15 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 678/1314/24
провадження № 51-4646ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 ,
встановив:
Старосинявський районний суд Хмельницької області вироком від 08 квітня 2025 рокувизнав ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК) і призначив йому покарання у виді позбавлення волі:
за ч. 4 ст. 187 КК на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією належного йому на праві власності майна;
за ч. 2 ст. 289 КК на строк 5 років із конфіскацією належного йому на праві власності майна.
На підставі ст. 70 ККза сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією належного йому на праві власності майна.
Вирішив питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Зарахував у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 23 липня 2023 року по день набрання вироком законної сили.
Цивільний позов потерпілої задовольнив частково.
Ухвалив стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 , у рахунок відшкодування моральної шкоди - 25 000 грн. та 4 387 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Відмовив у задоволенні інших позовних вимог потерпілої.
Цей же суд ухвалою від 17 квітня 2025 року виправив описку у вказаному вище вироку.
Указав у резолютивній частині вироку про зарахування у строк відбуття покарання строк перебування ОСОБА_4 під вартою (попереднє ув'язнення) «з 23 липня 2024 року» замість помилкового «з 23 липня 2023 року».
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2025 року апеляційну скаргу засудженого та його захисника залишив без задоволення, а вирок і ухвалу про виправлення описки місцевого суду стосовно ОСОБА_4 без змін.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, у тому числі ухвалою про виправлення описки, захисник подав касаційну скаргу про перегляд вказаних судових рішень.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 3, 4, 5 ч. 2 цієї статті.
Так, відповідно до ст. 436 КПК суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається судове рішення, що оскаржується.
У той же час, захисник у скарзі посилаючись на порушення допущені судами попередніх інстанцій, ставить питання про зміну вироку першої інстанції водночас виправдання засудженого за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 289 КК і перекваліфікацію його дій на ч. 2 ст. 125 КК, при цьому просить скасувати ухвалу апеляційного суду. Таким чином, автор скарги допустив протиріччя в її прохальній частині.
Касатору слід звернути увагу, що суд касаційної інстанції у разі скасування лише ухвали апеляційного суду, якою вирок суду першої інстанції залишено без зміни, може виключно призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, у той же час, у разі необхідності скасувати вирок суду першої інстанції, який залишено без змін ухвалою апеляційного суду, суд касаційної інстанції може одночасно скасувати і вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Тож, усупереч вказаним вище положенням ст. 436 КПК, скаржник не ставить вимог до суду касаційної інстанції, які б відповідали повноваженням цього Суду.
Пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК передбачено, що касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із відображенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Частина 1 ст. 438 КПКвстановлює, що підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Особа, яка подає касаційну скаргу, заперечуючи законність судових рішень, має конкретно вказати у чому полягають допущені, на її думку, порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування чи зміни оспорюваного судового рішення, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.
Проте захисник подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону.
Касатор значну частину скарги відводить на оскарження невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і неповноті судового розгляду.
Однак, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції керується фактичними обставинами, установленими судами першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, автор скарги вказує на неналежність висновку експерта № 6424-26 від 17 липня 2024 року, оскільки, на його думку, розмір майнової шкоди встановлено неправильно, однак незрозуміло, чому такий доказ є саме неналежним, бо фактично оскаржується його достовірність,і у чому полягають порушення, у цьому аспекті, допущені судом чи судами.
Також касатор не вказує, чи заявлялось клопотання стороною захисту про призначення додаткової або повторної експертизи з вказаного вище приводу, чи вживалися заходи цією стороною для забезпечення суду висновком експерта, виконаним на її вимогу, які порушення у цьому контексті допустили суди, якщо такі були.
До того ж із скарги не видно, які порушення, на думку її автора, допущені апеляційним судом, через що має бути скасовано його ухвалу.
Тож, усупереч законодавчим приписам у поданій касаційній скарзі не викладено обґрунтування незаконності оскаржуваних рішень та необхідності скасування чи зміни на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК.
З огляду на викладене, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати на конкретні порушення закону, передбачені ст. 438 КПК, що є підставою для зміни чи скасування рішення, конкретні судові рішення, які нею оскаржуються, а також уточнити та конкретизувати доводи своєї касаційної скарги і належним чином їх обґрунтувати.
У зв'язку із вищевикладеним за наявності підстав, захиснику потрібно подати касаційну скаргу в новій редакції, взявши до уваги зазначене у цьому рішенні.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів уважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 цього Кодексу залишити її без руху й установити строк для усунення допущених недоліків.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 429, ст. 441 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 залишити без руху та надати йому строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк, скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3