Справа № 285/4885/25
провадження у справі №2/0285/2228/25
09 грудня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суду Житомирської області
у складі судді Помогаєва А.В.,
при секретарі судового засідання Янковій Л.П.,
розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2025 представник ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №8053593 від 04.07.2024 у розмірі 69237,61 грн.
В обґрунтовування позовних вимог зазначає, що 04.07.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №8053593, за умовами якого ТОВ ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало відповідачу 23000 гривень, шляхом переказу на її платіжну картку. Договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача в особистому кабінеті через веб-сайт або мобільний додаток та підписання договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, який було введено відповідачем, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
27.01.2025 укладено договір факторингу № 27.01/25-Ф відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором № 8053593.
Позивач, посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконала, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 69237,61 грн., просить позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явилась. Заяв по суті справи не подала.
Дослідивши подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Порядок укладення електронного договору визначено ст. 11 вищезазначеного Закону.
Згідно ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно положень ст.ст.77, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суду не представлено доказів ознайомлення відповідача з текстом наданих позивачем договорів та її згоди з викладеними в них умовами. У матеріалах справи відсутні електронні докази підписання договору електронним цифровим підписом.
Позивачем також не надано належних доказів на підтвердження факту отримання відповідачем коштів від первинного кредитора за вищезазначеним договором.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Необхідність дослідження саме первинних документів у справах щодо стягнення кредитної заборгованості визнана у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц.
Правова позиція щодо первинних документів викладена в постанові Верховного Суду України від 14.06.2018 по справі №364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані у позовній заяві.
Таким чином, позивач звертаючись з даним позовом до суду, повинен був отримати від первинних кредиторів платіжні документи, які підтверджують розмір заборгованості по кредитному договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Суду не надано доказів належності відповідачу карткового рахунку, зазначеного у кредитному договорі.
Ухвалою суду від 29.10.2025 задоволено клопотанням позивача про витребування доказів. На виконання ухвали АТ КБ "ПриватБанк" надано інформацію про те, що відповідач ОСОБА_1 не обслуговується у даному банку та на її ім'я не видавалась платіжна карта, зазначена у кредитному договорі.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт виникнення заборгованості відповідача та її розмір, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження - рішення суду набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 12.12.2025.
Суддя А.В. Помогаєв