Справа № 509/3060/25
15 грудня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4 (поза межами приміщення суду)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в с.-щі Овідіополь, в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 12025162160000031 від 13.01.2025 р. за обвинуваченням ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
Ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 30.10.2025 р. відносно обвинуваченого ОСОБА_6 був продовжений запобіжний захід у виді тримання вартою, терміном до 28.12.2025 р. без визначення розміру застави.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 331 КПК України - під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Клопотання про продовження запобіжного заходу необхідно розглянути до закінчення строку дії попередньої ухвали (ст. 199 КПК України), так як ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу (ч. 1 ст. 203 КПК України).
Прокурор в судовому засіданні просив суд продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, терміном 60 календарних днів, мотивуючи це необхідністю забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, враховуючи, що згідно ст. 12 КПК України, ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні умисного особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, санкція за який передбачає позбавлення волі від 7-ми до 15-ти років, а тому, передбачаючи тяжкість покарання, яка загрожує йому у випадку визнання його винним у скоєнні вищевказаного злочину, може переховуватися від суду, з метою зміни показань у суді незаконно впливати (вчинити фізичний або психічний тиск) на потерпілу (свою матір) та свідків кримінального правопорушення, враховуючи, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, безпосередньо наданими під час судових засідань або отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, враховуючи відсутність у ОСОБА_6 постійного місця роботи та офіційного джерела доходів, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватися від суду, враховуючи тяжкість наслідків вчиненого злочину, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, проти чого не заперечували обвинувачений та його захисник.
Потерпіла ОСОБА_7 , будучи допитаною в попередньому судовому засіданні 02.10.2025 р., в судове засідання не з'явилась, надіславши до суду письмову заяву, в якій, пославшись на похилий він та стан здоров?я, просила суд проводити судовий розгляд та судові дебати без її участі, відмовившись від пред?явлення цивільного позову до свого сина (обвинуваченого) через відсутність матеріальної та моральної шкоди, призначивши покарання ОСОБА_6 на розсуд суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 , згідно ст. 12 КПК України, обвинувачується у скоєнні умисного особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, санкція за який передбачає позбавлення волі від 7-ми до 15-ти років, а тому, передбачаючи тяжкість покарання, яка загрожує йому у випадку визнання його винним у скоєнні вищевказаного злочину, може переховуватися від суду, з метою зміни показань у суді незаконно впливати (вчинити фізичний або психічний тиск) на потерпілу (свою матір) та свідків кримінального правопорушення, беручи до уваги, що суд обґрунтовує свої висновки лише на показаннях, безпосередньо наданими під час судових засідань або отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.
При продовженні строків запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , суд бере до уваги відсутність у ОСОБА_6 постійного офіційного джерела доходів, який може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, або ухилитися від суду, враховуючи тяжкість наслідків вчиненого злочину, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Крім цього, при розгляді питання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , судом враховується, що передбачаючи тяжкість покарання, яка загрожує йому у випадку визнання його винним у скоєнні вищевказаного умисного особливо тяжкого злочину, існує вірогідний ризик вчинення обвинуваченим інших аналогічних кримінальних правопорушень, чи продовження заняття ним злочинною діяльністю, а тому з урахуванням наявності ризиків, зазначених ст. 177 КПК України і у відповідності до порядку, передбаченого ст.ст. 178,183 КПК України, враховуючи суспільний інтерес, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим вищезазначеного кримінального правопорушення, його вік, стан здоров'я, суд вважає необхідним продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 міру запобіжного заходу в виді тримання під вартою строком на два місяці, оскільки скасування або зміна цього запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, з урахуванням особи обвинуваченого та тяжкості скоєного ним умисного особливо тяжкого злочину, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, беручи до уваги повне невизнання своєї вини та у зв?язку з чим визначений судом повний порядок дослідження доказів у справі.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд вважає, що ризики, які були заявлені у клопотанні прокурора та були підставою обрання і продовження обвинуваченому запобіжного заходу на стадії досудового розслідуванні - не зменшились до сьогодні та виправдовують подальше тримання ОСОБА_6 під вартою, так як обумовлені суспільною необхідністю, є пропорційними та обґрунтованими щодо обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.
Таким чином, суд вважає, що підстави продовження виключного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 є цілком обґрунтованими.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З урахуванням особливої тяжкості злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України, а саме у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті своєму батькові ОСОБА_8 , за яке Законом передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 7-ми до 15-ти років, суд вважає необхідним в даному випадку не визначати розмір застави.
Керуючись ст.ст. 177,178,183,331 КПК України, суд, -
1. Клопотання прокурора - задовольнити ;
2. Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на строк до 12 лютого 2026 року без визначення розміру застави.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду на протязі 5 днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1