Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1491/25
Провадження № 3/499/680/25
Іменем України
11 грудня 2025 року селище Іванівка
Суддя Іванівського районного суду Одеської області Погорєлов І. В., розглянувши матеріали, що надійшли від ВП №1 Березівського РВП ГУНП в Одеській області щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 173-2 КУпАП, -
На розгляді у судді Іванівського районного суду Одеської області Погорєлова І. В. перебувають вищевказані матеріали щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
За протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №758241 від 06.12.2025 року ОСОБА_1 06.12.2025 року о 19:20 год. вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , висловлюючись в її бік нецензурною лайкою, ображаючи та принижуючи. Оскільки правопорушення вчинено повторно протягом року, то дії кваліфіковано за ч.3 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину заперечував та вказав, що разом зі своєю дівчиною прийшов додому, а там була мати в стані алкогольного сп'яніння, яка почала безпричинно ображати його нецензурною лайкою, не реагувала на зауваження та безпідставно викликала поліцію.
Також, у судове засідання з'явилась свідок ОСОБА_3 , яка показала суду, що була безпосереднім свідком подій 06.12.2025 року, бачила як мати ОСОБА_1 почала ображати його, при цьому, він не реагував на її образи, не ображав її, не висловлювався нецензурною лайкою в її бік. Після чого ОСОБА_2 (мати ОСОБА_1 ) безпричинно викликала працівників поліції.
Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, покази свідка, суддя дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом, тому провадження у справі слід закрити, зважаючи на таке.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, однак протокол не може бути єдиним доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Так, в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 , окрім протоколу про адміністративне правопорушення, до матеріалів справи також долучено:
- рапорт чергового поліцейського від 06.12.2025 року, за яким зі служби надійшло повідомлення про те, що 06.12.2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , у стані сп'яніння дебоширить син, не дає спокою, світить ліхтарем в обличчя. Заявник: ОСОБА_2 . По прибуттю на місце події опитано заявницю та свідків, в результаті чого на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 06.12.2025 року, в яких той вказує, що приїхав додому, а там була мати в стані алкогольного сп'яніння, яка почала безпричинно ображати його нецензурною лайкою, не реагувала на зауваження та безпідставно викликала поліцію;
- письмові пояснення ОСОБА_2 від 06.12.2025 року, за якими остання вказує, що проживає разом зі своїм чоловіком та сином ОСОБА_1 та 06.12.2025 року її син прийшов додому в нетверезому стані та почав світити ліхтарем в обличчя, ображати, виражатися нецензурною лайкою;
- постанову Іванівського районного суду Одеської області від 18 вересня 2025 року, якою визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Об'єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї. Обов'язковим елементом складу адміністративного правопорушення 1 ст. 173-2 КУпАП є умисні дії або бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема завдання шкоди фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
За протоколом про адміністративне правопорушення особі інкримінується вчинення домашнього насилля, а саме висловлювання нецензурною лайкою та образи, при цьому, досліджені в судовому засіданні докази не доводять поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насилля.
Так, у рапорті чергового поліцейського вказано, що, на підставі опитування заявниці та свідків події було складено протокол про адміністративне правопорушення, разом з тим, жодних показів свідків до протоколу працівниками поліції не долучено, незважаючи на їх наявність та бажання дати свідчення, про що, зокрема, свідчать покази свідка ОСОБА_3 , аналіз яких крізь призму ч.1 ст. 173-2 КУпАП, вказує на невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні.
Фактично обґрунтування винуватості ОСОБА_1 зводиться виключно до пояснень заявниці ОСОБА_2 , які нічим не підтверджені та спростовуються поясненнями ОСОБА_1 , підтвердженими поясненнями свідка ОСОБА_3 .
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії в конкретний момент часу.
У відповідності до п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно певної особи.
Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад судочинства відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Конституції України.
Згідно з ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тож, суддя приходить до висновку, що суб'єктом, уповноваженим на складення протоколу про адміністративне правопорушення, перед судом поза розумним сумнівом не доведено факту вчинення домашнього насилля ОСОБА_1 .
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення та змінювати фабулу інкримінованого особі правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, справа підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП,.
Керуючись ст. ст. 247, 283-285 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя:Ігор ПОГОРЄЛОВ