ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9405/25
провадження № 2/753/7570/25
12 вересня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Котвицького В.Л.,
за участю секретаря судового засідання Зеленої К.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про батька,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про батька.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що її батьки у 2000 році перебували у незареєстрованих відносинах, через які у них народилася донька.
Дарницьким відділом ДРАЦС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 31.08.2018 було проведено реєстрацію народження дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з пропуском строку за заявою та дорученням Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації представником Служби у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, у відповідності до ч. 2 статті 135 Сімейного кодексу України. Відомості про батька та матір внесені на підставі вищевказаного доручення.
Згідно висновку про біологічне батьківство № MGU1758 від 27.03.2025, лабораторного номеру аналізу HID25-001709, номеру висновку HID25-001709/C1F1, встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини ОСОБА_1 , складає - 99,99999979%.
Батько позивача звернувся до Дарницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві, про внесення відомостей про батька до актового запису про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте отримав відмову, яка була обґрунтована тим, що в пред'явлених документах паспорт або паспортний документ матері відсутній. Матір'ю пред'явлено довідку видану на ОСОБА_3 , особі із невизначеним громадянством, ІНФОРМАЦІЯ_3 , видану Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців Представництво в Україні, справа №788-19-00295 (лист від 17.04.2025 №67/33.2-80). Прийняти спільну заяву батьків про визнання батьківства неможливо, у зв'язку з відсутністю персональних даних матері, за яким неможливо ідентифікувати вказану особу, зокрема щодо дати та місця її народження. Рекомендовано було звернутися до суду щодо визнання батьківства та внесення змін до актового запису №35 від 31.08.2018.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
Відповідач та позивач з'явилися у судове засідання, та через відсутність представника третьої особи у судове засідання вирішено перенести розгляд справи, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
Судом було прийнято рішення на місці перенести розгляд з повторним викликом всіх сторін.
На повторний розгляд справи представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, тому було прийнято рішення судом про розгляд справи без третьої особи.
Наведені обставини свідчать, що сторони, треті особи завчасно повідомлені про розгляд справи судом.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав та просив його задовольнити
Судом встановлено, що відповідно до наданої відповідачем інформації, відповідач ОСОБА_2 мав стосунки з матір'ю позивачем у 2000 року.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 31.08.2018 складено відповідний актовий запис № 35.
Відповідно до актового запису № 35 від 31.08.2018 про народження ОСОБА_1 , здійсненого Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, батьком записаний ОСОБА_4 , відповідно до ч.1 ст. 135 СК України - за вказівкою матері.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України»).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, а також визнання всіма учасниками позовних вимог, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення позивача.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідно до наданої позивачем інформації, відповідач та матір позивача у 2000 року перебували у стосунках.
У 2001 році народилась ОСОБА_1 , про що Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві 31.08.2018 складено відповідний актовий запис № 35.
Відповідно до актового запису № 35 від 31.08.2018 про народження ОСОБА_1 , здійсненого Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, батьком записаний ОСОБА_4 , відповідно до ч.1 ст. 135 СК України - за вказівкою матері.
Згідно висновку про біологічне батьківство № MGU1758 від 27.03.2025, лабораторного номеру аналізу HID25-001709, номер заключення HID25-001709/C1F1, встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини ОСОБА_1 , складає - 99,99999979%.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
Згідно зі ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.
Відповідно до роз'яснень п. 9 Постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Згідно до ч. 1 ст. 129 СК України, до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної
експертизи».
Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Таким чином, в судовому засіданні, з урахуванням висновку про біологічне батьківство № MGU1758 від 27.03.2025, лабораторного номеру аналізу HID25-001709, номер заключення HID25-001709/C1F1, встановлено, що ймовірність того, що ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини ОСОБА_1 , складає - 99,99999979%, доведено, що позивач являється донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що є підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 134 СК України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.
Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Відповідно до п.2.16.4 Розділу ІІ зазначених вище правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Отже, актовий запис № 35, складений 31.08.2018 Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві про народження ОСОБА_1 , підлягає зміні, шляхом зазначення у графі батько - ОСОБА_2 , громадянин України, а також шляхом зміни прізвища батька з ОСОБА_3 на ІНФОРМАЦІЯ_5 , залишивши ОСОБА_1 прізвище ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 129 Сімейного кодексу України, ст. 295 Цивільного кодексу України, та, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про батька - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Бобриця Ємільчинського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 - батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження Серії НОМЕР_1 , що видане 31.08.2018 Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 35 від 31.08.2018), народженої у м. Києві ОСОБА_3 .
Внести зміни до актового запису № 35 від 31.08.2018, що складений Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві про народження ОСОБА_1 , а саме: записати батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Бобриця Ємільчинського району Житомирської області, громадянина України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.Л. Котвицький