10 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 990SCGC/50/25
провадження № 11-446за25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гімона М. М.,
суддів Банаська О. О.,Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,
перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову,
07 грудня 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи безпосередньо до Великої Палати Верховного Суду направив заяву про забезпечення позову до подання позову щодо оскарження рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП). На підставі статей 150 - 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ОСОБА_1 просить:
- зупинити дію рішення ВРП №2605/0/15-25 від 04 грудня 2025 року про надання згоди на утримання під вартою судді ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду у майбутній справі;
- заборонити НАБУ, САП, Нацполіції, ВАКС та будь-яким іншим органам здійснювати будь-які дії на виконання рішення ВРП №2605/0/15-25 до вирішення спору по суті;
- встановити строк для подання адміністративного позову відповідно до частини другої статті 154 КАС України - 10 днів з дня постановлення ухвали.
Як вбачається з тексту заяви, ОСОБА_1 посилається на протиправність рішення ВРП №2605/0/15-25, яке він планує оскаржувати в суді відповідно до статті 266 КАС України, тому звертається до Великої Палати Верховного Суду як до суду першої інстанції. Зазначає на необхідності негайного розгляду заяви з мотивів наявності реальної небезпеки втрати особистої свободи через можливе обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі зазначеного рішення ВРП.
Під час вирішення питання визначення суду, до повноважень якого належить розгляд поданої заяви, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною другою наведеної статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, а також визначені підстави для застосування цього інституту.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції (частина третя статті 150 КАС України).
Порядок подання заяви про забезпечення позову встановлений у статті 153 КАС України. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Аналогічне положення закріплене у частині першій статті 154 КАС України: заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Отже, під час подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви обов'язковою умовою є дотримання правил підсудності, встановлених КАС України, і подання такої заяви безпосередньо до суду, який має повноваження на розгляд відповідного позову, який заявник просить забезпечити в обраний спосіб.
Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Вищої ради правосуддя, визначено статтею 266 КАС України, яка розмежовує повноваження Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо перегляду рішень зазначеного органу.
За правилами частини сьомої статті 266 КАС України до Великої Палати Верховного Суду може бути подана скарга на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.
Інші акти та рішення Вищої ради правосуддя, про які зазначено у статті 266 КАС України, прийняті не за наслідками розгляду скарг на рішення Дисциплінарної палати цього органу, в контексті пункту 3 частини першої, частини другої статті 266 КАС України розглядаються Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду як судом першої інстанції.
За правилами частини третьої статті 23 КАС України у випадках, визначених цим Кодексом, Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції.
Аналогічні положення знайшли своє відображення у частині п'ятій статті 266 КАС України.
Таким чином, враховуючи наведені вище норми Кодексу адміністративного судочинства України, та з огляду на те, що в даному випадку за змістом заяви предметом майбутнього оскарження є рішення Вищої ради правосуддя, яке не стосується результатів розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, Велика Палата Верховного Суду не має повноважень на розгляд цієї заяви, оскільки не є судом, до якого може бути поданий відповідний позов.
Належним судом для вирішення поданої заяви, яку ОСОБА_1 подає в порядку адміністративного судочинства, в цьому випадку є Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, який і має вирішувати питання прийнятності заяви, зокрема і в частині дотримання заявником правил предметної юрисдикції.
Отже, надіслана безпосередньо до Великої Палати Верховного Суду заява ОСОБА_1 подана до неналежного суду, а тому підлягає передачі до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із урахуванням правил інстанційної юрисдикції.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 22, 23, 29, 150, 153, 154, 266 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
Заяву ОСОБА_1 з доданими матеріалами передати на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Гімон
Судді: О. О. Банасько О. В. Білоконь О. Л. Булейко І. А. Воробйова А. А. Ємець В. В. Король О. В. Кривенда М. В. МазурС. Ю. Мартєв С. О. Погрібний Н. С. Стефанів Т. Г. Стрелець І. В. Ткач В. Ю. Уркевич Н. В. Шевцова