Житомирський апеляційний суд
Справа №274/6556/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/281/25
Категорія ч.2 ст.189 КК України Доповідач ОСОБА_2
08 грудня 2025 року колегія суддів Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8
потерпілого: ОСОБА_9
прокурора: ОСОБА_10
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12020060000000189 за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_11 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2024 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Скарженці Хмільницького району Вінницької області, проживаючого в АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , раніше судимого,-
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.189 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з встановленням відсутності в діях складу кримінального правопорушення.
Речові докази у кримінальному провадженні після набрання вироком законної сили:
3 купюри номінальною вартістю по 500 грн.: АИ3955335, ЦБ0905116, БВ3104827, даних про місцезнаходження матеріали провадження не містять, останнє відоме місце - у старшого слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_12 - повернуто законному володільцю ОСОБА_9 ;
купюри номіналом 100 грн. АЄ8699676, 20 грн. СЄ2499322, 10 грн. ЮЖ4621967, 10 грн. ЮЗ2302229, 5 грн. ЮГ6375442, 5 грн. ЮЖ5101335, мобільний телефон «Мейзу» із сім-картою, даних про місцезнаходження матеріали провадження не містять, останнє відоме місце - у старшого слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_12 - повернуто законному володільцю ОСОБА_6 .
Арешт, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 12.06.20 на майно, вилучене у ході особистого обшуку ОСОБА_6 : 3 купюри номінальною вартістю по 500 грн.: АИ3955335, ЦБ0905116, БВ3104827, купюри номіналом 100 грн. АЄ8699676, 20 грн. СЄ2499322, 10 грн. ЮЖ4621967, 10 грн. ЮЗ2302229, 5 грн. ЮГ6375442, 5 грн. ЮЖ5101335, мобільний телефон «Мейзу» із сім-картою - скасовано.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_6 - не застосовували.
Як зазначено у вироку, за версією обвинувачення, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що на початку березня 2020 року у нього та достовірно невстановлених слідством осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження (надалі за текстом - Особи у відповідному відмінку), виник спільний злочинний умисел, спрямований на отримання майнової вигоди злочинним способом шляхом вимагання у ОСОБА_9 передачі грошових коштів, тобто чужого майна, що належить потерпілому, з погрозою застосування фізичного насильства, за безперешкодне надання послуг зі здійснення пасажирських перевезень маршрутом сполученням Житомир - Бердичів.
Відповідно до розробленого спільного злочинного плану та розподілених ролей ОСОБА_6 повинен був вступити у безпосередній контакт з потерпілим ОСОБА_9 , висловити останньому від імені групи осіб протиправну вимогу передати грошові кошти з погрозою застосування насильства, створивши таким чином умови, за яких потерпілий ОСОБА_9 сприйматиме погрози як реальні. Після прийняття потерпілим запропонованих умов ОСОБА_6 повинен був отримати від потерпілого надану суму грошових коштів, яку у подальшому розподілити між членами групи осіб.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб, керуючись корисливим мотивом та у рамках єдиного злочинного умислу з Особами, бажаючи незаконно збагатитись шляхом погроз та вимагання чужого майна, почав періодично телефонувати та штучно створювати зустрічі з потерпілим, таким чином усно, а також особисто під час зустрічей незаконно висловлював вимогу щодо передачі йому грошових коштів із погрозою застосування фізичного насильства до ОСОБА_9 у разі невиконання його вимог.
У подальшому, близько 12 години 10 хвилин 04 червня 2020 року ОСОБА_6 , діючи у рамках спільного злочинного умислу з Особами, перебуваючи на території зупинки маршрутних автомобілів по вул. Житомирській, 20 у м. Бердичеві Житомирської області, де у той же день та час знаходився ОСОБА_9 , в черговий раз висловив незаконну вимогу щодо передачі грошових коштів в сумі 1500 грн., повідомивши останньому, що у разі відмови до потерпілого буде застосовано фізичне насильство з боку групи осіб, яка за попередньою змовою домовилася про вчинення відповідного злочину.
Продовжуючи свої злочинні дії, 05 червня 2020 року близько 18 години 15 хвилин ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою та в межах єдиного злочинного умислу з Особами, маючи умисел на отримання чужого майна шляхом вимагання, зателефонував до ОСОБА_9 та в категоричній форм повідомив про необхідність зустрітися цього ж дня в м. Бердичеві для передачі грошових коштів.
Усвідомлюючи реальність погроз та дійсність намірів ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_9 прибув 05 червня 2020 року близько 19 години 30 хвилин на обумовлене з ОСОБА_6 місце, розташоване за адресою: вул. Здоров'я, 1, м. Бердичів.
У вищевказаний день, час та місці ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, діючи за попередньою змовою та в межах єдиного злочинного умислу з Особами, в черговий раз висловив ОСОБА_9 незаконну вимогу передачі грошових коштів в сумі 1500 гривень з погрозою застосування насильства до потерпілого.
Сприймаючи висловлені погрози як реальні, побоюючись за власне життя та здоров'я, потерпілий ОСОБА_9 на вимогу ОСОБА_6 передав останньому грошові кошти в сумі 1500 гривень.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 2 ст. 189 КК України, як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою застосування насильства до потерпілого, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
Суд прийшов до висновку про відсутність основного безпосереднього об'єкта складу злочину, передбаченого ст. 189 КК України - відносин власності, які охороняються законом, а тому ухвалив виправдувальний вироку на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку зі встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та призначити йому покарання - 6 (шість) років позбавлення волі.
Просить на підставі ст.ст. 71, 81 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням невідбутої частини покарання за вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.10.2016 у справі №274/7160/13-к, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Речові докази: грошові кошти в сумі 1 тис. 500 грн. - повернути потерпілому ОСОБА_9 ; грошові кошти в сумі 150 грн, мобільний телефон «Мейзу» разом з сім-картою - просить конфіскувати.
Просить скасувати арешт майна на грошові кошти в сумі 1 тис. 500 грн.
Вважає, що вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Прокурор вказує, що вирок оскаржує в частині висновків суду про відсутність в діянні ОСОБА_6 об'єкта, як елементу складу кримінального правопорушення.
Стверджує, що суд поклав в обґрунтування вироку показання свідків, які є зацікавленими у результатах розгляду кримінального провадження.
На переконання прокурора, судом безпідставно визнано неналежними доказами ряд фактичних даних, які містяться в наступних процесуальних джерелах: заяві ОСОБА_9 від 18.03.2020, протоколі про НСРД від 17.04.2020 №57/3-2737, протоколі про НСРД від 08.06.2020 №57/3-3898т, протокол про НСРД від 04.06.2020,
Крім того, вказує, що незважаючи на відображення у вироку сукупності досліджених доказів, судом першої інстанції не надано належної оцінки з точки зору їх достатності для постановлення обвинувального вироку.
Вказує, що судом не зазначено у вироку причини, за якої можлива протиправна поведінка потерпілого (навіть якщо вона мала місце) декриміналізує діяння обвинуваченого щодо потерпілого.
Сторона обвинувачення наголошує на тому, що згідно пред'явленого обвинувачення протиправна вимога ОСОБА_6 , стосувалася об'єкта права власності потерпілого - грошових коштів в сумі 1500 тис грн.
Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про те, що конкретно вказана сума грошових коштів набута потерпілим у протиправний спосіб, оскільки матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що потерпілий ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного (кримінального) правопорушення, і що грошові кошти в сумі 1500 грн., використані в рамках проведення НСРД, є результатами такої протиправної діяльності.
Тому прокурор вказує, що у кримінальному провадженні наявні об'єкт та предмет, як елементи складу кримінального правопорушення.
На переконання сторони обвинувачення суд дійшов помилкового висновку про спрямованість вимоги ОСОБА_6 на припинення зайняття потерпілим ОСОБА_9 діяльності щодо перевезення пасажирів, а не на передачу грошових коштів.
Стверджує, що суд першої інстанції, фактично розглянув кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ст. 206 КК України, констатувавши відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, оскільки предметом вказаного злочину є законна господарська діяльність, якою потерпілий не займався.
Прокурор ОСОБА_11 на адресу апеляційного суду направив доповнення та зміни до апеляційної скарги, в яких просить скасувати вирок суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вказує, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити найменування досліджених доказів та розкриття їх змісту, оскільки у протилежному випадку вирок не містить мотивів рішення щодо оцінки вказаних доказів.
Наголошує прокурор, що окремі письмові матеріали не знайшли свого відображення у вироку.
Крім того, з вироку вбачається упереджене ставлення до потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та потерпілого, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення обвинуваченого, захисників, на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи виправданою, зазначаються - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
На думку колегії суддів, вирок, ухвалений судом першої інстанції за результатами розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 вказаним вимогам закону не відповідає в повній мірі.
Так, згідно з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України - у вимаганні, тобто передачі чужого майна з погрозою застосування насильства до потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Суд першої інстанції у вироку поставив під сумнів надані стороною обвинувачення докази та дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, суд дав вибіркову оцінку дослідженим доказам, оцінив докази з огляду на позицію самого обвинуваченого, що не узгоджується з вимогами ст.94 КПК України, відповідно до яких суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Так, всупереч вимогам ст.ст.94,358,370, 374 КПК України окремі письмові докази, долучені стороною обвинувачення до справи, не знайшли відображення у вироку суду.
Зокрема, розкриття змісту кожного дослідженого судом доказу не здійснено, а перелік доказів поданий в узагальненому вигляді, що не дозволяє ідентифікувати процесуальне джерело доказів.
Крім того, суд не надав належну оцінку всім доказам на предмет належності, достовірності, допустимості та достатності у сукупності з іншими доказами для прийняття законного рішення.
Суд вказав у вироку, що ці докази підтверджують обставини, які мають значення для кримінального провадження, однак взагалі не проаналізував цих доказів.
Також суд першої інстанції прийшов до сумнівного висновку щодо незаконної діяльності потерпілого ОСОБА_9 , що полягала у здійсненні ним господарської діяльності без реєстрації суб'єктом господарювання.
Однак, предметом вказаного кримінального провадження не була оцінка дій потерпілого ОСОБА_9 на предмет відповідності вимогам господарського або податкового законодавства, а розгляд обвинувального акту щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст.189 КК України.
Разом з тим, навіть можлива протиправна поведінка потерпілого не декриміналізує діяння обвинуваченого щодо потерпілого.
За таких обставин, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо здійснення потерпілим ОСОБА_9 підприємництва без державної реєстрації та отримання ліцензії не обґрунтованим та таким, що суперечить презумпції невинуватості, закріпленій в ст. 62 Основного Закону, адже в матеріалах кримінального провадження, досліджених судом, відсутні процесуальні рішення належних уповноважених суб'єктів, про притягнення потерпілого до адміністративної чи кримінальної відповідальності за зайняття господарською діяльністю без дозволу або ухилення від сплати податків.
Апеляційний суд не може погодитись із висновками суду, що у даному кримінальному провадженні відсутні охоронювані законом відносини власності, у зв'язку з незаконною діяльністю потерпілого, а тому відсутній об'єкт кримінального правопорушення.
Об'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України є суспільні відносини у сфері забезпечення права власності, тобто права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном
Додатковим об'єктом відповідного складу кримінального правопорушення є відносини у сфері охорони безпеки життя, здоров'я, честі, гідності, особистої недоторканності потерпілих.
Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України є майно, право на майно та дії майнового характеру.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності надувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно п. 2 ППВСУ №10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи', речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, електрична та теплова енергія.
Згідно пред'явленого обвинувачення протиправна вимога ОСОБА_6 , стосувалася об'єкта права власності потерпілого - грошових коштів в сумі 1500 тис. грн.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, що вказані кошти здобуті потерпілим незаконно.
З матеріалів справи слідує, що протиправна вимога ОСОБА_6 стосувалася передачі майна потерпілого ОСОБА_9 , саме грошових коштів в сумі 1 500 грн.
Таким чином, у кримінальному провадженні наявні об'єкт та предмет, як елементи складу кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, суд дійшов помилкового висновку про спрямованість вимоги ОСОБА_6 на припинення зайняття потерпілим ОСОБА_9 діяльності щодо перевезення пасажирів, а не на передачу грошових коштів.
Отже, судом у вироку не наведено переконливого обґрунтування, чому прийняв одні докази та відкинув інші, що не відповідає вимогам ст.374 КПК України.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції не з'ясував всі обставини, які мають істотне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення та передчасно прийняв рішення про виправдання обвинуваченого.
Колегія суддів вважає, що вказані порушення кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, оскаржуваний вирок суду, відповідно до вимог ст.ст.407, 409, 410, 412 КПК України, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в суді першої інстанції, враховуючи вимоги прокурора у доповненнях до апеляційної скарги.
При новому розгляді необхідно врахувати викладене в цій ухвалі, повно, всебічно та неупереджено дослідити всі обставини провадження та, в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_11 задовольнити.
Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2024 року щодо ОСОБА_6 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: