ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.12.2025Справа № 910/8582/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., при секретарі судового засідання Голуба О.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікосервіс» про ухвалення додаткового судового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікосервіс»
до
1. Національного банку України
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестенергоконсалт»
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Акціонерне товариство «Прозорро.Продажі»
про визнання недійсними протоколів електронного аукціону та стягнення 1 281 630, 00 грн.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 08.12.2025.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікосервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестенергоконсалт» про стягнення 1 281 630, 00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним протокол електронного аукціону від 20.08.2024 № BSE001-UA-20240705-51629, визнано недійсним протокол електронного аукціону від 17.09.2024 № BSE001-UA-20240705-51629.
04.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікосервіс» надійшла заява про ухвалення судового рішення у справі в якій заявник просить:
- стягнути з Національного банку України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОСЕРВІС» судовий збір в сумі 10112,18 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн.
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІНВЕСТЕНЕРГОКОНСАЛТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОСЕРВІС» судовий збір в сумі 10112,18 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн.
11.11.2025 від Національного банку України надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 призначено розгляд заяви на 08.12.2025.
04.12.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестенергоконсалт» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
У судовому засіданні 08.12.2025 представники відповідачів заперечували проти заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та просили відмовити в його задоволенні.
Згідно ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем (Клієнтом) укладено та Адвокатським бюро «БАРТОШУК ЄВРОЛЕКС» (Виконавцем) було укладено договір від 08.07.2025 № 02.07.25 про надання правничої допомоги (далі - договір), у відповідності до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, Клієнт доручає Виконавцю, а Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо здійснення представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів Клієнта, надання Клієнту правової допомоги, у т.ч. за окремими дорученнями (п. 1 договору).
У відповідності до п. п. 2.1, 3.1 договору, Виконавець зобов'язався на підставі письмових або усних доручень Клієнта: надавати Клієнту усні та письмові консультації з питань діючого законодавства України; здійснювати юридичний аналіз первинної документації Клієнта, з наданням висновків та рекомендацій відносно дотримання вимог чинного законодавства України; здійснювати представництво та захист інтересів Клієнта в органах державної влади, установах, організаціях, підприємствах всіх форм власності з будь-яких питань, які стосуються прав та інтересів Клієнта; представляти інтереси Клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій (господарських, адміністративних та загальних), з наданням Виконавцю усіх прав, передбачених процесуальним законодавством та Законом України «Про виконавче провадження»; здійснювати підготовку та підписання листів, претензій та інших документів в інтересах Клієнта; здійснювати складання, підписання та подання в інтересах Клієнта позовних заяв, відзивів, заперечень, заяв, клопотань, скарг, апеляційних скарг, касаційних скарг та інших процесуальних документів; повідомляти Клієнту інформацію про хід виконання доручень Клієнта; усю надану Виконавцю інформацію та документи використовувати виключно в інтересах Клієнта і лише у зв'язку з виконанням доручень і наданням послуг, що є предметом даного Договору, а Клієнт прийняв на себе зобов'язання оплачувати послуги та витрати Виконавця в порядку та у строки, передбачені даним Договором та/або Додатковими угодами та/або Додатками до нього.
У відповідності до п. п. 4.1-4.3 договору, винагорода Виконавця за надання правової допомоги (гонорар) виплачується у фіксованому розмірі, який становить 2000,00 (дві тисячі гривень 00 копійок) гривень (без ПДВ) за одну годину роботи. Гонорар за виконання окремих доручень може бути узгодженим сторонами у фіксованому розмірі. У такому випадку розмір гонорару визначається сторонами в Розрахунку суми гонорару за виконання кожного окремого доручення та відповідному Акті про надання правничої допомоги. Гонорар підлягає сплаті на розрахунковий рахунок Виконавця, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту про надання правничої допомоги, або в інший строк, визначений Сторонами в Розрахунку суми гонорару та/або Акті про надання правничої допомоги. Гонорар за узгодженням сторін може бути сплаченим у формі авансу, згідно розрахунку суми гонорару. Заявник зазначає, що сторони узгодили фіксовану суму гонорару за виконання зазначеного доручення - 40000 грн., які підлягають сплаті Клієнтом на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту прийняття рішення у справі судом першої інстанції та підписання сторонами Акту про надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат заявником долучено договір від 08.07.2025 № 02.07.25 про надання правничої допомоги, розрахунок від 08.07.2025 суми гонорару за правничу допомогу, надану в межах договору від 08.07.2025 № 02.07.25 про надання правничої допомоги, акт від 04.11.2025 про надання правничої допомоги, ордер від 08.07.2025 серії ВЕ № 1161611, виданим Адвокатським бюро на представництво інтересів Клієнта у судових органах та свідоцтвом від 21.06.2019 серії МК № 001636 про право адвоката Бартошук В.О. на заняття адвокатською діяльністю.
Що стосується заперечень відповідачів щодо посилання у акті про надання правничої допомоги від 04.11.2025 на Додаткову угоду від 01.05.2024, Господарський суд міста Києва вважає їх безпідставними, оскільки саме умовами договору визначено порядок та строк надання/оплати правової допомоги.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/1283/17.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали справи, щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, вважає, що заявлена відповідачем сума є обґрунтованою.
З урахуванням викладеного та вищезазначених обставин, суд вважає за необхідне задовольнити заявлену до відшкодування суму за надання правничої допомоги даній справі у сумі 40 000, 00 грн.
Що стосується стягнення з відповідачів судового збору, Господарський суд міста Києва зазначає, що судом вже вирішено питання щодо судових витрат у вигляді судового збору рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025.
Враховуючи викладене Господарський суд міста Києва відмовляє в задоволені заяви в частині стягнення судових витрат у вигляді судового збору.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікосервіс» про ухвалення додаткового рішення у справі - задовольнити частково.
2. Стягнути з НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІНСТИТУТСЬКА, будинок 9; ідентифікаційний код 00032106) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НІКОСЕРВІС» (54030, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ АРТИЛЕРІЙСЬКА, будинок 18/3; ідентифікаційний код 41968627) - витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.. 00 коп.
3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРІНВЕСТЕНЕРГОКОНСАЛТ» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 4А, офіс 7; ідентифікаційний код 37269187) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НІКОСЕРВІС» (54030, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ВУЛИЦЯ АРТИЛЕРІЙСЬКА, будинок 18/3; ідентифікаційний код 41968627) - витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.
4. В задоволенні решти заяви відмовити.
5. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15.12.2025.
Суддя І.В. Алєєва