15 грудня 2025 року м. Чернівці Справа № 725/5505/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Лисака І.Н., Височанської Н.К., Перепелюк І.Б., у порядку підготовки справи до розгляду за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 24 липня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Рішенням Чернівецького районного суду м. Чернівці від 24 липня 2025 року позовні вимоги - задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований Яворівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис 197.
Встановлено факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ВЧ НОМЕР_1 як особа, яка не брала участі у справі, оскаржила його в апеляційному порядку через свого представника, подавши апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку на його оскарження.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 26 листопада 2025 року клопотання ВЧ НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 24 липня 2025 року задоволено та поновлено їй строк на його оскарження в апеляційному порядку.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВЧ НОМЕР_1 на рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 24 липня 2025 року.
Зупинено дію рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 24 липня 2025 року, а також, витребувано із Чернівецького районного суду м. Чернівці області цивільну справу за №725/5505/25 шляхом надіслання такої на адресу Чернівецького апеляційного суду у найкоротший строк.
28 листопада 2025 року до Чернівецького апеляційного суду надійшов лист від Чернівецького районного суду м. Чернівці №725/5505/25/23871/25, згідно якого повідомлено, що суд першої інстанції виконати вимоги ухвали суду про направлення справи до суду апеляційної інстанції не може, оскільки матеріали справи №725/5505/25 вилучені працівниками Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань 15 жовтня 2025 року під час проведення слідчої дії.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 01 грудня 2025 року витребувано у Державного бюро розслідувань вказану цивільну справу, копію Провадження №22-ц/822/1100/25
ухвали суду направлено ГСУ ДБР на офіційну електронну адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронної скриньки 01 грудня 2025 року о 11:48:53 год.
Станом на 15 грудня 2025 року справа до суду апеляційної інстанції не надійшла.
Так, за приписами частини 1 ст.371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року (рішення ЄСПЛ у справах «Смірнова проти України» та «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).
Таким чином, саме на суд покладено обов'язок дотримання строків розгляду справ, що є складовою ст.6 Конвенції.
Про те, дотримання судом конвенційних прав громадян не може ставитися в залежність від дій/бездіяльності інших органів державної влади України - не учасників судового провадження, правоохоронних органів тощо, коли це перебуває поза судовим контролем.
Статтями 251 та 252 ЦПК України визначено вичерпні підстави для зупинення провадження у справі.
Так, відповідно до ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі: 1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 3) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених статтею 63 цього Кодексу; 4) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення подружжя, крім випадків, передбачених частиною другою статті 111 Сімейного кодексу України; 4-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв'язку з проведенням медіації; 5) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; 6) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Згідно ст.252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: 1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; 2) захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу; 3) перебування учасника справи у довгостроковому службовому відрядженні; 4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності; 5) призначення судом експертизи; 6) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 87 цього Кодексу; 8) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави; 9) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом; 10) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною. Суд не зупиняє провадження у випадках, встановлених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Слід також вказати, що необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що свідчить про порушення положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Як зазначалося вище, правила зупинення провадження, перелік підстав яких в ЦПК є вичерпним, діляться на обов'язкові та дискреційні повноваження суду, про те не регулюють випадки, коли розгляд справи з об'єктивних причин, таких як відсутність матеріалів справи, не може бути розглянута у визначені строки.
В силу ч.9 ст.10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Так, у постанові від 08.06.2022 року в справі №2-591/11 Велика Палата Верховного Суду нагадала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.
Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.
Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі №905/1956/15 (пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі №629/847/15-к, від 16 червня 2020 року у справі №922/4519/14 (пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі №0306/7567/12 (пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі №761/45721/16-ц (пункт 105).
Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу з дотримання встановлених строків ухвалити справедливе рішення, тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Оскільки матеріали цивільної справи витребувані Державним бюро розслідувань, досудове слідство яким проводиться в рамках кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що наближеною ситуацією, яка склалася в рамках цієї справи, є об'єктивна неможливість розгляду справи до направлення судового доручення щодо збирання доказів, що схожа за випадком, врегульованим п.6 ч.1 ст.252 ЦПК України.
Таким чином, через вилучення цивільної справи у суду апеляційної інстанції відсутня можливість провести підготовку такої до розгляду й розглянути апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 24 липня 2025 року у встановлені процесуальним законом строки, провадження у вказаній справі підлягає зупиненню до часу отримання оригіналів матеріалів судової справи.
Керуючись ст.ст.359-361, 371 ЦПК України, апеляційний суд,
Зупинити провадження у справі №725/5505/25 до надходження матеріалів такої до суду апеляційної інстанції.
Після надходження матеріалів справи провести її підготовку до апеляційного розгляду.
Ухвала в частині зупинення провадження підлягає оскарженню.
Судді: І.Н. Лисак
Н.К. Височанська
І.Б. Перепелюк