Провадження № 22-ц/803/7447/25 Справа № 205/4067/24 Суддя у 1-й інстанції - Бізяєва Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 57
15 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 травня 2025 року у складі судді Бізяєвої Н.О.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, -
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним уточненим в ході розгляду справи позовом посилаючись на те, що в період з 29 серпня 2023 року по 02 вересня 2023 року ОСОБА_2 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1 , що належить останній на праві власності, таємно, шляхом вільного доступу, використовуючи її телефон та мобільний додаток «Приват24», перерахував з власних банківських карток № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 на карту № НОМЕР_3 грошові кошти в розмірі 35000,00 грн.
За результатом розслідування кримінального провадження за вказаним вище фактом та судового розгляду у справі №203/7456/23, Кіровським районним судом м. Дніпропетровська 19 грудня 2023 року було винесено вирок.
Позивач зазначає, що оскільки банк порушив взяті на себе зобов'язання в частині збереження коштів клієнта та безпідставно нарахував заборгованість по процентам, вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав та просити суд розірвати кредитні договори, укладені між нею та АТ КБ «ПриватБанк», на підставі яких 29 серпня 2023 року видавались кредити на суму 13500,00 грн. за карткою № НОМЕР_4 та на суму 21500,00 грн. за карткою № НОМЕР_2 ; зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» списати (погасити) заборгованість по кредитним лімітам карткових рахунків № НОМЕР_4 та № НОМЕР_2 , що виникли в результаті злочинних дій; зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» зупинити здійснення операцій з використання кредитних карток № НОМЕР_4 та № НОМЕР_2 виданих на її ім'я; зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити залишок коштів на її рахунку до того стану, у якому він був 29 серпня 2023 року перед виконанням операцій перерахування коштів в розмірі 13500,00 грн. з картки № НОМЕР_4 та 21500,00 грн. з картки № НОМЕР_2 .
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову, оскільки зазначена позивачем позиція жодним чином не підтверджена належними та допустимими доказами, банк виконав всі зобов'язання за кредитним договором, надав кредитні кошти, позивач такі кредитні кошти отримав та використовував, передбачені частиною 2 статті 651 ЦК України умови для розірвання договорів не доведені, а інші вимоги позову задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимоги про розірвання договорів.
Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції допустив однобічність та неповноту судового розгляду, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що банк не надав належних та допустимих доказів на спростування її доводів, не довів, що вона, як володілець та користувач банківської картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції, а тому наявні підстави для задоволення позову. Окрім того, вказує, що банк порушив взяті на себе зобов'язання в частині збереження коштів клієнта та безпідставно було нараховано заборгованість по процентам, що є підставою для розірвання кредитних договорів, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримала від АТ КБ «ПриватБанк» «Карту для виплат» та кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, що є договором про надання банківських послуг.
Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2023 року у справі №203/7456/23 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, встановлено, що з 29 серпня 2023 року по 02 вересня 2023 року, ОСОБА_2 познайомився з потерпілою ОСОБА_1 , і перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , у останнього раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, із корисливих мотивів, вчиняючи злочин повторно, в умовах воєнного стану, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , побачив наступне майно: грошові кошти в сумі 1600 євро купюрами номіналом по 50 євро, котрі знаходились у сумці (на момент вчинення злочину тобто 01 вересня 2023 року згідно курсу Національного банку України еквівалентно 60382,56 грн.), 30000,00 грн., котрі були перераховані на карту № НОМЕР_3 , обручальна каблучка золото 585 проби, вагою 4.57 г, 16 розміру, 1 пара сережок округлої форми з камінням по всій довжині приблизно 2-3 ряди, знизу від круглої форми наявний круг з білого золота, 1 пара сережок схожих у вигляді листка з камінням по середину з металу білого золота масою 3.13 г, золото 585 проби, котрі визначив об'єктом свого злочинного посягання. Далі, ОСОБА_2 перебуваючи у вказаний час та у вказаному місці, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями потерпіла ОСОБА_1 не спостерігає та вони є таємними для потерпілої, із корисливих мотивів, вчиняючи злочин повторно, в умовах воєнного стану, взяв з шухляд та сумок наступне майно, а саме: грошові кошти сумі 1600 євро купюрами номіналом по 50 євро, котрі знаходились у сумці (на момент вчинення злочину тобто 01 вересня 2023 року згідно курсу Національного банку України еквівалентно 60382,56 грн.), 30000,00 грн., котрі були перераховані на карту № НОМЕР_3 , обручальна каблучка золото 585 проби, вагою 4.57 г, 16 розміру, яка відповідно до судової товарознавчої експертизи становить 7997,00 грн., 1 пара сережок у круглої форми з камінням по всій довжині приблизно 2-3 ряди, знизу від круглої форми наявний круг з білого золота, яка відповідно до судової товарознавчої експертизи становить 9677,00 грн., 1 пара сережок схожих у вигляді листка з камінням по середину з металу білого золота масою 3.13 г, золото 585 проби, яка відповідно до судової товарознавчої експертизи становить 5477,00 грн. Таким чином ОСОБА_2 вчинив таємне викрадення майна, вчиненого повторно в умовах воєнного стану, розпорядившись вказаним майно на власний розсуд, чим завдав потерпілій матеріальний збиток на загальну суму 113533,56 грн.
Листом АТ КБ ПриватБанк від 13 березня 2024 року за №20.1.0.0/7-240219/12685 на 34-ВБ від 19 лютого 2024 року було направлено ОСОБА_1 відповідь, в якій було відмовлено у задоволенні запиту щодо списання заборгованості за кредитом, з зазначенням, що повернення кредиту є основним принципом кредитування. В зв'язку з тим, що механізм кредитування в банку тісно пов'язаний з іншими банківськими програмами, то неповернення наданого кредиту, процентів та винагороди, може негативно відбитися на функціонуванні банка в цілому.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2024 року у справі № 205/4068/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у розмірі 1600 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 02 квітня 2024 року становить 67421,44 грн. та 58151,00 грн., разом 125572,44 грн.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг, відповідно до вимог статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Згідно з вимогами пункту 22 частини 1 статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Під час розгляду справи ОСОБА_1 не заперечує, що вона отримала «Карту для виплат» та кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку: «Універсальна» та користувалася ними.
Частинами 1, 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Відповідно до статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. З моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Зі змісту правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 548/981/15-ц (провадження № 14-182цс18) вбачається, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (частина 2 статті 653 ЦК України). Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина 3 цієї статті).
Згідно з вимогами статей 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначена позивачем позиція жодним чином не підтверджена належними та допустимими доказами у справі, банком виконані всі зобов'язання за договорами, видано кредитні кошти, а позивач такі кредитні кошти отримала та використовувала, що підтверджується випискою за договором №б/н за період 01 січня 1999 року по 09 квітня 2024 року, яка надана станом на 02 травня 2025 року, та не заперечувалось останньою, тобто передбачені частиною 2 статті 651 ЦК України умови для розірвання договору не доведені, а отже підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. З огляду на те, що позовні вимоги про списання (погашення) заборгованість по кредитним лімітам, зупинення здійснення операцій з використанням кредитних карток, а також відновлення залишку коштів на рахунок позивача до того стану, у якому він був 29 серпня 2023 року перед виконанням операцій перерахування коштів, є похідними від вимоги про розірвання кредитного договору є похідними, а тому задоволенню не підлягають.
Крім того, станом на час розгляду даної справи, питання щодо стягнення ОСОБА_1 незаконно перерахованих грошових коштів з її карткових рахунків у розмірі 30000,00 грн., було вирішено рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2024 року року у справі № 205/4068/24 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, в розмірі 30000,00 грн., які були перераховані з 00карток: № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 на іншу картку № НОМЕР_3 .
З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки заявлені вимоги є безпідставними та недоведеними.
Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув належної уваги, що банк не надав належних та допустимих доказів на спростування її доводів, не довів, що вона, як володілець та користувач банківської картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції, а тому наявні підстави для задоволення позову, є безпідставними, оскільки судом надано на ці доводи вичерпну відповідь, вказані доводи суперечить наявним в матеріалах справи доказам, а судом першої інстанції в свою чергу було в повному обсязі з'ясовано всі обставин, необхідні для вирішення спору у даній справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що банк порушив взяті на себе зобов'язання в частині збереження коштів клієнта та безпідставно було нараховано заборгованість по процентам, що є підставою для розірвання кредитних договорів, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень передбачених частиною 2 статті 651 ЦК України, які у рамках даної справи не доведені належними та допустимими доказами у справі.
Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції незаконно відмовив у задоволенні позову та не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані скаржником до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 09 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 15 грудня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна