65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3956/25
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Жильцов В.В. в порядку самопредставництва;
Від відповідача: Промах А.В. на підставі довіреності;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» про стягнення 1 456 426,49 грн, -
Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі по тексту - ДП «АМПУ») звернулося до господарського суду з позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» (далі по тексту - ПрАТ «Українське дунайське пароплавство») про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 456 426,49 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 1 095 288,94 грн, 3 % річних у розмірі 43 393,10 грн, збитків від інфляції у розмірі 171 147,04 грн, пені у розмірі 146 597,41 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, до якого відповідач приєднався, підписавши декларацію про приєднання № 108 від 22.12.2018, в частині сплати якірного збору за період з січня до серпня 2024 року.
Ухвалою суду від 01.10.2025 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
17.10.2025 до суду від ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні заявленого ДП «АМПУ» позову у повному обсязі. Відповідач стверджує про безпідставне нарахування позивачем портових зборів з технічно непридатних суден, які втратили можливість судновиходу, а також виставлення рахунків на сплату якірного збору за стоянку суден із застосуванням ставки, які слід застосовувати лише до суден у закордонному плаванні. Відповідач вважає, що нормами чинного законодавства недостатньо чітко регламентовано порядок справляння якірного збору у разі коли судно зайшло з закордонного рейсу та тривалий час перебуває у акваторії порту без факту виходу у закордонний рейс. Викладене, за переконанням відповідача, є підставою для застосування правила пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням та трактування відповідних норм в інтересах відповідача шляхом застосування ставки портового збору за каботажним видом плавання щодо всіх суден. Таким чином, як стверджує відповідач, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Водночас з посиланням на приписи ст. 551 ЦК України відповідач просить суд зменшити заявлені до стягнення штрафні санкції. ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» зазначає, що його основним видом діяльності є здійснення господарської діяльності у сфері морських та річкових перевезень вантажів по річці Дунай. Однак у зв'язку із стрімким падінням вантажоперевезень відповідач опинився у скрутному фінансовому становищі. Крім того, 29.01.2025 у м. Кілія Ізмаїльського району Одеської області внаслідок ворожого обстрілу невстановленими військовослужбовцями збройних сил РФ було знищено та пошкоджено споруди Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» ПрАТ «Українське дунайське пароплавство». Посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, враховуючи інтереси сторін, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків позивачу, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.
ДП «АМПУ» у відповіді на відзив стверджує про нарахування відповідачу якірного збору із суворим дотриманням вимог чинного законодавства, правомірність нарахування якого була встановлена судами у межах інших справ, предметом позовних вимог у межах яких були вимоги про стягнення якірного збору за попередні періоди. При цьому позивач звертає увагу, що у жодній із судових справ відповідачем не було оспорено розміру ставки, за якою справляється якірний збір. Посилання відповідача на принцип in dubio pro tributario (пріоритет із найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права) позивач також вважає недоречним, оскільки даний принцип має застосовуватись у випадку коли одна із сторін виступає в якості суб'єкта владних повноважень, статус якого у позивача відсутній. ДП «АМПУ» також звертає увагу, що зменшення 3% річних та збитків від інфляції не відповідає вимогам закону.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» на підставі декларації про приєднання №108 від 22.12.2018 приєдналося до договору ДП «АМПУ» №367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 03.12.2018. Таким чином, сторонами договору №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 є ДП «АМПУ» Адміністрація) та ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» (далі - Морський агент).
З 01.04.2022 діяла редакція договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018.
Згідно зі п. 1.1. договору він є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, який встановлює рівні умови для всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у морських портах України, та може бути укладений лише шляхом приєднання Морського агента до всіх його умов в цілому шляхом надання Адміністрації декларації про приєднання до договору (додаток №1 до цього договору), розміщеної на офіційному веб-сайті Адміністрації за адресою http://uspa.gov.ua/ru/morskie-agenty/dogovor-prisoedineniya, в порядку, передбаченому цим договором.
Всі права та обов'язки Адміністрації (в тому числі, прийняття, узгодження та виконання заявок Морського агента, ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів тощо), які передбачені цим договором (крім розділу 9 цього договору), виконуються відповідною філією Державного підприємства “Адміністрація морських портів України», перелік яких визначено у додатку №3 до цього договору (п. 1.2. договору).
Предметом договору є врегулювання взаємовідносин Адміністрації та Морського агента під час агентування суден у морських портах, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками Морського агента портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (робіт), що надаються у морських портах України, перелік яких розміщений на веб-сайті Адміністрації (п. 2.1. договору).
За умовами пп. 3.1.3. п. 3.1. договору Адміністрація зобов'язана надавати морському агенту рахунки (у тому числі попередні рахунки по портовим зборах) після отримання від Морського агента заявки на надання послуг, до якої додаються інформація про основні розміри судна та інші необхідні документи у відповідності до Правил. Рахунки на попередню оплату послуг виставляються та надаються Адміністрацією Морському агенту не пізніше наступного робочого дня після отримання заявки від Морського агента.
Морський агент зобов'язується своєчасно здійснювати усі розрахунки з Адміністрацією за надані судну і Морському агенту послуги в порядку, визначеному цим договором, зокрема, здійснювати від імені Принципала розрахунки з Адміністрацією з портових зборів, спеціалізованої послуги та інших послуг (пп. 3.2.2. п. 3.2. договору).
У п. 4.3. договору зазначено, що у разі внесення змін та (або) доповнень до нормативно-правових актів, якими затверджені відповідні збори, тарифи, сторони, під час розрахунків, застосовують зазначені нормативно-правові акти з урахуванням змін та (або) доповнень з моменту набрання чинності таких змін та (або) доповнень.
Відповідно до п. 4.5. договору остаточні рахунки по суднозаходу, а також по інших послугах, наданих Адміністрацією, оплачуються Морським агентом відповідно до затверджених вільних цін (тарифів) Адміністрації протягом 20-ти банківських днів з дати своєчасного виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації, згідно з актом наданих послуг, або інших документів, які підтверджують надання послуг. Нарахування ПДВ здійснюється згідно з чинним податковим законодавством України.
Згідно із п. 4.6. договору Адміністрація надає остаточні рахунки на оплату послуг протягом 5 робочих днів з моменту виконання Морським агентом пп. 3.2.7 та 3.2.9 цього договору та передає їх Морському агенту наступним чином: направляються за адресою електронної пошти/факсом, а у випадку відсутності такої адреси в умовах договору на дату його підписання - на адресу електронної пошти/факс, повідомлену Морським агентом за запитом Адміністрації; та/або передаються безпосередньо уповноваженому представнику Морського агента під підпис у реєстрі пред'явлених рахунків; та/або направляються Морському агенту іншим загальноприйнятим способом (поштою, кур'єрською поштою, тощо). Адміністрація може застосовувати будь-який з описаних у цьому пункті договору способів передачі рахунку або кілька способів. Застосування одного з описаних способів передачі рахунку визнається сторонами достатнім з боку Адміністрації для забезпечення оплати Морським агентом такого рахунку. У випадку виникнення спорів щодо одержання Морським агентом рахунку на оплату послуг, наданих Адміністрацією, рахунок вважається переданим та одержаним Морським агентом у разі своєчасного виставлення його Адміністрацією Морському агенту.
Морський агент, незалежно від отримання рахунку на оплату послуг Адміністрації засобами електронної пошти/факсом, зобов'язаний вжити заходів для отримання рахунків на оплату послуг Адміністрації безпосередньо у відповідному структурному підрозділі Адміністрації протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту фактичного надання послуг. Неотримання Морським агентом рахунків на оплату послуг не звільняє Морського агента від обов'язку здійснити їх оплату, не дає підстав для відстрочення оплати, не дозволяє посилатись на неотримання рахунку, як на причину несплати (або несвоєчасної оплати) послуг, своєчасно виставлених Адміністрацією (п. 4.8. договору).
Морський агент зобов'язаний протягом 5-ти банківських днів після отримання акту наданих послуг, за відсутності вмотивованих заперечень, оформити та повернути Адміністрації підписаний та скріплений власною печаткою, якщо така використовується у відповідності до чинного законодавства України, належний Адміністрації примірник акту та здійснити розрахунок згідно з умовами договору (п. 4.9. договору).
Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором. У випадку несвоєчасної сплати послуг, Адміністрація має право вимагати від Морського агента сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку затримання сплати рахунків в іноземній валюті більш ніж на строк, передбачений чинним законодавством України з моменту надання послуги, Адміністрація має право вимагати від Морського агента компенсації штрафних санкцій, сплачених Адміністрацією. Санкції, передбачені цим пунктом, можуть застосовуватися незалежно від інших заходів відповідальності та заходів забезпечення виконання зобов'язань, які підлягають застосуванню на підставі цього договору або чинного законодавства.
Цей договір набуває чинності з моменту реєстрації Адміністрацією оригіналу декларації про приєднання (додаток №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною), але в будь-якому разі не раніше 01.01.2019, та діє до 31 грудня року такої реєстрації, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, взятих на себе під час дії цього договору (п. 8.1. договору).
Дія договору вважається продовженою на кожний рік, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до останнього дня терміну дії договору жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про припинення даного договору (п. 8.2. договору).
Припинення дії договору не звільняє сторони від виконання всіх існуючих на день його припинення зобов'язань та сплати штрафних санкцій, які виникли під час дії договору (п. 8.3. договору).
За положеннями п. 9.1. договору, Адміністрація може змінити умови цього договору в односторонньому порядку, повідомивши про це Морського агента не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів, шляхом публікації таких змін на офіційному веб-сайті Адміністрації. При цьому така публікація на офіційному веб-сайті Адміністрації вважається належним чином повідомленням Морського агента.
Додатками до договору №367-П-АМПУ-18 є: додаток №1 - декларація про приєднання до договору; додаток №2 - інформація для виставлення рахунку; додаток №3 - перелік та банківські реквізити філій ДП «АМПУ»; додаток №4 - зміст та умови надання Адміністрацією порту суднозаходу інформації Морському агенту.
Листом №10966/21/10-18 від 01.10.2018 Міністерство інфраструктури України повідомило ДП «АМПУ», що у випадку, коли судна прибувають/вибувають до/із морського порту в баласті, тобто не здійснюють вантажних або пасажирських перевезень, ознак рейсу закордонного та каботажного плавання немає, тому портові збори для суден, які прибувають/вибувають до/із морського порту у баласті, вид плавання (каботажне або закордонне) визначається відповідно до рейсу, за яким судно вибуває/прибуває із/до морського порту.
07.03.2024 ДП «АМПУ» було прийнято нову редакцію договору про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України №367-П-АМПУ-18, яка набула чинності з 01.05.2024.
Згідно з п. 2.1 договору цей договір урегульовує взаємовідносини Адміністрації та Морського агента під час агентування суден у морських портах, на підходах до них та на Судноплавних каналах, зокрема, щодо порядку нарахування та оплати за заявками Морського агента портових зборів, спеціалізованих послуг та інших послуг (робіт), що надаються суднам, у морських портах України, на підходах до них та на Судноплавних каналах, перелік яких розміщений на вебсайті Адміністрації за адресою https://www.uspa.gov.ua/agent-dogovir.
Адміністрація зобов'язана cтворювати сприятливі умови для виконання Морським агентом своїх функцій на режимній території морського порту та надавати Морському агенту оперативну інформацію, необхідну для його діяльності, у відповідності до змісту та умов надання такої інформації згідно додатку № 4 до цього договору (пп. 3.1.1 п. 3.1 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору оплата портових зборів здійснюється Морським агентом до виходу судна з морського порту та/або до входу у Судноплавний канал (у тому числі транзитом без заходження судна в український порт) на рахунок Адміністрації порту суднозаходу та/або Філії Дельта-лоцман. Оплата портових зборів та спеціалізованих послуг здійснюється у доларах США щодо суден під іноземним прапором і у національної валюті щодо суден під державним прапором України на підставі рахунків, своєчасно виставлених Адміністрацією порту суднозаходу та/або Філії Дельта-лоцман, та умов цього договору відповідно до наданої Морським агентом інформації згідно з додатками №№ 2 та 5 до цього договору. ПДВ нараховується та сплачується відповідно до вимог ПК України.
Згідно з п. 4.5 договору остаточні рахунки по суднозаходу, а також по інших послугах, наданих Адміністрацією, оплачуються Морським агентом протягом 20-ти робочих днів з дати своєчасного виставлення рахунку, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації порту суднозаходу та/або Філії Дельта-лоцман, зазначений в додатку №3, який є невід'ємною частиною цього договору. ПДВ нараховується та сплачується відповідно до вимог ПК України.
Пунктом 4.9 договору морський агент зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів після отримання акта наданих послуг, за відсутності вмотивованих заперечень, оформити та повернути Адміністрації підписаний та скріплений власною печаткою, якщо така використовується у відповідності до чинного законодавства України, належний Адміністрації примірник акта та здійснити розрахунок згідно з умовами договору.
Згідно з п. 5.2 договору у випадку несвоєчасної сплати послуг, Адміністрація має право вимагати від Морського агента сплати на користь Адміністрації пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення. У випадку затримання сплати рахунків в іноземній валюті більш ніж на строк, передбачений чинним законодавством України з моменту надання послуги, Адміністрація має право вимагати від Морського агента компенсації штрафних санкцій, сплачених Адміністрацією. Санкції, передбачені даним пунктом, можуть застосовуватись незалежно від інших заходів відповідальності і заходів забезпечення виконання зобов'язань, які підлягають застосуванню на підставі цього договору або чинного законодавства.
Додатками до договору №367-П-АМПУ-18 є: додаток №1 - декларація про приєднання до договору; додаток №2 - інформація для виставлення рахунку; додаток №3 - перелік та банківські реквізити філій ДП «АМПУ»; додаток №4 - зміст та умови надання Адміністрацією порту суднозаходу інформації Морському агенту; додаток №5 - зразок заявки на надання послуг; додаток №6 - перелік номерів телефонів, електронних адрес тощо, за якими приймаються заявки на надання послуг.
ДП «АМПУ» було виставлено ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» рахунки по суднам, що знаходяться на якірних стоянках акваторії порту м. Ізмаїл за період з січня 2024 року до серпня 2024 року, а також довідками диспетчерської служби, які листами були направлені на адресу відповідача (т. 1, а/с 26-254; т. 2, а/с 1-38). При цьому позивач надав рекомендовані повідомлення про вручення ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» направлених на його адресу листів з додатками.
На підтвердження заявлених позовних вимог ДП «АМПУ» також було надано суду паспорт акваторії морського порту Ізмаїл, складений 23.11.2022; паспорти якірних стоянок.
11.09.2024 ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» звернулося до ДП «АМПУ» із листом №1846/01-11/01, у якому просило переглянути розмір ставки якірного збору щодо окремих суден у розмірі 2,8 долара США, як із суден у каботажному плаванні, що зайшли у порт Ізмаїл без виконання вантажних операцій та не вийдуть у закордонний рейс, за весь час знаходження у акваторії морського порту Ізмаїл та провести перерахунок якірного збору щодо цих суден.
Листом (без дати) ДП «АМПУ» у відповідь на лист ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» №1846/01-11/01 від 11.09.2024 повідомило, що при справлянні якірного збору за стоянку суден ПрАТ «Українське дунайське пароплавство», зазначених у листі, в акваторії морського порту Ізмаїл застосовуються ставки якірного збору, передбачені Порядком та обчисленні за ставками для суден у закордонному плаванні, виходячи з інформації про рейс, що передував заходу в морський порт Ізмаїл.
25.02.2025 ДП «АМПУ» звернулося до ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» із вимогою про оплату заборгованості за договором №367-П-АМПУ-18, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати якірного збору за період з 01.01.2024 до 31.12.2024 у загальному розмірі 1 626 324,65 грн.
Листом від 17.03.2025 ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» у відповідь на претензію позивача повідомило, що у постанові Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 №1208 «Про надання державному підприємству «Ізмаїльський морський торговельний порт» у користування акваторії», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2013 №406 «Деякі питання акваторій морських портів» та Обов'язкових постановах по морському порту Ізмаїл відсутнє визначення внутрішнього рейду або зазначення про знаходження якірних стоянок саме на внутрішньому рейді акваторії морського порту Ізмаїл. Таким чином, підстави для нарахування та виставлення рахунків по сплаті послуг зі сплати якірного збору на підставі договору № 367-П-АМПУ-18 відсутні, оскільки справляння якірного збору передбачене законодавством при умові стоянки судна саме на внутрішньому рейді акваторії порту. Крім того, відповідачем було зазначено, що частина суден не може бути експлуатована ПрАТ «Українське дунайське пароплавство», використання їх в перевезеннях виключається. Наведене, за переконанням відповідача, є підставою для звільнення суден від сплати якірного збору.
На підтвердження доводів, наведених в обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій, ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» було надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно з яким 29.01.2025 до реєстру було внесено відомості про знищення майна Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» (котельно-корпусний цех з адміністративною будівлею, механічний цех з адміністративно-побутовою будівлею, цех), а також пошкоджено майно: вибито вікна, пошкоджено дах цеху та робочі верстати, пошкоджено адміністративну будівлю заводоуправління, вибито вікна тощо.
При цьому на підставі даних з балансу (звіту про фінансовий стан), складеного ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» станом на 30.06.2025, можна встановити, що на кінець звітного періоду непокритий збиток становив 157 986 000,00 грн. Водночас відповідно до даних зі звіту про фінансові результати за I півріччя 2025 року сукупний дохід ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» становив 138 947 000,00 грн.
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що ДП «АМПУ» зверталося до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, до якого відповідач приєднався, підписавши декларацію про приєднання № 108 від 22.12.2018, за попередні періоди, за результатами розгляду яких судом були проголошені судові рішення у справах №916/3837/19, №916/1074/22, №916/1171/23, №916/2710/23, №916/4399/24.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Предметом заявленого ДП «АМПУ» позову є вимоги до ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» про стягнення якірного збору у розмірі 1 095 288,94 грн за період з січня до серпня 2024 року. Крім того, позивачем заявлені похідні вимоги про стягнення 3% річних, збитків від інфляції та пені.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договору.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 і 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Загальні правила надання послуг визначені, зокрема, ЦК України, ст. 901 якого передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України визначає Закон України «Про морські порти України» від 17.05.2012 № 4709-VI (зі змінами).
Відповідно до п. п. 2, 13, 18 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про морські порти України» акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об'єкта (об'єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден; рейд - частина акваторії морського порту, що використовується для стоянки суден на якорі, у тому числі для ремонту суден, посадки (висадки) пасажирів, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, в її незахищеній частині (зовнішній рейд) або в частині, захищеній повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження (внутрішній рейд); якірна стоянка - гідротехнічна споруда, розташована в межах акваторії морського порту, призначена для стоянки суден на якорі.
Згідно зі ст. 85 Кодексу торговельного мореплавства України під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримуватися чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.
Тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником (ст. 21 Закону України «Про морські порти України»).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про морські порти України» у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону.
Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про морські порти України»).
Господарський судом під час вирішення даного спору було встановлено, що ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» на підставі декларації про приєднання №108 від 22.12.2018 приєдналося до договору №367-П-АМПУ-18 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України від 03.12.2018.
За умовами обох редакцій договору №367-П-АМПУ-18, які були чинні протягом спірного періоду надання послуг, укладений між сторонами договір врегульовує взаємовідносин ДП «АМПУ» та ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» під час агентування суден у морських портах. При цьому вартість наданих позивачем послуг має бути оплачена відповідачем на умовах, які визначені договором.
Процедура справляння портових зборів та розміри ставок портових зборів визначені Порядком справляння та розмірами ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462 (надалі - Порядок №316).
Портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку (пункт 1.3. Порядку №316).
Відповідно до пункту 1.5. Порядку №316 справляння та розмірів ставок портових зборів нарахування портових зборів здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює. При цьому умовний об'єм судна підлягає округленню у такому порядку: до 0,5 кубічного метра округлюється до цілого числа в меншу сторону, а 0,5 кубічного метра і більше округлюється до цілого числа в більшу сторону.
Згідно із пунктом 1.14. Порядку №316 податок на додану вартість нараховується та сплачується відповідно до вимог Податкового кодексу України.
За змістом пункту 1.15. Порядку № 316 цей Порядок є обов'язковим для застосування усіма суб'єктами господарювання незалежно від підпорядкованості та форми власності, які відповідно до чинного законодавства України є учасниками у справлянні із суден портових зборів.
Розділом VІ Порядку №316 врегульовано справляння якірного збору.
Так, пунктами 6.1 та 6.2 Порядку визначено, що із суден груп А та Б за стоянку більш як 12 годин на внутрішньому рейді морського порту якірний збір справляється за добовими ставками за 1 куб. м об'єму судна за фактичний час стоянки: 0,0043 долара США - із суден у закордонному плаванні; 0,00043 долара США - із суден у каботажному плаванні. Із суден груп В, Г і Е (спортивні судна, приватні яхти, парусні судна та риболовні судна, що заходять у порти без виконання вантажних операцій) якірний збір справляється за 30 діб стоянки з кожного судна на внутрішньому рейді за такими ставками: 28 доларів США - із суден у закордонному плаванні; 2,8 долара США - із суден у каботажному плаванні. За кожну наступну добу стоянки судна на внутрішньому рейді понад зазначений строк якірний збір справляється з кожного судна за такими ставками: 3,2 долара США - із суден у закордонному плаванні; 1,6 долара США - із суден у каботажному плаванні. Якірний збір справляється на дату виходу судна з морського порту. У разі стоянки судна на внутрішньому рейді тривалістю понад 30 діб нарахування та справляння якірного збору проводяться щомісяця станом на останній день розрахункового місяця.
Таким чином, Порядком №316 передбачене щомісячне нарахування та справляння якірного збору при стоянці суден на внутрішньому рейді порту тривалістю понад 30 діб.
При цьому ставка якірного збору, зокрема, залежить від того, знаходиться судно в «каботажному плаванні» чи «закордонному плаванні».
Під каботажем розуміється перевезення українських та іноземних товарів шляхом завантаження їх на морське (річкове) судно в одному пункті на митній території України і транспортування в інший пункт території України, де здійснюватиметься їх вивантаження (частина перша ст. 97 Митного кодексу України).
Судно закордонного плавання - це українське або іноземне судно, яке здійснює міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів та прибуває на митну території України або вибуває за її межі (пункт 54 частини першої ст. 4 Митного кодексу України).
За змістом ст. 131 Кодексу торговельного мореплавства України «Каботажні перевезення» перевезення між портами України можуть здійснюватися як суднами, що плавають під державним прапором України, так і суднами, що плавають під іноземним прапором.
Згідно зі ст. 132 Кодексу торговельного мореплавства України перевезення між портами України й іноземними портами можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.
На виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018 ДП «АМПУ» було виставлено ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» рахунки по суднам, що знаходяться на якірних стоянках акваторії порту м. Ізмаїл за період з січня 2024 року до серпня 2024 року. Під час розрахунку якірного збору позивач враховував довідки диспетчерської служби. При цьому позивач в залежності від судна застосовував як ставку якірного збору у розмірі 1,6 долара США, так і ставку у розмірі 3,2 долара США.
Господарським судом відхиляються доводи ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» про те, що для суден, які знаходяться в порту більше 10, 15, 20 років, ставка якірного збору не визначена, оскільки Законом України «Про морські порти України» та Порядком №316 чітко передбачено необхідність щомісячного нарахування та справляння якірного збору при стоянці суден на внутрішньому рейді порту тривалістю понад 30 діб.
Виставлення позивачем рахунків на оплату якірного збору із урахуванням обставин щодо того, що портами виходу частини групи суден відповідача є іноземні порти, повністю відповідає вищенаведеним нормам чинного законодавства.
Господарський суд звертає увагу відповідача, що Закон України «Про морські порти України», Порядок №316, а також укладений між сторонами договір не передбачають надання пільг, зменшення або перегляд ставки портових зборів лише на тій підставі, що судно тривалий час перебуває в акваторії порту та/або не використовується судновласником. Ефективність використання флоту та підтримання його належного технічного стану, тобто придатності до комерційної експлуатації, є відповідальністю відповідача як власника/судновласника, а, отже, технічна непридатність суден, які втратили можливість судновиходу, не звільняє ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» від прийнятих на себе зобов'язань.
При цьому суд зазначає, що підстави для застосування принципу «in dubio pro tributario» («пріоритет із найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права»), який, як правило, застосовується у практиці адміністративного та кримінального судочинства, відсутні, оскільки чинне законодавство чітко визначає розміри і порядок справляння якірного збору.
З викладених обставин господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ДП «АМПУ» позовних вимог до ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» шляхом присудження до стягнення з відповідача заборгованості у розмірі у розмірі 1 095 288,94 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України ДП «АМПУ» було заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 43 393,10 грн, які були нараховані за кожним рахунком оремо до 25.09.2025; збитки від інфляції у розмірі 171 147,04 грн, які також були нараховані за кожним рахунком окремо, останній місяць, показники інфляції за який були враховані позивачем, є серпень 2025 року.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених ДП «АМПУ» вимог в цій частині позову шляхом присудження до стягнення з до ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» 3% річних у розмірі 43 393,10 грн, збитків від інфляції у розмірі 171 147,04 грн.
З посиланням на умови договору №367-П-АМПУ-18 від 03.12.2018, кожна із редакцій якого передбачає відповідальність у вигляді сплати пені, позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 146 597,41 грн, яка була нараховані за кожним рахунком окремо у межах шестимісячного строку з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість.
Водночас суд вважає за необхідне надати оцінку заявленому ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» клопотанню про зменшення розміру штрафних санкцій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 дійшла висновку, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Господарський суд, в першу чергу, вважає за необхідне зазначити, що поняття «штрафні санкції» у ЦК України не визначено, лише Господарським кодексом України, який втратив чинність, було надано визначення вказаного поняття. Враховуючи відсутність у суду правових підстав для зменшення законодавчо встановленого розміру процентів річних, а також неможливість зменшення збитків від інфляції, суд вважає за необхідне надати оцінку питанню можливості зменшення пені.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Господарський суд зауважує, що приписами чинного законодавства не встановлено переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких суд може зменшити неустойку, а, отже, вирішення вказаного питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Господарським судом враховано, що заявлена до стягнення сума пені становить 13,38% від суми основного боргу, тобто її розмір є значним. Водночас, як було встановлено судом, на підставі фінансової звітності станом на 30.06.2025 непокритий збиток відповідача становив 157 986 000,00 грн. При цьому, майно структурного підрозділу відповідача 29.01.2025 було знищено та пошкоджено внаслідок обстрілу збройними силами Російської Федерації.
Здійснення відповідачем таких видів діяльності як вантажні морські перевезення, будування суден і плавучих конструкцій в умовах воєнного стану є обмеженою, що, в тому числі, підтверджується обставиною пошкодження майна відповідача. З викладених обставин, а також із урахуванням доводів ПрАТ «Українське дунайське пароплавство» про нарахування позивачем якірного збору з технічно непридатних суден, які втратили можливість судновиходу, керуючись принципами розумності та справедливості, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленої ДП «АМПУ» до стягнення пені до 1000,00 грн.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку про правомірність часткового задоволення заявлених державним підприємством «Адміністрація морських портів України» позовних вимог шляхом присудження до стягнення з приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» суми основного боргу у розмірі 1 095 288,94 грн, 3 % річних у розмірі 43 393,10 грн, збитки від інфляції у розмірі 171 147,04 грн, пеню у розмірі 1000,00 грн. В іншій частині позову необхідно відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом у повному обсязі на відповідача відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українське дунайське пароплавство» /68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Флотська, буд. 28; ідентифікаційний код 01125821/ на користь державного підприємства «Адміністрація морських портів України» /01135, м. Київ, проспект Берестейський, 14; ідентифікаційний код 38727770/ суму основного боргу у розмірі 1 095 288,94 грн /один мільйон дев'яносто п'ять тисяч двісті вісімдесят вісім грн 94 коп./, 3 % річних у розмірі 43 393,10 грн /сорок три тисячі триста дев'яносто три грн 10 коп./, збитки від інфляції у розмірі 171 147,04 грн /сто сімдесят одна тисяча сто сорок сім грн 04 коп./, пеню у розмірі 1000,00 грн /одна тисяча грн 00 коп./, судовий збір у розмірі 17 477,12 грн /сімнадцять тисяч чотириста сімдесят сім грн 12 коп./.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення складено 15 грудня 2025 р.
Суддя С.П. Желєзна