8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3623/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо", м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Бибко Євгена Павловича, м. Харків
про стягнення 12994,00 грн.
без виклику учасників справи
Комунальне підприємство "Салтівське трамвайне депо" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Бибко Євгена Павловича (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 12000,00 грн., 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 269,26 грн., інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 724,74 грн., а всього в загальному розмірі - 12994,00 грн. Також, згідно позову позивач просить суд судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Відповідач 08.12.2025 за вх.№ 28455 подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що станом на теперішній час сума неповерненої передплати складає 7000,00 грн., та те, що станом на час подання позовної заяви сума боргу також не відповідала заявленій позивачем і складала 11000,00 грн., у зв'язку з чим 3% річних та індекс інфляції від суми не повернених коштів розраховано не вірно.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
23 жовтня 2024 року між Комунальним підприємством "Салтівське трамвайне депо" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Бибко Євгеній Павлович (постачальник) був укладений договір № 741 про закупівлю товару (надалі - договір).
Згідно п. 1.1. договору, в порядку та на умовах цього договору, постачальник зобов'язувався поставити замовнику товар за кодом ДК 021:2015 - 14410000-8 «Кам'яна сіль» (Сіль технічна), а замовник зобов'язувався прийняти товар і оплатити його вартість в порядку та на умовах цього договору.
Відповідно до п. 3.1. договору, ціна цього договору складається з суми вартості товару, що поставляється за даним договором, та становить 24000,00 грн., без ПДВ.
Згідно п. 5.2. договору строк поставки товару за договором: протягом дії договору, але не пізніше 31.12.2024; строк поставки кожної окремої партії товару: згідно вимог абзацу 6 п. 5.1. договору.
Відповідно до п. 5.3. договору місце поставки товару: вул. Ньютона, 5, м. Харків, 61105, або за іншою адресою в межах м. Харкова, зазначеною замовником у заявці на постачання конкретної партії товару.
З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2024 позивачем на рахунок відповідача була здійснена попередня оплата вартості товару у розмірі 24000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1303 від 31.10.2024.
Пунктом 4.1. договору було передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі видаткової накладної впродовж 50 (п'ятдесяти) робочих днів з моменту поставки відповідної партії товару, при наявності фінансування.
Таким чином, відповідно до умов договору оплата товару здійснюється позивачем лише з моменту поставки товару, впродовж 50 робочих днів та на підставі видаткової накладної.
Згідно позову позивач вказує, що оскільки відповідачем товар за договором не був поставлений, то правова підстава для оплати товару позивачем відсутня, а грошові кошти у розмірі 24000,00 грн. сплачені позивачем відповідачу без достатньої правової підстави та підлягають поверненню відповідачем як безпідставно набуте майно.
З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно листа №03/19/11 від 19.11.2024 просив відповідача повернути помилково перераховані платіжною інструкцією № 1303 від 31.10.2024 кошти за договором №741 від 23.10.2024 у розмірі 24000,00 грн. без ПДВ. Також, позивачем повторно була відправлена відповідачу вимога № 05/30/12 від 30.12.2024 про повернення помилково перерахованих коштів за договором № 741 від 23.10.2024 у розмірі 24000,00 грн. без ПДВ, що підтверджується квитанцією про відправлення та описом вкладення у цінний лист.
28.12.2024 відповідачем було частково повернуто позивачу грошові кошти у розмірі 12000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 155_00000/0406b675-1751-45d0-ac9f-7c4cdfe7a5be від 28.12.2024 (призначення платежу: часткове повернення передплати згідно платіжного доручення 1303 від 31.10.2024 у кількості 50% без ПДВ).
09.01.2025 позивачем була відправлена відповідачу претензія № 01/09/01 від 09.01.2025 про повернення залишку помилково перерахованих коштів за договором № 741 від 23.10.2024 у сумі 12000,00 грн. без ПДВ, що підтверджується квитанцією про відправлення та описом вкладення у цінний лист.
Згідно позову позивач вказує, що станом на даний час товар за договором не був поставлений відповідачем та грошові кошти у розмірі 12000,00 грн. також не були повернуті відповідачем.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статей 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язання, так як товар не був поставлений відповідачем. Строк поставки товару закінчився 31.12.2024, так само й 31.12.2024 закінчився строк дії договору про закупівлю товару № 741 від 23 жовтня 2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа чи суб'єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Нормами ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У відповідності до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до відкриття провадження у справі 05.08.2025 було перераховано позивачу 1000,00 грн. згідно платіжного доручення № 191 з призначенням платежу: часткове повернення передплати згідно платіжного доручення 1303 від 31.10.2024 у кількості 4,17% без ПДВ.
Також, відповідачем після відкриття провадження у справі 06.11.2025, 11.11.2025, 18.11.2025 та 22.11.2025 була перерахована сума у загальному розмірі 4000,00 грн. згідно платіжних доручень №№ 197, 198, 199, 200 з призначенням платежу: часткове повернення передплати згідно платіжного доручення 1303 від 31.10.2024 у кількості 4,17% без ПДВ.
З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку, що станом на момент відкриття провадження у справі сума безпідставно набутих відповідачем грошових коштів становила 11000,00 грн., з яких 4000,00 грн. було повернуто відповідачем позивачу в процесі розгляду справи.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 4000,00 грн. підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору, а безпідставно набуті відповідачем грошові кошти у розмірі 7000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Таким чином, перевіривши розрахунки позивача 3% річних та інфляційних втрат, та враховуючи те, що станом на 09.01.2025 сума безпідставно набутих відповідачем грошових коштів становила 12000,00 грн., а станом на 05.08.2025 - 11000,00 грн., судом було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 09.01.2025 по 08.10.2025 згідно розрахунку позивача, та встановлено, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 263,92 грн. 3% річних та 724,74 грн. інфляційних втрат.
З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, та те, що спір в частині стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 11000,00 грн. виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2234,91 грн. по даній справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 165, 178, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Провадження у справі № 922/3623/25 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Бибко Євгена Павловича на користь Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 4000,00 грн. - закрити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бибко Євгена Павловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відомості про дату народження в матеріалах справи відсутні) на користь Комунального підприємства "Салтівське трамвайне депо" (61129, м. Харків, проспект Тракторобудівників, буд. 109, код ЄДРПОУ 37766028) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 7000,00 грн., 3% річних у розмірі 263,92 грн., інфляційні втрати у розмірі 724,74 грн. та 2234,91 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Комунальне підприємство "Салтівське трамвайне депо" (61129, м. Харків, проспект Тракторобудівників, буд. 109, код ЄДРПОУ 37766028).
Відповідач: Фізична особа-підприємець Бибко Євген Павлович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відомості про дату народження в матеріалах справи відсутні).
Повне рішення складено "15" грудня 2025 р.
Суддя А.М. Буракова