Справа № 496/6842/25
Провадження № 2/496/3723/25
07 листопада 2025 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Буран В.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Агаджанян Д.Х.,
представника позивача - адвоката Чубарова С.В.
представника відповідача - Колеснік Н.С.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Біляївської міської ради Одеського району Одеської області про встановлення факту проживання однією сім'єю на час відкриття спадщини,-
Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка мешкала в АДРЕСА_1 .
21.07.2025 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріусу Зезик В.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 з якою вона проживала однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. За наслідками такого звернення було відкрито спадкову справу. За життя спадкодавець ОСОБА_2 в шлюбних відносинах не перебувала, власних дітей, а також осіб які перебували на її утримані не мала. Також зі слів самої померлої її брати та сестри на час відкриття смерті померли. Зі спадкоємцем ОСОБА_2 спадкодавець ОСОБА_1 має давні стосунки, які розпочалися ще на самому початку 2000-х років, ОСОБА_1 будучі повнолітньою працездатною особою фактично вела спільне господарство з ОСОБА_2 допомагала грошима, мали спільний бюджет.
У 2013 році діти ОСОБА_1 одружилися та переїхали проживати за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 в свою чергу переїхала на постійне місце проживання до ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , де вела спільне господарство, опікувалася харчуванням та мала спільні права та обов'язки щодо утримання житлового будинку, господарських споруд та земельної ділянки.
До цього часу, з огляду на постійне місце проживання спадкоємиці в місті Біляївка, в 2008 році, за безпосередньої участі спадкодавця, було придбано житловий будинок із господарськими спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що розташований в безпосередній близькості від будинку в якому зареєстрована спадкоємець разом зі своєю родиною. З метою віддячити ОСОБА_1 спадкодавець ОСОБА_2 подарувала спадкоємцеві квартиру в м. Одеса. Позивачка ОСОБА_1 вважає себе спадкоємцем четвертої черги, тобто спадкоємцем який постійно поживав із спадкоємцем на час відкриття спадщини не менше п'яти років до відкриття спадщини. У зв'язку з викладеним, позивач звернулась до суду з позовом.
Представник позивача у судовому засіданні на позові наполягав та просив позов задовільнити повністю.
Представник відповідач в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач у позові.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , зареєстроване Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №332 (а.с.7).
За життя ОСОБА_2 подарувала а ОСОБА_1 прийняла у дар квартиру під АДРЕСА_3 , що підтверджується договором дарування від 25.06.2008 року, зареєстровано в реєстрі №2-901 (а.с.18).
Згідно договору купівлі продажу від 18.03.2008 року гр. ОСОБА_3 в особі представника гр. ОСОБА_4 продала, а гр. ОСОБА_2 купила: житловий будинок з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 (а.с.20-21).
Згідно довідці Біляївської міської ради Одеського району Одеської області від 21.07.2025 року №944, ОСОБА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно домової книги (а.с.42).
Згідно довідці (витяг з домової книги про склад сім'ї та реєстрацію) Біляївської міської ради Одеського району Одеської області від 21.07.2025 року №945, видана ОСОБА_1 , на день смерті ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , згідно домової книги, зареєстрованих осіб не було (а.с.43).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.51).
Згідно акту від 05.11.2025 року депутата Біляївської міської ради Нічевичем М.О. складеного за участі жителів м. Біляївка: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в будинку за адресою: АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 фактично проживала за адресою та здійснювала догляд за ОСОБА_2 понад 10 років (а.с.56).
Відповідно до положень Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
За ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. При цьому ст.2 Сімейного кодексу України містить відкритий перелік осіб, які належать до членів сім'ї.
Юридичний факт проживання однією сім'єю зі спадкодавцем протягом п'яти років до часу відкриття спадщини має бути встановлений винятково рішенням суду.
За правилами ст.1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування, зокрема, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.
Згідно п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Статтею 1264 Цивільного кодексу України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члени сім'ї, тощо.
У постанові від 17 червня 2020 року, справа №755/18012/16, Верховний Суд зробив правовий висновок, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є ведення спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Про ознаки проживання однією сім'єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив та виклав у п.5.2 Листа від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» те, що черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (ч.1ст.1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (ч.2 ст.1259 ЦК України). Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом. Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем. Тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами), 2) матеріальне забезпечення спадкодавця, 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріальне вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири, 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3, 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову, необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
У законі міститься вичерпний перелік обставин, за наявності яких можлива зміна черговості, що не потребує розширеного тлумачення. Відсутність хоча б однієї із таких обставин зумовить застосування загального порядку черговості спадкування, визначеного уст.1258 ЦК.
ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом четвертої черги, оскільки не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини проживала однією сім'єю із спадкодавцем ОСОБА_2 , вона з померлою вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки. Позивач здійснювала догляд за померлою, займалася її лікуванням, забезпечувала усім необхідним для життя та сплачувала грошові кошти за житлово-комунальні послуги, а також понесла витрати, пов'язані з її похованням.
Позивач прийняла спадщину в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Вимога про надання позивачу права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги після смерті ОСОБА_2 є похідною від вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Таким чином, суд вважає що наявні всі підстави, передбачені ч.2 ст.1259 ЦК України, для надання їй права на спадкування після смерті ОСОБА_2 , як спадкоємця першої черги за законом.
Відповідно до ст.316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Згідно із ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оцінюючи допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що під час розгляду справи, знайшли підтвердження обставини, на які посилається позивач, приймаючи до уваги, що позивач позбавлена можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як у судовому порядку, визнання відповідачем позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.3, 74 СК України ст.12, 77-81, 263, 265 ЦПК України, ст.2, 16, 1258-1262 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Біляївської міської ради Одеського району Одеської області (ЄДРПОУ: 33579244, адреса: Одеська область, м. Біляївка проспект Незалежності,9) про встановлення факту проживання однією сім'єю на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 однією сім'єю понад п'ять років до часу відкриття спадщини.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 11 грудня 2025 р. з урахуванням навантаження на склад суду, яке пов'язано з тим, що від штатної кількості - 11 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки - 6, недостатня кількість суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, веденням воєнного стану, обумовлює збільшення строку виготовлення повного тексту рішення суду, оскільки показники навантаження перевищують нормативні у 5 разів, суд першої інстанції позбавлений можливості дотримання строків, передбачених національним законодавством.
Суддя В.М. Буран