79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
09.12.2025 Справа № 914/3208/25
За позовом: Акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Ф.Ф.», с. Тарасівка, Львівської області,
про стягнення 151'914,71 грн штрафу,
Суддя Б Яворський,
при секретарі О. Муравець.
Представники cторін:
від позивача: не з?явився,
від відповідача: не з?явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укрнафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Ф.Ф.» про стягнення 151'914,71 грн штрафу за договором підряду №13/1649-Р/25 від 04.04.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17.10.2025 року справу № 914/3208/25 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 17.11.2025.
17.11.2025 суд відклав розгляд справи на 09.12.2025 у зв'язку із неявкою відповідача.
Ухвали суду надсилалися учасникам електронним судом та були доставлені до їх електронних кабінетів.
Представник позивача у судове засідання 09.12.2025 не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить їх задоволити.
Відповідач участі повноважного представника у судове засідання повторно не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про усі засідання у даній справі, відзиву на позов не подав.
Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, оскільки відповідача було повідомлено про відкриття провадження у справі та судові засідання, йому було відомо про наявність даного спору, однак у судові засідання представник відповідача повторно не з'явився, суд розглянув справу за відсутності відповідача.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ТОВ «В.Ф.Ф.» було порушено умови договору підряду №13/1649-Р/25 від 04.04.2025 в частині дотримання строків виконання робіт, що відповідно до п.9.2. договору дає право АТ «Укрнафта» на стягнення штрафу.
Аргументи відповідача.
Відповідач не скористався своїм правом подати відзив, проти позову не заперечив.
У судовому засіданні 09.12.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
04.04.2025 між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «В.Ф.Ф.», за результатом проведення відкритих торгів, укладено договір підряду №13/1649-Р/25. Згідно з пунктом 1.1. договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язувався на свій ризик виконати вказані в пункті 1.2. договору роботи за завданням замовника, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених договором.
Відповідно до пункту 1.2. договору найменування робіт - «Поточний ремонт операторної АЗС № 13/048, Львівська обл., Дрогобицький р-н., смт. Меденичі, вул. Дрогобицька, буд. 28, формат S (ДБН А.2.2-3:2014), ДК 021:2015 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи». Загальна вартість робіт передбачена пунктом 2.1. договору і становить 1519147, 12 грн.
Строк виконання робіт становить 60 робочих днів з дати початку робіт та закінчується датою підписання кінцевого Акта приймання виконаних будівельних робіт (№ КБ-2В). Початок робіт оформляється двостороннім Актом про початок виконання робіт, складеним між замовником та підрядником (п. 3.1. договору).
Згідно пункту 9.2. договору при порушенні строків виконання робіт, строків по усуненню виявлених недоліків (дефектів) підрядник на вимогу замовника сплачує штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
04.04.2025 сторони підписали Акт про початок виконання робіт.
Позивач зазначає, що роботи, передбачені договором, повинні були бути виконані в термін до 27.06.2025. Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання і акт приймання виконаних будівельних робіт (№ КБ-2В) сторонами не підписано.
27.06.2025 позивач надіслав відповідачу претензію щодо добровільної сплати штрафних санкцій, яка повернулася у зв'язку із відсутністю адресата за адресою, вказаною в договорі. Враховуючи порушення строку виконання робіт понад 60 (шістдесят) робочих днів з дати початку робіт, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми договору, що становить 151914,71 грн.
ОЦІНКА СУДУ.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору підряду №13/1649-Р/25 від 04.04.2025. Доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять.
Загальні положення про підряд визначені параграфом 1 Глави 61 ЦК України, зокрема згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Відповідно ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2. ст. 551 ЦК України).
Відповідач взяв на себе зобов'язання виконати роботи у строк 60 робочих днів з дати підписання Акту про початок виконання робіт. Такий Акт сторони підписали 04.04.2025, однак відповідач у визначений строк роботи не виконав.
Матеріалами справи підтверджується факт не виконання відповідачем зобов'язань щодо проведення ремонту АЗС, а тому вимога про стягнення штрафу, який був погоджений сторонами у п.9.2 договору у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт, є правомірною.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією від 30.09.2025 на суму 3028,00 грн. При цьому, згідно з ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Як вбачається із матеріалів справи позовна заява подана через систему «Електронний суд», відтак, згідно Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягав оплаті у розмірі 2422,40 грн., який відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає відшкодуванню з відповідача. За пунктом 2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги суд задовольняє, судовий збір покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» позивач вправі звернутися до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В.Ф.Ф» (81143, Львівська обл., Львівський р-н, с. Тарасівка, вул. Шевченка, будинок 1А, ідентифікаційний код 39924250) на користь Акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) 151914,71 грн штрафу та 2422,40 грн._судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 15.12.2025.
Суддя Яворський Б.І.