Справа № 947/35836/25
Провадження № 1-кс/947/18516/25
10.12.2025 м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , розглянувши об'єднане провадження за заявами адвокатів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які представляють інтереси підозрюваного ОСОБА_6 , про відвід слідчого судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_7 , в проваджені якого перебувають клопотання про арешт майна: транспортного засобу марки BMW 750I, д.н.з. НОМЕР_1 , техпаспорту на транспортний засіб, смарт годиннику, предмету схожого на травматичний пістолет з набоями; мобільних телефонів, банківських карток, флеш-носіїв, грошових коштів у розмірі 2000 доларів США, реєстраторів та виписки з рахунку банку, у кримінальному провадженні №120241600000000728 від 10.06.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України,
Захисниками підозрюваного ОСОБА_6 - адвокатами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на підставі п.4 ч.1 ст.75 та ч.2 ст.76 КПК України подані письмові заяви про відвід слідчого судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_7 , в проваджені якого перебувають клопотання про арешт майна: транспортного засобу марки BMW 750I, д.н.з. НОМЕР_1 , техпаспорту на транспортний засіб, смарт годиннику, предмету схожого на травматичний пістолет з набоями; мобільних телефонів, банківських карток, флеш-носіїв, грошових коштів у розмірі 2000 доларів США, реєстраторів та виписки з рахунку банку, у кримінальному провадженні №120241600000000728 від 10.06.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 08.12.2025 подані заяви були об'єднані в одне провадження та призначений розгляд об'єднаного провадження за заявами адвокатів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які представляють інтереси підозрюваного ОСОБА_6 , про відвід слідчого судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_7 , в проваджені якого перебувають названі клопотання про арешт майна.
Подані заяви про відвід захисники обґрунтовують тим, що слідчий суддя ОСОБА_7 не може розглядати повторно подані прокурором клопотання про арешт майна після скасування Одеським апеляційним судом ухвал того ж слідчого судді про арешт майна, постановлених слідчим суддею за тих саме підстав, щодо того ж самого майна, щодо тих самих учасників кримінального провадження тощо.
Зокрема, ухвала слідчого судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_7 від 20.10.2025 року по справі №947/35836/25 (провадження №1-кс/947/15309/25) про арешт майна: транспортного засобу марки BMW 750I, д.н.з. НОМЕР_1 , техпаспорту на транспортний засіб, смарт годиннику, предмету схожого на травматичний пістолет з набоями, була скасована ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.11.2025 року, а клопотання про арешт майна було повернуто прокурору із встановленням 72 години для усунення недоліків з моменту отримання повного тексту ухвали апеляційного суду.
Ухвала слідчого судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_7 від 23.10.2025 року по справі №947/35836/25 (провадження №1-кс/947/15315/25)про арешт майна: мобільних телефонів, банківських карток, флеш-носіїв, грошових коштів у розмірі 2000 доларів США, реєстраторів та виписки з рахунку банку, вилученого під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , була скасована ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.11.2025 року, а клопотання про арешт майна було повернуто прокурору із встановленням 72 години для усунення недоліків з моменту отримання повного тексту ухвали апеляційного суду.
Захисники зазначають, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції (ч.2 ст.76 КПК України).
В контексті даної норми слідчий суддя, на думку захисників, охоплюється терміном «суддя», відтак норми ч.2 ст.76 КПК України застосовуються, в тому числі, до неможливості слідчим суддею брати участі у новому провадженні після скасування ухвали суду першої інстанції.
До таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у Постанові від 10.08.2021 року по справі №137/807/20, копію якого сторона захисту додала до заяв про відвід. Крім того сторона захисту в обґрунтування заявлених відводів посилається на кілька рішень ЄСПЛ, в яких наводиться тлумачення критеріїв і понять неупередженого суду.
Скасовуючи ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_7 у названих провадженнях, колегія суддів Одеського апеляційного суду у своїх рішеннях зазначила, що слідчий суддя фактично вдався до самостійного встановлення підстав для накладення арешту на майно, що є неприпустимим, оскільки у клопотаннях слідчого не зазначені підстави для арешту вилученого у підозрюваного майна.
Зазначене, на думку адвокатів, об'єктивно підтверджує наявність обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості слідчого судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_7 , оскільки слідчий суддя вийшов за межи процесуальних повноважень та порушив принци змагальності сторін і рівності учасників процесу, фактично перебрав на себе функції сторони обвинувачення, самостійно визначив підстави для накладення арешту на майно, які не були наведені у клопотанні слідчого (прокурора) про накладення арешту на майно.
Таким чином, замість здійснення незалежного та неупередженого судового
контролю та дотримання прав і свобод людини, слідчий суддя зайняв сторону обвинувачення, сприяв необґрунтованому обмеженню прав власника майна та ухвалив незаконне рішення за відсутності належних і допустимих правових підстав, що не сумісно зі стандартами безстороннього суду, гарантованими статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з наведеного, захисники вважають, що слідчий суддя ОСОБА_7 не може здійснювати розгляд клопотання про накладення арешту на майно та підлягає відводу з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.75 КПК України, тобто за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Невжиття зазначених заходів, на думку адвокатів, може призвести до подальших істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що, своєю чергою, призведе до грубого порушення прав та основних свобод людини, та підірве авторитет судової влади в Україні.
Адвокат ОСОБА_4 , приймаючи участь в судовому засіданні, просила заявлені відводи задовольнити.
Адвокат ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_6 в судове засідання не прибули, були належним чином сповіщені, клопотань не заявляли. Адвокат ОСОБА_4 заявила клопотання про проведення судового засідання без їх участі.
Оскільки явка інших учасників кримінального провадження не була визнана обов'язковою, враховуючи позицію адвоката ОСОБА_4 , судовий розгляд заявлених відводів був продовжений без участі адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 .
Процесуальний керівник у кримінальному провадженні - прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , приймаючи участь в судовому засіданні, заперечив проти задоволення заявлених відводів, оскільки законних підстав для цього не вбачається. Так, участь слідчого судді в розгляді клопотань сторони обвинувачення у цьому ж кримінальному провадженні не є автоматичною підставою для його відводу; розгляд клопотань слідчим суддею в одному кримінальному провадженні різних клопотань, подань чи скарг, або його повторна участь в розгляді клопотань, не заборонена кримінальним процесуальним законодавством; рішення Верховного суду, яке сторона захисту наводить на обґрунтування відводів, стосується лише судді, а не слідчого судді, та в цьому рішенні описана зовсім інша ситуація, яку сторона захисту тлумачила у власних цілях; мотивація слідчим суддею своїх рішень по клопотаннях, поданнях і скаргах в одному кримінальному провадженні не свідчить про упередженість слідчого судді. Крім того, слідчий суддя ОСОБА_7 своєю поведінкою під час розгляду клопотань сторони обвинувачення не демонстрував будь-яких вчинків, як за критеріями практики ЄСПЛ можна було б віднести до його упередженості. До того ж, певним запобіжником захисту прав і інтересів законодавством передбачена можливість апеляційного оскарження прийнятих слідчим суддею рішень.
Отже, на думку прокурора, підстави для відводу слідчого судді є надуманими, а тому заяви адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про відвід задоволенню не підлягають.
Згідно ч.3 ст.81 КПК України при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення.
Суддя ОСОБА_7 , сповіщений про судове засідання, в судове засідання не з'явився, будь-яких пояснень стосовно відводу не надав.
Слідчий суддя, вивчивши доводи заявлених відводів, вислухавши пояснення сторони захисту, думку прокурора, дійшов висновку про те, що заяви про відвід слідчого судді ОСОБА_7 не підлягають задоволенню, оскільки законних підстав, передбачених ст.ст.75 і 76 КПК України для відводу слідчого судді не вбачається.
Заявником не доведено, що слідчим суддею ОСОБА_7 під час розгляду клопотань прокурора про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №120241600000000728 від 10.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, порушуються вимоги кримінального процесуального законодавства, або демонструється якась зацікавленість чи упередженість слідчого судді.
Доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя ОСОБА_7 , ухвали якого були скасовані ухвалами Одеського апеляційного суду від 19.11.2025 та 26.11.2025, не може приймати участь в розгляді тих же клопотань про арешт майна у цьому ж кримінальному провадженні, не є законною підставою для відводу судді.
Відповідно до ч.1 ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.26 КПК України).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України, суддя не може брати участь у розгляді справи та підлягає відводу, якщо існують інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.
Для того, щоб відвід судді був задоволений, необхідно довести наявність об'єктивних обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість судді під час розгляду конкретної справи.
Не кожна попередня участь слідчого судді у пов'язаних справах є автоматичною підставою для його відводу. Важливою умовою є оцінка того, чи могла попередня участь слідчого судді об'єктивно вплинути на його здатність неупереджено досліджувати та оцінювати докази під час розгляду нового клопотання.
У даному випадку слідчий суддя ОСОБА_7 раніше приймав участь у розгляді даного питання про накладення арешту, постановляв ухвали від 20.10.2025 року по справі №947/35836/25 (провадження №1-кс/947/15309/25) та від 23.10.2025 року по справі №947/35836/25 (провадження №1-кс/947/15315/25) та висловив з приводу накладення арешту на майно свою думку.
Наведені обставини не є підставою для застосування положень ч.2 ст.76 КПК України щодо заборони слідчого судді повторно брати участь у вирішенні повторних клопотань після скасування попередніх рішень, оскільки:
По-перше: Одеський апеляційний суд, скасовуючи попередні ухвали слідчого судді ОСОБА_7 і повертаючи клопотання про арешт майна прокурору для усунення недоліків, не постановив рішення про розгляд повторного клопотання органу досудового розслідування іншим слідчим суддею;
По-друге: редакція ст.76 КПК України щодо заборони слідчого судді повторно брати участь у вирішенні повторних клопотань після скасування попередніх рішень цього ж слідчого судді розширеному тлумаченню не підлягає і стосується лише суддів, які розглядають кримінальні провадження у стадії судового розгляду, а не слідчих суддів на стадії досудового розслідування;
По-третє: судове рішення Верховного Суду, зокрема, Постанова від 10.08.2021 року по справі №137/807/20, на яке посилається сторона захисту в обґрунтуванні заявлених відводів, стосується інших обставин та іншої стадії процесу - стадії судового розгляду, а тому в даній ситуації застосовуватися не може;
По-четверте: судове рішення Верховного Суду, зокрема, Постанова від 10.08.2021 року по справі №137/807/20, у мотивувальній частині якого міститься посилання в дужках (слідчий суддя), в даній ситуації застосовуватися не може, оскільки таке розширене тлумачення суперечить положенням ст.76 КПК України, тощо.
Слідчий суддя, наводячи мотиви прийнятого рішення, не висловлював своє відношення як до самого кримінального провадження, так і щодо осіб, які можуть бути причетні до його вчинення. Отже, факт ухвалення слідчим суддею рішення щодо заходу забезпечення в одному кримінальному провадженні, не впливає на здатність слідчого судді ОСОБА_7 неупереджено розглядати нові/повторні клопотання сторін у цьому ж кримінальному провадженні.
ЄСПЛ у справах "Wettstein v. Switzerland" (2000) та "Hauschildt v. Denmark" (1989) зазначав, що участь судді у пов'язаних справах не є автоматичною підставою для відводу, якщо немає доказів того, що суддя вже сформував своє упереджене ставлення до обставин конкретної справи.
До того ж ст.ст.35, 76 КПК України прямо не забороняють участь слідчого судді в розгляді клопотань і подань в одному кримінальному провадженні, у т.ч. повторних.
Задоволення попереднього клопотання сторони обвинувачення у конкретному кримінальному провадженні, яке було скасовано судом апеляційної інстанції, не є автоматичною підставою для визнання слідчого судді упередженим.
Крім того, у Київському районному суді м.Одеси запроваджена певна спеціалізація розгляду справ не тільки по галузях права (кримінальні справи, цивільні справи, справи про адміністративні правопорушення тощо), а й стосовно розгляду слідчими суддями скарг, клопотань слідчих чи прокурорів. Тому немає підстав для сумнівів в об'єктивності автоматичного розподілу справ між суддями.
Згідно з вимогами п.4 ч.1 ст.75 КПК України об'єктивних обставин, що вказують на упередженість судді в досліджуваній справі не виявлено.
З урахуванням практики ЄСПЛ, особливо у справах "Piersack v. Belgium", "Morel v. France" та "Hauschildt v. Denmark", відсутність доказів конкретної упередженості судді або реальних обставин, які б свідчили про те, що слідчий суддя не може неупереджено розглянути клопотання слідчого або прокурора, виключає можливість його відводу.
Згідно п.п.49, 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України», відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність
будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v.Austria) від 24 лютого 1993 року, п.п.27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п.42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п.38). Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Суддя, слідчий суддя згідно ст.23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом. Виходячи з низки процесуальних норм, суддя/слідчий суддя обмежений лише певними процесуальними вимогами, порядком і строками для розгляду тих чи інших клопотань, подань і є самостійним у прийнятті рішень щодо організації процесу відповідно до положень КПК України, враховуючи свій досвід, практичні навички, навантаження, розклад засідань, своєчасність передання йому в провадження нових матеріалів тощо.
Отже законних підстав для відводу судді, передбачених ст.ст.75, 76 КПК України, не встановлено, оскільки адвокатами не доведено існування таких підстав, а слідчим суддею, що розглядає відвід на підставі наданих документів, не виявлено.
Таким чином, за відсутності доведених об'єктивних або суб'єктивних причин, які б ставили під сумнів неупередженість слідчого суддів ОСОБА_7 , заяви про відвід задоволенню не підлягають.
При постановленні ухвали, суд також бере до уваги ч.ч.1, 6 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої, суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь якого незаконного впливу, тиску або втручання. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.369-372, 376, 81 КПК України, слідчий суддя -
Відмовити в задоволенні заяв адвокатів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , які представляють інтереси підозрюваного ОСОБА_6 , про відвід слідчого судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_7 , в проваджені якого перебувають клопотання про арешт майна: транспортного засобу марки BMW 750I, д.н.з. НОМЕР_1 , техпаспорту на транспортний засіб, смарт годиннику, предмету схожого на травматичний пістолет з набоями; мобільних телефонів, банківських карток, флеш-носіїв, грошових коштів у розмірі 2000 доларів США, реєстраторів та виписки з рахунку банку, у кримінальному провадженні №120241600000000728 від 10.06.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, з мотивів, викладених в мотивувальній частині ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1