вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"15" грудня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/787/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О.Гуменюк, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника представника "АВ - ТРАНС - КОМПАНІ" про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Приватного підприємства "АВ - ТРАНС - КОМПАНІ"
до Фізичної особи - підприємця Митрофанюка Володимира Васильовича,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЕРША",
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Анісратенко Віталій Романович,
про стягнення 429 402,07грн,
за участю представників:
від позивача:Д. Мелех, ордер ВС № 1413600 від 06.11.2025,
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи - Анісратенка Віталія Романовича: не з'явився,
від третьої особи - ПАТ "СК"ПЕРША": не з'явився,
У серпні 2025 року Приватне підприємство "АВ - ТРАНС - КОМПАНІ" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Митрофанюка Володимира Васильовича (відповідач) про стягнення 506 078, 00 грн.
Рішенням суду від 01.12.2025 позов задоволено, стягнуто з Фізичної особи - підприємця Митрофанюка Володимира Васильовича на користь Приватного підприємства "АВ - ТРАНС - КОМПАНІ" 429 402,07 грн та 6 441,03 грн судового збору.
03.12.2025 від представника ПП "АВ - ТРАНС - КОМПАНІ" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій останній просить відшкодувати витрати на професійну правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн та 8 000,00 грн витрат за проведення експертизи.
Ухвалою суду від 04.12.2025 вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.12.2025.
У судове засідання 1512.2025 з'явився представник позивача, представники відповідача, третіх осіб не з'явилися.
Суд, розглянувши заяву представника ПП "АВ - ТРАНС - КОМПАНІ" про ухвалення додаткового рішення, вважає за необхідне зазначити таке.
Частинами 1, 2 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Позивачем у позовній заяві надано попередній орієнтовний розрахунок суми на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн, у заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача заявив до стягнення, крім цього, 8 000,00 грн витрат на проведення експертизи.
На підтвердження витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, позивачем надано договір про надання професійної правничої допомоги від 29.05.2025 № 2б/02-48 (договір), укладений між позивачем (клієнт) та адвокатським об'єднанням "Центр захисту при ДТП "Автопоміч" (Адвокатське об'єднання, АО), додаток № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 29.05.2025 № 2б/02-48, акт виконаних робіт/приймання наданих послуг від 15.05.2024, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання професійної правничої допомоги від 20.08.2025, ордер на надання правничої допомоги адвоката Г. Вілінської серія ВС № 1393663 від 20.08.2025, ордер на надання правничої допомоги адвоката Д. Мелеха серія ВС № 1410523 від 05.11.2025, ордер на надання правничої допомоги серія ВС № 1413600 від 06.11.2025.
Судом установлено, що правничу допомогу позивачу за цим договором надають адвокат Вілінська Галина Михайлівна, яка діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 22.07.2005 № 388, та адвокат Дмитро Орестович Мелех, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24.03.2016 серія ЛВ № 000317.
За підп. 2.1.1. - 2.1.2. п. 2.1. договору АО зобов'язалося надавати правову допомогу та здійснювати захист законних прав та інтересів клієнта в замовлених клієнтом послуг, перелік яких визначений додатками до цього договору; надавати клієнту правову інформацію, усні і письмові консультації та роз'яснення з правових питань, усні і письмові довідки щодо законодавства, складання заяв, скарг, мирових угод, договорів, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню у разі порушення.
У свою чергу, клієнт зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати виключно ті послуги, які були безпосередньо надані АО на виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором (підп. 2.3.2. п. 2.3. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору об'єм, вартість послуг АО за надання професійної правничої допомоги та порядок розрахунків передбачено в додатку (додатках) до цього договору, що є його невід'ємними частинами.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 4.1. договору).
29.05.2025 між сторонами підписано додаток № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги № 2Б/0248, за яким клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов'язання надавати клієнту професійну правничу допомогу у стягненні страхового відшкодування/регламентної виплати на користь клієнта в досудовому порядку за шкоду, спричинену майну (в т.ч. пошкодження автомобіля) за подією, що відбулася 13.05.2025 в с. Корнин, вул. Об'їздна,4, на а/д М-06 Київ -Чоп.
За умовами п. 1. цього додатку очікувана та узгоджена з клієнтом вартість послуг АО визначається виходячи з необхідного обсягу часових витрат на надання таких послуг з розрахунку 3 000,00 грн за одну годину роботи АО, та залежно від обраних клієнтом послуг з переліку, який наведено в п. 1.5. цього додатку, а саме: стягнення страхового відшкодування/регламентної виплати на користь клієнта в досудовому порядку за шкоду, спричинену майну (у т.ч. пошкодження автомобіля).
Згідно з п. 2.3 цього додатку клієнт здійснює оплату послуг АО не пізніше трьох календарних днів з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок клієнта.
Із фактичних обставин справи судом установлено, що в детальному описі робіт (наданих послуг) від 20.08.2025 зазначено перелік правової допомоги, а саме: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 30 хв. на суму 1 500,00 грн, опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини між позивачем та відповідачем - 30 хв. на суму 1 500,00 грн, аналіз судової практики - 1 год. на суму 3 000,00 грн, збір необхідних доказів для підтвердження правової позиції - 30 хв. на суму 1 500,00 грн, формування правової позиції по веденню справи та вибір стратегії - 30 хв. на суму 1 500,00 грн, підготовка та подання позовної заяви - 2 год. на суму 6 000,00 грн, підготовка та подання інших документів, заяв, клопотань у справі - 1 год. на суму 3 000,00 грн, участь адвоката в судових засіданнях в режимі відеоконференції - 3 год. на суму 9 000,00 грн, підготовка та подання клопотання про стягнення судових витрат за надання професійної правничої допомоги з додатками - 1 год. на суму 3 000,00 грн.
Загальна кількість витраченого часу на надання правничої допомоги клієнту становить 10 год. вартістю 30 000,00 грн.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
У ч. 3 ст. 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Однак розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
За змістом положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд, застосовуючи ч. 6 ст. 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15; від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Проте слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15; від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм ст. 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Як установлено судом із фактичних обставин справи, у цій справі проведено п'ять судових засідань, у яких брали участь представники позивача. Крім того, представниками позивача підготовлено дві заяви по суті спору - позовну заяву, відповідь на відзив, а також заяву про збільшення позовних вимог, заяву про зменшення позовних вимог, клопотання про витребування доказів, два клопотання про долучення документів, заяву про припинення повноважень адвоката у справі, заяву про повернення судового збору, заяву про ухвалення додаткового рішення та п'ять клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
При цьому такі послуги, як: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини між позивачем та відповідачем, аналіз судової практики, збір необхідних доказів для підтвердження правової позиції, формування правової позиції по веденню справи та вибір стратегії охоплюється поняттям розробка (підготовка) позовної заяви.
Також слід зазначити, що не існує єдиного арифметичного алгоритму для визначення (обчислення) витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд повинен у кожному конкретному випадку, керуючись положеннями ст. 126, 129 ГПК України, визначати розмір таких витрат та їх розподіляти, наводячи відповідні мотиви прийнятих рішень стосовно цих витрат.
Ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів і судових засідань, тривалість розгляду справи, виходячи з наведених критеріїв їх оцінки, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції. В іншій частині заяви суд покладає такі витрати на позивача.
У ст. 126 ГПК України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Що стосується стягнення 8 000,00 грн витрат на експертне дослідження.
Приписами ч. 2, 4, 5 ст. 127 ГПК України встановлено, що експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно із п. 1 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної, зокрема, в п. 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява №71660/11), п. 80 рішення у справі Двойних проти України, п. 88 рішення у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних із проведенням експертного дослідження, входить до предмета доказування у цій справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із залученням експертної установи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження таких витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться докази проведення експертного автотоварознавчого дослідження, що підтверджено актом наданих послуг № 22791 від 13.08.2025 та платіжною інструкцією від 27.06.2025 № 640 на суму 8 000,00 грн
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відтак, надавши оцінку поданим ПП "АВ - ТРАНС - КОМПАНІ" доказам на підтвердження понесених витрат з проведення експертного автотоварознавчого дослідження, суд дійшов висновку про стягнення таких витрат на загальну суму 8 000,00 грн, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Зважаючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, відтак до стягнення з відповідача підлягає 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 8 000,00 грн витрат на експертне дослідження.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 244 ГПК України, суд
Заяву Приватного підприємства "АВ - ТРАНС - КОМПАНІ" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Митрофанюка Володимира Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "АВ - ТРАНС - КОМПАНІ" (вул. Львівська, 36, м. Червоноград, Львівська область, 80100, ідентифікаційний код 37591946) 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 8 000,00 грн витрат на експертне дослідження.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Позивач: Приватне підприємство "АВ - ТРАНС - КОМПАНІ" (вул. Львівська, 36, м. Червоноград, Львівська область, 80100, ідентифікаційний код 37591946).
Відповідач: Фізична особа - підприємець Митрофанюк Володимир Васильович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне додаткове судове рішення складене та підписане 15.12.2025.
Суддя О. Андрійчук