Справа № 522/23430/24
Провадження № 2/522/1814/25
24 листопада 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Чорнухи Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Бойко К.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 ; визнання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Позовна заява обґрунтована тим, що позивачі зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ними у зазначеній квартирі зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка там не проживає з вересня 2009, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не проживає за вказаною адресою з березня 2021. Право користування квартирою здійснюється на підставі Договору найму житла в будинку державного і комунального житлового фонду від 01.07.2015. Всі витрати на комунальні послуги нараховуються з урахуванням кількості зареєстрованих осіб та оплачуються позивачами. Відповідачі не приймають участі в утриманні квартири та не сплачують комунальні послуги. Оскільки відповідачі не проживають за вказаною адресою, не сплачують комунальні послуги, не несуть жодних витрат по утриманню квартири, не приймають участі у спільному побуті, на думку позивачів, вони вважаються такими, що втратили право користування житлом.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.01.2025 позовна заява залишена без руху, позивачам встановлений десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31.03.2025 відкрите провадження, призначений розгляд справи у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 21.05.2025.
У підготовче засідання 21.05.2025 з'явилися позивачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідачі в підготовче засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.05.2025 клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено, витребувані від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомості про перетин кордону України відповідачами.
26.05.2025 до Приморського районного суду м. Одеси від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на виконання ухвали суду від 21.05.2025 надійшла витребувана інформація.
У підготовче засідання 06.08.2025 сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Підготовче засідання відкладене до 23.09.2025.
У підготовче засідання 23.09.2025 з'явилися позивачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідачі про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про причини неявки суд не повідомила. Позивачі не заперечували проти закриття підготовчого провадження у справі.
Ухвалою Приморського районного суду від 23.09.2025 закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті на 13.11.2025.
17.10.2025 до Приморського районного суду м. Одеси від позивача ОСОБА_5 надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказу.
У судове засідання 13.11.2025 з'явилися: позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідачі у судове засідання не зявилися, про дату ,час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. У судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_6 .
Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) зазначив про те, що у разі, коли наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Суд вжив всіх заходів для забезпечення належного сповіщення відповідачів про дати ,час та місце розгляду справи, проте відповідачі до суду не з'являлися, про причини неявки суд не повідомляли, відзиву на позовну заяву не подавали. Враховуючи неодноразове відкладення розгляду справи, відсутність заперечень позивачів щодо заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення, з метою недопущення затягування строків розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність розглядати справу по суті за відсутності відповідачів.
На підставі ч. 1 ст.244 ЦПК України 13.11.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 24.11.2025.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, вислухавши доводи позивачів, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд встановив, що
За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об'єднань. (ч. 4-5 ЖК ст. 9 Житлового кодексу Української РСР (надалі ЖК Української РСР), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно ч. 1-2 до ст. 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно ч. 1 ст. 65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ч. 2 ст. 65 ЖК Української РСР).
Стаття 71 ЖК Української РСР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Частиною 3 ст. 71 ЖК Української РСР визначені випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 71 Житлового кодексу України, чинного на момент розгляду справи, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Згідно з ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Суд встановив, що згідно з рішенням виконкому Центральної районної ради народних депутатів м. Одеси №60 від 20.02.1981на ім'я ОСОБА_2 відкритий особовий рахунок на займану нею житлову площу, яка складається з 2 кімнат 24,03 кв.м. по АДРЕСА_3 з правом укладання договору найму.
01.07.2015 між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради (наймодавець) та ОСОБА_2 (наймач) укладений Договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду (надалі - Договір). Відповідно до п.п. 1.1. Договору наймодавець надає наймачу у безстрокове користування квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 30,43 кв. м., що складається з 2х кімнат житловою площею 24,03 кв. м.
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого повторно 11.10.2014 Відділом держаної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області, вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 01.11.2002 зареєстрували шлюб.
Згдіно довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №С7-291591-ф/о від 26.12.2024, за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані наступні особи:
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дата реєстрації 07.01.1976);
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата реєстрації 13.06.1995);
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата реєстрації 24.06.1999);
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дата реєстрації 30.05.2006).
У акті про не мешкання осіб за місцем реєстрації від 30.12.2024, складеному за участі мешканців будинку АДРЕСА_4 , зазначено, що за адресою: АДРЕСА_2 починаючи з 09.2009 по теперішній час не мешкає та не зберігає особистих речей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також починаючи з 03.2021 по теперішній час не мешкає та не зберігає особистих речей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У акті про не мешкання осіб за місцем реєстрації від 17.10.2025, складеному за участі мешканки будинку АДРЕСА_4 , зазначено, що за адресою: АДРЕСА_2 починаючи з 09.2009 по теперішній час не мешкає та не зберігає особистих речей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також починаючи з 03.2021 по теперішній час не мешкає та не зберігає особистих речей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обставин не проживання у квартирі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6 .
З наданого Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформаційного листа №522/23430/24 від 21.05.2025 на виконання ухвали суду про витребування доказів від 21.05.2025 вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 13.03.2022 виїхала за межі території України. Відомості про в'їзд відповідачки на територію України після 13.03.2022 у матеріалах справи відсутні. Інформація щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянкою України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 08.11.2017 по 23.05.2025 в Базі даних відсутня.
Позивачем до позовної заяви додана довідка АТ КБ «ПриватБанк» від 24.12.2024 № JM8TG5S8MB15T9FO про сплату комунальних послуг ОСОБА_2 за період з 01.01.2023 по 24.12.2024, перелік яких зазначений у Додатку №1 до зазначеної довідки.
Докази того, що відповідачка ОСОБА_4 проживала за адресою: АДРЕСА_2 з 03.2021 та до моменту розгляду справи, а також докази наявності поважних причин не проживання у зазначеному житловому приміщенні у матеріалах справи відсутні.
Докази того, що відповідачка ОСОБА_3 проживала за адресою: АДРЕСА_2 з 09.2009 та до моменту розгляду справи, а також докази наявності поважних причин не проживання у зазначеному житловому приміщенні у матеріалах справи відсутні.
Оскільки відповідачі не проживають в спірному житловому приміщенні більше шести місяців без поважних причин, витрати на його утримання не несуть, за комунальні послуги не сплачують, суд вважає позовні вимоги про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з відсутністю електропостачання у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси повний текст заочного рішення складений 08.12.2025.
Керуючись ст. ст. 2, 4-5, 76-77, 259, 263-265, 268, 272-273, 280-289 ЦПК України, ст. 65, 71-72 ЖК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення суду складений 08.12.2025.
Суддя Юлія ЧОРНУХА