79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
08.12.2025 Справа № 914/3429/25
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, розглянув розглянувши матеріали справи
за позовом Львівської міської ради,
до відповідача Малого приватного підприємства «МПМ»,
про стягнення безпідставно збережених коштів,
представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Львівської міської ради до відповідача Малого приватного підприємства «МПМ» про стягнення безпідставно збережених коштів.
Ухвалою від 11.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.12.2025 о 11:00 год. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.
08.12.2025 сторони явку уповноважених представників в підготовче засідання не забезпечили.
Судом в даному засіданні ухвалено рішення по справі без проголошення вступної та резолютивної частини.
Позиція позивача
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що договір оренди землі, укладений 12.08.2004 на підставі ухвали Львівської міської ради № 1335 від 03.06.2004, припинив дію 03.06.2014, однак нових рішень про передачу га відповідачу земельних ділянок площею 0,3625 га та 0,0126 га не приймалося. Попри це Відповідач фактично користується цими ділянками для обслуговування належних йому будівель без оформлених правовстановлюючих документів. Позивачем було направлено Відповідачу вимогу щодо оформлення прав користування (оренди) зазначеними земельними ділянками, але її не було виконано. У зв'язку з безпідставним користуванням землею Позивач просить стягнути з Відповідача 390 524,67 грн безпідставно збережених коштів.
Позиція відповідача
Відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву (вх. № 5267/25 від 05.12.2025), в якому повністю визнав позовні вимоги Львівської міської ради та звернувся з клопотанням про розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/3429/25 в частині стягнення 390 524,67 грн безпідставно збережених коштів на 10 місяців, з підстав зазначених у поданому клопотанні.
Пунктами 1-3 ухвали Львівської міської ради № 1335 від 03.06.2004 «Про користування малим ПП «МПМ» земельною ділянкою на вул. Медової Печери, 3 у м. Львові» передбачено вилучити за згодою з користування Львівської обласної асоціації інвалідів земельну ділянку площею 0,3751 га на вул. Медової Печери, 3, передати малому приватному підприємству «МПМ» в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 0,3751 га для обслуговування приміщень з виробництва товарів легкої промисловості, в тому числі трансформаторної підстанції площею 0,0126 га, на вул. Медової Печери, 3 малому ПП «МПМ» укласти з Львівською міською радою: договір оренди земельної терміном на 10 років та зареєструвати у встановленому порядку та угоду про відшкодування недоотримання коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати з дня купівлі будівель і споруд.
На підставі даної ухвали міської ради між Львівською міською радою та малим приватним підприємством «МПМ» було укладено договір оренди землі № Л-147 від 12 серпня 2004 року строком на 10 років до 03 червня 2014 року.
Ухвал Львівської міської ради щодо надання в користування (оренду) земельних ділянок площею 0.3625 га кадастровий номер 4610137200:05:008:0021 та площею 0.0126 кадастровий номер 4610137200:05:008:0022 на вул. Медової Печери, 3 у м. Львові не приймалося.
Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.10.2025, за Відповідачем зареєстровано право приватної власності на такі об'єкти за адресою: м. Львів, вул. Медової Печери, 3А:
- виробничий корпус літ. «А'-3» площею 1837,4 кв.м (реєстраційний № 1549446101; довідка № 446562742);
- виробничий корпус літ. «А-3» площею 1559,6 кв.м (реєстраційний № 1554046101; довідка № 446562435);
- приміщення трансформаторної підстанції літ. «В» площею 43,5 кв.м (реєстраційний № 35281319; довідка № 446562993).
12 травня 2025 року посадові особи Львівської міської ради провели обстеження земельних ділянок на вул. Медової Печери, 3 (3-а), за результатами якого встановили, що Відповідач фактично використовує земельну ділянку комунальної власності площею 0,3625 га (кадастровий номер 4610137200:05:008:0021) на вул. Медової Печери, 3-а у м. Львові для обслуговування виробничих корпусів та господарських споруд та земельну ділянку комунальної власності площею 0,0126 га (кадастровий номер 4610137200:05:008:0022) на вул. Медової Печери, 3 у м. Львові для обслуговування трансформаторної підстанції за відсутності відповідного рішення органи місцевого самоврядування про надання цієї земельної ділянки в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.
За результатами зазначеного обстеження було складено акт обстеження земельної ділянки від 12 травня 2025 року №85 та направлено керівнику Малого приватного підприємства «МПМ» Олегу Петровичу Наставському лист управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради № 2412-вих-75911 від 26.05.2025 (№ відправлення 0601150905684). Даний лист було направлено для вжиття заходів щодо оформлення права користування (оренди) земельними ділянками комунальної власності площею 0,3625 га (кадастровий номер 4610137200:05:008:0021), площею 0,0126 га (кадастровий номер 4610137200:05:008:0022) на вул. Медової Печери, 3 у м. Львові.
За період з 08.01.2024 по 30.09.2025 документи, які посвідчують право користування (оренди) земельною ділянкою площею 0,3625 га (кадастровий номер 4610137200:05:008:0021) та за період з 17.01.2024 по 30.09.2025 документи, які посвідчують право користування (оренди) земельною ділянкою площею 0,0126 га (кадастровий номер 4610137200:05:008:0022) на вул. Медової Печери, 3 та у м. Львові у малого приватного підприємства «МПМ» відсутні.
Тому Позивач просить стягнути з Відповідача 390 524,67 грн як безпідставно збережені кошти за користування земельними ділянками без належних правових підстав.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Суб'єктами права на землі комунальної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 ЗК України).
За змістом ст. ст. 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю чи споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Отже, нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нерухомого майна, яке належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.
Таким чином, у зв'язку з володінням відповідачем нерухомим майном презюмується його користування спірною земельною ділянкою.
З вищезазначених положень випливає, що із виникненням права власності на об'єкт нерухомості, власник такого об'єкту не звільняється від обов'язку оформлення прав на земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства та повинен сплачувати орендну плату за користування нею. Однак, як встановлено судом, Відповідач зазначені вимоги не виконав.
Разом цим, відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 05 серпня 2022 року у справі №922/2060/20 земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.
Принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксовано у ЗК України.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.10.2025 № НВ-9980872192025 земельна ділянка за кадастровим номером 4610137200:05:008:0021 зареєстрована 08.01.2024 в Державному земельному кадастрі.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.10.2025 № НВ-9980872612025 земельна ділянка за кадастровим номером 4610137200:05:008:0022 зареєстрована 17.01.2024 в Державному земельному кадастрі.
Правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.
Як встановлено судом, позовні вимоги враховують період використання земельної ділянки площею 0,3625 га (кадастровий номер 4610137200:05:008:0021) без правовстановлюючих документів з 08.01.2024 по 30.09.2025, а земельної ділянки 0,0126 га (кадастровий номер 4610137200:05:008:0022) без правовстановлюючих документів з 17.01.2024 по 30.09.2025.
Згідно з інформації з витягу від 17.01.2024 № НВ-9902997562024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:05:008:0021 становить 6912087,13.
Згідно з інформації з витягу від 11.08.2025 № НВ-9973610552025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:05:008:0021 становить 7738419,35.
Згідно з інформації з витягу від 18.01.2024 № НВ-9903386832024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:05:008:0022 становить 240254,61.
Згідно з інформації з витягу від 11.08.2025 № НВ-9973610672025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:05:008:0022 становить 268976,78.
Пунктом 1 ухвали Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові.
Пунктом 5 ухвали встановлено, що ця ухвала набирає чинності з 01.01.2018.
Згідно з підпункт 3.5.1. пункту 3.5 вказаного Порядку річний розмір орендної плати встановлюється: у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про надання земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок, використання яких вказано у пунктах 3.6 - 3.19 цього Порядку.
Відповідно до розрахунку наданого управлінням земельних ресурсів департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради, сума недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання Малим приватним підприємством «МПМ» земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 4610137200:05:008:0021 на вул. Медової Печери, 3 у м. Львові за період з 08.01.2024 по 30.09.2025 без документів, які підтверджують право користування становить 377 575,06 грн.
Відповідно до розрахунку наданого управлінням земельних ресурсів департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради, сума недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання малим приватним підприємством «МПМ» земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 4610137200:05:008:0022 на вул. Медової Печери, 3 у м. Львові за період з 17.01.2024 по 30.09.2025 без документів, які підтверджують право користування становить 12 949,61 грн.
Згідно інформації з листа Головного управління ДПС у Львівській області від 14.08.2025 №1.8-24158-24 у відповідь на лист департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради №24-вих-114671 від 06.08.2025 повідомило, що Мале приватне підприємство «МПМ» (код ЄДРПОУ 13818334) не декларує та не сплачує плату за землю за вказані в листі земельні ділянки.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України та правових наслідків дій/бездіяльності Відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Згідно зі ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпоряджання об'єктами права комунальної власності.
При цьому, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, територіальна громада м. Львова, як власник спірних земельних ділянок делегує Львівській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»),
Згідно зі ст. ст. 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, зазначені надходження підлягають зарахуванню до бюджетів місцевого самоврядування. Отже, бюджет Львівської міської територіальної громади недоотримав кошти, які мав би сплатити Відповідач.
Набуття права власності відповідачем на виробничі корпуси та приміщення трансформаторної підстанції будучи згідно ст. 181 Цивільного кодексу України нерухомим майном (об'єктом розташованим на земельній ділянці, переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни його призначення) є органічно і нерозривно пов'язаним з цими земельними ділянками. Відсутність укладеного договору оренди земельних ділянок має фактичним наслідком набуття володіння і користування чужими земельними ділянками без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.
Ненадходження коштів зі сплати орендної плати перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування, що порушує інтереси місцевого самоврядування. Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.
Згідно ст. 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) є територіальна громада в особі позивача.
Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у Відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.
Недоотримання орендної плати істотно послаблює дохідну частину місцевого бюджету і може ускладнити покриття його постійних видатків, потребуючи державного втручання для збалансування.
Відтак, внаслідок неотримання коштів місцевим бюджетом за використання земельних ділянок у розмірі орендної плати порушуються інтереси Львівської міської територіальної громади.
З огляду на викладене, Мале приватне підприємство «МПМ» як фактичний користувач земельних ділянок без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які повинен був заплатити за користування земельними ділянками, тому він зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок.
Виходячи із вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що наданими доказами Позивачем підтверджено обґрунтованість заявлених позовних вимог, відтак позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо заявленого клопотання від 05.12.2025 за вх.№5267/25 про розстрочення виконання судового рішення, яке подане представником Відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 статті 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або
розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочення виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Виходячи із наведеного, законодавець, у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання судового рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у цій справі.
Відповідач обгрунтовую подано заяву тим, що у зв'язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану та нестабільною економічною ситуацією, його майновий стан є незадовільним. Виробнича діяльність фактично не ведеться через кадровий дефіцит, а єдиним джерелом доходу є оренда приміщень. Отримані кошти йдуть на оплату комунальних послуг, зарплати (89 000,00 грн щомісяця) та підтримку мінімальної господарської діяльності. Загальні матеріальні витрати за січень-листопад 2025 року становлять 3 938 599,20 грн (рядок 80 оборотного балансу).
З метою підтвердження вищенаведених доводів щодо незадовільного фінансового стану Відповідача долучає до відзиву такі докази: копії фінансової звітності мікропідприємства та оборотного балансу за період січень-листопад 2025 року, які містять інформацію щодо фінансового стану відповідача, зокрема щодо наявної кредиторської заборгованості, а також копії крайній платіжних інструкцій про сплату комунальних послуг, що підтверджують факт сплати таких та їх вартість.
До того ж, у Відповідача наявна непогашена кредиторська заборгованість в розмірі 3 654 674,09 грн (рядок 50 оборотного балансу) відповідно до кредитного договору з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 04.08.2025, на підставі якого виникла дана заборгованість.
Згідно з фінансовою звітністю мікропідприємства (рядок 2290) чистий прибуток відповідача без врахування податків за період січень-листопад 2025 року становить 599 400,00 грн (в середньому 54 490,91 грн. на місяць).
Відповідно до даних банківської виписки за 03.12.2025, залишок коштів Відповідача на банківському рахунку становить значно менше, ніж сума позовниз вимог. У зв'язку з цим сплата суми заборгованості, одним платежем спричинить велике фінансове навантаження на підприємство та дестабілізує його роботу, зокрема суттєво ускладнить можливість виконання зобов'язання перед працівниками щодо виплати заробітної плати.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Отже, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
У зв'язку з тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у ст. 6 Конвенції.
Тому з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника при вирішенні питання щодо розстрочення виконання рішення суд враховує принципи співмірності і пропорційності.
Приписами ч. 5 ст. 331 ГПК України унормовано, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Як зазначає Відповідач, попри незадовільний фінансовий стан, гарантує спроможність виконати рішення у разі розстрочки заборгованості на 10 місяців шляхом сплати десяти рівних платежів. Регулярна орендна плата за користування приміщенням (копія договору додається) свідчить про стабільний дохід, а щомісячний платіж не перевищуватиме середній чистий прибуток відповідача, що не загрожує виконанню зобов'язань перед кредиторами та не призведе до зупинки діяльності підприємства.
Суд зазначає, що розстрочення виконання судового рішення у даному випадку не порушує прав позивача та надасть можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні. До того ж Відповідачем визнано позов. Це підкреслює його готовність до належного виконання рішення, що є одним з важливих критеріїв при розгляді судом питання щодо розстрочення виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 917/138/16 підставою для відстрочення, розстрочення, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідач просить розстрочити судове рішення у частині стягнення 390 524,67 грн безпідставно збережених коштів на 10 місяців. У зв'язку із неможливістю поділити суму боргу на 10 рівних частин, Відповідач пропонує сплату заборгованості 9 рівними платежами в розмірі 39 052,47 грн та одним платежем в розмірі 39 052,44 грн.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов до висновку задовольнити заяву Відповідача про розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/3429/25.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При зверненні до суду із позовною заявою Позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 5 857,87 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №443 від 24.10.2025.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи зазначену норму, суд дійшов висновку стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 928,94 грн.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 130, 236-241, 331, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Малого приватного підприємства «МПМ» (79038, м. Львів, вул. Медової Печери, буд. З, код ЄДРПОУ: 13818334) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ: 04055896) на розрахунковий рахунок №UА758999980314000544000013933, ГУК Львів/Львівська тг/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) 38008294, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), найменування коду класифікації доходів: інші надходження, безпідставно збережені кошти за користування земельними ділянками комунальної власності площею 0.3625 га кадастровий номер 4610137200:05:008:0021 та площею 0.0126 кадастровий номер 4610137200:05:008:0022 на вул. Медової Печери, 3 у м. Львові в сумі 390 524,67 грн.
3. Стягнути з Малого приватного підприємства «МПМ» (79038, м. Львів, вул. Медової Печери, буд. 3, код ЄДРПОУ 13818334) на користь Департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 34857473) 2 928, 94 сплаченого судового збору.
4. Задовольнити клопотання представника відповідача про розстрочення виконання рішення суду у справі № 914/3429/25 за вх.№5267/25 від 05.12.2025.
5. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 08.12.2025 на 10 місяців відповідно до наступного графіка стягнення 390 524,67 грн безпідставно збережених коштів:
1) 39 052,47 грн - до 30.12.2025;
2) 39 052,47 грн - до 30.01.2026;
3) 39 052,47 грн - до 01.03.2026;
4) 39 052,47 грн - до 30.03.2026;
5) 39 052,47 грн - до 30.04.2026;
6) 39 052,47 грн - до 30.05.2026;
7) 39 052,47 грн - до 30.06.2026;
8) 39 052,47 грн - до 30.07.2026;
9) 39 052,47 грн - до 30.08.2026;
10) 39 052,44 грн - до 30.09.2026.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Горецька З.В.