Справа № 203/8163/25
Провадження № 2/0203/3246/2025
12 грудня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
за участю секретаря Сердягіної О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу у паперовій формі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2025 року позивач, ТОВ «ФК «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029, м. Бровари), за зміненою підсудністю у відповідності до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» згідно розпорядженню Голови Верховного Суду № 1/0/9-22 від 06.03.2022 внаслідок припинення роботи Іллічівським районним судом м. Маріуполя з об'єктивних причин неможливості здійснення ним правосуддя в умовах воєнного стану, який продовжено до 03 лютого 2026 року, з підстав прострочення зобов'язання за договором пред'явив через суд вимоги на предмет стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , заборгованості в розмірі 18 120 грн.
В обґрунтування позову зазначається, що 23 серпня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Алекскредит» укладено кредитний договір № 2630021, відповідно до якого відповідач на картковий рахунок отримав кредит у розмірі 12 000 грн. строком на 28 календарних дні зі сплатою процентів за користування кредитом.
10 червня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Алекскредит» відступило ТОВ «Секвоя Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до відповідача за договором № 2630021 від 23 серпня 2019 року.
У свою чергу, ТОВ «Секвоя Капітал» відступило право вимоги до позичальників ТОВ «ФК «Солвентіс» за договором факторингу № ДФ-07072025 від 07 липня 2025 року, в тому числі за договором № 2630021 від 23 серпня 2019 року, що укладений між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 .
Свої зобов'язання за договором відповідач належним чином не виконує, у зв'язку із чим утворилась заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 2630021 від 23 серпня 2019 року в розмірі 18 120 грн., що складається із заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) в розмірі 12 000 грн., заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 6 120 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача свою користь заборгованість за вищевказаним договором в загальному розмірі 18 120 грн., а також судові витрати, що складаються зі сплати судового збору за пред'явлення цього позову в розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.
Відповідач свій відзив не подав, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви; про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомляла.
У зв'язку з відсутністю поштового обігу з м. Маріуполь Донецької області, де зареєстрований відповідач, і яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, виклик відповідача в судове засідання здійснено шляхом розміщено на офіційному веб-порталі «Судова влада України» оголошення про виклик до суду.
З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 11 листопада 2025 року з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та без потреби у витребуванні доказів чи у сприянні в поданні доказів іншим чином.
У судове засідання не з'явилися всі учасники справи, і про причини своєї неявки відповідач не повідомив та про розгляд справи в його відсутність не клопотав, на підставі чого без фіксування судового процесу технічними засобами проведений заочний розгляд справи згідно з ст. ст. 280, 281 ЦПК України з урахуванням письмової згоди представника позивача, який в позові клопотав про розгляд справи за його відсутності, а також у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення, що з'ясуванню обставин не перешкоджає.
Суд, дослідивши зібрані докази, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами із задоволенням позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.
Судом встановлено, що 23 серпня 2019 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №2630021, відповідно до умов якого відповідачу на картковий рахунок перераховано грошові кошти в сумі 12 000 грн. загальним строком на 28 календарних днів до 20 вересня 2019 року (включно) (п.п.1.4, 1.9 Договору). Відповідач повинен сплатити проценти за користування кредитом у розмірі базової процентної ставки 1,% за один день користування кредитом, 1,02% за акційною ставкою або ставкою за програмою лояльності за один день користування кредитом та у розмірі 3% за спеціальною процентною ставкою за один день користування кредитом після узгодженого строку повернення кредиту ( у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) (п. 1.6 Договору). Договір укладено у формі електронного документа з використання електронного підпису відповідача, а саме останній підписав договір про надання кредиту електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора 2630021 23 серпня 2019 року. Також сторонами узгоджено графік платежів за договором про надання кредиту №2630021 від 23 серпня 2019 року (додаток №1 до договору про надання кредиту) (а.с. 18-20 зворот).
Перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 підтверджується довідкою № б/н від 04 листопада 2021 року виданою ТОВ «ФК «Елаєнс» (а.с. 37).
Згідно детального (щоденного) розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2630021 від 23 серпня 2025 року відповідач станом на 06 червня 2025 року має заборгованість у загальному розмірі 18 120 грн., що складається що складається із загального залишку заборгованості за кредитом в розмірі 12000 грн., загального залишку заборгованості за процентами в розмірі 6 120 грн. (а.с. 13-13 зворот).
Таким чином з договору та його додатків вбачається, що між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 року у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01.11.2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21), від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20 (провадження №61-16059св21), від 08.08.2022 року у справі №234/7298/20 (провадження №61-2902св21).
Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, відповідач уклав із ТОВ «Алекскредит» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
10 червня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу №А-10/06/2025, за якими ТОВ «Алекскредит» на підставі Реєстру боржників від 10 червня 2025 року відступило ТОВ «Секвоя Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 2630021 від 23 серпня 2019 року, що зокрема підтверджується витягом із Реєстру боржників до договору факторингу № АК-10/06/2025 від 10 червня 2025 року. Виконання вказаного договору підтверджується платіжною інструкцією №185 від 16 червня 2025 року про перерахування грошових коштів ТОВ «Секвоя Капітал» на користь ТОВ «Алекскредит» та повідомленням №20250616 від 16 червня 2025 року ТОВ «Секвоя Капітал» (а.с.10-14 зворот, 21-25, 11, 42, 43).
07 липня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу №ДФ-07072025, за якими ТОВ «Секвоя Капітал» на підставі Реєстру боржників від 07 липня 2025 року відступило ТОВ «ФК «Солвентіс» право вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 2630021 від 23 серпня 2019 року, що зокрема підтверджується витягом із Реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-07072025 від 07 липня 2025 року. Виконання вказаного договору підтверджується платіжною інструкцією №812 від 08 липня 2025 року про перерахування грошових коштів ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (після перейменування ТОВ «ФК «Солвентіс») на користь ТОВ «Секвоя Капітал» (а.с.28-32, 12, 41).
Згідно витягу з реєстру боржників, відповідно до якого право вимоги до відповідача, яке виникло за договором № 2630021 від 23 серпня 2019 року, перейшло до позивача, де боржником зазначена ОСОБА_1 , у сумі 18120 грн., яка складається з: 12 000 грн. сума виданого кредиту та 6120 грн. заборгованість по відсоткам (а.с.12).
Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Крім того, Закон України «Про споживче кредитування» надає право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Так, згідно з приписами частини другої статті 8 названого Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Пунктом 10 частини 1 статті 12 цього вказаного Закону визначено, що у кредитному договорі обов'язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися.
Положеннями пунктів 1-1 та 4 частини 1 статті 1 Закону «Про споживче кредитування», визначено, що договір про споживчий кредит це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. При тому загальними витратами за споживчим кредитом є витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина друга статті615 ЦК України). Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач припустилася порушення умов договорів щодо своєчасної сплати сум кредиту, внаслідок чого за нею утворилася зазначена заборгованість.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач не надав суду відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 18 120 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279-282 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), заборгованість за кредитним договором № 2630021 від 23 серпня 2019 року в розмірі 18 120 грн. (вісімнадцять тисяч сто двадцять гривень) що складається із заборгованості за основним зобов'язанням в розмірі 12 000 грн., заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 6120 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), судовий збір в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Відповідач вправі подати до Центрального районного суду міста Дніпра письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом тридцяти днів, починаючи з наступного за днем складення повного рішення, з правом на поновлення такого пропущеного строку в разі подання цієї заяви протягом двадцяти днів з дня вручення копії повного заочного рішення суду.
Повне рішення складене та підписане 12 грудня 2025 року у день його складення і, починаючи з наступного за цим дня, набирає законної сили після спливу тридцяти днів, протягом яких може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного шляхом подання апеляційної скарги, а так само відповідачем - з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.
Суддя О.В. Колесніченко