Справа № 296/11416/24
2/296/188/25
"05" листопада 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі:
головуючої - судді Маслак В.П.,
при секретарі судового засідання Пшегалінській К.В.,
за участі представника відповідача Хільчевського С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2024р. ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 441468 від 07.10.2022р. в розмірі 119700,00 грн.
В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 07.10.2022р. між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 441468, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит на суму - 15000,00 грн., строк кредитування 365 днів, стандартна процентна ставка 803% річних (2,20% в день).
У подальшому, 01.02.2024р. між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» укладений Договір факторингу № 01022024, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило позивачу належне йому право вимоги, зокрема, до відповідача за кредитним договором № 441468 від 07.10.2022р.
ОСОБА_1 не повернула своєчасно грошові кошти, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 119700,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн; заборгованість за відсотками - 109700,00 грн. З огляду на зазначене представник позивача просить задовольнити вимоги позовної заяви у повному обсязі.
У відзиві від 10.04.2025р. ОСОБА_1 вказала, що з ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» кредитного договору не укладала, кошти не отримувала. Також вказала, що матеріали справи не містять доказів того, що договір факторингу є виконаним.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в заяві від 31.10.2025р. просив розгляд справи провести без його участі, вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив звернути увагу, що підпис кредитора було здійснено від руки, а підпис клієнта електронний цифровий. Паспорт споживчого кредиту та договір були підписані до того, як відповідачка пройшла ідентифікацію. Платіжна інструкція про перерахвання коштів за договором факторингу не містить печатки банку.
Заслухавши думку предстаника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 07.10.2022р. між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 441468 (а.с. 37-60).
Також відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписаний паспорт споживчого кредиту, який містить основні умови кредитування, а саме: сума кредиту 15000,0 грн.; строк кредиту 365 днів; стандарнтна процентна ставка 2,2% у день; стандартна процентна ставка 47451,10% річних (а.с. 34-36).
Згідно п. 2.1. договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, реквізити платіжної карти № НОМЕР_1 .
Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» від 30.10.2024р. Вих. № 20241030/124 на платіжну карту клієнта НОМЕР_1 від ТОВ «Селфі Кредит» 07.10.2022р. перераховано кошти у сумі 15000,00 грн. (а.с. 63).
У подальшому, 01.02.2024р. між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» укладено Договір факторингу № 01022024, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило позивачу належне йому право вимоги, зокрема, до відповідача за кредитним договором № 441468 від 07.10.2022р. (а. с. 78-87).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01022024 від 01.02.2024р., позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 441468 від 07.10.2022р. в сумі 119700,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн; заборгованість за відсотками - 109700,00 грн. (а.с. 88)
З метою досудового та добровільного врегулювання спору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» 04.12.2024р. на адресу позичальника було направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань (а.с. 91).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис (п. 15 ч. 1ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У силу ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Позивачем надано суду копію кредитного договору № 441468 від 07.10.2022р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит», підписаний відповічадем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н114.
Частиною 5 ст. 11 Закону України “Про запобігання та протидію легалізації(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризмута фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон) встановлено, що ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунка.
Згідно п. 4 додатку 2 Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку від 28.07.2020 № 107 (далі - Положення № 107), установа під час розроблення процедур ідентифікації та верифікації має керуватися ризик - орієнтованим підходом, дотримуючись вимог та обмежень, установлених в Положенні № 107, та враховувати те, що результатом здійснення ідентифікації та верифікації має бути: 1) однозначне встановлення особи клієнта (представника клієнта); 2) впевненість у тому, що отримані ідентифікаційні дані належать клієнту (представнику клієнта); 3) переконання в тому, що клієнт (представник клієнта) не є самозванцем, а дійсно є особою, якою він/вона назвався/назвалася.
Довідка про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 (а.с. 61) не містить ні дати такої ідентифікації, ні дати її складення. Вказані обставини, викликають обґрунтовані сумніви щодо підтвердження наміру відповідача на укладання договору.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Представником позивача на підтвердження перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 надано лист ТОВ «Пейтек» від 30.10.2024р. Вих. №20241030-124, зі змісту якого вбачається, що відповідно до відомостей, що містяться в Реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ «Пейтек», код ЄДРПОУ 44103264 (далі - Товариство), є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. Відповідно до отриманої ліцензії від Національного банку України (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РK), що переоформлена Національним банком України 24.05.2024 (витяг Національного банку України із Державного реєстру фінансових установ про внесення 24.05.2024 запису до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензій), Товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
Між Товариством та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 03.05.2022.
Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит»: 07.10.2022 08:43:04 на суму 15000.00
Однак, до матеріалів позовної заяви не долучено Договір про організацію переказу грошових коштів № 03052022-1 від 03.05.2022, на який посилається у листі ТОВ «Пейтек».
Також слід звернути увагу, що ТОВ «Пейтек» отримало ліцензію на надання послуг з переказу грошових коштів без відкриття рахунку від Національного банку України згідно рішення НБУ від 29.05.2023р., що переоформлена Національним банком України 24.05.2024р., а перерахування коштів за кредитним договором № 441468 від 07.10.2022р. у сумі 15000,00 грн. відбулось 07.10.2022р., тобто до отримання ліцензії ТОВ "Пейтек" на таку діяльність.
З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, вбачається, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Разом з тим, лист ТОВ «Пейтек» не може відноситись до первинної бухгалтерської документації, не містить даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не представлено належних доказів переказу кредитних коштів на рахунок відповідача на виконання договору № 441468 від 07.10.2022р.
На переконання суду, наявні докази не можуть свідчити про укладення кредитного договору та отримання кредиту.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 89 ЦПК Україниви визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи відсутність доказів отримання ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141, 258, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Головуючий суддя В. П. Маслак