Справа № 149/1730/25
Провадження №2/149/795/25
Номер рядка звіту 59
10.12.2025 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Олійника І. В.
за участі секретаря Янюк А. Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільнику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,
ОСОБА_1 заявила позов до виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
Короткий виклад позовних вимог
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки. Спадщину після смерті матері прийняв батько позивача, який у подальшому - ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Широка Гребля також помер і після його смерті залишилася спадщина, яка складається із житлового будинку. Цей будинок належав до колгоспного двору, головою якого був батько позивача. Позивач прийняла спадщину після смерті батька, оскільки звернулася із заявою до нотаріуса та отримала свідоцтво про спадщину на пай. Проте, постановою від 17.05.2025 нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, оскільки цей будинок належав батькові позивача разом з іншими членами колгоспного двору на праві спільної сумісної власності. Враховуючи неможливість оформлення своїх спадкових прав, позивач просить визнати за нею як спадкоємцем батька право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рух справи
Ухвалою суду від 09.06.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 13.06.2025 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання, витребувано докази.
22.07.2025 до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, у якій вона просить у порядку спадкування визнати право власності на частину житлового буднику, після смерті батька.
Ухвалою суду від 06.08.2025 прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 08.10.2025 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 18.11.2025 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 .
Позиція сторін
Позивач, його представник у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у їх відсутність заявлені позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підтримують.
Відповідач не з'явився, представник відповідача просить провести розгляд у його відсутність, проти задоволення позову не заперечує.
Треті особи не з'явилися, подали заяви про проведення засідання у їх відсутність, проти задоволення позову не заперечують.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини
Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить колгоспному двору, станом на 15.04.1991 року у ньому було зареєстровано місце проживання чотирьох осіб: голова двору - ОСОБА_4 , дружина - ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), син - ОСОБА_2 , невістка - ОСОБА_3 (довідка КП ВООБТІ № 45 від 07.02.2025, довідка Широкогребельської сільської ради № 167 від 06.03.2015, технічний паспорт на а.с. 27-31, (рік забудови - 1960 р.), домова книга на а.с. 135-138, довідка міської ради №21-23/552 від 23.06.2025 на а.с. 120).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 ( ОСОБА_7 ), яка була зареєстрована та проживала у цьому житловому будинку разом з ОСОБА_4 , який у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину (довідка міської ради від 23.06.2025). Після смерті ОСОБА_5 спадкова справа не заводилася (лист Хмільницької державної нотаріальної контори № 228/01-16 від 25.06.2025). ОСОБА_2 подав нотаріусу заяву від 29.12.2015 про те, що спадщину після смерті матері він не приймав та не претендує на неї (копія на а.с. 95 зворот).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , який був зареєстрований та проживав у вищевказаному будинку (копія свідоцтва про смерть на а.с. 12, довідка міської ради від 23.06.2025 на а.с. 122).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, заведено спадкову справу, із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулася позивач, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на пай. У видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок відмовлено (копія спадкової справи на а.с.55-117).
Позивач після укладення шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 (копія свідоцтва про шлюб на а.с. 66 зворот).
Позиція суду
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Згідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 112/5 "Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів", визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.
Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів (далі - Вказівки), затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР (далі - Держкомстат СРСР) від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Згідно із п. 9 Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.
Згідно із п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Відповідно до ст.ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Тобто усі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.
Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15 - згідно з частиною першою статті 120, статтею 123 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 "Про практику розгляду судами України справ про спадкування", та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах права приватної власності", правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
З досліджених судом доказів, зокрема довідок міської ради, встановлено, що станом на 15.04.1991 року у житловому будинку АДРЕСА_1 було зареєстровано місце проживання чотирьох осіб: голова двору - ОСОБА_4 , дружина - ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ), син - ОСОБА_2 , невістка - ОСОБА_3 , отже всі вони, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору (житловий будинок), їх частки рівні по кожного.
Після смерті матері позивача ОСОБА_5 , ОСОБА_2 (її чоловік), постійно проживав із спадкодавцем, та згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину та успадкував її частку житлового будинку, проте не оформив спадкові права.
Отже, на момент смерті ОСОБА_2 його частка у житловому будинку становила (1/4 його частка та 1/4 частка успадкована після смерті дружини).
Спадщину щодо майна батька прийняла позивач, звернувшись у визначений строк до нотаріуса з відповідною заявою.
Нотаріус відмовив позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, а тому позивачем вірно обрано спосіб захисту її прав.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, зокрема те, що вищевказаний житловий будинок належав колгоспному двору, головою цього двору був батько позивача, який за життя набув 1/2 частку цього будинку, спадщину після якого прийняла позивач, а представник відповідача та треті особи не заперечують проти задоволення позову, позов підлягає задоволенню.
При цьому суд відхиляє як докази свідоцтво № 245 від 02.03.1989, рішення виконавчого комітету Хмільницької районної ради народних депутатів, витяг з Державного реєстру речових прав про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності ОСОБА_4 , оскільки як встановлено під час розгляду справи цей будинок належав до колгоспного двору і станом на 15.04.1991 на праві спільної сумісної власності його власниками були чотири особи. Окрім цього, відомості до Державного реєстру речових прав про те, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить цей будинок внесені 23.01.2025 року, тобто після його смерті. Згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Отже, ОСОБА_4 не міг у 2025 одноособово набути у приватну власність цей будинок.
Щодо розподілу судових витрат
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 76-81, 141, 206, 263-265, 273, 353, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), право приватної власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 15.12.2025.
Учасники:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає по АДРЕСА_2 ;
Відповідач: виконавчий комітет Хмільницької міської ради Вінницької області, код ЄДРПОУ 34422134, вул. Столярчука, буд. № 10, м. Хмільник;
Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає по АДРЕСА_3 ;
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає по АДРЕСА_3 .
Суддя Ігор ОЛІЙНИК