих дій в порядку ст. 40 КПК України - 11.05.2019, яке на момент розгляду цього клопотання не виконано.
Інші матеріали не спростовують висновку, що слідчий не провів усі необхідні слідчі дії з метою встановлення осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч ч. 2 ст. 286 КК України, а тому стверджувати, що вжито усіх заходів, проведено необхідні оперативно-розшукові та слідчі дії, за результатами яких не встановлено осіб, які вчинили дане кримінальне правопорушення, у суду немає підстав.
За таких обставин досудове розслідування не може вважатися повним, а закриття кримінального провадження буде суперечити завданням та засадам кримінального провадження.
Разом з цим, виходячи з аналізу ст. 49 ч.2 КК України, закриття кримінального провадження можливо в будь якому разі, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, а тому в закритті кримінального провадження № 12015220000000081 від 31.01.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 284, 369, 372 КПК України, суд
У задоволенні клопотання прокурора Київської окружної прокурори м. Харкова ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220000000081 від 31.01.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України - відмовити.
Матеріали кримінального провадження №12015220000000081 від 31.01.2015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - повернути до Київської окружної прокуратури м. Харкова для продовження досудового розслідування.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 15.12.2025.
Суддя ОСОБА_1