03 грудня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 711/7823/24
Провадження № 22-ц/821/1763/25
категорія: на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Дмитренко В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Будівельник і К» на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Будівельник і К» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком - Лізинг», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним пунктів договору про врегулювання заборгованості,
У жовтні 2024 року ТОВ «Магазин «Будівельник і К» звернулось із позовом до ТОВ «Олком - Лізинг», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними пунктів договору про врегулювання заборгованості.
14.08.2025 представником ТОВ «Магазин «Будівельник і К» - адвокатом Карнаух-Голодняк О. В. подано заяву про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 вже направив до ТОВ «Олком - Лізинг» заяву-вимогу від 08.08.2025 щодо виконання умов Договору про врегулювання заборгованості за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008 від 25.05.2021
Відповідно до вказаної вище вимоги ОСОБА_1 , на виконання п. 3. Договору про врегулювання заборгованості, просить ТОВ «Олком - Лізинг» здійснити відступлення права вимоги за Кредитним договором на користь ОСОБА_3 .
Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав і інтересів позивача, що унеможливить або суттєво ускладнить захист прав позивача у випадку задоволення позову, адже відступлення права вимоги за Кредитним договором на користь ОСОБА_3 зумовить необхідність подання нових позовних заяв про визнання недійсним договір відступлення права вимоги.
Вказує, що судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.
Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).
Водночас, у разі якщо ОСОБА_1 все ж здійснить відступлення права вимоги за Кредитним договором на користь ОСОБА_3 до ухвалення рішення у цій справі, позивачу доведеться окремо звертатися до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним, що призведе до додаткового навантаження на судову систему.
Просить суд вжити заходи забезпечення позову ТОВ «Магазин «Будівельник і К» до ТОВ «Олком Лізинг», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання недійсними пунктів договору про врегулювання заборгованості, а саме: заборонити тимчасово, до набрання остаточним судовим рішенням у цивільній справі № 711/7823/24 законної сили, ТОВ «Олком-Лізинг» вчиняти будь-які дії щодо продажу, відчуження (відступлення) в будь-який спосіб права вимоги (їх будь-яку частину), майнові права або будь-які інші права за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008 з врахуванням змін, внесених до такого Договору відповідними додатковими угодами, а також права вимоги (або будь-якої їх частини) та будь-які інші права за забезпечувальними договорами по зазначеному Договору: Іпотечному договору № 1691-ЧД від 28.03.2008, посвідченому приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж. В. (зареєстровано в реєстрі за № 1769), зі всіма наступними змінами та доповненнями, внесеними до такого договору; Договору поруки № 1691-ЧД від 28.03.2008 зі всіма наступними змінами та доповненнями, внесеними до такого договору та заборонити тимчасово, до набрання остаточним судовим рішенням у цивільній справі № 711/7823/24 законної сили, будь-яким особам, у тому числі, приватним та державним нотаріусам, суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, посвідчувати правочини та вчиняти будь-які дії щодо відступлення права вимоги за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008 з врахуванням змін, внесених до такого договору відповідними додатковими угодами, а також за забезпечувальними договорами по зазначеному договору: Іпотечному договору № 1691-ЧД від 28.03.2008, посвідченому приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж. В. (зареєстровано в реєстрі за № 1769), зі всіма наступними змінами та доповненнями, внесеними до такого договору; Договору поруки № 1691-ЧД від 28.03.2008 зі всіма наступними змінами та доповненнями, внесеними до такого договору.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2025 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що заявлені представником позивача заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки призведуть до повного обмеження права ТОВ «Олком-Лізинг» щодо розпорядження правами за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008.
Суд дійшов висновку, що доводи заяви про забезпечення позову не дають підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Не погоджуючись із ухвалою суду, представник ТОВ «Магазин «Будівельник і К» - адвокат Карнаух-Голодняк О. В. оскаржила її в апеляційному порядку та просила суд скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю заяву про забезпечення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Олком-Лізинг» в суді першої інстанції підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі, що вказує на те, що вказане забезпечення позову не обмежить прав ТОВ «Олком-Лізинг».
Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду в тому разі, якщо позов буде задоволено, оскільки невжиття вищевказаного заходу забезпечення позову надасть можливість ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на визначення долі майна поручителя та унеможливить ефективний захист прав позивача.
Вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.
29.10.2025 від представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Грачової Т. Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Соснівського районного свуду м. Черкаси від 18.08.2025 - без змін.
Зазначає, що заявлені представником позивача заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки призведуть до повного обмеження права ТОВ «Олком-Лізинг» щодо розпорядження правами за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008. Залишок боргу станом на час розгляду справи у суді становить 1 708 578,11 грн, що складається: заборгованість по тілу кредиту - 799 999 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 908 578 грн.
Вважає, що суд першої інстанції вірно визначив доводи заяви про забезпечення позову такими, що не дають підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Зазначає, що відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд, враховавши вид та обсяг забезпечення позову, баланс інтересів сторін, прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні заяви.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема, відмови у забезпеченні позову.
Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦПК України ухвала є різновидом судового рішення.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (ч. 2 ст. 258 ЦПК України).
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду, яка у відповідності до ст. 258 ЦПК України є видом судових рішень, відповідає приведеним вимогам закону.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13 грудня 2021 року у справі № 367/3765/20 (провадження № 61-549св21) та від 12 січня 2022 року у справі № 568/525/21 (провадження № 61-14463св21), від 19 травня 2022 року у справі № 619/2293/21 (провадження № 61-15440св21).
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені представником позивача заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи предметом спору є визнання недійсними пунктів 3., 4., 5., 5.1., 5.2., 6. Договору про врегулювання заборгованості за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008, укладеного між ТОВ «Магазин «Будівельник і К», ТОВ «Олком Лізинг», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Обгрунтовуючи підстави для забезпечення позову, представником позивача зазначено, що у відповідності до п. 2.1. Договору про врегулювання заборгованості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Магазин «Будівельник і К» зобов'язались частково виконати свої зобов'язання з погашення заборгованості перед ТОВ «Олком-Лізинг» на загальну суму 1 000 000 грн, що було ними виконано та підтверджується копіями доданих платіжних квитанцій № 13-10793863/С, № 31-10393483/С, № 13-10787685/С, № 30-10656772, платіжним дорученням на ім'я від 27.05.2021, платіжним дорученням на ім'я ОСОБА_1 від 28.05.2021.
Пунктами вказаного Договору про врегулювання заборгованості передбачено:
Пункт 3. Кредитор 1 протягом 10-ти робочих днів з моменту сумарного зарахування на свій банківський рахунок суми заборгованості сплаченої Боржником в загальному розмірі 1000000 грн, без ПДВ, відступає на користь особи, на яку вкаже Боржник (далі також - Новий кредитор), право вимоги за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008 на залишок заборгованості в розмірі 1 708 578,11 грн, що складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 799 999,69 грн, та заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 908578,42 грн; право вимоги за Іпотечним договором № 1691-ЧД від 28.03.2008 (зареєстровано в реєстрі за № 1769) та право вимоги за Договором поруки № 1691-ЧД від 28.03.2008 за погодженою ціною у 1 000 грн. За відступлення прав вимоги за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008, та Договорами забезпечення (Іпотечним договором № 1691-ЧД від 28.03.2008, зареєстрованим в реєстрі за № 1769 та Договором поруки № 1691-ЧД від 28.03.2008) до нього Новий кредитор не пізніше 3-х робочих днів з моменту їх підписання сплачує Кредитору 1 грошові кошти у сумі 1 000 грн без ПДВ за такими банківськими реквізитами Кредитора 1: IBAN НОМЕР_1 в АБ «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ».
Пункт 4. Вартість послуг приватного нотаріуса за посвідчення Договору про відступлення права вимоги за Договором іпотеки сплачує виключно Новий кредитор або уповноважена ним особам.
Пункт 5. За умови виконання Боржником, Поручителем та Іпотекодержателем своїх зобов'язань перед Кредитором 1 згідно умов цього Договору, зокрема, пункту 2.1. даного Договору:
- 5.1. Кредитор 1 не матиме жодних майнових претензій до Боржника, Поручителя та Іпотекодавця з приводу оплати залишку заборгованості за кредитом/кредитним договором, оскільки залишок заборгованості буде відступлено на користь Нового кредитора;
- 5.2. Кредитор 1 після зарахування грошових коштів в розмірі 1000 грн без ПДВ від Нового кредитора на банківський рахунок Кредитора 1 передає за актом приймання-передачі Новому кредитору документи кредитної справи відносно Боржника, Поручителя та Іпотекодержателя що наявна у Кредитора 1, за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008.
Пункт 6. Особа Нового кредитора буде визначена додатковою угодою до цього договору або окремим договором, але не раніше повного виконання Боржником, Поручителем та Іпотекодавцем умов п. 2.1. цього Договору.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у позовній заяві позивач ставить питання про визнання недійсними пунктів Договору про врегулювання заборгованості, якими передбачене відступлення права вимоги на користь особи, на яку вкаже Боржник за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008.
Натомість у заяві про забезпечення позову позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Олком-Лізинг» вчиняти будь-які дії щодо продажу, відчуження (відступлення) в будь-який спосіб права вимоги, майнових прав або будь-яких іншіих прав за Договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008, а будь-яким особам, у тому числі, приватним та державним нотаріусам, суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, посвідчувати такі угоди.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неспівмірність обраного позивачем виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)).
У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги сторони позивача.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що посилання апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 258, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Будівельник і К» - залишити без задоволення.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 12 грудня 2025 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков