Справа № 136/1427/25
провадження № 2/136/512/25
12 грудня 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шпортун С.В.
за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», банк) через свого представника Усенка М.І. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи підставність позову тим, що 19.01.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір № 102330507, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 12 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами договору, а позичальник у свою чергу зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, виконати інші зобов'язання в поряду та строки узгоджені в договорі.
Кредитодавець належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Кредитного договору.
19.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги за № 75-МЛ/T, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було відступлено право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 102330507 укладеним 19.01.2021 із ОСОБА_1 .
У позові позивач вказує, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого допустила заборгованість за кредитним договором № 102330507 від 19.01.2021, яка склала 18 960,64 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 6 944,00 грн.; заборгованість за відсотками - 12 016,64 грн., які у добровільному порядку не сплачує, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 08.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Повідомлення відповідача ОСОБА_1 вирішено здійснювати через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
У визначений судом строк відповідач відзиву не надала, не надала заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у заяві, що направив в адресу суду просив про розгляд справи за відсутності представника банку, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач не з'явилась у судове засідання, будучи повідомленою про дату, час і місце судового засідання у порядку ч.11 ст.128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, отож з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Окрім цього, 26.08.2025 засобами електронного зв'язку із накладенням КЕП відповідач направила до суду заяву про надання їй можливості ознайомитись із матеріалами справи, з метою забезпечення її прав таку можливість було надано
У подальшому заяв та клопотань відповідач не надала.
Ураховуючи те, що учасники справи були повідомлені про розгляд справи в установленому законом порядку, позивач скористався своїм правом на розгляд справи за його відсутності, відтак суд не вбачав правових підстав визначених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні на підставі зібраних у справі доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив, що 18.01.2021 ОСОБА_1 виявила намір на отримання кредиту у ТОВ «Мілоан», заповнивши Анкету-заяву №102330507 від 18.01.2021, відповідно до якої зазначила бажаний розмір кредиту, строк кредитування, свої персональні дані, тощо (а.с.12).
У Паспорті споживчого кредиту (а.с.10 на звороті, 11) позичальнику надано повну інформацію про умови кредитування у ТОВ «Мілоан», який був підписаний одноразовим ідентифікатором відповідачем.
За наслідками розгляду Анкети-заяви, 19.01.2021 Банком було прийнято рішення та погоджено умови кредитування по заяві №102330507, погоджено суму кредиту в розмірі 12 000 грн., строк кредитування 15 днів, ставку процентів 2,00% за кожен день користування кредитом (а.с.12 на звороті).
19.01.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №102330507 (а.с.6-10), відповідно до якого сторони дійшли згоди щодо суми кредиту у 12000 грн., строку 15 днів з 19.01.2021 до 03.02.2021, розміру процентів за користування кредитом - 3600 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна базова процентна ставка за користування кредитом 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту.
У пункті 2.3 договору визначено порядок пролонгації строку кредитування.
Відповідно до п. 2.3.1.1. договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил.
Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Відповідно до п. 2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
Відповідно до довідки про ідентифікацію видану ТОВ «Мілоан» (а.с.11 на звороті), підтверджено акцепт договору позичальником шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора V92676, час відправки 19.01.2021 о 08:20 год. на номер телефону НОМЕР_1 .
Факт передачі позивачем відповідачеві грошових коштів обумовлених договором підтверджується Платіжним дорученням від 19.01.2021 за №25054617 (а.с.13), на суму 12 000,00 грн.
Відповідно до Виписки з особового рахунка за Кредитним договором №102330507 від 18.01.2021 на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 15 на звороті) встановлено, що станом на 23.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 склала 18 960,64 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 6 944,00 грн.; заборгованість за відсотками - 12 016,64 грн.; заборгованість за сумою кредиту - 0,00 грн.; заборгованість за комісіями - 0,00 грн.; заборгованість за відсотками - 0,00 грн.
На підтвердження обставин зазначених у позові позивачем надано Виписку щодо відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №102330507 укладеним із ОСОБА_1
19.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги за № 75-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було відступлено право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № 102330507 укладеним 19.01.2021 із ОСОБА_1 , про що зазначено у Витягу з реєстру боржників (а.с. 16-25).
13.06.2025 за вих. №21031535 (а.с.25, на звороті) в адресу ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було спрямовано претензію (досудова вимога) про дострокове виконання умов кредитного договору, розмір заборгованості за кредитом становить 18 960,64 грн.
Частиною першою та третьою статті 512 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).
Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що внаслідок укладення Договору про відступлення прав вимоги від 19.08.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 102330507 від 19.01.2021.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником за вказаним зобов'язанням.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Судом встановлено, що 19.01.2021 ОСОБА_1 підписала Договір №102330507 про надання кредиту між нею та ТОВ «Мілоан» електронним підписом одноразовим ідентифікатором «V92676» з метою засвідчення дій згідно з договором, відтак було дотримано презумпція правомірності договору, отож права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення такого договору, підлягають виконанню.
На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, отож договір є дійсним.
Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Приписами абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що нарахування процентів може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.
Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.
Суд звертає увагу, що відповідач був обізнаний з розглядом цивільної справи, повідомлявся в установленому порядку про розгляд, про що свідчить додане до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, але жодним чином не висловив своєї позиції за вимогами до нього банку про стягнення кредитної заборгованості, не заперечував наявної заборгованості, укладення договору, отримання кредитних коштів, розміру нарахованої заборгованості, у тому числі процентів, тощо.
Суд враховує, що відповідач мав достатній строк для подачі відзиву у даній справі в межах визначеного судом строку, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України), утім його не подав, як і жодних доказів на спростування використання кредитних коштів, тощо.
Водночас суд враховує, що якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами перед судом, що ним не було зроблено.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що вина відповідача щодо порушення умов виконання зобов'язань є доведеною зібраними та дослідженими судом доказами, що додані до матеріалів справи, а тому право кредитора на повернення кредитних коштів та процентів за їх користування є порушеним.
Суд погоджується із розрахунком заборгованості наданим позивачем на підтвердження розміру заборгованості відповідача, оскільки усі умови прямо передбачені в кредитному договорі від 19.01.2021, судом встановлено, що ОСОБА_1 скористалась своїм правом на пролонгацію строку кредитування, у зв'язку із чим ТОВ «Мілоан» продовжило нарахування відсотків за надання кредиту з урахуванням пролонгації на стандартних та пільгових умовах, з урахуванням п.п. 1.5.1, 2.3.1.1, п.п. 1.6, 2.3.1.2 Договору, контррозрахунку відповідачем не надано та його не спростовано, тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 18 960,64 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 6 944,00 грн.; прострочена заборгованість за відсотками - 12016,64 грн.; є обґрунтованими.
За таких обставин, суд задовольняє позов у повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами з ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Із платіжної інструкції №12791 (а.с.1) встановлено, що при пред'явленні позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422 гривень 40 копійок.
Оскільки позов задоволено, тому із відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачена сума судового збору у розмірі 2422 гривень 40 копійок.
Окрім того, позивач просив суд стягнути на його користь із відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7000,00 грн., в підтвердження понесених витрат до позову додано Договір про надання правової допомоги від 06.05.2025 за №06051 між АБ «Апологет» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал»; Акт №1603 наданих послуг від 23.06.2025 на суму 7 000 грн.; Детальний опис наданих послуг до Акту №1603 від 23.06.2025 за договором про надання правової допомоги №0605 від 06.05.2025.
Надавши оцінку вказаним доказам, суд вважає, що понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 000,00 грн. підлягають присудженню із відповідача на користь позивача, оскільки підтвердженні належними доказами, а відповідач не надала жодних заперечень.
Керуючись ст. 525, 526, 530, 1048, 1054 ЦК України, ст. 258, 259, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 102330507 від 19.01.2021 станом на 23.06.2025 в загальному розмірі 18 960 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн., 64 коп., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 6 944,00 грн.; заборгованість за відсотками - 12 016,64 грн..
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 коп.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники цивільного процесу:
Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, кв. 28 корпус, м. Львів, Львівська обл., ЄДРПОУ - 35234236);
Відповідач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).
Суддя Світлана ШПОРТУН