Справа № 134/1971/25
1-кс/134/623/2025
Іменем України
13 грудня 2025 року с-ще Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: слідчого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комаргород Томашпільского району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12025020190000316 від 12.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,
встановив:
13 грудня 2025 року слідчий СВ відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим начальником Крижопільського відділу Тульчинської окружної прокуратури у Вінницькій області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025020190000316 від 12.12.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці придбав рослини коноплі, які в подальшому зберігав за місцем свого тимчасового проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Вранці 12.12.2025 року ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_1 помістив заздалегідь підготовлені рослини коноплі у поліетиленовий ZIP-пакет із застібкою, який в подальшому помістив до паперової коробки від Інтернет модему, в яку також поклав три запальнички різного типу та батарейку, після чого запакував дану коробку, обклеївши її зверху ізоляційною стрічкою синього кольору. Того ж дня близько 09 год. 40 хв. ОСОБА_5 , реалізовуючи свій умисел, спрямований на незаконний збут наркотичних засобів прийшов до відділення № 1 «Нової пошти», розташованого за адресою: вул. Центральна, 73, с-ще Піщанка Тульчинського району Вінницької області, де надав працівникам поштового відділення підготовлену паперову коробку з вмістом наркотичної речовини та оформив посилку для відправки на ім'я приватної особи ОСОБА_7 , с. Воронівці Хмельницької області відділення № 1 «Нової пошти», телефон отримувача 0684295791, та відповідно отримав квитанцію про оформлення посилки № 59 0015 2452 8610, після чого покинув відділення № 1 «Нової Пошти», тим самим здійснив незаконне пересилання наркотичного засобу з метою збуту.
В ході проведення 12.12.2025 року обшуку за місцем тимчасового проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 на столі у приміщенні літньої кухні було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору у висушеному стані, фрагменти пластикових пляшок із нашаруваннями та два фрагменти фольги із нашаруваннями.
Згідно висновку судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/102-24/27137-НЗПРАП від 13.12.2025 надана на дослідження речовина рослинного походження є наркотичним засобом - канабісом, що відноситься до наркотичних речовин та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу (у перерахунку на висушену речовину) становить 2,55 г.
Згідно висновку судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/102-24/27138-НЗПРАП від 13.12.2025 надана на дослідження речовина рослинного походження є наркотичним засобом - канабісом, що відноситься до наркотичних речовин та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу (у перерахунку на висушену речовину) становить 5,43 г.
Загальна маса канабісу становить 7,98 г.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, тобто у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні та пересиланні з метою збуту наркотичних засобів.
ОСОБА_5 12.12.2025 о 20 год. 10 хв. в порядку ст. 208 КПК України затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, зокрема, протоколом огляду місця події по вул. Центральна, 73, с-ще Піщанка, протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, складено та вручено підозрюваному 13.12.2025 слідчим СВ відділення поліції № 1 Тульчинського РВП Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 .
Водночас в ході досудового слідства у кримінальному провадженні відносно підозрюваного ОСОБА_5 встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, усвідомивши невідворотність покарання, останній без застосування запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою, може зникнути та переховуватись від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки розуміє, що вказані вище речі та документи являються предметом доказування вини підозрюваного, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім того, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні та може вжити заходів для уникнення ними відповідальності, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Без обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ОСОБА_5 матиме можливість не з'являтися на виклики до слідчого, змінити місце проживання, або ж іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобігти даним ризикам можливо лише шляхом застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Більш м'які запобіжні заходи не будуть дієвими та не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З огляду на викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесяти) днів із визначенням застави в межах шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму.
У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали заявлене клопотання з підстав, викладених у ньому, та просять його задовольнити.
Захисник заперечила проти задоволення клопотання, просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, мотивуючи тим, що він раніше не судимий, є особою молодого віку, тимчасово проживає у своєї рідної сестри, яка є його єдиним близьким родичем, оскільки їхні батьки були позбавлені батьківських прав та їх місцеперебування невідоме. За місцем проживання своєї сестри за адресою: АДРЕСА_1 підозрюваний може відбувати домашній арешт. Заявлені у клопотанні ризики стороною обвинувачення не доведені та нічим не підтверджені, що свідчить про відсутність підстав для застосування відносно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою. Сама по собі тяжкість злочину та суворість покарання не є достатньою підставою для тримання під вартою.
Підозрюваний підтримав клопотання свого захисника.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що відділенням поліції № 1 Тульчинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до ЄРДР 12.12.2025 за № 12025020190000316 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
В межах указаного кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Згідно з вимогами п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.
У клопотанні про обрання запобіжного заходу слідчий зазначає, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У своїй практиці ЄСПЛ наголошує, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці імовірності того, що особа переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Оцінюючи визначені у ст. 177 КПК України ризики, вважаю, що ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування й суду не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні. Сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , не може свідчити про існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Статтею 187 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, указаних у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
ОСОБА_5 є особою молодого віку, раніше не судимий, на даний час проживає в сім'ї своєї сестри.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.
Необхідно також врахувати положення ч. 4 ст. 194 КПК України, зокрема, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий суддя, суд мають право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, за яким ОСОБА_5 оголошено підозру, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також даних про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 виняткового запобіжного заходу, яким є тримання під вартою.
Натомість належним і достатнім запобіжним заходом, який забезпечить виконання підозрюваним покладених обов'язків, може бути цілодобовий домашній арешт.
Застосування домашнього арешту передбачає відчутне втручання у приватне життя особи шляхом покладання на неї за рішенням суду заборон та обмежень. Із цих підстав за оцінками Європейського суду з прав людини домашній арешт розглядається в тій самій площині, що й тримання особи під вартою, оскільки він пов'язаний із позбавленням свободи, виходячи з розуміння положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Виходячи з переліку запобіжних заходів, закріплених у ст. 176 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Такий запобіжний захід має застосовуватися у тих випадках, коли застава є занадто м'яким запобіжним заходом, а тримання під вартою - занадто суворим.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Манчіні проти Італії» вказав, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п. п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Отже, за ступенем суворості, у значенні ст. 5 Конвенції про захист права людини і основоположних свобод, такий захід межує з позбавленням волі.
Домашній арешт за своєю сутністю є комплексом призначених за рішенням суду заборон і обмежень, які накладаються на підозрюваного (обвинуваченого) у зв'язку з його повною чи частковою ізоляцією у певному приміщенні, спрямовані на досягнення мети цього запобіжного заходу, реалізуються й контролюються правоохоронними органами у взаємодії з органом досудового розслідування, у чиєму провадженні знаходиться справа.
Враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , його вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, обґрунтованість підозри у вчиненні останнім тяжкого злочину, беручи до уваги характер та обсяг висунутого обвинувачення, вид та розмір покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, поведінку підозрюваного у взаємозв'язку з можливими ризиками, на які указано слідчим, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Вказаний запобіжний захід є пропорційний тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у цьому кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти як орган досудового розслідування, так і в подальшому суд.
З огляду на викладене, клопотання слідчого слід задовольнити частково, обравши підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього визначених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 197, 205, 395 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.
Клопотання захисника ОСОБА_6 про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 строком по 10 лютого 2026 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 на строк по 10 лютого 2026 року (включно) наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду, за винятком необхідності звернення до медичного закладу за отриманням медичної допомоги, необхідності прямувати до зони укриття під час надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- здати до уповноваженого державного органу паспорт та інші документи (за наявності), які дають право на виїзд з України;
- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі невиконання обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Ухвала про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту чинна по 10 лютого 2026 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі суду.
Копію ухвали направити для виконання до відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя