Справа № 157/713/25
Провадження № 1-кп/157/111/25
15 грудня 2025 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025035530000023 від 04.02.2025 про обвинувачення:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с. Брониця Камінь-Каширського району, жительки АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, пенсіонерки, заміжньої, раніше не судимої;
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця с. Брониця Камінь-Каширського району, жителя АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, пенсіонера, особи з інвалідністю І групи, одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України,
встановив:
03 лютого 2025 року орієнтовно о 18 год 45 хв у внутрішньому дворі поблизу будинку № 70А на вул. Ковельській у м. Камінь-Каширському Волинської області, під час словесного конфлікту між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який раптово виник на ґрунті тривалих особистих неприязних відносин, ОСОБА_6 , діючи умисно, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій особі, усвідомлюючи значення та суспільну небезпеку своїх дій, штовхнув потерпілу руками в грудну клітку, внаслідок чого остання впала на землю, та в подальшому, коли потерпіла перебувала в лежачому положенні, схопив її за праву руку в районі плеча та шарпав і стискав її руками, чим заподів потерпілій легкі тілесні ушкодження. В свою чергу ОСОБА_5 , діючи умисно, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій особі, усвідомлюючи значення та суспільну небезпеку своїх дій, коли потерпіла перебувала в лежачому положенні на землі, схопила її за ліву руку в районі плеча та шарпала і стискала її руками, чим заподіла потерпілій легкі тілесні ушкодження.
Своїми діями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.
Обвинувачені ОСОБА_5 і ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованого їм кримінального проступку не визнали.
ОСОБА_5 повідомила, що у неї тривалі неприязні відносини з потерпілою ОСОБА_4 . Вважає, оскільки потерпіла втручалась у сімейне життя її сина ОСОБА_11 та його дружини ОСОБА_12 . Крім того між ними виникали суперечності щодо виховання внука, який є диною з інвалідністю.
З приводу події 03.02.2025 року розповіла, що в обід того дня її чоловік ОСОБА_13 щось робив для сина у дворі будинку, а вона приїхала ввечері прибирати приміщення. ОСОБА_13 раніше побачив потерпілу біля будинку, а ОСОБА_14 зрозуміла, що вона перебуває у Ніни. Дочекавшись, коли ОСОБА_4 вийде з будинку, ОСОБА_5 почала з'ясовувати що вона тут робить і чому знову втручається у життя їх сина (дослівно: «Свахо, що ти тут знову робиш? Тож ти не миєш вже місяць-два. Чому знову свого носа сунеш?»). При цьому виникла словесна суперечка. Обвинувачена заявляє, що при цьому потерпілу не чіпала.
На уточнення прокурора підтвердила дату, час і місце події, зазначені в обвинувальному акті. Також підтвердила попередню зустріч з потерпілою ще в обід цього дня. Заперечила нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, а також будь-який фізичний контакт з ОСОБА_15 та перебування в її руках ножа.
На питання прокурора і захисника уточнила, що свідок ОСОБА_16 не могла її бачити, оскільки освітлення було недостатнім, тому свідок могла лише чути крики учасників. Крім того повідомила, що її чоловік фізично не міг наносити удари потерпілій у зв'язку з інвалідністю.
ОСОБА_6 показав, що 03.02.2025 він допомагав брату в літній кухні на території будинку. Увечері, ще у світлу пору доби, побачив, як ОСОБА_17 ховається за літньою кухнею ОСОБА_18 . Не зрозумів чому вона ховається, а тоді вона побігла у під'їзд. Після цього ОСОБА_13 ще їздив до свого дому, забрав дружину, повернулись десь о пів на сьому (саме тоді по дорозі їх бачила сваха ОСОБА_19 ). Чекали з дружиною ОСОБА_14 на подвір'ї будинку, щоб «поговорити зі свахою, чого вона туди носа суне». Дружина заодно забрала сміття із клініки, щоб викинути. Тоді вийшла потерпіла ОСОБА_4 з халатом, ОСОБА_20 стали з нею «говорити» - спочатку ОСОБА_13 «поговорив», а після нього вже ОСОБА_14 . Зауважив, що не чіпав потерпілу, оскільки не може через свій фізичний стан. ОСОБА_21 стала кричати на весь двір, тоді виглянула у вікно ОСОБА_22 і теж щось кричала. Обвинувачений не бачив чи завдавала тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_23 . Також вважає, що освітлення у дворі будинку було недостатнім, щоб щось побачити свідку.
На уточнення захисника підтвердив неприязне відношення між учасниками події у зв'язку з сімейними обставинами.
На питання судді підтвердив, що іноді використовує кийка при переміщенні, однак не пам'ятає чи був у нього кийок у вечір події.
Попри невизнання обвинуваченими своєї вини у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, їх винуватість у скоєному підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Потерпіла ОСОБА_4 повідомила, що 03 лютого 2025 року їй зателефонувала племінниця ОСОБА_24 та розповіла, що ОСОБА_23 залишила халат у знайомої ОСОБА_25 , яка проживає на другому поверсі у житловому будинку на АДРЕСА_2 .
Десь о 15 годині в той день потерпіла їхала від племінниці велосипедом, зустріла ОСОБА_23 , яка привіталась, а вона їй не відповіла, тому ОСОБА_14 почала ображати ОСОБА_26 нецензурними словами.
О 18 годині ОСОБА_27 поїхала на вулицю Ковельську, 70а забрати в Ніни халат. Приїхала на велосипеді до будинку, поставила велосипед у сараї біля калитки. У цей час ОСОБА_28 виїжджав із подвір'я будинку, побачив потерпілу, яка була одягнута у білу шубку. ОСОБА_29 піднялась до ОСОБА_30 , яка її пригостила чаєм, орієнтовно о 19 годині потерпіла поверталась додому.
Вийшовши з під'їзду на подвір'я, до ОСОБА_4 назустріч підішли подружжя ОСОБА_31 була з лівої сторони, ОСОБА_13 з правої сторони, ОСОБА_13 був з палкою. Кажуть: «свахо підождіть, хочемо щось запитати». Потерпіла відмовилась, тоді вони стали її «обзивати». Спершу ОСОБА_32 вдарив ОСОБА_29 палкою по спині, а тоді поштовхом «кинув об землю». Потерпіла впала, а ОСОБА_20 почали її «шарпати, хапати» за руки (показала на верхні частини рук) і бити, вона згорнулася в калач. Зліва була ОСОБА_14 , а справа був ОСОБА_13 . ОСОБА_27 почала кричати, тоді з вікна другого поверху виглянула ОСОБА_22 , яка теж закричала: «що ви робите, перестаньте», на що ОСОБА_20 зупинились. Потерпіла взяла телефон і змогла набирати племінниці ОСОБА_24 та повідомити про напад на неї. При цьому ОСОБА_33 казала в голос: «не дай їй зателефонувати». Племінниця ОСОБА_34 викликала поліцію.
Потерпіла ОСОБА_27 залишилась чекати поліцію на вулиці, ОСОБА_20 пішли до автомобіля, продовжували ображати. Поки чекала на поліцію, то ОСОБА_27 вийшла на дорогу. Потерпіла підтвердила, що також словесно ображала кривдників. Тоді ОСОБА_20 знову повернулися - ОСОБА_13 прибіг знову з палкою, а у ОСОБА_14 в правій руці був ніж, яким вона погрожувала. Крім ОСОБА_27 ножа нічого не бачив, ОСОБА_14 з ножем добігла за потерпілою до під'їзду. Вдруге, вже в інше вікно, виглянула ОСОБА_22 , до якої в подальшому втекла потерпіла. Туди вже приїхала поліція та лікарі. На другий день все боліло, були синці, знак від удару палки на спині бачила племінниця. До експерта на наступний день їздила особисто, повідомляла про обставини отримання ушкоджень. Скаржилась і на болі в грудях, але тоді експерт направив її зробити рентген у лікарню.
На уточнюючі питання захисників потерпіла повідомила, що ОСОБА_14 у день події була одягнута в штани та темну куртку. Всіх деталей нападу не може повідомити, оскільки перебувала у шоковому стані. Зокрема не може згадати точну кількість і локалізацію нанесених їй ударів, а також у чому був одягнутий ОСОБА_28 . На її погляд побиття продовжувалось протягом 5-10 хвилин, а на місці було світло, оскільки подвір'я будинку добре освітлюється вінами будинку та ліхтарями на вулиці. На землі потерпіла опинилась, коли ОСОБА_13 кинув її на землю, а «шарпали» в її розумінні означає давили і дьоргали за руки.
Також пояснила, що із сімейством ОСОБА_20 відносини не склались, оскільки потерпіла часто допомагала своїй племінниці ОСОБА_12 , а батьки ОСОБА_11 були негативно налаштовані щодо неї, хоча конфліктів не було. Перестала з ними спілкуватись, коли справи у ОСОБА_12 та ОСОБА_11 йшли до розлучення.
Обставини вчинення кримінального проступку підтверджуються також поясненнями свідка ОСОБА_25 , яка повідомила, що має неприязне відношення до обвинуваченої ОСОБА_5 з особистих мотивів, яке виникло вже після події.
По факту події показала, що третього лютого ОСОБА_35 принесла в обідню пору халат для ОСОБА_36 . Зателефонувавши ОСОБА_12 , та повідомила, що приїде тітка. Віра приїхала приблизно о шостій годині, ОСОБА_22 запросила її в квартиру, потерпіла розповіла, що бачила на вулиці ОСОБА_37 , який був з палкою. Пробула хвилин сорок, поспілкувались, тоді зібралась і пішла. Ще не було семи вечора. ОСОБА_22 ходила по квартирі, коли почула крики на вулиці. Відкрила вікно на кухні, побачила ОСОБА_38 , справа від неї ОСОБА_37 , а зліва ОСОБА_39 . Потерпілу добре бачила, бо вона була одягнута у світлу шубку. ОСОБА_22 почала кричати, щоб схаменулись, і ОСОБА_13 одразу відскочив, ОСОБА_14 ж била потерпілу руками і ногами, згодом зреагувала на крики й відійшла. Бачила саме ОСОБА_14 і ОСОБА_40 , снігу не було, але подвір'я було достатньо освітлене. Свідок закрила вікно, пішла по воду, згодом знову почула крики надворі, чула і бачила як ОСОБА_14 знову щось кричала до потерпілої. Бачила продовження конфлікту з вікна спальні. Віра піднялась до неї на квартиру, була стресовому стані. Згодом до квартири прийшли поліцейські, медики та інші свідки.
На уточнення захисника повідомила, що перебуває у дружніх стосунках з потерпілою. Також повідомила, що зір дозволяв їй бачити потерпілу з вікна, оскільки та була у білій шубці, з «білою» головою, освітлення було достатнє. ОСОБА_13 був у темному одязі, ОСОБА_14 - в темній курці. Спершу, коли побачила, то потерпіла лежала скручена головою до будинку. Удари наносила ОСОБА_14 кулаками і ногами по боках ОСОБА_41 , яка захищалась. ОСОБА_13 два рази махнув палкою, по чому бив, то не бачила. Слідчий експеримент проводили 19 лютого в темну пору доби, таку ж пору, як під час події. Освітлення було достатнім, оскільки світло йшло з вікон будинку. Обвинувачених впізнала за статурою, а ОСОБА_14 ще й за голосом.
На перехресне питання захисника до потерпілої та свідка одночасно:
- свідок ОСОБА_16 повідомила, що бачила лише ОСОБА_42 лежачою під час завдання ударів палкою ОСОБА_13 ;
- потерпіла ОСОБА_21 зауважила, що удари палкою ОСОБА_13 наносив їй, коли вона стояла.
Захисник під час судових дебатів просив суд взяти до уваги розбіжності між показаннями свідка і потерпілої, а також з формулюванням обвинувального акта. ОСОБА_8 наголосив на упередженості свідка ОСОБА_43 , яка підтвердила приязні відносини з потерпілою та неприязне відношення до обвинуваченої ОСОБА_5 . При цьому адвокат також акцентує на гіперболізації показань потерпілою ОСОБА_4 , зокрема щодо обсягу завданих їй ушкоджень, механізм яких не встановлений та не доведений відповідними доказами. Тому сторона захисту просила визнати показання потерпілої та свідка ОСОБА_44 неналежними та недостовірними у частині механізму нанесення ушкоджень.
Суд дійшов висновку, що попри розбіжності у відповідях на перехресне запитання, показання потерпілої та свідка не є взаємовиключними. Оскільки завдання тілесних ушкоджень продовжувалось протягом певного періоду, то відповіді ОСОБА_4 та ОСОБА_43 можуть стосуватись не одного конкретного моменту. При цьому суд також бере до уваги, що показання учасників надаються через тривалий проміжок часу після події. Враховуючи суб'єктивні фактори кожної особи щодо сприйняття, запам'ятовування та відтворення подій, суд вважає допустимими неточності між показаннями осіб зі спливом певного часу, при цьому також враховує істотність таких неточностей для встановлення об'єктивних обставин подій. Зокрема суд зауважує, що не доведено будь-якими доказами перебування ножа в обвинуваченої ОСОБА_5 , але в обвинувальному акті ця обставина також не інкримінується обвинуваченій. Тривалість побиття у п'ять-десть хвилин також не відповідає встановленим обставинам, проте суд вважає логічним сприйняття побиття довшим, ніж насправді, враховуючи емоційні хвилювання при застосуванні до потерпілої насильства.
Аналізуючи показання потерпілої та свідка ОСОБА_43 суд вважає їх належними та достовірними в частині хронології подій та обставин. При цьому під час судового розгляду не підтвердилось перебування ножа в руках обвинуваченої ОСОБА_5 , а також тривалість завдання ушкоджень. Розбіжності між показаннями учасників не вплинули на визнання вцілому їх пояснень достовірними.
Висновком судово-медичної експертизи № 23 від 04.02.2025 (а.с. 97) підтверджено, що ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці верхніх кінцівок. Ці тілесні ушкодження утворилися внаслідок травматичної дії тупого (предметів) з обмеженою травмуючою поверхнею, за механізмом - удар, в мінімальній кількості двох травматичних дій, терміном утворення 1-2 доби до моменту обстеження. Судово-медичних даних, що вказані ушкодження утворилися при падінні з висоти власного зросту, немає. Виявлені у ОСОБА_4 тілесні ушкодження по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Зауважень щодо цього висновку експерта від учасників не надходило, тому суд визнає цей висновок експерта належним та допустимим доказом.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 12.02.2025 (а.с. 87-88) та додатку до нього у вигляді відеозапису проведення слідчого експерименту, який знаходиться на оптичному диску для лазерних систем зчитування (а.с. 89), встановлено механізм заподіяння обвинуваченими тілесних ушкоджень потерпілій, а саме, шляхом поштовху руками в грудну клітку, що було вчинене ОСОБА_6 , внаслідок чого ОСОБА_4 впала на землю, та шарпанні і стисканні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно лівої і правої рук потерпілої в районі плеча.
Суд бере до уваги зауваження захисника про відсутність на відеозаписі належного фіксування механізму завдання тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим цей слідчий експеримент є недостовірним доказом. Дійсно механізм нанесення удару палкою відтворений не належним чином, що не дозволяє зробити висновок як саме і з якою силою наносились удари палкою, проте ці ушкодження не інкримінуються особі в обвинувальному акті. Подальші відтворення потерпілої щодо поштовху в груди та фізичних контактів у верхній частині рук є належним підтвердженням локалізації контакту та описанням способів контакту - здавлювання і штовхання, що суд вважає достатнім для визнання слідчого експерименту допустимим, належним і достовірним доказом. Крім того суд зауважує, що свідчення потерпілої під час опису обставин подій у цьому експерименті могли бути використані при дослідженні експертом у висновку від 26.02.2025.
У протоколі проведення слідчого експерименту від 19.02.2025 (а.с. 100-103) та додатку до нього у вигляді відеозапису проведення слідчого експерименту на оптичному диску для лазерних систем зчитування (а.с. 104), зафіксовано як ОСОБА_43 показала, що біля 19 год 03 лютого 2025 року була свідком конфлікту між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , який спостерігала через вікно квартири за місцем проживання, під час якого обвинувачені наносили тілесні ушкодження потерпілій, яка під час цього лежала на землі, вказала на місце, де саме це відбувалося та спосіб, яким наносились тілесні ушкодження.
Суд погоджується із зауваженнями сторони захисту щодо недоліку фіксування слідчого експерименту, зокрема на відеозаписі не видно дій, які відбуваються на вулиці у темну пору доби, таким чином неможливо встановити що саме показувала свідок слідчим, а також відтворений нею механізм нанесення тілесних ушкоджень. При цьому суд бере до уваги, що навіть під час відеозйомки у темну пору доби з вікна свідка ОСОБА_43 можна бачити те, що відбувається на подвір'ї будинку.
Неякісне фіксування експерименту суд не вважає таким, що призводить до недостовірності всього доказу, тому суд вважає слідчий експеримент від 19.02.2025 допустимим, належним та достовірним доказом у частині можливості свідка бачити події на подвір'ї будинку, проте неналежним в частині відтворення подій, що відбувались на подвір'ї будинку.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 34 від 26.02.2025 (а.с. 98-99), який зроблений з урахуванням даних вищевказаного висновку експерта та протоколу допиту потерпілої від 12.02.2025, не виключається можливість, що тілесні ушкодження в ОСОБА_4 у вигляді синців в ділянці верхніх кінцівок могли утворитися внаслідок обставин, які вона вказала під час допиту в якості потерпілої та під час слідчого експерименту 12.02.2025.
Захисник ОСОБА_8 зауважив, що цей висновок експерта не є беззаперечним доказом вини. Крім того ставить під сумнів об'єктивну можливість робити висновок із доказів, які також були досліджені в судовому засіданні (слідчий експеримент від 12.02.2025), та не містять необхідної інформації для висновку.
Враховуючи питання, що було поставлене експерту, та надані на дослідження матеріали, суд вважає зауваження захисника безпідставним. Оскільки висновок про неможливість за досліджених обставин утворення таких ушкоджень у потерпілої, виключив би конкретне кримінальне провадження, то наданий експертом висновок не суперечить інкримінованому обвинуваченню. Хоча цей висновок не доводить безпосередньо дії чи вину обвинувачених, проте доповнює інші докази щодо обставин отримання ушкоджень, та не включає причинно-наслідкового зв'язку між діями учасників та їх наслідками у виді тілесних ушкоджень. Тому суд визнає висновок належним доказом.
Отримання тілесних ушкоджень потерпілою також підтверджується протоколом огляду речей від 26.02.2025 (а.с. 91) та консультаційним висновком спеціаліста від 05.02.2025 (а.с. 179), згідно з якими під час огляду медичної карти амбулаторного хворого на ім'я ОСОБА_4 (а.с. 92-95) встановлено, що вона 05.02.2025 зверталася за медичною допомогою до лікаря та за результатом такого огляду ОСОБА_4 травматологом КП «Камінь-Каширська центральна районна лікарня» ОСОБА_45 було встановлено забій грудної клітки.
Захисник ОСОБА_8 просив визнати недопустимим доказ - медичну карту амбулаторного хворого на ім'я ОСОБА_4 та похідний від нього протокол огляду речей від 26.02.2025 про дослідження цієї карти. Адвокат зауважив, що цей доказ не був відкритий стороні захисту в порядку, передбаченому нормами ст. 290 КПК України, хоча був визнаний вцілому речовим доказом постановою дізнавача від 26.02.2025.
Суд зауважує, що під час дослідження у судовому засіданні протоколу огляду речей від 26.02.2025, стороною захисту будо заявлене клопотання про дослідження оригіналу медичної картки, що залишена на зберігання у потерпілої ОСОБА_4 . Зі згоди потерпілої було вирішено дослідити оригінал медичної карти, що стосується періоду події 03.02.2025, при цьому потерпіла ОСОБА_4 заперечила щодо можливості ознайомлення із медичними записами, які не стосуються події провадження. Зауваження захисника ОСОБА_8 про те, що медична карта вцілому визнана речовим доказом, тому сторона захисту має право ознайомлюватись з її змістом, суд вважає непропорційним втручанням у відомості, які становлять охоронювану законом лікарську таємницю. Попри формальне визнання всієї медичної карти речовим доказом, стороною обвинувачення як доказ вини надано виключно протокол огляду, що стосується події 03.02.2025, а саме запис від 05.02.2025, який був наданий стороні захисту для ознайомлення. При цьому сторона захисту не належно обґрунтувала необхідність ознайомлення зі всією медичною карткою, зокрема не будо наведено достатньо аргументів, що дослідження всієї медичної карти необхідне для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинувачених, або може сприяти пом'якшенню покарання. Також суд зауважує, що медична карта зберігалась у потерпілої, а не в прокурора, тобто не була в розпорядженні прокурора. Тому формальне невідкриття цього доказу було нівельоване клопотанням у судовому засіданні, на яке потерпіла одразу погодилась надати свою медичну картку для дослідження, при цьому з розумними та співмірними обмеженнями щодо ознайомлення з її змістом виключно в межах події.
Суд дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального кодексу щодо відкриття доказів стороні захисту, тому визнає медичну карту амбулаторного хворого на ім'я ОСОБА_4 та протокол огляду речей допустимими доказами.
Вина обвинувачених та обставини події підтверджуються також зібраними під час досудового розслідування документами, що не є доказами винуватості особи в розумінні ст. 84 КПК України, але підтверджують допустимість інших доказів, підтверджують хронологію подій, доповнюють обставини:
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення або іншу подію від 03.02.2025 року (а.с. 86), в якому зафіксовано, що тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_4 були нанесені обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 03 лютого 2025 року близько 19 години в дворі будинку АДРЕСА_2 ;
- заявою ОСОБА_4 від 26.02.2025 про згоду на огляд в межах кримінального провадження медичної документації на її ім'я, що містить охоронювану законом таємницю (а.с. 90);
- постановою про визнання речей речовим доказом від 26.02.2025 (а.с. 96), якою було визнано речовим доказом медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_4 та залишено на зберігання потерпілій;
- постановою про визнання речей речовим доказом від 20.03.2025 (а.с. 124), якою було визнано речовим доказом оптичний диск із нагрудної бодікаменри;
- протоколом огляду речей від 20.03.2025 (а.с. 122-231) зафіксовано огляд відеозапису «NOR_8888888_000000_20250203192048_0028», який було надано Камінь-Каширським РВП ГУНП у Волинській області, та встановлено, що він здійснений на нагрудну бодікамеру працівника сектору реагування патрульної поліції зазначеного відділу поліції, який здійснював реагування на повідомлення за фактом отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. Відеозапис проводиться у житловому будинку в м. Камінь-Каширський Волинської області. Особа, яка проводить відеозйомку (працівник поліції), зайшовши у під'їзд будинку та зустрівшись з власницею помешкання, проходить до кімнати, де перебуває потерпіла ОСОБА_4 та працівники екстреної швидкої медичної допомоги, які надають медичну допомогу останній. ОСОБА_4 в ході розмови розповідає про обставини нанесення їй ОСОБА_5 та ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, також повідомила, що має намір звертатися із заявою про отримання тілесних ушкоджень, скаржилася на болі у спині внаслідок її побиття палицею та ногами, розповіла про погрози їй ножем та розправою. Свідок ОСОБА_43 , яка знаходилася в кімнаті, розповіла про відомі їй обставини конфлікту між потерпілою та обвинуваченими, який вона спостерігала через вікно свого помешкання.
Факт виклику для потерпілої швидкої медичної допомоги 03.02.2025 внаслідок вчинення насильства, надання їй такої допомоги працівниками КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Волинської обласної ради підтверджується дослідженими в судовому засіданні карткою виклику швидкої медичної допомоги № 397 від 03.02.2025 (а.с. 159) та карткою виїзду швидкої медичної допомоги № 1597 від 03.02.2025 (а.с. 160), з яких вбачається, що на виклик приїхали працівники зазначеного медичного закладу водій ОСОБА_46 та фельдшер ОСОБА_47 . Встановлений попередній діагноз в ОСОБА_4 - забій у ділянці III-IV-V ребер по задній стінці грудної клітки справа.
Від учасників не заявлялись зауваження щодо цих доказів та документів.
Свідок ОСОБА_24 повідомила, що була невісткою обвинувачених, а потерпіла є її тіткою. Відносини з тіткою гарні, оскільки вона допомагає по догляду за дитиною. З обвинуваченими на момент події відносини були погані, наразі вже спілкуються, в основному щодо дитини. Дати не пам'ятає, але це був ранок, коли зателефонувала свідок ОСОБА_22 і повідомила, що свекруха ОСОБА_14 залишила для неї халат. ОСОБА_12 повідомила, що не прийде, а халат забере тітка. Потерпіла ОСОБА_4 їхала з роботи, заїхала до ОСОБА_30 , а коли виходила з будинку, то стався цей інцидент. Свідок не була на місці, тому не може сказати що саме відбулося. Приблизно пів на сьому чи без двадцяти хвилин сім зателефонувала тітка. ОСОБА_48 була у розпачі, ледве говорила, свідок не зрозуміла, що їй кажуть, розібрала «мене побили». ОСОБА_12 перетелефонувала і вже тоді потерпіла повідомила, що її побили свекор і свекруха, попросила викликати поліцію. Свідок повідомила в поліцію, розповіла що і де сталося. Пам'ятає, що в поліції перепитували чи необхідна швидка допомога, ОСОБА_12 відповіла, що потрібна. Свідок не змогла пригадати чи викликала швидку допомогу. Сама залишилась із сином вдома, на місце події не їздила. Згодом ОСОБА_4 приїхала до неї разом з ОСОБА_49 і ОСОБА_50 , та залишилась ночувати. Пам'ятає, що одяг потерпілої був вимазаним, але цілим.
ОСОБА_51 як свідок повідомила, що у день події вони їхали із сином на автомобілі, дорогою в місті бачили автомобіль свекрів ОСОБА_20 , які поїхали на перехресті направо у напрямку до клініки. Світлану і ОСОБА_13 в автомобілі не бачила, оскільки було темно. Доїжджали вже до села Бузаки, коли зателефонувала дочка ОСОБА_12 і повідомила, що свекри побили тітку. Свідок із сином розвернули автомобіль і поїхали назад до квартири ОСОБА_30 . Там вже були лікарі, заходили вони разом з поліцією. Потерпіла плакала, була у стресовому стані. Згодом поїхали з ОСОБА_52 до дочки ОСОБА_12 , де і заночували. Потерпіла під час конфлікту була у білому кожушку («полушубку»), який був брудним. Свідок бачила синці на руках сестри.
Поліцейський ОСОБА_53 повідомив як свідок, що прибувши на виклик, опитали потерпілу, свідків і очевидців події. Деталей не пам'ятає, лише була вечірня пора, виходили з квартири з ліхтарями. Здійснювалась відеозйомка дій патрульних. На уточнююче питання розповів, що до обов'язків поліцейських не входить фіксація тілесних ушкоджень, а тільки з'ясування та документування обставин, реагування у залежності від ситуації.
Свідок ОСОБА_54 повідомив, що у той день ОСОБА_35 принесла халат до ОСОБА_30 . Під вечір прийшла тітка невістки, вони з дружиною посиділи, попили чаю, поки він в іншій кімнаті дивився телевізор. Потім потерпіла пішла, ОСОБА_13 почув крик на АДРЕСА_3 підбігла до одного вікна, потім до другого, кричала «що ви робите?». Свідок до вікон не підходив. Згодом повернулась потерпіла плачучи, після цього приїжджали поліція і швидка допомога. На уточнююче питання зауважив, що подвір'я будинку добре освітлюється, особливо коли горять вікна будинку.
Лікар ОСОБА_55 як свідок, зі згоди потерпілої ОСОБА_4 , показав, що здійснював 05.02.2025 огляд потерпілої. Користуючись записом у медичній книжці підтвердив огляд потерпілої та здійснення запису про подію зі слів ОСОБА_4 . Свідок повідомив, що на момент здійснення запису картка локалізації ушкоджень не заповнювалась, а огляд потерпілої здійснювався на підставі її скарг, тобто у ділянках на які скаржиться хворий. Тому оглядалась лише ділянка грудей, зокрема робився рентгенівський знімок, а запис «синців немає» стосується лише зони огляду, тобто грудної клітки.
Після допиту лікаря, на уточнюючі питання захисника ОСОБА_8 потерпіла повідомила, що під час огляду 04.02.2025 в медичного експерта скаржилася на болі в грудях, але експерт зафіксував тільки видимі ушкодження у виді синців на руках та порекомендував зробити рентген грудної клітки. Саме тому звернулась 05.02.2025 вже до лікаря травматолога ОСОБА_56 , який направив зробити знімок та за результатами огляду діагностував забій грудної клітки.
Показання свідків ОСОБА_57 , ОСОБА_49 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 та ОСОБА_56 , які не були безпосередніми очевидцями події, дають суду достатні підстави вважати їх достовірними та належними. Ці свідчення не суперечать встановленим обставинам, а також доповнюють інші показання та дослідженні докази. Зауважень від учасників щодо показань цих свідків не надходило.
За клопотанням сторони захисту також у судовому засіданні досліджувались постанова дізнавача про закриття кримінального провадження від 28.02.2025 та постанова прокурора від 10.03.2025 про скасування постанови дізнавача про закриття кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_8 просив звернути увагу, що кримінальне провадження було закрито дізнавачем у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, оскільки зібрані докази є недостатніми для оголошення підозри. Прокурор не погодилась із висновком дізнавача, визнала постанову необґрунтованою та скасувала. Захисник акцентує увагу, що аргументами прокурора при скасуванні постанови про закриття були неотримання записів з бодікамери поліцейських, які приїхали на виклик, а також відсутність допиту свідків ОСОБА_49 та ОСОБА_60 . При цьому, як було з'ясовано під час судового розгляду показання цих свідків та запис з бодікамери не є визначальними у цій справі (свідок ОСОБА_61 взагалі в суді не допитувався). Тому адвокат ОСОБА_8 вважає висновки дізнавача, зроблені у постанові про закриття провадження від 28.02.2025, про недостатність доказів вини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 актуальними, оскільки дослідивши докази, на якій вказувала прокурор у своїй постанові, дізнання не могло зробити інших висновків.
Проаналізувавши ці доводи суд вважає, що вони стосуються дискреційних повноважень щодо вчинення процесуальних дій учасниками на стадії досудового розслідування. А саме - висновок дізнавача про відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, а також висновок прокурора про поверхневе та неякісне проведення дізнання належать до їх процесуальних прав на досудовій стадії. Такі висновки є проміжними щодо всього кримінального провадження та робились у певні часові проміжки. На стадії судового розгляду суд розглядає остаточний висновок органу досудового розслідування - обвинувальний акт, у якому прокурор виснував про достатність підстав та доказів для обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчинені кримінальних проступків. Оскільки суд всебічно, повно та неупереджено досліджує всі обставини цього кримінального провадження, робить висновки та приймає рішення на підставі безпосереднього дослідження доказів, то проміжні процесуальні рішення учасників досудового розслідування не мають істотного значення у цьому провадженні.
Оцінюючи та аналізуючи досліджені під час судового розгляду докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки умисно заподіяли потерпілій ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження.
Невизнання обвинуваченими своєї вини та заперечення нанесення будь-яких тілесних ушкоджень суд вважає позицією, направленою на уникнення від відповідальності. Обвинувачені визнали наявність тривалих неприязних відносин з потерпілою, зокрема у ОСОБА_5 , що виникли у зв'язку з сімейними обставинами. Крім того ОСОБА_6 підтвердив, що разом з дружиною чекали на потерпілу біля будинку для з'ясування відносин. Обвинувачені також визнали конфлікт, який відбувся між ними та потерпілою 03.02.2025 на подвір'ї будинку АДРЕСА_2 . З очевидців події, тільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наполягали, що освітлення біля будинку було недостатнє. Цю обставину суд сприймає як спробу визнати недостовірними показання свідка ОСОБА_62 . В судовому засіданні встановлено та підтверджено доказами, що свідок могла бачити конфлікт з вікна своєї квартири та впізнати обвинувачених, з якими знайома. Зокрема, крім обвинувачених, всі учасники та очевидці події повідомляли про належне освітлення на подвір'ї будинку. Також обвинувачені зауважували, що ОСОБА_6 фізично неспроможний завдавати удари у зв'язку з його інвалідністю - суд вважає цю обставину такою, що не підтвердилась під час судового розгляду. Досліджені обставини, зокрема керування транспортним засобом та допомога брату в дворі будинку, не свідчать про безпорадний стан ОСОБА_6 , а також про неможливість вчинити дії, які йому інкримінуються.
Захисники просили розмежувати дії обвинувачених та зауважували, що не доведено поза розумним сумнівом завдання виявлених тілесних ушкоджень конкретним обвинуваченим, тобто що саме ОСОБА_14 спричинила синці на лівому плечі, при цьому ОСОБА_13 на правому. Суд вважає таке розділення відповідальності безпідставним у конкретній справі, оскільки подружжя ОСОБА_20 діяло спільно, з одним прямим умислом щодо дій та наслідків. Оскільки дії осіб були спільно направлені на заподіяння тілесних ушкоджень, що підтверджуються належними та достатніми доказами, тому в цій справі є несуттєвим чия саме дія призвела до утворення відповідного синця, що відображено в обвинувальному акті.
Аналізуючи позицію сторони захисту щодо розділення участі та дій обвинувачених, то у цьому кримінальному провадженні ключовим моментом є саме спільні дії подружжя ОСОБА_20 , а не індивідуальна роль кожного учасника у посяганні. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 разом прибули на місце події, діяли спільно, з однією метою заподіяти тілесні ушкодження іншій людині, не перешкоджали один одному у вчиненні протиправних дій. У зв'язку з цим кожному учаснику спільного посягання має інкримінуватися протиправний результат, якого спільно досягли, у виді завдання легких тілесних ушкоджень потерпілій.
На позицію сторони захисту про те, що вина обвинувачених не доведена поза розумним сумнівом, суд звертає увагу, що згідно із судовою практикою стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Прокурор та потерпіла логічно пояснили всі встановлені судом обставини у цій справі та підтвердила це наявними доказами, які в сукупності відтворюють об'єктивну картину події, що відбулась. В справі відсутні обставини, яким сторона обвинувачення не може надати логічного пояснення. У свою чергу сторона захисту у цій справі не заявила достатньо аргументів, які допускають можливість іншої версії інкримінованих події, зокрема сторона захисту не запропонувала розумного пояснення причини очікування подружжя ОСОБА_20 на потерпілу біля будинку клініки, інших розумних причин виникнення легких тілесних ушкоджень у потерпілої після конфлікту з ними. У зв'язку з відсутністю припущень про інший варіант розвитку подій та іншого логічного пояснення досліджених доказів, суд констатує, що вина ОСОБА_5 та ОСОБА_6 доведена поза розумним сумнівом.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , судом не встановлено.
Враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого кримінального проступку, обставини його вчинення, особи винних, які є пенсіонерами, ОСОБА_6 є особою з інвалідністю першої групи, те, що вони вперше притягаються до кримінальної відповідальності, позицію потерпілої, яка наполягає на притягненні обвинувачених до кримінальної відповідальності, суд вважає, що призначення обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кожному окремо покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, що передбачений санкцією статті 125 КК України, буде необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень.
Речовими доказами суд вирішує розпорядитись відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а саме: медичну карту амбулаторного хворого на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити у власності потерпілої; оптичний диск DVD+R із нагрудної бодікамери поліцейського залишити в матеріалах кримінального провадження.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов не заявлено. Підстав для обрання обвинуваченим запобіжного заходу немає.
Керуючись ст. 94, 368, 370, 374 КПК України, ст. 125 КК України, суд
вирішив:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Залишити в користуванні власника ОСОБА_4 медичну карту амбулаторного хворого на її ім'я.
Залишити в матеріалах кримінального провадження оптичний диск DVD+R із нагрудної бодікамери поліцейського.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Камінь-Каширський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку невідкладно вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_63