10 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 465/7567/23
провадження № 51-3891км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 статті 307Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Франківського районного суду м. Львова від 02 травня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 статті 307 КК, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - на строк 5 років з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу -на строк 6 років з конфіскацією майна.
На підставі положень ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з часу приведення вироку до виконання.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_6 у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 26 по 29 червня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження та процесуальних витрат у провадженні.
Вказаний вирок ухвалено із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), яким у тому числі вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком районного суду ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання наркотичних речовин з метою збуту, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, в порушення вимог чинного законодавства України, яке регулює обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, при невстановлених слідством обставинах та способі, але не пізніше 26 червня 2023 року, придбала з метою збуту наркотичні засоби та психотропні речовини, обсяг яких детально відображений у вироку.
В подальшому 26 червня 2023 року близько 11:55 ОСОБА_6 , зберігаючи при собі наркотичні і психотропні засоби, детально зазначені у вироку, попередньо запакувавши їх у картонні коробки з метою їх подальшого збуту, в м. Львові на площі Кропивницького, поблизу будинку № 12, була затримана працівниками поліції та під час особистого обшуку в останньої було вилучено наркотичні засоби та психотропні речовини, обсяг яких детально відображений у вироку.
Також ОСОБА_6 , керуючись корисливими мотивами, порушуючи вимоги чинного законодавства України, яке регулює обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, усвідомлюючи значення своїх дій та розуміючи їх наслідки, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичних засобів та психотропних речовин, за невстановлених в ході проведення досудового розслідування обставин, але не пізніше 26 червня 2023 року, незаконно придбала та зберігала з метою збуту за місцем свого проживання ( АДРЕСА_3 ) наркотичні засоби та психотропні речовини, обсяг яких детально відображено у вироку, та які було виявлено та вилучено, на підставі ухвали слідчого судді Франківського районного суду міста Львова від 26 червня 2023 року, під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 .
Львівський апеляційний суд ухвалою від 06 серпня 2025 року змінив вирок районного суду в частині призначеного покарання, та постановив вважати ОСОБА_6 засудженою до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 307 КК із застосування ст. 69 цього Кодексу на строк 4 роки; за ч. 3 ст. 307 КК із застосування ст. 69 цього Кодексу на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У поданій касаційній скарзі прокурор, покликаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (застосування статей 69, 75 КК), що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженої внаслідок м'якості просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_6 в цьому суді.
Аргументуючи свої доводи, зазначає, що суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання на підставі статей 69, 75 КК, врахував одні і ті ж самі обставини, при цьому поза увагою суду залишився той факт, що засуджена вчинила тяжкий (у великих розмірах) та особливо тяжкий (в особливо великих розмірах) злочини з корисливих мотивів, під час воєнного стану, з метою отримання заробітку через розповсюдження та збут психотропних речовин і наркотичних засобів. Також касатор зазначає, що апеляційний суд, призначаючи більш м'який вид покарання, ніж передбачено санкціями частин 2, 3 ст. 307 КК та застосовуючи інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням, не врахував, що протиправна діяльність ОСОБА_6 припинена лише після втручання правоохоронних органів. Підсумовуючи, вважає, що рішення апеляційного суду не відповідає приписам ст. 370 КПК, оскільки належним чином невмотивоване в частині застосування положень статей 69, 75 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу сторони обвинувачення надійшло письмове заперечення захисника засудженої - адвоката ОСОБА_7 , який, обґрунтовуючи свою позицію щодо безпідставності доводів прокурора, просить залишити без змін ухвалу апеляційного суду.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення, засуджена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7 заперечили проти її задоволення, просили оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, в якій не оспорюються висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації її дій за частинами 2, 3 ст. 307 КК.
Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.
Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Як передбачено положеннями ч. 1 ст. 69 КК, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 69 КК на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Із системного аналізу вимог закону України про кримінальну відповідальність слідує, що, для призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або переходу до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за кримінальне правопорушення (ч. 1 ст. 69 КК), не призначення додаткового покарання (ч. 2 ст. 69 КК), чи звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75 КК), суду необхідно встановити достатню підставу для застосування цих положень закону і водночас належним чином умотивувати таке рішення, дослідивши й оцінивши всі обставини, що мають значення для кримінального провадження.
У силу статей 370, 419 КПК ухвала апеляційного суду має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Цих законодавчих приписів апеляційний суд дотримався не у повному обсязі.
Доводи прокурора про безпідставність призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК судом апеляційної інстанції колегія суддів уважає неспроможними.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання, зважив на: тяжкість вчинених нею кримінальних правопорушень, одне з яких, що кваліфікується за ч. 2 ст. 307 КК відноситься до категорії тяжких злочинів, інше - за ч. 3 ст. 307 КК є особливо тяжким злочином, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, обумовлені вчиненням дій щодо розповсюдження наркотичних засобів і психотропних речовин, мету вчинення суспільно небезпечних дій, зокрема бажання отримати додатковий дохід від реалізації заборонених до обігу речовин, відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність пом'якшуючих обставин (щире каяття обвинуваченої та активне сприяння обвинуваченою у розкритті кримінального правопорушення), особу обвинуваченої ОСОБА_6 , яка раніше не судима, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність негативних характеристик, її співпраця з органом досудового розслідування, що, як підтверджено прокурором в ході судового розгляду, дало підстави виділити в окреме провадження матеріали щодо іншої особи, яка причетна до скоєння кримінальних правопорушень, зважаючи на те, що ОСОБА_6 надала правоохоронцям усю необхідну інформацію про відому їй особу, яка здійснювала реалізацію наркотичних засобів і психотропних речовин, ініціювала звернення усієї суми застави, внесеної за неї у розмірі 107 360 грн на потреби Збройних Сил України, офіційно працевлаштувалася з 22 вересня 2023 року.
Цей суд констатував, що за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, звернення усієї суми застави на потреби Збройних Сил України), є обґрунтовані підстави для призначення ОСОБА_6 покарання за частинами 2, 3 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав, передбачених ст. 69 КК, при призначенні покарання ОСОБА_6 за частинами 2, 3 ст. 307 КК, однак дійшов висновку, що за своїм розміром призначені покарання підлягають пом'якшенню.
Верховний Суд погоджується з таким рішенням апеляційного суду в частині застосування положень ст. 69 КК, оскільки цим судом наведені обґрунтовані підстави.
Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що в касаційній скарзі прокурор наводить доводи щодо неправильного застосування ст. 75 КК, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженої. Водночас, у цій скарзі прокурор лише вказує на неправильне застосування ст. 69 КК при призначенні покарання, однак не зазначає обґрунтованих доводів щодо цього.
Також, Суд звертає увагу на те, що в апеляційному порядку вирок місцевого суду (яким було застосовано положення ст. 69 КК) був оскаржений лише стороною захисту.
Між тим варто зауважити, що доводи сторони обвинувачення про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема ст. 75 КК, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів через м'якість заслуговують на увагу.
З матеріалів провадження слідує, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою сторони захисту дійшов помилкового висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням.
Так, підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене у мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку.
Обґрунтовуючи рішення про застосування ст. 75 КК апеляційний суд покликався на те, що ОСОБА_6 є раніше не судимою особою та має виключно позитивну посткримінальну поведінку, яка виразилась у тому, що після вчинення злочину протягом двох років обвинувачена не вчинила жодного правопорушення (ні кримінального, ні адміністративного), офіційно працевлаштувалась та веде здоровий спосіб життя, що, на думку колегії суддів, безумовно свідчить про її щире розкаяння у вчиненому і бажання довести своє виправлення.
Вказані обставини апеляційний суд визнав такими, що істотно знижують ступінь суспільної небезпеки засудженої та дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками апеляційного суду і вважає, що вони не ґрунтуються на вимогах закону, зважаючи на таке.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що апеляційний суд, з урахуванням обставин справи, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винної, обставин, які пом'якшують покарання, дійшов висновку про пом'якшення ОСОБА_6 основного покарання за частинами 2, 3 ст. 307 КК та не застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, виклавши у цій частині належні мотиви.
Водночас, цей суд для застосування ст. 75 КК врахував одні й ті ж самі обставини, які слугували підставою для застосування ст. 69 цього Кодексу при призначенні ОСОБА_6 покарання, проте не навів обґрунтувань ухваленого рішення та не зазначив мотивів на спростування висновків місцевого суду щодо неможливості застосування до ОСОБА_6 інституту умовного звільнення.
Крім того, апеляційний суд належним чином не врахував, що вчинені ОСОБА_6 кримінальні правопорушення, пов'язані зі сферою обігу психотропних речовин та наркотичних засобів у великих та особливо великих розмірах, є тяжким та особливо тяжким, їх суспільну небезпеку, а також кількість.
З урахуванням наведеного, колегія суддів уважає, що судом апеляційної інстанції допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 75 КК), що призвело до призначення покарання, яке є явно несправедливим через м'якість, а тому касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду скасуванню - на підставі п. 2 ч. 1 ст. 436, пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 438 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтям 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 06 серпня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3