Єдиний унікальний номер 643/16434/14-ц
Номер провадження 22-ц/818/3582/25
11 грудня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2015 року в складі судді Малихіна О.Р. по справі № 643/16434/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 26 квітня 2007 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, згідно якому відповідачка отримала у банку кредит в сумі 23 523,50 доларів США строком до 25 квітня 2014 року.
Вказаний договір забезпечено порукою ОСОБА_1 .
Відповідачі не виконують умови договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 117 795,40 грн, яку ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2015 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № CL701/517/2007 від 26 квітня 2007 року у сумі 1 117 795,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторінг Україна» судовий збір в розмірі 3 654,00 грн в рівних долях, з кожного по 1 827,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі належним чином не виконували умови кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2019 року замінено стягувача ВТО «ОТП Факторинг Україна» у виконавчих провадженнях ВП № 44797725, 44798072, 47179984 з примусового солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № CL-701/517/2007 від 26 квітня 2007 року у розмірі 1 117 795 грн 40 коп. та суму судового збору у розмірі 3654,00 грн, в рівних частках, по 1827,00 грн з кожного, за виконавчими листами № 643/16434/14-ц, виданими Московським районним судом м. Харкова відносно боржника ОСОБА_2 , на правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: 04053 м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 31 травня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2015 року відмовлено.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2024 року замінено стягувача товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні № 63829531 з примусового солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № CL-701/517/2007 від 26 квітня 2007 у розмірі 1 117 795 грн 40 коп. за виконавчим листом № 643/16434/14-ц, виданими Московським районним судом м. Харкова відносно боржника ОСОБА_2 , на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (ЄДРПОУ: 43577608, юридична адреса: вул. Харківське Шосе, 201/203, літ. 2А, оф. 602, м. Київ).
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2025 року ОСОБА_1 поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення (том 3, а.с. 22).
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 30 квітня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.
На вказане судове рішення засобами поштового зв'язку 15 травня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Субочев Сергій Юрійович подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов Товариства залишити без задоволення та стягнути судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ПАТ «ОТП Банк», ще у листопаді 2009 року висунуто вимогу про дострокове припинення договірних правовідносин та ініційовано судовий спір про дострокове стягнення усієї заборгованості за кредитним договором № СЬ-701/517/2007 від 26 квітня 2007 року та договором поруки № БК-701/517/2007 від 26 квітня 2007 року, у зв'язку з чим рішенням Московського районного суду міста Харкова від 10 червня 2010 року у справі № 2-2256/2010 з відповідачів стягнуто солідарно на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № СЬ-701/517/2007 від 26 квітня 2007 року в розмірі 166 894, 18 грн, а також судові витрати.
Шляхом пред'явлення позову ПАТ «ОТП Банк» змінив строк виконання основного зобов'язання, в подальшому отримав судове рішення про задоволення своїх вимог, внаслідок чого право банку чи подальших кредиторів нараховуванні проценти за кредитним договором припинилось, як і право нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, розмір якої у більше ніж чотири рази перевищував суму самої заборгованості
Заборгованість за кредитним Договором та договором поруки на момент пред'явлення позову ГОВ «ОТП Факторинг У країна» у 2014 році вже була визначена рішенням суду у розмірі 166 894, 18 грн, а тому ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за підтвердженням наявності відповідного права, мав можливість лише на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК, а не у вигляді повторного стягнення заборгованості, нарахування та стягнення процентів, а також і неустойки за кредитним договором.
Також вказував, що він не був належним чином повідомлених про розгляд справи, оскільки не отримував викликів до суду чи процесуальних документів.
У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з'явилися.
Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 11 грудня 2025 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» отримано в електронному кабінеті 05 червня 2025 року (т. 3, а.с. 67);
ОСОБА_2 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 3, а.с. 71-72), крім того про дату, час та місце розгляду справи особу повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України (т. 3, а.с. 69);
ОСОБА_1 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (т. 3, а.с. 73-74), крім того про дату, час та місце розгляду справи особу повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України (т. 3, а.с. 70);
Адвокатом Субочевим Сергієм Юрійовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано в електронному кабінеті 05 червня 2025 року (т. 3, а.с. 68).
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов'язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню (частково), виходячи з такого.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції (не) відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Судом встановлено, що 26 квітня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № CL-701/517/2007 за яким відповідачка отримала у банку кредит в сумі 23 253,00 долара США строком до 25 квітня 2014 року зі сплатою 11,49 % відсотків річних за користування кредитом ( том 1, а.с. 7-9.)
В цей же день між ЗАТ «ОТП банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за яким останній зобов'язався відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором (а.с. 10).
12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким останнім набув права кредитора в тому числі й що кредитного договору з ОСОБА_2 (том 1, а.с. 15 -21).
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань станом на 30 липня 2014 року за ОСОБА_2 обліковується заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 117 795,40 грн, з яких: 18 157,28 доларів США, що за курсом НБУ складає 217 663,92 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 895,46 доларів США, що за курсом НБУ складає 22 722,19 грн - заборгованість за відсотками по кредиту; 73 192,50 доларів США, що за курсом НБУ складає 877 409,29 грн -- пеня за весь час прострочки виплати кредиту (том 1, а.с. 5-6).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Задля належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки містяться і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Таким чином, звернувшись із вимогою про дострокове виконання основного зобов'язання, банк реалізував своє право на пред'явлення вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України, та змінив строк виконання в повному обсязі кредитного зобов'язання відповідача, а отже, у позивача припинилося право нараховувати проценти за кредитом, після чого позивач не вправі здійснювати нарахування процентів та пені.
За змістом частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18). Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Московського районного суду міста Харкова від 10 червня 2010 року по справі 2-2256/2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № СL-701/517/2007 від 26 квітня 2007 року в розмірі 166 894 грн 18 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» судовий збір у сумі 1668,94 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120,00 грн в рівних частинах з кожного (том 3, а.с.14).
Відповідно до вказаного рішення 26 квітня 2007 між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 , укладений кредитний договір № СL-701/517/2007, відповідно до якого остання отримала кредит для купівлі автомобіля в розмірі 23 523,00 доларів США зі строком повернення до 25 квітня 2014 року. Відповідач не виконує зобов'язання які виникли за кредитним договором належним чином. Відповідно до підпункту 1.9.1. кредитного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому у випадку невиконання позичальником своїх боргових зобов'язань за цим договором. Станом на 24 вересня 2009 року утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 166 894,18 грн.
Отже, звернувшись з позовом про солідарне стягнення заборгованості у 2010 році Банк скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту. Вказаний позов розглянуто по суті по ухвалено відповідне судове рішення.
У зв'язку із цим, звернувшись до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у 2010 році, банк реалізував своє право на дострокове звернення щодо виконання боргових зобов'язань в цілому, а тому правові підстави для повторного звернення на до суду з позовом про стягнення заборгованості за одним й тим ж договором відсутні.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
За таких обставин заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2015 року у частині вирішення спору щодо позовних вимог до ОСОБА_1 підлягає скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна», правонаступником якого є ТОВ «ФК Дебт Форс».
Зважаючи, що ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не оскаржено в апеляційному порядку, судова колегія не вбачає підстав для скасування судового рішення в частині вказаного відповідача.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
За подання заяви про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 сплачено 605,60 грн, за подачу апеляційної скарги - 5481 грн ( том 3, а.с. 1, 51 ).
Зважаючи, що позов та апеляційну скаргу задоволено, вказані витрати у загальному розмірі 6086,60 грн підлягають стягненню з ТОВ «ФК Дебт Форс» на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2015 року у частині вирішення спору щодо позовних вимог до ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СL-701/517/2007 від 26 квітня 2007 року залишити без задоволення.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (02095, місто Київ, вул. Княжий Затон, будинок 9, приміщення 369, офіс 1 ЄДРПОУ 43577608) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 6086 (шість тисяч вісімдесят шість) грн 60 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 15 грудня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук