вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"15" грудня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/919/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області
до Фізичної особи - підприємця Канонік Ганни Іванівни
про стягнення 207 597,31 грн,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Г.Канонік, паспорт, В.Фінкевич, ордер серія ВК№ 1200663 від 27.11.2025,
від прокуратури: І. Немкович, посв. від 01.03.2023 № 071608,
У жовтні 2025 року керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Канонік Ганни Іванівни про стягнення в дохід місцевого бюджету Зорянської об'єднаної територіальної громади грошові кошти в сумі 207 597,31 грн.
Стислий виклад позиції прокуратури, позивача, заперечень відповідачки.
Згідно із позовною заявою, відповідачка, зареєструвавши повідомлення про початок виконання будівельних робіт на нове будівництво магазину, до позивача зі зверненням стосовно визначення розміру пайової участі не зверталася, внаслідок чого безпідставно зберегла у себе грошові кошти в розмірі 207 597,31 грн, які прокурор просить стягнути у судовому порядку.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на статтю 131-1 Конституції України, статтю 23 Закону України “Про прокуратуру», статті 11, 1212 ЦК України, Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності», Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» тощо.
03.12.2025 від відповідачки надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що цей спір повинен розглядатися судом загальної юрисдикції за правилами ЦПК України. Вказує, що дійсно відповідачка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте у своїй підприємницькій діяльності вона не використовує об'єкт спірного нерухомого майна, який зданий в експлуатацію 04.04.2022. Натомість відповідачка як фізична особа, а не фізична особа-підприємець, 14.03.2019 подала до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) - нове будівництво магазину. Місцем розташування об'єкта будівництва є земельна ділянка 5624684900:18:027:0078, АДРЕСА_1 . 04.04.2022 Державною інспекцією архітектури та містобудування України зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації спірного об'єкта, заявницею у якій є фізична особа ОСОБА_1 , а не фізична особа-підприємець. 16.02.2022 саме фізична особа ОСОБА_1 , а не фізична особа-підприємець Г. Канонік, уклала із Зорянською сільською радою договір купівлі-продажу земельної ділянки, на якій розташований об'єкт будівництва і, відповідно, за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстроване право власності на нерухоме майно (земельну ділянку). З 01.01.2025 фізична особа ОСОБА_1 передала в оренду двом фізичним особам-підприємцям приміщення магазину по АДРЕСА_1 . Крім цього, площа спірної будівлі складає 126,7 кв.м, а не 205,66 кв.м, що підтверджується технічним паспортом на будівлю магазину. Тобто було допущено помилку у загальній площі будівлі, а відповідно і кошторисна вартість будівництва є теж помилковою. Зазначає, що з 01.01.2021 сплату пайової участі на розвиток інфраструктури законодавець повністю скасував, тобто для забудовників з 2021 року стали вигіднішими умови будівництва у порівнянні з попередніми роками, відтак, посилаючись на ст. 58 Конституції України, просить суд у задоволенні позову відмовити.
04.12.2025 від прокуратури надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.06.2022 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості - будівля магазину площею 203 кв.м. Отже, площа об'єкту, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 , відповідає площі, вказаній у декларації. У подальшому, 23.02.2023 право власності на вказаний об'єкт погашено у зв'язку з його поділом. При цьому відповідачкою самостійно зазначено кошторисну вартість будівництва при поданні декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Відповідачка не скористалась своїм правом на внесення змін до декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Отже, підстави стверджувати, що відомості, вказані у декларації (зокрема, щодо площі та кошторисної вартості об'єкта будівництва), є помилковими - відсутні. Окрім того, заперечуючи проти проведеного розрахунку, відповідачкою не надано жодних підтверджень іншої, крім тіїєї що вказана у декларації, кошторисної вартості будівництва.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання учасників, результат їх розгляду.
Ухвалою суду від 07.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 10.11.2025.
Ухвалою суду від 10.11.2025 відкладено підготовче засідання на 01.12.2025.
Ухвалою суду від 01.12.2025 відкладено підготовче засідання на 08.12.2025.
02.12.2025 від представника відповідачки надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що хоч відповідачка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте у своїй підприємницькій діяльності не використовує об'єкт нерухомого майна, який зданий в експлуатацію 04.04.2022. Натомість відповідачка як фізична особа, а не фізична особа-підприємець, 14.03.2019 подала до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) - нове будівництво магазину, а 04.04.2022 Державною інспекцією архітектури та містобудування України зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації спірного об'єкта, заявницею у якій є фізична особа ОСОБА_1 , а не фізична особа-підприємець. 16.02.2022 саме фізична особа ОСОБА_1 , а не фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , уклала із Зорянською сільською радою договір купівлі-продажу земельної ділянки, на якій розташований об'єкт будівництва і, відповідно, за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстроване право власності на нерухоме майно (земельну ділянку). З 01.01.2025 фізична особа ОСОБА_1 передала в оренду двом фізичним особам-підприємцям приміщення магазину по вул. Конституції, 32-А, АДРЕСА_1 . Як наслідок, представник відповідачки просить суд закрити провадження на підставі пункт 1 частини першої статті 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має вирішуватися за правилами ЦПК України судом загальної юрисдикції.
04.12.2025 від прокуратури надійшли заперечення на клопотання представника відповідачки про закриття провадження у справі, згідно з якими чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа-підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця. Суб'єктом права власності визнається саме фізична особа. За таких умов правовий статус фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у її власності. За інформацією з ЄДРЮОФОПГФ ОСОБА_1 з 23.08.1994 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Основним видом діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Відповідачкою здійснено будівництво об'єкту комерційного призначення - магазину, що підтверджує факт проведення такого будівництва з метою подальшого здійснення підприємницької діяльності Також об'єкт будівництва розміщено на земельній ділянці з к.н. 5624684900:18:027:0078 з цільовим призначенням 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі). Тобто вид діяльності відповідачки відповідає призначенню об'єкта будівництва, цільовому та функціональному призначенню земельної ділянки, на якій збудовано такий об'єкт нерухомості. Отже, відповідачка виступає у спірних правовідносинах як суб'єкт господарювання. Ураховуючи викладене, прокуратуру просить суд клопотання представника відповідачки залишити без задоволення.
Суд, давши оцінку клопотанню про закриття провадження у справі, а також проаналізувавши фактичні обставини справи, установив, що за даними ЄДРЮОФОПГФ відповідачка з 23.08.1994 зареєстрована як фізична особа-підприємець, основним видом її діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Відповідачкою здійснено будівництво об'єкту комерційного призначення - магазину на земельній ділянці з цільовим призначенням 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі). Тобто вид діяльності відповідачки відповідає призначенню об'єкта будівництва, цільовому та функціональному призначенню земельної ділянки, на якій збудовано такий об'єкт нерухомості. Окрім того, суд бере до уваги, що сфера, в якій збудований об'єкт нерухомого майна, пов'язаний із задоволення не власних потреб відповідачки, а інших осіб, з поєднанням приватного інтересу - одержанні прибутку та публічних інтересів мешканців відповідного населеного пункту у доступі до певних видів товарів (які реалізуються через магазин). І нарешті, у судовому засіданні, яке відбулося 08.12.2025, відповідачка сама підтвердила, що придбання земельної ділянки та будівництво магазину здійснювалося нею з метою здійснення підприємницької діяльності. Отже, підстави для задоволення клопотання про закриття провадження у цій справі відсутні.
Ухвалою суду від 08.12.2025 закрито підготовче провадження у справі № 918/919/25, призначено справу до судового розгляду по суті на 15.12.2025.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
14.03.2019 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт РВ 061190731859 на об'єкт: “Нове будівництво магазину».
Замовником будівництва об'єкту є Канонік Ганна Іванівна.
За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачка з 23.08.1994 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Одним з видів діяльності останньої вказано: 47.11. роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний).
Об'єкт будівництва розташований за адресою: вул. Конституції, 32-А, с. Зоря, на земельній ділянці з кадастровим номером 5624684900:18:027:0078, вид будівництва - нове будівництво магазину, код об'єкта 1230.1.
У розділі “Інформація по попередніх дозвільних документам» зазначено повідомлення про початок виконання будівельних робіт РВ 061190731859.
У розділі “Пайова участь» відомості про сплату відсутні, вказано “не внесено або не вимагається».
04.04.2022 державною інспекцією архітектури та містобудування України (ДІАМ України) зареєстровано декларацію ІУ101220404804 про готовність вказаного об'єкта до експлуатації.
Як установлено з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 02.06.2022 за відповідачкою зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості - будівлю магазину площею 203 кв.м, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Зоря, вул. Конституції, буд. 32-А. Підставою державної реєстрації вказано: технічний паспорт, серія та номер: TI01:9820- 9046-0187-9898, виданий 31.03.2022, видавник: ЄДЕССБ, Документ отримано з ЄДЕССБ; Витяг з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер: ІУ101220404804, видавник: ЄДЕССБ, Документ отримано з ЄДЕССБ; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 125, виданий 16.08.2018, видавник: Зорянська сільська рада Рівненського району Рівненської області.
Відповідно до висновку щодо технічної можливості поділу від 21.02.2023, розробленого ТОВ «Армовірбуд», був здійснений поділ будівлі магазину площею 203 кв.м на два окремі об'єкти, а саме: магазин площею 126,7 кв.м та квартиру площею 76,3 кв.м.
23.02.2023 право власності на вказаний об'єкт погашено у зв'язку з його поділом.
Згідно з інформацією, наданою Зорянською сільською радою (лист від 29.09.2025 № 1800/06-03-11/25), відповідачка звернень стосовно визначення розміру пайової участі по об'єкту: “Нове будівництво магазину» до сільської ради не направляла, відповідно, інформація щодо сплати пайової участі відносно згаданого об'єкта відсутня.
Відповідно до даних декларації про готовність до експлуатації об'єкта ІУ101220404804 загальна кошторисна вартість об'єкта будівництва становить 3 299 465,00 грн, відтак розмір пайової участі, який підлягає стягненню з відповідачки до місцевого бюджету на користь позивача, становить 131 978,60 грн ( 3 299 465,00 грн * 4%).
Крім цього, прокурор нарахував та просить стягнути 13 743,85 грн 3% річних та 61 874,86 грн інфляційних.
Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.
Окружною прокуратурою 24.09.2025 за № 50-56-8007ВИХ-25 скеровано до Зорянської сільської ради лист щодо вжиття заходів, спрямованих на стягнення з відповідачки коштів пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту.
Зорянська сільська рада листом від 1800/06-03-11/25 від 29.09.2025 повідомила прокуратуру, що заходи реагування за фактом несплати коштів пайової участі замовником будівництва об'єкта “Нове будівництво магазину» відповідачкою не вживалися. Вказане зумовлено обмеженим фінансуванням видатків на оплату професійної правничої допомоги адвокатом та сплату судового збору. При цьому Зорянська сільська рада не заперечує щодо вжиття Рівненською окружною прокуратурою заходів, спрямованих на захист її інтересів у випадках та порядку, встановлених законом.
При цьому, як зазначає прокуратура, у вказаному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави через порушення інтересів держави, що полягає в порушенні норм законодавства під час ухилення відповідачкою від сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури с. Зоря, а також через нездійснення Зорянською сільською радою повноважень по зверненню до суду з позовом.
Суд, з урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, установив, що прокурором дотримано вимоги статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
На момент початку будівництва та прийняття в експлуатацію об'єкту будівництва статтю 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» (яка передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті) було виключено на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX (з 01.01.2020).
Поряд з тим, законодавцем під час внесення змін до Закону № 3038-VI (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону № 132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) (абзац другий пункт 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування; 3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва; 4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію; 5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту; 6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Тобто відповідно до внесених Законом №132-ІХ змін з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, є лише договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020 (частина перша пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ).
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає: для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Отже, для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Згідно з матеріалами справи відповідачці 14.03.2019 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт РВ 051200831465 на об'єкт: “Нове будівництво магазину».
Відповідачка звернень стосовно визначення розміру пайової участі по об'єкту: “Нове будівництво магазину» до сільської ради не направляла, доказів сплати пайової участі суду не надала.
У постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 Верховний Суд зауважив, що у випадку, якщо замовниками вказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України (така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22).
У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, у разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.
Щодо розміру заявлених позовних вимог, то, як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідно до даних декларації про готовність до експлуатації об'єкта ІУ 101220404804 загальна кошторисна вартість об'єкта будівництва становить 3 299 465,00 грн, відтак розмір пайової участі, який підлягає стягненню з відповідача до місцевого бюджету на користь позивача, становить 131 978,60 грн (3 299 465,00 грн * 4%).
Стосовно заперечень відповідачки про те, що площа спірної будівлі складає 126,7 кв.м, а не 205,66 кв.м, що підтверджується технічним паспортом на будівлю магазину, тобто допущено помилку у загальній площі будівлі, відтак і кошторисна вартість будівництва є теж помилковою, то на підтвердження вказаного твердження остання проєкто-кошторисної документації (змін до неї) не надала, так само як і будь-яких первинних документів, на підставі яких можна було б встановити дійсну вартість об'єкта нерухомого майна (його частини).
Також згідно з пунктами 17-19 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (у редакції, чинній станом на дату реєстрації декларації про готовність), замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації: щодо об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку; щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку; щодо самочинно збудованого об'єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку. Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечує внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру. У випадках, встановлених у Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, у разі подання декларації через електронний кабінет користувача Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - електронний кабінет) внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації, зазначеної у декларації, та проставлення відмітки про місцезнаходження об'єкта здійснюється в режимі реального часу автоматично програмними засобами Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - електронна система). У разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) у спосіб, відповідно до якого були подані документи, з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.
При цьому відповідно до пункту 16 Порядку замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об'єкта до експлуатації, за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Відтак відповідачкою самостійно зазначено кошторисну вартість будівництва при поданні декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Окрім того, відповідно до частини першої статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі якщо замовник самостійно виявив технічну помилку у надісланому повідомленні про початок виконання підготовчих чи будівельних робіт, зареєстрованій декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а також у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом відповідно до закону, до такого повідомлення або декларації вносяться зміни у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Замовник зобов'язаний протягом трьох робочих днів надати достовірні дані щодо інформації, яка потребує змін, для внесення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відповідних відомостей до реєстру, а також до повідомлення або декларації.
Відповідачка своїм правом на внесення змін до декларації про готовність об'єкта до експлуатації не скористалася, отже, підстави стверджувати, що відомості, вказані у декларації ІУ 101220404804 від 04.04.2022 (зокрема, щодо площі та кошторисної вартості об'єкта будівництва), є помилковими - відсутні.
Щодо поділу будівлі магазину два окремі об'єкти, а саме: магазин та квартиру, то останній був здійснений після виникнення у відповідачки обов'язку сплатити пайову участь, відтак заперечення в цій частині судом до уваги не приймаються.
Зважаючи, що розмір пайової участі становить 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, враховуючи, що у декларації про готовність до експлуатації об'єкта загальна кошторисна вартість об'єкта будівництва визначена у розмірі 3 299 465,00 грн, отже, заперечення в цій частині суд визнає необгрунтованими.
Зважаючи на викладене, вимоги прокурора в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Приписами частини першої статті 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У силу вимог частин першої, шостої, сьомої статті 193 ГК України (який був чинним станом на дату виникнення спірних правовідномин), які кореспондуються зі статтями 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 ЦК України, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Отже, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.
Тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 910/6053/19).
У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз'яснила, що термін “користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Ураховуючи викладене, оскільки відповідачка безпідставно зберегла у себе кошти пайової участі (із 05.04.2022 - день, наступний за днем реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта, по 23.09.2025 - дата, яка передує зверненню прокурора до суду із позовом), зобов'язана також сплатити інфляційні втрати та три проценти річних.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019).
Ураховуючи викладене, а також те, що кінцевим строком сплати пайової участі є прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію, відтак у позивача виникло право на нарахування 3% рінчих та інфляційних.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, проведений позивачем, встановив, що розмір 3% річних становить - 13 743,85 грн (при заявленому - 13 743,85 грн) та інфляційних - 61 874,86 грн (при заявленому - 61 874,86 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних та інфляційні підлягають задоволенню у повному обсязі.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами статей 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).
У позовній заяві прокурором зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 491,17 грн (з урахуванням вимог частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено, відтак судовий збір покладається на відповідачку.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області до Фізичної особи - підприємця Канонік Ганни Іванівни про стягнення 207 597,31 грн задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Канонік Ганни Іванівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області (площа Володимира Плютинського,1, с. Зоря, Рівненський район, Рівненська область, 35314, ідентифікаційний код 04387220) в дохід місцевого бюджету Зорянської об'єднаної територіальної громади грошові кошти в розмірі 131 978,60 грн, 13 43,85 грн 3% річних та 61 874,86 грн нфляційних.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Канонік Ганни Іванівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, ідентифікаційний код 02910077) 2 491,17 грн судового збору.
Позивач: Зорянська сільська рада Рівненського району Рівненської області (площа Володимира Плютинського,1, с. Зоря, Рівненський район, Рівненська область, 35314, ідентифікаційний код 04387220).
Відповідач: Фізична особа - підприємець Канонік Ганна Іванівна ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Стягувач за судовим збором: Рівненська обласна прокуратура (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52, ідентифікаційний код 02910077).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складене та підписане 15.12.2025.
Суддя О.Андрійчук