Справа № 758/12909/25
15 грудня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Левицької Я.К., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду м. Києва із позовною заявою до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії 2 КІ № 0003376273 від 15.08.2025 року про накладення штрафу за порушення правил зупинки, стоянки, паркування, винесену головним спеціалістом-інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту Купчиком Максимом Олександровичем відносно ОСОБА_1 , відповідно до якої останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, п. 15.10, б Правил дорожнього руху; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.08.2025 року близько 12 год. 30 хв. позивач припаркувала свій автомобіль марки «Infinity QX70», н.з. НОМЕР_1 , на вул. Верхній Вал, 16, біля Житнього ринку, на тротуарі. Відносно неї було складено оскаржувану постанову за паркування на тротуарі. Однак, як стверджує позивач, з фотографій, долучених нею до позовної заяви видно, що машина припаркована на краю тротуару, а між машиною і будинком Житнього рину очевидно більше 2-х метрів. Позивач вважає, що відповідач надміру розширив тлумачення п. 15.10, 2 Правил дорожнього руху і безпідставно притягнув її до адміністративної відповідальності.
Ухвалою судді від 01.09.2025 року адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
30.09.2025 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вважає твердження позивача хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Відповідач звертає увагу на те, що оскаржувану постанову винесено у зв'язку з порушенням позивачем вимог підпункту б пункту 15.10 Правил дорожнього руху, а тому твердження позивача щодо застосування у даному випадку підпункту в пункту 15.10 Правил дорожнього руху не є предметом розгляду у даній справі і є недоречним. Разом з тим, зі змісту норми підпункту в пункту 15.10 Правил дорожнього руху вбачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуара; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри. Оскільки матеріалами фотофіксації підтверджується здійснення позивачем стоянки безпосередньо на тротуарі, а не на краю тротуару, посилання позивача щодо дотримання підпункту в пункту 15.10 Правил дорожнього руху є необґрунтованими. Крім того, відповідач ставить під сумнів позицію позивача щодо того, що відстань для проходу пішоходів була понад два метри, оскільки позивач заміри не здійснював та не надавав, а інспектором не здійснювались, оскільки відстань у даному випадку не була предметом доказування. Також з наданих фотознімків вбачається, що автомобіль позивача не був припаркований у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличками 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 тільки у спосіб, позначений на табличці, як то передбачено п. 15.6 Правил дорожнього руху України. При цьому, зауважує, що змісту матеріалів фотофіксації, а саме фото 1 та фото 2 вбачається, що одразу за транспортним засобом позивача, у спеціально відведеному для цього місці розташовано майданчик для паркування, що підтверджує блакитна розмітка, якою відокремлюються майданчики для паркування та розмітка, якою позначено місце для осіб з інвалідністю. Отже, позивачем всупереч наявним дорожнім знакам та розмітці обрано спосіб розташування автомобіля на тротуарі.
Позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, врахувавши процесуальні заяви сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2 КІ № 0003376273 від 15.08.2025 року, винесену головним спеціалістом-інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Купчиком Максимом Олександровичем, ОСОБА_1 поставила на стоянку транспортний засіб марки «Infinity QX70», н.з. НОМЕР_1 , на вул. Верхній Вал, 16, на тротуарі, де нема місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками, чим порушено п. 15.10 б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, та вчинено адміністративне правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Фото/відеофіксацію правопорушення здійснено на технічний засіб - АРМ інспектора.
Згідно з цією постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Позивачка посилається на те, що постанова є протиправною, оскільки нею дотримано вимоги Правил дорожнього руху щодо розміщення транспортного засобу на стоянку.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух".
Відповідно до ст.1 Закону України "Про дорожній рух" цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (далі - ПДР), ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.п. «б» п. 15.10 ПДР України забороняється стоянка транспортних засобів на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами частини 1 статті 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Стаття 279-1 КУпАП визначає особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).
У відповідності до ч. 1 ст. 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 279-1 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до суду було надано фотознімки.
Відповідно до наведених фотознімків, належний позивачу транспортний засіб марки «Infinity QX70», н.з. НОМЕР_1 , розміщений на тротуарі.
Позивач обґрунтовує правомірність здійснення стоянки на тротуарі посиланням на п.п. «в» п. 15.10 ПДР України, який визначає, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуара; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Тротуар-це елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном (п. 1.10.ПДР).
За диспозицією п.п. «в» п. 15.10 ПДР України краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля дорожньої полоси для руху транспортних засобів. Паркування автомобілів на краю тротуару із залишенням по внутрішній його стороні 2 метрів для вільного руху пішоходів передбачає уникнення руху транспортного засобу джерела підвищеної небезпеки по тротуару та убезпечення тим самим пішоходів, забезпечення їм вільного руху тротуаром.
Термін "можуть бути поставлені на краю тротуарів" слід розуміти як наявність можливості заїзду на тротуар із проїзної частини на його крайню межу із нею без перетину будь-яких перешкод у вигляді зелених насадження, газону, тощо.
Однак, як вбачається з наданих відповідачем фотознімків, належний позивачу транспортний засіб був поставлений останнім не на краю тротуару, а безпосередньо на тротуарі.
До того ж, автомобіль позивача не був поставлений на стоянку способом часткового виїзду на тротуар передньою або боковою частиною, а повністю перебував на тротуарі.
Таким чином, суд не приймає посилання позивача щодо дотримання останнім п.п. «в» п. 15.10 ПДР України.
Також, з наданих відповідачем фотознімків вбачається, що автомобіль позивача не був припаркований у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличками 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 тільки у спосіб, позначений на табличці, як то передбачено п. 15.6 Правил дорожнього руху України. При цьому, з фото 1 та фото 2 вбачається, що одразу за транспортним засобом позивача, у спеціально відведеному для цього місці розташовано майданчик для паркування, що підтверджує розмітка, якою відокремлюються майданчики для паркування та розмітка, якою позначено місце для осіб з інвалідністю. Отже, позивачем всупереч наявним дорожнім знакам та розмітці обрано спосіб розташування автомобіля на тротуарі.
Інших доказів або пояснень, які б підтверджували факт протиправності прийняття відповідачем спірної постанови, до суду не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Ст. 9 ч.2 КАС України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України було доведено правомірність свого рішення, оскільки позивачем було вчинено порушення п.п. «б» п. 15.10 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Твердження позивача про незаконність та необґрунтованість постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
За викладених обставин, враховуючи, що відповідачами винесено постанову з дотримання вимог закону, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 139 КАС України, враховуючи відмову у задоволенні вимог позивача, а також відсутність клопотання відповідача про стягнення на його користь судових витрат, такі зі сторін не стягуються.
Керуючись ст. 2, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), юридична адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36.
Суддя Я.К. Левицька