15 грудня 2025 року Справа № 915/1935/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Приватного підприємства “СОВА», вул. Потьомкінська, 86/4, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 32282879)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКОВІТА», пр. Корабелів, 10-Б, кв. 180, м. Миколаїв, 54051 (код ЄДРПОУ 37436307)
про стягнення коштів в сумі 328 926, 26 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До Господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне підприємство “СОВА» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКОВІТА» заборгованість в розмірі 328 926, 26 грн. за невиконання належним чином зобов'язання за договором № 27-09/2018 від 27.09.2018.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати, пов'язані з оплатою судового збору.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін від сторін до суду не надходило.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору субпідряду № 27-09/2018 від 27.09.2018, а саме: зобов'язання щодо належної та своєчасної сплати за надані послуги з монтажних робіт, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 328 926, 26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526 ЦК України, ст. 193, 22 ГК України та умовами договору.
Позивач у відповіді на відзив (вх. № 870/24 від 22.01.2024) зазначив наступне:
- факт виконання ПП “СОВА» монтажних робіт та встановлення устаткування підтверджується затвердженою та погодженою сторонами кошторисною документацією, підписаними, в тому числі відповідачем, актами виконаних робіт та актів вартості устаткування. Відповідач не заперечує факт отримання матеріальних цінностей (устаткування) на загальну суму 338 593, 44 грн. При цьому відповідач жодних претензій ПП “СОВА» щодо якості встановленого устаткування чи невідповідності державним стандартам не заявляв;
- позивачем відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», п. 12, 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, заявлено позовні вимоги в межах строків позовної давності, у зв'язку з чим заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.
Заперечення позивача обґрунтовані приписами ст. 223 ГК України, ст. 256, 261 ЦК України, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», п. 12, 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 732/24 від 19.01.2024) та запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 1113/24 від 29.01.2024) просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог ПП “СОВА» до ТОВ “НІКОВІТА» про стягнення коштів в сумі 328 926, 26 грн. та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає наступне:
- позивачем не було виконано в повній мірі зобов'язання на умовах, встановлених договором. Так, генеральним підрядником була встановлена вимога щодо надання документації, яка підтверджує відповідність державним стандартам на матеріальні ресурси. які були встановлені субпідрядником під час капітального ремонту системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, яку позивачем не було надано, чим допущено порушення п. 1.5. Договору;
- позивачем не надається повна інформація щодо вартості виконаних робіт та вартості матеріальних ресурсів (устаткування), які були встановлені ним, також у позовній заяві відсутні документи, що підтверджують відповідність державним стандартам на матеріальні ресурси, які були встановлені, чим вводиться суд в оману, зазначаючи недостовірну, неповну інформацію, яка впливає на обставини справи;
- відповідач зазначає, що ним було в повній мірі сплачено монтажні роботи з капітального ремонту на загальну вартість 561 823, 74 грн. На даний час, згідно даних бухгалтерського обліку, ТОВ “НІКОВІТА» заборгованості перед ПП “СОВА» за виконані останнім роботи з капітального ремонту системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу не має;
- на адресу відповідача від ПП «СОВА» не надходило жодних претензій, а самим відповідачем до позовної заяви не долучено жодних доказів направлення та отримання претензії, як і не надано саму претензію;
- відповідач також зазначає, що кошторис, який є твердим та є невід'ємною частиною договору субпідряду № 27-09/2018 від 27.09.2018, не було погоджено з відповідачем та відповідно відповідачем не було затверджено;
- на день звернення позивача до Господарського суду у ТОВ “НІКОВІТА» відсутні документи, що підтверджують господарські взаємовідносини з ПП “СОВА», оскільки з дати останніх взаємовідносин, а саме з 07.08.2019, минув значний термін часу, понад 4 (чотири) роки, що значно більший за термін зберігання документів;
- відповідач зазначає, що строк позовної давності у спірних правовідносинах починає відлік з 26.12.2018 та 12.08.2019. Отже, загальний строк позовної давності у 3 роки щодо вимоги про оплату за Договором сплив 26.12.2021 та відповідно 12.08.2022. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву до Господарського суду Миколаївської області було подано позивачем 27.12.2023. Таким чином, позивач пропустив трьох річний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Заперечення обґрунтовано приписами ст. 256, 259, 267 ЦК України, ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішеннями ЄСПЛ у справах “ВАТ Нафтова компанія “Юкос» проти Російської Федерації», “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства».
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
27.09.2018 між Приватним підприємством “СОВА» (далі - Субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “НІКОВІТА» (далі - Генеральний підрядник) укладено договір субпідряду № 27-09/2018 від 27.09.2018.
Відповідно до п. 7.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2018 року.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання сторонами умов цього договору в установлений термін він діє до повного виконання ними своїх зобов'язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору субпідрядник зобов'язується за завданням генерального підрядника на свій ризик виконати наступні роботи: “Капітальний ремонт системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу ЗОШ № 1 по вул. Айвазовського, 8 у м. Миколаєві (ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація)», далі по тексту “роботи», а генеральний підрядник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені роботи на умовах, встановлених цим Договором.
Відповідно до п. 1.2 договору роботи і їх ціна зазначені в Кошторисі (додаток № 1), який є твердим та затверджується сторонами, після чого є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 1.3 договору субпідрядник виконує роботи у відповідності з Кошторисом та умовами даного договору до 05.12.2018 року з моменту підписання цього договору.
Відповідно до п. 1.4 договору роботи і матеріальні ресурси, що використовуються для їх виконання, повинні відповідати державним стандартам, будівельним нормам, іншим нормативним документам, документації та договору.
Відповідно до п. 1.6 договору роботи, виконані з використанням матеріальних ресурсів, які не відповідають установленим вимогам, генеральним підрядником не оплачуються.
Відповідно до п. 1.7. договору субпідрядник гарантує якість виконаних робіт протягом десяти років після підписання акту виконаних робіт, а на устаткування (обладнання) протягом строків визначених виробником.
Відповідно до п. 2.1.1 договору субпідрядник зобов'язаний виконати роботи якісно й у термін, установлений п. 1.3 договору, а також гарантувати якість виконаної роботи.
Відповідно до п. 2.1.2 договору субпідрядник зобов'язаний виконати роботи відповідно до проектно-кошторисної документації й іншої технічної документації, погодженої сторонами, власними силами, інструментами, механізмами і матеріалами, з дотриманням будівельних норм і правил.
Відповідно до п. 2.1.3 договору субпідрядник зобов'язаний вчасно, протягом трьох календарних днів з моменту виконання робіт, повідомити генерального підрядника про готовність до здачі виконаних робіт та передати закінчені роботи генерального підряднику.
Відповідно до п. 2.1.12 договору субпідрядник зобов'язаний надати генеральному підряднику документи, що підтверджують якість матеріалів та обладнання, що використовуються субпідрядником для виконання робіт, передбаченим цим договором.
Відповідно до п. 2.2.1 договору субпідрядник має право виконати роботи достроково, здати їх по акту виконаних робіт і одержати від генерального підрядника грошові кошти у розмірі, передбаченому умовами цього договору.
Відповідно до п. 2.3.1 договору генеральний підрядник зобов'язаний не пізніше трьох робочих днів, після одержання від субпідрядника повідомлення про виконання робіт, прийняти роботу виконану субпідрядником, відповідно до цього договору, оглянути її та підписати акт виконаних робіт.
Відповідно до п. 2.3.2 договору генеральний підрядник зобов'язаний в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них субпідряднику з подальшим наданням субпідряднику мотивованого відмовлення з переліком доопрацювань та строків усунення недоліків.
Відповідно до п. 2.3.3 договору генеральний підрядник зобов'язаний оплатити виконані субпідрядником роботи, відповідно до умов даного договору.
Відповідно до п. 2.4.1 договору генеральний підрядник має право контролювати у будь-який час стан, якість та обсяги виконання субпідрядником робіт, вносити свої зауваження і пропозиції.
Відповідно до п. 2.4.2 договору генеральний підрядник має право відмовитися від прийняття закінчених робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх використання відповідно до призначення.
Відповідно до п. 2.4.3 договору генеральний підрядник має право вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникла внаслідок допущених субпідрядником порушень.
Відповідно до п. 3.1 договору ціна виконаних субпідрядником робіт за договором зазначена в затвердженому сторонами Кошторисі та складає 890 750, 00 гри. (вісімсот дев'яносто тисяч сімсот п'ятдесят грн. 00 коп.), у тому числі ПДВ 148 458, 33 грн.
Відповідно до п. 3.1.1 договору розрахунок здійснюється в два етапи:
- передоплата в розмірі 445 375, 00 грн. (чотириста сорок п'ять тисяч триста сімдесят п'ять гривень 00 коп.), у тому числі ПДВ - 74 229, 17 грн. перераховуються на рахунок Субпідрядника протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання договору сторонами та після фактичного надходження коштів з бюджету;
- остаточний розрахунок у розмірі 445 375, 00 грн. (чотириста сорок п'ять тисяч триста сімдесят п'ять гривень 00 коп.) у тому числі ПДВ - 74 229, 17 грн. Генеральний підрядник оплачує протягом 5-ти днів по факту виконання робіт на підставі Акту виконаних робіт та після фактичного надходження коштів з бюджету.
Відповідно до п. 8.1 договору відносини, що виникають під час укладання або в процесі виконання умов цього договору і неврегульовані цим договором, регулюються законодавством України.
Судом встановлено, що на виконання умов договору субпідряду № 27-09/2018 від 27.09.2018 позивачем в період з грудня 2018 по серпень 2019 виконано роботи на загальну суму 890 750, 00 грн., що підтверджується:
- довідкою від 21.12.2018 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2018 на загальну суму 438 826, 26 грн. (форми КБ-3), актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 від 21.12.2018 на суму 385 996, 20 грн. (форми КБ-2в) та актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем від 21.12.2018 на суму 52 830, 06 грн. (форми КБ-2в);
- довідкою від 21.12.2018 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2018 на суму 445 375, 00 грн. (форми КБ-3), актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 від 21.12.2018 на суму 165 254, 20 грн. (форми КБ-2в) та актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем від 21.12.2018 на суму 280 120, 80 грн.;
- довідкою від 07.08.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2019 на суму 6 548, 74 грн. (форми КБ-3), актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2019 від 07.08.2019 на суму 906, 16 грн. (форми КБ-2в) та актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем від 07.08.2019 на суму 5 642, 58 грн.
Всі довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), а також акти вартості устаткування підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.
До матеріалів справи позивачем також долучено:
- Розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-2 на придбання обладнання для систем автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу;
- Розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису № 2-1-1 на системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу;
- Підсумкові відомості ресурсів. Об'єкт: Капітальний ремонт системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу ЗОШ № 1 по вул. Айвазовського, 8 у м. Миколаєві (витрати - за прийнятими нормами);
- Договірна ціна на капітальний ремонт системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу ЗОШ № 1 по вул. Айвазовського, 8 у м. Миколаєві, 2018 р.
- Пояснювальна записка Капітальний ремонт системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу ЗОШ № 1 по вул. Айвазовського, 8 у м. Миколаєві
- Розрахунки №№ 1-4. Прямі витрати і загальновиробничі витрати, будівельні роботи / монтажні роботи.
- Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу. Капітальний ремонт системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу ЗОШ № 1 по вул. Айвазовського, 8 у м. Миколаєві
- Відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 на системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу.
- Локальний кошторис на придбання устаткування, меблів та інвентарю № 2-1-2 придбання обладнання для систем автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу. Капітальний ремонт системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу ЗОШ № 1 по вул. Айвазовського, 8 у м. Миколаєві
- Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-3 на пусконалагоджувальні роботи систем автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу. Капітальний ремонт системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу ЗОШ № 1 по вул. Айвазовського, 8 у м. Миколаєві
В клопотанні (вх. № 1575/24 від 07.02.2024) позивач зазначив, що замовником будівництва Управлінням освіти Миколаївської міської ради були прийняті монтажні роботи та підписано акт введення в експлуатацію та перевірки системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу в ЗОШ № 1 по вул. Айвазовського, 8 у м. Миколаєві 19.07.2019, що підтверджується актом прийняття монтажних робіт від 19.07.2019 та актом введення в експлуатацію та перевірки від 19.07.2019.
Підписанням вищезазначених актів замовник будівництва підтвердив, що змонтовані системи пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу відповідають Проекту № 164-2018-ПЗ (проект будівництва) та вимогам ДСТУ-Н CEN/TS 54-14:2009.
Так, в Акті прийняття монтажних робіт від 19.07.2019 за адресою об'єкта: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 8 зазначено, що відповідно до вимог 7.5 ДСТУ-Н CEN/TS 54-14:2009 обсяг виконаної роботи (зазначений у цьому акті) цілком відповідає Проекту № 164-2018-ПЗ. Крім того, в акті зазначено, що ПП “СОВА» гарантує, що підприємством змонтовано систему пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу для вищезазначеного об'єкта згідно з технічними вимогами проекту системи і відповідно до розділу 7 ДСТУ-Н CEN/TS 54-14:2009.
В Акті введення в експлуатацію та перевірки від 19.07.2019 за адресою об'єкта: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 8, зазначено, що ПП “СОВА» засвідчує, що зазначена система пожежної сигналізації та оповіщування про пожежу перевірена для вищезазначеного об'єкта на відповідність технічним вимогам проекту системи, гарантує, що ця система відповідає вимогам ДСТУ-Н CEN/TS 54-14:2009, за винятком тих відхилів, що їх було погоджено відповідно до 4.3 ДСТУ-Н CEN/TS 54-14:2009.
Копії актів долучено до матеріалів справи.
Судом також встановлено, що відповідачем частково сплачено грошові кошти за виконані роботи згідно актів приймання виконаних будівельних робіт у загальній сумі 561 823, 74 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку НОМЕР_1 за 10.10.2018, 12.04.2019, 15.08.2019, 01.11.2019, 19.12.2019, та наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями на загальну суму 561 823, 74 грн., а саме:
- платіжне доручення № 501 від 10.10.2018 на суму 445 375, 00 грн. З призначенням платежу «Передплата за капітальний ремонт системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу ЗОШ № 1 по вул. Айвазовського, 8, у м. Микол.»
- платіжне доручення № 64 від 12.04.2019 на суму 30 000, 00 грн. з призначенням платежу «Част. опл. за Кап. рем. сис. авт. пож. сигн. та опов. про пож. ЗОШ№1 по вул. Айвазов., 8 у м. Микол. зг. рах. № 1270 від 11.04.2019»;
- платіжне доручення № 181 від 15.08.2019 на суму 6 548, 74 грн. з призначенням платежу «Кап. рем. сис. авт. пож. сигн. та опов. про пож. ЗОШ№1 по вул. Айвазов., 8 у м. Микол. зг. рах. № 623 від 07.08.2019»;
- платіжне доручення № 5 від 01.11.2019 на суму 49 900, 00 грн. з призначенням платежу «За капіт. рем. сис. автомат. пож. сигнал. та опов. про пож. ЗОШ№1 по вул. Айвазов., 8 у м. Микол. зг. рах. № 1270 від 11.04.2019»;
- платіжне доручення № 270 від 19.12.2019 на суму 30 000, 00 грн. з призначенням платежу «За кап. рем. сист. авт. пож. сигн. та опов. про пож. ЗОШ№1 по вул. Айвазов., 8 у м. Микол. зг. рах. № 1270 від 11.04.2019».
Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2018 по 23.10.2021 заборгованість ТОВ «НІКОВІТА» перед ПП «СОВА» становить 328 926, 26 грн.
Акт звірки підписано ПП «СОВА».
Відповідно до оборотно-сальдової відомості ПП «СОВА» по рахунку 361 за жовтень 2018 - травень 2020 за договором субпідряду № 27-09 на суму 890 750, 00 грн. ШК № 1 сальдо на кінець періоду становить 328 926, 26 грн.
Станом на дату розгляду справи суду не подано доказів сплати відповідачем позивачу грошових коштів за договором в сумі 328 926, 26 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.1. Правове регулювання договірних правовідносин.
В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарського зобов'язання), яке (зобов'язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України (тут і далі по тексту судового рішення в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об'єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).
Верховний Суд у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18 наголошував на тому, що:
"…Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".
Подібні висновки викладено у постанові КГС ВС від 25.04.2023 у справі № 911/950/16 (911/3488/20), у постанові ОП КЦС ВС від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, у постанові КЦС ВС від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання (п. 29, 33-35 постанови Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Проте поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов'язання" не є тотожними (відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17 та від 18.11.2019 року у справ № 910/16750/18).
Закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору (постанова КГС ВС від 19.05.2020 № 910/9167/19).
4.2. Правове регулювання договору підряду.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.
Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.
Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до ч. 6 ст. 882 ЦК України замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Відповідно до абз. 1, 2, 14 п. 31 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (в редакції від 19.01.2012) підрядник зобов'язаний:
- виконати з використанням власних ресурсів, якщо інше не встановлено умовами договору підряду, та у встановлені строки роботи відповідно до проектної та кошторисної документації;
- передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та договором підряду, закінчені роботи (об'єкт будівництва).
Відповідно до п. 88, 89, 91, 93, 96 Загальних умов № 668 приймання-передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) проводиться у порядку, встановленому цими Загальними умовами, іншими нормативними актами та договором підряду.
Після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об'єкта будівництва) замовник зобов'язаний негайно розпочати їх приймання.
Передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.
У разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених робіт (об'єкта будівництва) недоліків, допущених з вини підрядника, він у визначений замовником строк зобов'язаний усунути їх і повторно повідомити замовника про готовність до передачі
закінчених робіт (об'єкта будівництва). Якщо підрядник не бажає чи не може усунути такі недоліки, замовник може у порядку, передбаченому договором підряду, попередньо повідомивши підрядника, усунути їх своїми силами або із залученням третіх
осіб. Витрати, пов'язані з усуненням недоліків замовником, компенсуються підрядником.
Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до п. 98 Загальних умов № 668 оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду.
Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання.
Відповідно до п. 99 Загальних умов № 668 розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.
Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.
Відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2012 № 578/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 р. за № 571/20884, зокрема, розділом « 3.7. Реставрація та ка пі таль ний ре монт» передбачено строк зберігання документів. Зокрема, строк зберігання документів становить 5 років для таких документів: 1612. До ку мен ти (до по ві д ні за пи с ки, відомості) про про ве ден ня реставрації та ка пі таль но го ре мо н ту. 1613. Акти огля ду й при йман ня об'єк тів пі с ля реставрації та ка пі таль но го ре мо н ту. 1615. Ві до мо с ті бу ді ве ль них не до ро бок та де фе к тів (у ра зі ви ни к нен ня спо рів (су пе ре чок), по ру шен ня кри мі на ль них справ, від крит тя су да ми про вад жен ня у спра вах - збе рі га ю ть ся до ух ва лен ня ос та точ но го рі шен ня). 1617. Де фе к т ні ві до мо с ті й ак ти на рес тав ра ційні та ре мо н т ні ро бо ти. 1621. Договори, підряди (контракти) на виконання ремонтних робіт та документи (довідки, висновки, звіти до них). Строк зберігання документів становить 3 роки для таких документів: 1622. Ли с ту ван ня про про ве ден ня реставра цій них та ре мо н т них ро біт.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року по справі № 922/541/17, від 03.04.2018 року по справі № 924/29/17, від 03.04.2018 року по справі № 908/1076/17, від 11.04.2018 року по справі № 915/13/17, від 12.04.2018 року у справі № 924/22/17.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме у справі "Кечко проти України" (заява N 63134/00) від 8 листопада 2005 року державні установи не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (пункт 26).
У справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" відсутність у державної установи необхідних коштів, не є виправданням для невиконання грошового зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно) (п. 63-64 постанови КГС ВС від 25.07.2023 у справі № 910/18430/21).
Відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання (постанови КГС ВС від 21.01.2022 у справі № 925/1545/20, від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17).
4.3. Правове регулювання строку позовної давності.
Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Відповідно до п. 4.4 вищевказаної Постанови № 10 правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.
Відповідно до п. 4.4.1 вищевказаної Постанови № 10 у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.
Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.
Відповідно до п. 12 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215 та від 25.03.2020 року № 239, відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 р. до 24 квітня 2020 р. на усій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно до п. 1 Закону України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності з 04.09.2025, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено.
Суд відхиляє доводи ТОВ «Енера Суми», викладені у відзиві на касаційну скаргу ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» про те, що для застосування пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позивачу необхідно обґрунтувати, що продовження строків зумовлене саме дією на сторону обмежень, впроваджених у зв'язку з карантином. Суд зазначає, що ні ЦК України, ані інші нормативно-правові акти, якими встановлений (продовжений) на території України карантин, продовжено строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу на строк дії такого карантину, не містять тих вимог, про які зазначає ТОВ «Енера Суми», а автоматичне продовження цих строків пов'язане саме із встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону.
Близька за змістом правова позиція щодо застосування статті 258 ЦК України та пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21, і суд касаційної інстанції у справі № 920/724/21 за аргументами, наведеними у касаційній скарзі, не вбачає підстав для відступу від неї (постанова КГС ВС від 22.09.2022 у справі № 920/724/21).
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).
Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц; постанову ВП ВС від 28.11.2018 по справі № 504/2864/13-ц (14-452цс18).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом вище, 27.09.2018 між Приватним підприємством “СОВА» (далі - Субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “НІКОВІТА» (далі - Генеральний підрядник) укладено договір субпідряду № 27-09/2018 від 27.09.2018, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язався за завданням генерального підрядника на свій ризик виконати наступні роботи: “Капітальний ремонт системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу ЗОШ № 1 по вул. Айвазовського, 8 у м. Миколаєві (ДК 021:2015: 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація)», а генеральний підрядник зобов'язався прийняти та оплатити зазначені роботи на умовах, встановлених цим договором (п. 1.1 договору).
Судом встановлено, що в період з грудня 2018 по серпень 2019 позивачем виконано роботи на загальну суму 890 750, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та актами вартості устаткування, що придбавається виконавцем (форми КБ-2в), які підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.
Суду не подано доказів виконання субпідрядником робіт з порушенням вимог щодо якості (п. 1.4, п. 1.7, п. 2.1.1, п. 2.1.2, п. 2.1.12 договору).
Умовами п. 2.3.1 договору передбачено обов'язок генерального підрядника прийняти виконані роботи, оглянути їх та підписати акт виконаних робіт, а у випадку виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них субпідряднику з подальшим наданням субпідряднику мотивованого відмовлення з переліком доопрацювань та строків усунення недоліків (п. 2.3.2 договору).
Судом встановлено, що виконані позивачем роботи прийнято відповідачем, всі довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), а також акти вартості устаткування підписано та скріплено печатками сторін без зауважень.
Умовами п. 2.4.1 договору передбачено право генерального підрядника в будь-який час здійснювати контроль за якістю та обсягом виконання робіт. Суду не подано доказів висловлення відповідачем будь-яких зауважень щодо якості або обсягу виконаних робіт (п. 2.4.1 договору), доказів виявлення недоліків у виконаній роботі з наданням вимоги про усунення недоліків або доказів відмови від прийняття робіт (п. 2.3.2, п. 2.4.2, п. 2.4.3 договору).
Щодо посилань відповідача на відсутність у відповідача доказів на час звернення позивача до суду із позовом, у зв'язку зі спливом значного терміну з моменту виконання робіт, який перевищує строк зберігання документів, то суд зазначає наступне. Як зазначено судом вище, строк зберігання документів, які оформлюються у правовідносинах з виконання підрядних робіт (капітальний ремонт) відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2012 № 578/5, становить 5 років, а у випадку наявності спорів щодо недоліків у виконаній роботі - до ухвалення остаточного рішення. В спірному випадку роботи виконувались протягом 2018-2019, а позивач звернувся до суду в 2023. Крім того, суд звертає увагу, що умовами п. 1.7 договору передбачено гарантійні строки щодо якості робіт та на устаткування (обладнання) (10 років з дати підписання актів, а також гарантійні строки на обладнання, передбачені виробником).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт підписання сторонами у справі актів приймання виконаних будівельних робіт без зауважень, відсутність будь-яких доказів неналежного виконання позивачем підрядних робіт, проведення відповідачем часткової оплати за виконані роботи свідчить про доведення позивачем належними та допустимими доказами у справі факту виконання робіт та виникнення обов'язку у відповідача оплатити виконані роботи (ч. 4 ст. 882 ЦК України, п. 2.3.3, п. 3.1.1 договору). При цьому, неналежне зберігання документації відповідачем не спростовує вищевикладеного та не є підставою для звільнення боржника від виконання взятого на себе за договором зобов'язання.
Як встановлено судом вище, відповідачем на виконання умов п. 3.1.1 договору проведено передоплату та частково проведено оплату за виконані та прийняті роботи. Так, відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 561 823, 74 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями.
Як вказано вище, відповідно до умов п. 3.1.1 договору остаточний розрахунок генеральний підрядник оплачує протягом 5-ти днів по факту виконання робіт на підставі акту виконаних робіт та після фактичного надходження коштів з бюджету. Враховуючи, що відповідач є юридичною особою приватного права (ст. 81 Цивільного кодексу України) та не є розпорядником бюджетних коштів в розумінні п. 47 ст. 2 Бюджетного кодексу України, оплата за виконані роботи повинна була бути здійснена:
- на підставі акту від 21.12.2018 - в період з 22.12.2018 по 26.12.2018 (включно);
- на підставі акту від 07.08.2019 - в період з 08.08.2019 по 12.08.2019 (включно).
Суду не подано доказів проведення відповідачем остаточного розрахунку за виконані та прийняті роботи в сумі 328 926, 26 грн., строк оплати яких настав в силу умов п. 2.3.3, п. 3.1.1 договору, ст. 253, 530, 629, ч. 4 ст. 882 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за виконані та прийняті підрядні роботи.
Щодо посилань відповідача на пропуск строку позовної давності, то суд зазначає наступне.
Строк позовної давності в спірному випадку становить 3 роки (ст. 257 ЦК України).
Отже, в силу приписів ст. 253, ч. 1, 5 ст. 254 ЦК України строки позовної давності в спірному випадку становлять:
- з 27.12.2018 по 27.12.2021 - за зобов'язанням, яке виникло на підставі акту від 21.12.2018;
- з 13.08.2019 по 15.08.2022 (оскільки 13.08.2022 - вихідний день) за зобов'язанням, яке виникло на підставі акту від 07.08.2019.
Як встановлено судом вище, 12.04.2019, 15.08.2019, 01.11.2019, 19.12.2019 згідно платіжних доручень відповідачем проводились оплати за виконані роботи, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу, переривання строку позовної давності та початок перебігу строку позовної давності заново (ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України), тобто з 20.12.2019 по 20.12.2022.
При цьому, у зв'язку з введенням на території України карантину (11.03.2020 - 30.06.2023) строки позовної давності відповідно до п. 12 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України продовжувались на строк дії такого карантину.
Крім того, у зв'язку з введенням воєнного стану на території України строки позовної давності відповідно до п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України зупинялись з 24.02.2022 по 04.09.2025 (дата втрати чинності п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для відмови в позові на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки строк позовної давності в спірному випадку не пропущено.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Позивачем під час звернення до суду із даним позовом сплачено судовий збір в сумі 5 819, 56 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1546 від 31.08.2021 на суму 5 819, 56 грн.
При цьому, предметом позову є вимога про стягнення заборгованості в сумі 328 926, 26 грн., судовий збір з якої має становити 4 933, 89 грн.
Отже, судовий збір в сумі 885, 67 грн. може бути повернуто судом з Державного бюджету України за клопотанням позивача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 4 933, 89 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “НІКОВІТА», пр. Корабелів, 10-Б, кв. 180, м. Миколаїв, 54051 (код ЄДРПОУ 37436307) на користь позивача Приватного підприємства “СОВА», вул. Потьомкінська, 86/4, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 32282879):
- 328 926, 26 грн. (триста двадцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять шість грн. 26 коп.) - заборгованості за невиконання належним чином зобов'язання за договором № 27-09/2018 від 27.09.2018;
- 4 933, 89 грн. (чотири тисячі дев'ятсот тридцять три грн. 89 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 15.12.2025
Суддя Е.М. Олейняш