вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"15" грудня 2025 р. Справа № 918/1046/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,
розглянувши заяву представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Фенікс" від 09.12.2025 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/1046/25 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Фенікс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех 2019"
про стягнення заборгованості в сумі 207 153 грн 73 коп.,
без виклику учасників справи.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 8 грудня 2025 року у справі № 918/1046/25 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех 2019" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Фенікс" 150 809 грн 79 коп. - основного боргу, 28 633 грн 81 коп. - пені, 27 710 грн 13 коп. - 30% річних та 2 485 грн 85 коп. - витрат по оплаті судового збору.
9 грудня 2025 року від представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Фенікс" через систему "Електронний суд" надійшла заява від 09.12.2025 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/1046/25, відповідно до якої просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех 2019" витрати на професійну правничу допомогу, понесені Приватним сільськогосподарським підприємством "Фенікс", в розмірі 40 715 грн 38 коп.
Так, судом при ухваленні рішення від 8 грудня 2025 року у справі № 918/1046/25 не вирішено питання щодо понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З аналізу вищезазначених норм ГПК України вбачається, що суд ухвалює додаткове рішення про судові витрати без повідомлення учасників справи, а виклик учасників справи у судове засідання для ухвалення додаткового рішення є ініціативою суду, а не його обов'язком.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Так, в позовній заяві Приватне сільськогосподарське підприємство "Фенікс" просило стягнути з відповідача судові витрати на оплату правничої допомоги. Зокрема в позовній заяві було зазначено, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000 грн 00 коп. До заяви від 09.12.2025 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/1046/25 представником позивача додано докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 715 грн 38 коп.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених витрат в сумі 40 715 грн 38 коп. позивач надав договір про надання правничої допомоги від 28 жовтня 2025 року, укладений між Адвокатським об'єднанням "АФК" (далі - Адвокатське об'єднання) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Фенікс" (далі - Клієнт), Додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 28 жовтня 2025 року, рахунок-фактуру від 6 листопада 2025 року № 69, Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 9 грудня 2025 року та платіжну інструкцію від 09.12.2025 року № 3587 на суму 10 000 грн 00 коп.
Правову допомогу за договором про надання правничої допомоги від 28 жовтня 2025 року надавав Клієнту адвокат Гламазда Микола Петрович.
До матеріалів справи долучено ордер на надання правничої допомоги Серії АС № 1162688 від 6 листопада 2025 року адвоката Гламазди Миколи Петровича, виданий Адвокатським об'єднанням "АФК" на підставі договору про надання правничої допомоги від 28 жовтня 2025 року.
Сторони підтвердили факт надання правничої допомоги на загальну суму 40 715 грн 38 коп. в підписаному акті приймання-передачі від 9 грудня 2025 року.
Вищезазначений акт приймання-передачі підписаний повноважними представниками сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб.
Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 9 грудня 2025 року, адвокатом до виконаних робіт включено такі послуги як: зустріч з клієнтом для надання консультацій по справі, ознайомлення з наданими клієнтом договорами, бухгалтерськими і банківськими та іншими документами, матеріалами листування із боржником, роз'яснення клієнту його процесуальних прав та обов'язків та наслідків прийнятих ним рішень; розрахунок суми боргу із врахуванням пені, інфляційних втрат, річних відсотків; підготовка та подання до суду позовної заяви з додатками про стягнення коштів з боржника. Вказані послуги оцінені на суму 20 000 грн 00 коп. та окремо гонорар 20 715 грн 38 коп.
Судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Частиною шостою статті 126 ГПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявив.
При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Суд зазначає, що надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зазначеному розмірі не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме в цьому розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Частиною 6 статті 126 ГПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (не співмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Така правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Укладаючи договір, сторони дійшли згоди, що якщо для клієнта прийнято позитивне рішення, останній сплачує адвокату гонорар успіху в розмірі 10% від ціни позову.
Зі змісту акту приймання-передачі наданих послуг адвокатом надано, а позивачем прийнято правову допомогу у розмірі 40 715 грн 38 коп., до якої входить гонорар у розмірі 20 715 грн 38 коп.
Суд відзначає, що встановлення договором про надання професійної правничої допомоги обов'язку клієнта щодо понесення таких витрат не є безумовною підставою для їх подальшого розподілу за наслідками розгляду справи.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року в справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини досліджував питання обов'язковості для суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року в справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97), незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" в сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, тому суд присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Разом з цим, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для "конкретної справи" (п. 4.16 постанови Верховного Суду від 30.11.2020 року у справі № 922/2869/19).
Беручи до уваги викладене, оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, ціною позову та обсягом виконаних адвокатом робіт, враховуючи незначний рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, велику кількість спорів між сторонами в тих самих правовідносинах, що перебувають у провадженні судів, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини принципи та виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації позивачеві за надану правову допомогу є 8 000 грн 00 коп.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дану позицію підтримує Верховний Суд відповідно до постанови Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду у справі № 922/445/19 від 03.10.2019 року.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені повністю, та враховуючи, що судом при ухваленні рішення від 08.12.2025 року не вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу при розгляді справи № 918/1046/25, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Фенікс" від 09.12.2025 року та в порядку ст. 244 ГПК України ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача витрати позивача на оплату правничої допомоги в розмірі 8 000 грн 00 коп.
Керуючись ст. ст. 123, 124, 126, 129, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Фенікс" від 09.12.2025 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/1046/25 - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех 2019" (34332, Рівненська обл., Вараський р-н, с. Красносілля, вул. Центральна, буд. 26, код ЄДРПОУ 44582364) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Фенікс" (45123, Волинська обл., Луцький р-н, с. Козин, вул. Ковельська, буд. 1А, код ЄДРПОУ 05383900) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
У решті вимог щодо витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено та підписано 15 грудня 2025 року.
Суддя Політика Н.А.