Справа № 161/11040/25
Провадження № 2/161/4039/25
08 грудня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Шестерніна В.Д.,
за участю секретаря Мельник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Боратинської сільської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права на завершення приватизації земельних ділянок,-
встановив:
І.Короткий зміст позовних вимог
05.06.2025 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , Боратинської сільської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права на завершення приватизації земельних ділянок.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням Радомишльської сільської ради «Про приватизацію присадибних ділянок» №10/3 від 09.08.1996 вирішено приватизувати ОСОБА_3 присадибну ділянку площею 0,85 га (під буділями - 0,25 га та рілля - 0,60 га). ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла, право власності на земельні ділянки не набула. Тобто вона розпочала процедуру приватизації спірних земельних ділянок, проте не завершила її у зв'язку з своєю смертю.
Право на завершення приватизації цих земельних ділянок увійшло до складу спадщини, яку прийняв, але не оформив, її син ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спадщину після його смерті прийняла дочка ОСОБА_1 . Вона не може завершити приватизацію цих земельних ділянок, оскільки в рішенні Радомишльської сільської ради «Про приватизацію присадибних ділянок» від 09.08.1996 №10/3 неправильно зазначено ім'я ОСОБА_3 (« ОСОБА_5 » замість « ОСОБА_6 »).
На підставі викладеного та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просила суд встановити факт належності ОСОБА_3 рішення Радомишльської сільської ради №10/3 від 09.08.1996 та визнати за нею, ОСОБА_1 , право на завершення приватизації земельних ділянок.
ІІ.Стислий виклад позиції відповідача
Позиція ОСОБА_2 .
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, подала заяву про визнання позовних вимог.
Позиція Боратинської сільської ради
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу
Ухвалою суду від 07.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
25.09.2025 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду (а.с. 89).
Ухвалою суду від 15.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Процесуальні перешкоди для розгляду справи за відсутності учасників справи відсутні.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
ІV.Фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 30.12.2008, а.с. 5).
26.12.2000 ОСОБА_3 вчинила заповіт, згідно якого заповіла все своє майно ОСОБА_4 (заповіт посвідчений секретарем Радомишльської сільської ради Довгун Л.Я. та зареєстрований в реєстрі за №23, а.с. 72).
ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 (свідоцтво про народження НОМЕР_2 від 18.07.1962, а.с. 7).
30.06.2009 ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 71). Заява прийнята нотаріусом, оскільки останній день строку для прийняття спадщини припав на святковий або інший неробочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 23.12.2016, а.с. 6).
ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 (свідоцтво про народження НОМЕР_4 від 23.04.1971, а.с. 7, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження долюбного прізвища від 10.10.2018, а.с. 8).
06.02.2002 ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с. 51 зворот).
ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_4 (свідоцтво про одруження НОМЕР_5 від 11.06.1969, а.с. 52).
ОСОБА_2 відмовилася від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , про що подала нотаріусу відповідну заяву (а.с. 53).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.09.2021 у справі №161/10333/21, яке набрало законної сили 19.10.2021, визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с. 10-11).
В рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.09.2021 у справі №161/10333/21 встановлені обставини про те, що ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_1 прийняла спадщину після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Радомишльської сільської ради «Про приватизацію присадибних ділянок» №10/3 від 09.08.1996 вирішено приватизувати ОСОБА_3 присадибну ділянку площею 0,85 га (під буділями - 0,25 га та рілля - 0,60 га) (архівний витяг з рішення №147/01.29 від 17.02.2020, а.с. 20).
Приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Розпутняк Оксана Василівна відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому числі - на земельні ділянки, що розташовані на території Радомишльської сільської ради Луцького району Волинської області (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.07.2025 № 45/02-31, а.с. 26).
V.Мотиви суду та застосоване законодавство
Положеннями статей 6, 56, 67 ЗК України 1990 року (тут і далі - у редакції, чинній на час надання ОСОБА_3 дозволу на приватизацію) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка) та для ведення особистого підсобного господарства. Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських споруд у розмірі не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства - у розмірі не більше 0,6 га.
Статтею 23 ЗК України 1990 року визначено, що право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-ХІІ «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» та Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі - Декрет).
Законом України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року.
Відповідно до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року (в редакції закону до 27.06.2015) рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).
Відповідно до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року (в редакції закону з 27.06.2015) установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Декретом постановлено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України. Установлено, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов'язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права (п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України).
Тлумачення п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову ВС від 21.09.2022 у справі №127/23627/20, постанову ВС у складі ОП КЦС від 05.12.2022 у справі № 233/4580/20. Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов'язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т.д.). Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суда у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі №567/3/22.
ЗК України (у редакції закону до 01.01.2013) встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України (в редакції закону до 01.05.2009) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Відповідний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №350/67/15, у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №128/1911/15-ц, від 17.04.2019 у справі №723/1061/17, від 29.08.2019 у справі №554/1195/17, від 30.06.2020 у справі №623/633/17, від 25.03.2020 у справі №158/1672/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.
У постанові Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №623/633/17 зроблено висновок про те, що особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_3 розпочала процедуру приватизації земельних ділянок площею 0,25 га та 0,60 га, які знаходяться в селі Романівка Луцького району Волинської області, проте не завершила її у зв'язку з смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя вона не набула право власності на ці земельні ділянки. Право на завершення приватизації є майновим правом, яке увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 , яку прийняв, але не оформив, її син ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно право на завершення приватизації увійшло до складу спадщини вже після його смерті і перейшло до дочки ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем першої черги і прийняла спадщину.
Право на спадкування підлягає захисту в обраний позивачем спосіб, який відповідає критерію належності (ефективності). Оскільки в рішенні Радомишльської сільської ради №10/3 від 09.08.1996, на підставі якого спадкодавцю ОСОБА_3 було вирішено приватизувати земельні ділянки, зазначені неправильні відомості про її ім'я (які не збігаються з відомостями, зазначеними в свідоцтві про народження), то суд вважає, що слід також встановити факт належності вказаній особі цього рішення.
Отже, позовні вимоги слід задовольнити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Боратинської сільської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права на завершення приватизації земельних ділянок - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішення Радомишльської сільської ради №10/3 від 09.08.1996.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на завершення приватизації земельних ділянок площею 0,25 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, та площею 0,60 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться в селі Романівка Луцького району Волинської області, та які згідно рішення Радомишльської сільської ради №10/3 від 09.08.1996 було вирішено приватизувати за ОСОБА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_7 .
Відповідач: Боратинська сільська рада, місцезнаходження: Волинська обл., Луцький р-н, с. Боратин, вул. Центральна, 20; код в ЄДРПОУ 04332207.
Дата складення повного рішення суду - 08.12.2025.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін