справа № 274/5766/25
провадження № 2/0274/2289/25
Рішення
Іменем України
15.12.2025 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -
Представник позивача Макєєв В.М. звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з відповідачки на користь ТзОВ "Ум факторинг" заборгованість за договором споживчого кредиту №1321707 від 21.02.2024 року в розмірі 16000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.02.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір споживчого кредиту №1321707. Договір укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За вказаним договором відповідачка отримала кредит у розмірі 1600,00 грн, строком на 360 днів, шляхом переказу на її банківську картку № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування в день протягом строку дії договору. Станом на дату звернення до суду, відповідачка борг за нараховані відсотки не погасила, тому наявне прострочення за договором споживчого кредитування №1321707 від 21.02.2024 у розмірі 16000,00 грн. В подальшому 18.12.2024 ТОВ «Селфі Кредит» передало право вимоги за договором №1321707 від 21.02.2024 ТОВ «УМ Факторинг» на підставі договору факторингу №18/12/24.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.09.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Витребувано у АТ КБ "Приватбанк" виписку по рахунку за карткою № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) (а.с.69).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16.10.2025 додатково витребувано АТ КБ "Приватбанк" інформацію по рахунку за карткою № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме: розширену виписку із зазначенням контрагента за період з 21.02.2024 по 24.02.2025 (а.с.76).
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі ОСОБА_1 отримала 24.09.2025. Відзив на позовну заяву не надходив (а.с.72).
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.02.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір №1321707 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» (а.с.26-33).
У відповідності до умов договору, сума кредиту складає - 1600,00 грн., строк кредиту - 360 днів. періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Стандартна процентна ставка- 25% в день.
Відповідно до умов п.2.1 договору, кошти кредиту надається Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Згідно із п.п. 2.4. договору, кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. договору.
Як вбачається із п. 1.4 договору, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком №1 договору (а.с.34).
ОСОБА_1 також була ознайомлена з Паспортом споживчого кредиту, в якому міститься інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.37-39)
Як вбачається з матеріалів справи, договір був підписаний 21.02.2024 о 23:09:24 шляхом введення одноразового ідентифікатора А691.
Отже, підписання договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідачки з умовами договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким вона ознайомилася перед підписанням договору та отриманням кредиту.
Зарахування грошових коштів у сумі 1600,00 грн відповідачці підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» №20250708-1373 від 08.07.2025 про перерахування кредитних коштів від ТОВ «Селфі Кредит» (а.с.36).
Також, відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 27.10.2025 №20.1.0.0.0/7-251021/52204-БТ та виписки по рахунку, було встановлено, що банківська картка № НОМЕР_3 була емітована банком на ім'я ОСОБА_1 та 21.02.2024 на неї було здійснено переказ коштів на суму 1600,00 грн.
Таким чином, ТОВ «Селфі Кредит» виконало умови договору та перерахувало на рахунок відповідачки безготівковим шляхом кошти в розмірі 1600,00 грн, в свою чергу позичальник не виконала умови кредитного договору, щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.
18.12.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та позивачем укладено договір факторингу №18/12/24, за умовами якого ТОВ «Селфі Кредит» відступив позивачу права грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі договором №1321707 від 21.02.2024 (а.с.14-24).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 18.12.2024 до договору факторингу №18/12/24 від 18.12.2024, ТОВ «УМ Факторинг» набуло права грошової вимоги до відповідачки за договором №1321707 від 21.02.2024 в сумі 16000,00 грн (а.с.40 - 41).
З моменту отримання права вимоги до відповідачки, а саме з 18.12.2024 позивачем не нараховувано ніяких сум заборгованості за договором відносно відповідачки, сума боргу є незмінною з моменту укладення договору факторингу.
Таким чином, на підставі вказаного договору факторингу позивач одержав право вимоги по заборгованості відповідачки за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №1321707 від 21.02.2024.
Відповідно до ст. 626 ЦК кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Положення статті 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020р. у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020р. № 127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною, у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. б ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови надання грошових коштів у кредит, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст. 640 Цивільного кодексу України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Статтею 509 цього Кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з статтею 1054 ЦК кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.
За приписами частин 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно з частиною 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.
На підставі частини 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором №1321707 від 21.02.2024 про надання споживчого кредиту, загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем становить 16000,00 грн, та складається з: 1600,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 14400,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 42-51).
З урахуванням вищенаведеного, перевіривши наданий розрахунок заборгованості, суд погоджується з порядком нарахування позивачем заборгованості, яка відповідає вимогам закону та положенням договору, та вважає, що факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості за договором знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами і вважаються судом доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема, достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Жодних доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, правомірності переходу прав вимоги до позивача, відповідачка не надала, в тому числі не спростовано розміру нарахованої суми заборгованості, як і не доведено виконання грошових зобов'язань перед позивачем належним чином.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході розгляду справи, позивачем доведено неналежне виконання відповідачкою умов договору та наявність заборгованості, що стороною відповідачки спростовано не було, а відтак суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову та стягнення заборгованості із відповідача на користь позивача в примусовому порядку 16000 грн заборгованості.
Щодо вирішення питання розподілу судових витрат, заявленого представником позивача в позові, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження факту понесених судових витрат представником позивача до матеріалів справи було надано: договір про надання правової допомоги № 141 від 29.01.2025, Акт виконаних робіт від 16.03.2025, додаткову угоду №1 від 29.01.2025 до договору про надання правової допомоги № 141 від 29.01.2025, платіжну інструкцію №392 від 18.03.2025 про сплату 6000 грн витрат на правову допомогу згідно акту від 16.03.2025 з яких вбачається, що послуги адвоката визначені у розмірі 6000,00 грн (а.с. 53-61).
Зважаючи на вищенаведене, оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 12-13,76-81,89, 247,258,263-265,274-275,279,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг" до ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ризька, 73-Г, оф. 7/1, код ЄДРПОУ 40274286) заборгованість за кредитним договором №1321707 від 21.02.2024 в розмірі 16000,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг" (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ризька, 73-Г, оф. 7/1, код ЄДРПОУ 40274286) 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору та 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 15 грудня 2025 року
Суддя: Т.М. Вдовиченко