Провадження № 22-ц/803/10131/25 Справа № 176/3070/25 Суддя у 1-й інстанції - Гусейнов К. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 81
15 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області
на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2025 року про визнання неподаною та повернення заяви позивачеві, у складі судді Гусейнова К.А.
у справі за позовом першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області до ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки, -
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2025 року позов першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області до ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки визнано неподаним та повернуто позивачеві на підставі положень частини 3 статті 185 ЦПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не виконанні вимоги ухвали про залишення позову без руху від 06 серпня 2025 року через ненадання доказів на підтвердження внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Не погодившись з такою ухвалою суду, Волноваська окружна прокуратура Донецької області в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована відсутністю підстав для повернення позову, оскільки на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, надано заяву про усунення недоліків разом із додатками. Вказує, що суд не мав правових підстав для залишення позову без руху та в подальшому його повернення, оскільки механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави або територіальної громади, застосовується виключно у випадках, якщо відповідачем за позовом є добросовісний набувач, однак позов про витребування земельної ділянки заявлено до ОСОБА_1 як недобросовісного набувача права на земельну ділянку, а тому відсутні підстави для визнання позову неподаним та його повернення.
Згідно із частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2025 року перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2025 року позов першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області залишено без руху для виконання вимог частини 4 статті 177 ЦПК України.
15 серпня 2025 року прокурор надав до суду заяву, в якій детально обґрунтовано зазначив, що положення частини 4 статті 177 ЦК України не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки вказане положення може бути застосовано тільки до добросовісного набувача, який у даному випадку відсутній.
Повертаючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не усунув недоліки, вказані в ухвалі суду про залишення позову без руху від 06 серпня 2025 року.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке.
Відповідно до частині 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях 175 і 177 ЦПК України.
Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позову неподаним та його повернення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі №372/51/16-ц, провадження №14-511цс18, зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції, встановивши, що позов не відповідає положенням статей 175, 177 ЦПК України, 06 серпня 2025 року постановив ухвалу про залишення позову без руху, оскільки поданий без додержання вимог, передбачених положеннями статей 175, 177 ЦПК України для усунення недоліків.
15 серпня 2025 року на виконання вимог ухвали суду від 06 серпня 2025 року прокурор надав до суду заяву, в якій детально обґрунтовано зазначив, що положення частини 4 статті 177 ЦК України не підлягають застосуванню у даній справі, оскільки вказане положення може бути застосовано тільки до добросовісного набувача, який у даному випадку відсутній.
Положення статті 185 ЦПК України щодо повернення позовної заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення позову з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення позову без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній.
З огляду на викладене, не можна вважати, що позивач ухилився від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) до суду першої інстанції подав заяву про усунення недоліків позову.
Приписами пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Колегія суддів звертає увагу, що звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив підстави звернення до суду та обґрунтував свої вимоги, надав відповідні докази на його підтвердження, а встановлення обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження у справі.
Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, провадження №14-61цс18, викладено висновок про те, що встановлення обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Суд першої інстанції не врахував дані обставини і вищезазначені вимоги процесуального закону та дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для повернення позову.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року, згідно з яким статтю 390 ЦК України доповнено частиною 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Статтю 265 ЦПК України доповнено частину 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».
Згідно з вимогами частини 1 статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до положень статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Як вбачається з матеріалів даної справи, прокурором подано до суду позов про витребування із чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 на користь Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області земельну ділянку з кадастровим номером 1421284600:01:001:0656 площею 2,0000 га, яку він набув безоплатно, в порядку статті 387 ЦК України.
Суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що вимога частини 4 статті 177 ЦПК України про обов'язок позивача додати до позову документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, застосовується виключно щодо позовних вимог про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України), і не підлягає застосуванню до вимог щодо витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
З огляду на системний аналіз статей 387, 388, 390 ЦК України, добросовісним набувачем є особа, яка набула спірне майно не безоплатно, а за відплатним договором, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Суд першої інстанції не врахував дані обставини і вищезазначені вимоги закону та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання позову неподаним та повернення позивачеві.
Відповідно до пункту 1 статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Право на судовий захист передбачається статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України.
У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов'язує суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та помилково повернув позов.
Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області - задовольнити.
Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2025 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 15 грудня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна