8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" грудня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3095/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Надвіренко А.Д.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" (61020, м. Харків, просп. Любові Малої, 93; код ЄДРПОУ: 36457168)
про стягнення заборгованості
за участю представників:
позивача - Жилко С.Е., витяг з ЄДР;
відповідача - Михайлової В.О., ордер АХ №1291061 від 22.09.2025.
02.09.2025 Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна", в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 2 212 668,60 грн. за використання земельною ділянкою по просп. Метизному, 14-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 33 190,03 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на несплату відповідачем у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017 по просп. Метизному, 14-А у м. Харкові плати за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого останній зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника відповідної земельної ділянки, грошові кошти у розмірі орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.09.2025 позовну заяву (вх.№3095/25 від 02.09.2025) Харківської міської ради залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме надати до суду доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, в оригіналі.
08.09.2025 на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 04.09.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№20398 від 08.09.2025) разом з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2025 прийнято позовну заяву (вх.№3095/25 від 02.09.2025) Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3095/25. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 01.10.2025.
22.09.2025 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№21908 від 22.09.2025).
У відзиві представник відповідача зазначив, що дійсно, починаючи з 08.11.2012 р., відповідач є власником нежитлової будівлі літ. «Б-1», загальною площею 167,5 кв. м, по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові, яка була ним придбана на підставі договору купівлі-продажу від 08.11.2012 №2191. Право користування земельною ділянкою по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові, загальною площею 1,9949 га, з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017 попереднім власником нежитлової будівлі не оформлювалось та, відповідно, до відповідача не переходило. Після набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю літ. «Б-1», загальною площею 167,5 кв. м, по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові, відповідач також не оформив право користування зазначеною земельною ділянкою з тієї причини, що розмір цієї земельної ділянки у обсязі 1,9949 га є надто завищеним. Так, розмір земельної ділянки по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017 складає 1,9949 га, що становить 19 949 кв. м, що в 119 разів перевищує розмір нежитлової будівлі, яка на ній розташована, загальна площа якої складає 167,5 кв. м, яку відповідач придбав у свою власність. Адже, для обслуговування придбаної нежитлової будівлі, загальною площею 167.5 кв. м. відповідачу не потрібна земельна ділянка, загальною площею 1.9949 га (19 949 кв. м), яка в 119 разів перевищує розмір цієї нежитлової будівлі, та відповідно Відповідач її в такому обсязі не використовує. Разом із цим, відповідач не приймав участі у формуванні зазначеної земельної ділянки, ця земельна ділянка була сформована її власником - позивачем, і причини, з яких ця земельна ділянка була сформована у такому надто завищеному розмірі, відповідачу невідомі. Однак, розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Відтак, обов'язковим у такому випадку є з'ясування дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна. Однак, позивачем у цю справу не надано та у матеріалах цієї справи відсутні будь-які документи щодо обчислення та обґрунтування площі земельної ділянки у розмірі 1,9949 га, що є необхідною для обслуговування нежитлової будівлі у розмірі 167,5 кв. м., коли площа земельної ділянки в 119 разів перевищує площу розташованого на ній майна.
30.09.2025 через кабінет Електронного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№22608 від 30.09.2025).
У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що нормами чинного законодавства саме на власника нерухомого майна покладено обов'язок сплати коштів за користування земельною ділянкою комунальної форми власності, на якій воно розміщене.
Також, як повідомив представник позивача, 05.06.2015 та 21.09.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" зверталось на адресу Харківської міської ради із заявами про відведення земельної ділянки площею 1,9949 га по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові. Однак, під час розгляду справи відповідачем заперечується факт використання земельної ділянки площею 1,9949 га. Відтак представник позивача просить суд врахувати, що поведінка відповідача стосовно твердження того, що ним не використовується вся земельна ділянка з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017, не відповідає принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2025 відкладено підготовче засідання на 22.10.2025.
03.10.2025 через кабінет Електронного суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№22972 від 03.10.2025), де зазначив, що дійсно у 2015 році відповідач планував здійснити на земельній ділянці, загальною площею 1,9949 га, кадастровий номер 6310137900:11:004:0017, по пров. Метизному, 14-А у місті Харкові будівництво виробничих будівель з реконструкцією існуючих нежитлових будівель, у зв'язку із чим відповідач звертався до позивача із вказаними листами. Великий розмір зазначеної земельної ділянки, загальною площею 1,9949 га, підходив для проведення на ній будівництва. Однак, позивач не надав згоду відповідачу на розробку проекту відведення вказаної земельної ділянки для проведення на ній будівництва виробничих будівель з реконструкцією існуючих нежитлових будівель та подальшу їх експлуатацію. Також, по вказаній земельній ділянці позивач не надав дозвіл відповідачу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва та реконструкції та подальшої експлуатації нежитлових будівель під виробничі будівлі. В результаті вказана земельна ділянка, загальною площею 1,9949 га, кадастровий номер 6310137900:11:004:0017, по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові не була відведена відповідачу для будівництва виробничих будівель з реконструкцією існуючих нежитлових будівель та подальшу їх експлуатацію. Жодних відповідей від позивача на зазначені листи вих.№157 від 04.06.2015 та вих.№б/н від 21.09.2015 відповідач не отримав. Таким чином, плани відповідача по здійсненню на вказаній земельній ділянці будівництва виробничих будівель з реконструкцією існуючих нежитлових будівель реалізовані не були та ніякого будівництва на вказаній земельній ділянці відповідач не проводив. Виходячи з викладеного, надіслані відповідачем на адресу позивача листи вих.№157 від 04.06.2015 та вих.№б/н від 21.09.2015 не мають ніякого відношення щодо користування відповідачем зазначеною земельною ділянкою, так як наведені в них питання не були реалізовані і були залишені без подальшого руху.
Разом із цим представник відповідача зазначив, що без проведення будівництва, а лише для обслуговування придбаної нежитлової будівлі, загальною площею 167,5 кв. м, відповідачу не потрібна земельна ділянка, загальною площею 1,9949 га (19 949 кв. м), яка в 119 разів перевищує розмір цієї нежитлової будівлі.
17.10.2025 через кабінет Електронного суду від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№24198 від 17.10.2025), де зазначив, що у період з 01.01.2020 по 05.07.2024 Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок змінювалась три рази. Проте, позивач додав до позовної заяви у цій справі Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-9943067782024 від 05.07.2024, в якому містяться відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 05.07.2024 без жодного обґрунтування правомірності її застосування до спірного періоду з 01.01.2020 по 28.02.2022, оскільки наданий позивачем Витяг з технічної документації сформовано 05.07.2024 на підставі нової Методики з новою формулою розрахунку, яка набула чинності з 10.11.2021, у зв'язку з чим вказаний Витяг не може бути належним доказом, на підставі якого можливо обрахувати розмір безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.11.2025.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.11.2025 та 26.11.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 26.11.2025 та 03.12.2025 відповідно.
Разом з цим, в судових засідання 05.11.2025 та 26.11.2025 судом було зобов'язано представника позивача надати до суду письмові пояснення щодо застосування методики нарахування.
03.12.2025 через кабінет Електронного суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№28090 від 03.12.2025), в яких пояснив, що рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018. Вказана технічна документація застосовується для визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з 01.01.2020 по теперішній час. Тобто, нормативна грошова оцінка земельних ділянок була проведена ще у 2018 році, та вступила в силу 01.01.2020, і не змінювалась до цього часу. Розрахунок сум безпідставно збережених ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки Харківською міською радою 6310137900:11:004:0017 загальною площею 1,9949 га по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові здійснювався на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 05.07.2024 №HB 9943067782024.
Присутній в судовому засіданні 03.12.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Присутня в судовому засіданні 03.12.2025 представник відповідач проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила суд відмовити в задоволенні позову.
Суд зазначає, що процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в кабінет Електронного суду.
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Відтак, сторін було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
У судовому засіданні 03.12.2025 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Харківською міською радою на підставі ч.2 ст.83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 14.08.2025 №439476779 право власності на нежитлову будівлю літ.«Б-1» загальною площею 167,5 кв.м по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові з 19.11.2012 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 08.11.2012 №2191, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченком І.В..
Вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017, право користування якою відповідачем не оформлено.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.08.2025 №НВ-0001648822025 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017 складає 1,9949 га, сформована земельна ділянка - 27.02.2006.
Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид цільового призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 14.08.2025 №439474862 право власності на вищезазначену земельну ділянку зареєстровано з 18.06.2015 за Харківською міською радою.
14.08.2025 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Денисюк О.В. у порядку ч.2 ст.83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо вищезазначеної земельної ділянки по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові.
За результатами проведеного обстеження встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017 по пров. Метизному, 14- А у м. Харкові, розташована нежитлова будівля літ.«Б-1», право власності на яку зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна".
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" з дати набуття права власності на нежитлову будівлю з 19.11.2012 по теперішній час, використовує земельну ділянку з кадастровим 6310137900:11:004:0017 за адресою: м. Харків, пров. Метизний, 14-А, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.
Згідно із листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 01.08.2025 №16631/5/20-40-04-07-12 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" обліковується платником податку за земельну ділянку по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові.
За даними податкових декларацій з плати за землю Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" задекларовано до сплати та сплачено за земельну ділянку: за 2020 рік - 131 946,20 грн, за 2021 рік - 143 941,31 грн, за січень-лютий 2022 року - 26 389,28 грн земельного податку.
Як стверджує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 не сплачувало у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 2 212 668,60 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
У відповідності до статтей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
За статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).
Як встановлено судом, право власності на нежитлову будівлю літ.«Б-1» загальною площею 167,5 кв.м по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові з 19.11.2012 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 08.11.2012 №2191, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Десятніченком І.В.
Вищевказана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017, право користування якою відповідачем не оформлено.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України.
Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Зазначена норма закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).
При цьому, істотною умовою договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, пов'язаного з переходом права власності (крім державної, комунальної власності) на земельну ділянку або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію земельних ділянок усіх форм власності, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на такий об'єкт (ч.8 ст.120 ЗК України).
Таким чином, нормами статті 120 ЗК України закріплено загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, а у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти.
Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.08.2025 №НВ-0001648822025 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017 складає 1,9949 га, сформована земельна ділянка - 27.02.2006.
Доказів укладання між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017 площею 1,9949 га по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 матеріали справи не містять.
З огляду на приписи статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Однак суд зауважує, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно, у власника такого нерухомого майна виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна (коштів) за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі №925/230/17 та від 20.11.2018 №922/3412/17 сформувала правовий висновок, який полягає у тому, що до правовідносин щодо стягнення з відповідача коштів за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі не застосовуються приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, а фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Відповідний правовий висновок викладено у численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах (від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 16.03.2021 у справі №924/730/20 тощо).
У постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (аналогічна правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17).
Разом з цим, положеннями частин 1, 2 статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:
а) набуття або збереження майна;
б) набуття або збереження такого майна за рахунок іншої особи;
в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є:
1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);
2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого);
3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;
4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.
Слід зауважити, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 ЗК України).
Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Про необхідність застосування статті 791 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18 та від 12.06.2019 у справі №922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Об'єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об'єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/2948/17 та від 09.04.019 у справі №922/652/18).
Так, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017 сформована як об'єкт цивільних прав - 27.02.2006.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Норми статей 120 ЗК та 377 ЦК України застосовуються виключно у випадках наявності діючого договору оренди землі.
Разом з цим судом встановлено, що в порушення вимог статей 120 ЗК та 377 ЦК України відповідач у спірний період з 01.01.2020 по 28.02.2022 користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017 по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові, на якій розташовані нежитлові приміщення, належні йому на праві власності, без укладання договору оренди з власником відповідної земельної ділянки - Харківською міською радою.
Суд вкотре наголошує, що користування земельною ділянкою в Україні є платним. Доказів звільнення відповідача від такої плати за землю останнім не надано.
Отже відповідач, як фактичний користувач спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017 по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові площею 1,9949 га, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18.
В свою чергу відповідач, стверджуючи про невикористання всієї площі спірної земельної ділянки, з 19.11.2012 (моменту придбання нежитлової будівлі літ. «Б-1» по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові), не вчинив жодних дій для поділу спірної земельної ділянки та виділення відповідачу земельної ділянки в меншому розмірі, необхідної йому для обслуговування нежитлового приміщення. Доказів невикористання відповідачем всієї земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017 по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові площею 1,9949 га матеріали справи також не містять.
Як уже було зазначено судом, згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).
Згідно із ч.4 ст.5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним документом, на підставі якого розраховується розмір орендної плати.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів, останній здійснює розрахунок як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018» затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018.
Вказана технічна документація застосовується для визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок з 01.01.2020 по теперішній час.
Тобто, нормативна грошова оцінка земельних ділянок була проведена ще у 2018 році та вступила в силу 01.01.2020 і не змінювалась до цього часу.
Розрахунок розміру безпідставно збережених Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу від 05.07.2024 №НВ-9943067782024 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017 загальною площею 1,9949 га по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Вищевказаний розрахунок виконано на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008, зі змінами (далі - Положення № 41/08).
06.07.2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 №753 «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок», затвердженої Постановою КМУ від 03.11.2021 №1147, яка передбачає, зокрема, що витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Форма витягу від 05.07.2024 №HB-9943067782024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки в повній мірі відповідає додатку №17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147.
Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Через відсутність витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі за кожен рік окремо та наявністю лише витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.07.2024 Харківською міською радою нормативна грошова оцінка у спірний період була визначена з врахуванням вимог саме ст.289 ПК України, шляхом здійснення арифметичних дій (ділення).
У пункті 51 постанови Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19 зазначено, що чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі. Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
Відтак, для розрахунку коштів Харківською міською радою було використано Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 05.07.2024 №HB-9943067782024.
При цьому, сам розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за періоди 2020-2025 років не змінювався, оскільки у м. Харкові з 01.01.2020 діє Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, лише відбувалась її індексація, що і було враховано Харківською міською радою при здійсненні розрахунку.
Відповідно до п.289.2. ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно із п.289.3. ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2020 рік - 1,0, 2021 рік - 1,1, 2022 рік - 1,15, 2023 рік - 1,051.
Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, який йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.
В даному випадку, оскільки витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки отримано Харківською міською радою в 2024 році, для визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки потрібно поділити розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вказаний у витязі, на відповідні коефіцієнти індексації за попередні роки.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017 загальною площею 1,9949 та по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові у 2020-2021 роках становила 30 203 507,20 грн.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017 загальною площею 1,9949 та по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові у 2022 році становила 33 223 857,92 грн.
Відповідно до п.2.5 Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021), розмір базової ставки орендної плати встановлено на рівні 4% від нормативної грошової оцінки.
Відповідно до п.4.1 Положення №41/08 (в редакції з 01.01.2022), річна орендна плата для виду використання земельної ділянки «Промисловість» (окрім тютюнової та лікеро-горілчаної) встановлена на рівні 4% від нормативної грошової оцінки.
Додатком до Положення №41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що у випадку перевищення 50 кв.м площі земельної ділянки, застосовується коефіцієнт зі значенням 1.
Додатком до Положення №41/08 «Коефіцієнти умов використання земельної ділянки» (в редакції з 01.01.2022) встановлено, що коефіцієнту розміру земельної ділянки із показником від 1 га до 4,9999 га відповідає значення 0,90.
Пунктом 2.4 Положення №41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об'єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).
Враховуючи факт того, що орендарем не надано жодних документів на підтвердження особливих умов використовуваної земельної ділянки, у розрахунках застосоване базове значення 1.
Отже, розмір орендної плати, яку повинно було сплачувати Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017 загальною площею 1,9949 га по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові складає:
- у 2020 році - 100 678,36 грн. в місяць, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (крім березня 2020 року) становить 1 107 461,96 грн.;
- у 2021 році - 100 678,36 грн. в місяць, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 1 208 140,29 грн.;
- у 2022 році - 99 671,57 грн. в місяць, за період з 01.01.2021 по 28.02.2022 становить 199 343,14 грн.
Оскільки, відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 01.08.2025 №16631/5/20-40-04-07-12 ТОВ «СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА» плату за земельну ділянку площею 1,9949 га з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017 по пров. Метизному, 14-А у м. Харкові сплачено: за 2020 рік - 131 946,20 грн., за 2021 рік - 143 941,31 грн., за січень-лютий 2022 року - 26 389,28 грн. за використання земельної ділянки, загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у період з 01.01.2020 по 28.02.2022 становить 2 212 668,60 грн.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягають задоволенню в повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, Суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналізуючи судову практику, на яку посилаються сторони, суд зазначає, що кожен правовий висновок Верховного Суду було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз'ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи позову та заперечень щодо нього, суд вважає за недоцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилалися сторони.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" (61020, м. Харків, просп. Любові Малої, 93; код ЄДРПОУ: 36457168) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003; код ЄДРПОУ: 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (IBAN) - UA698999980314090611000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 2 212 668 (два мільйони двісті дванадцять тисяч шістсот шістдесят вісім) грн 60 коп. за використання земельної ділянки по пров.Метизному, 14-А у м.Харкові з кадастровим номером 6310137900:11:004:0017) за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" (61020, м. Харків, просп. Любові Малої, 93; код ЄДРПОУ: 36457168) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003; код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: рахунок (IBAN) - UA518201720344240012000032986, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) - 04059243) витрати зі сплати судового збору у розмірі 33 190 (тридцять три тисячі сто дев'яносто) грн 03 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "15" грудня 2025 р.
Суддя Т.О. Пономаренко