10 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 761/35008/25
провадження № 13-100зк25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17
розглянула заяви ОСОБА_18 про перегляд ухвали колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний кримінальний суд) від 24 листопада 2025 року і
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 серпня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_18 .
Київський апеляційний суд ухвалою від 11 листопада 2025 року апеляційну скаргу з доповненнями ОСОБА_18 залишив без задоволення, а вище вказану ухвалу слідчого судді - без змін.
Касаційний кримінальний суд ухвалою від 24 листопада 2025 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_18 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 серпня 2025 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року, оскільки скаргу подано на судові рішення, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку [п. 1 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)].
Не погодившись з рішенням касаційного суду, ОСОБА_18 з використанням підсистеми «Електронний суд» звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявами, в яких просить відкрити провадження, скасувати ухвалу Касаційного кримінального суду від 24 листопада 2025 року як таку, що постановлена без належного дослідження доводів його скарги і без належної оцінки доказів у справі, та передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції в іншому складі суддів із забезпеченням повного дослідження наданих ним доказів.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвалу Касаційного кримінального суду постановлено всупереч положенням статей 8, 55, 129 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рн/2011, п. 17 ч. 1 ст. 7, ч. 6ст. 9, статей 303-309, ст. 370, ст. 424 КПК, статей 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН від 09 грудня 1948 року, Женевської конвенції про захист жертв війни 1949 року та додаткових протоколів до неї, ст. 2, 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Римського статуту Міжнародного кримінального суду 1998 року, принципу правової визначеності, усталеній практиці Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.
Вважає, що його справа містить виключну правову проблему, яка, на його думку, полягає у допустимості існування двох паралельних проваджень з одного й того самого питання, розглянутих різними суддями за однією скаргою, що призвело до юридичної невизначеності та внутрішньої суперечливості судових рішень та підміни процесуальних даних в ЄСІТС/АСДС. Стверджує, що суд касаційної інстанції відмовивши йому у відкритті провадження, порушив єдність судової практики, посилаючись на висновки Великої Палати у постановах № 13-19кс18 та № 13-16кс18 від 23 травня 2018 року, де зазначено, що ухвали слідчих суддів, ухвалені поза межами повноважень передбачених КПК або з істотним порушенням загальних засад кримінального провадження, не можуть залишатися поза апеляційним і касаційним контролем. Вказує про наявність неоднакових правових підходів Касаційного кримінального суду в межах одного кримінального провадження, оскільки за трьома касаційними скаргами суд відмовив у відкритті касаційного провадження, тоді як за іншою скаргою провадження було відкрито.
Просить Велику Палату по його справі сформулювати правовий висновок, а також визнати, що сукупність дій та бездіяльності органів досудового розслідування, прокуратури та судів попередніх інстанцій позбавили його права на доступ до правосуддя.
Перевіривши заяви ОСОБА_18 , Велика Палата дійшла висновку, що у їх прийнятті до розгляду необхідно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 36, п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені кримінальним процесуальним законом, котрий імперативно встановлює випадки, в яких перегляд судових рішень здійснює саме Велика Палата, а також правові підстави для цього.
З огляду на приписи КПК Велика Палата уповноважена переглядати: судові рішення за виключними обставинами з підстави, визначеної п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК; ухвалені нею рішення з підстав, передбачених пунктами 1 та 3 ч. 3 ст. 459 цього Кодексу (ч. 5 ст. 33 КПК), за нововиявленими обставинами (ч. 4 ст. 33 цього Кодексу), а також судові рішення в касаційному порядку - лише в разі передачі кримінального провадження на розгляд цієї палати у порядку, встановленому статтями 4341, 4342 КПК.
Відповідно до ч. 5 ст. 4341 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Питання про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати вирішується Касаційним кримінальним судом лише після відкриття касаційного провадження.
Касаційний кримінальний суд не постановляв рішення за скаргою ОСОБА_18 щодо передачі цього провадження на розгляд Великої Палати, а чинне кримінальне процесуальне законодавство України не передбачає можливості безпосереднього звернення учасника справи до Великої Палати з підстав наявності, на їхню думку, виключної правової проблеми.
ОСОБА_18 залишив поза увагою вище наведені процесуальні норми та самостійно звернувся до Великої Палати із заявою про перегляд остаточної ухвали Касаційного кримінального суду від 24 листопада 2025 року, якою відмовлено у відкритті провадження за його скаргою.
Однак перевірка законності й обґрунтованості цього рішення не охоплюється процесуальною компетенцією Великої Палати, оскільки вона не наділена повноваженнями щодо перегляду судових рішень Касаційного кримінального суду з інших підстав, ніж тих, що зазначені в ст. 4341 та гл. 34 КПК.
Отже, проаналізувавши заяви ОСОБА_18 , Велика Палата дійшла висновку, що заявник не навів жодних обставин, які могли б бути підставою для прийняття його заяв до провадження.
З урахуванням наведеного у прийнятті до розгляду Великою Палатою заяв ОСОБА_18 про перегляд ухвали Касаційного кримінального суду від 24 листопада 2025 року необхідно відмовити.
Керуючись статтями 4341, 4342 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
Відмовити у прийнятті до розгляду Великою Палатою Верховного Суду заяв ОСОБА_18 про перегляд ухвали колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді:ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_19 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17