ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.12.2025Справа № 910/11110/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801)
до Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390)
про стягнення 31 544 382, 44 грн,
за участю представників
від позивача: Кухтик В.М.; Дудченко В.В.
від відповідача: Перепелиця А.В.
До Господарського суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) з позовом до Акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач) про стягнення 31 544 382, 44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов договору транспортування природного газу №06.1/355-Г/1512001001 від 17.12.2015 у квітні 2017 року сторонами погоджено подачу відповідачем газу на точку входу позивача в обсязі 88 568, 010 тис.куб.м., однак фактично було подано лише 84 786, 865 тис.куб.м. газу, відтак позивачем виставлено рахунок №06.1/355-Г/151201001/Р/1 від 20.04.2017 на загальну суму вартості замовленої послуги розподілу потужності на точці входу в розмірі 31 544 382, 44 грн. Позаяк відповідач оплату наданих послуг не здійснив, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2025 залишено позовну заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
16.09.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.10.2025.
07.10.2025 (сформовано 08.10.2025) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Акціонерним товариством "Укрнафта" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що послуга гарантованої потужності на місяць відповідачем не замовлялась, оскільки попередня оплата надання такої послуги проведена не була; постанова НКРЕКП від 28.03.2017 № 348, на підставі якої позивач розрахував заявлену до стягнення суму, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, позаяк ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 року у справі № 826/5621/17 в порядку забезпечення позову дію постанови НКРЕКП від 28.03.2017 № 348 було зупинено, а скасовано вказану ухвалу суду лише постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020; позовна заява не містить доказів направлення відповідачу рахунку на оплату.
Разом із відзивом відповідачем також подано заяву про застосування строку позовної давності.
13.10.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" Акціонерним товариством "Укртрансгаз" подано відповідь на відзив із запереченнями на заяву про застосування строку позовної давності, в якій зауважено, що попередня оплата не є замовленням договірної потужності, а розподіл замовленої потужності не залежить від здійснення попередньої оплати. Також позивачем наведено заперечення щодо пропуску строку позовної давності та неможливості застосування постанови НКРЕКП від 28.03.2017 № 348.
20.10.2025 (сформовано 21.10.2025) через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначив, що позовна заява і додані до неї документи не містять доказів того, що АТ "Укрнафта" перебуває у спірних правовідносинах з позивачем у якості споживача, що є додатковим підтвердженням незастосовності постанови НКРЕКП від 28.03.2017 № 348 при вирішенні спору у даній справі.
У підготовчому засіданні 22.10.2025 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/11110/25 та призначення її до судового розгляду по суті на 12.11.2025.
У судовому засіданні 12.11.2025 судом оголошено перерву розгляду справи по суті до 03.12.2025.
У судовому засіданні 03.12.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволені повністю.
У судовому засіданні 03.12.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
17.12.2025 між Акціонерним товариство "Укртрансгаз" (надалі - оператор/позивач) та Акціонерним товариством "Укрнафта" (надалі - замовник/відповідач) було укладено договір транспортування природного газу №06.1/355- Г/151201001 (надалі - договір), керуючись Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс).
У розділі 2 договору визначено предмет договору, зокрема:
За цим договором оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - Послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких Послуг (п.2.1.).
Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (п.2.2.).
Послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором:
- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);
- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);
- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування) (п. 2.3.).
Обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору (п. 2.4.).
Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (п. 2.6.).
Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів (п. 2.7.).
Відповідно до п. 3.1 договору оператор зобов'язаний, зокрема: своєчасно надавати Послуги належної якості; розміщувати на своєму веб-сайті чинні тарифи, вартість послуг балансування. Типовий договір транспортування природного газу і Кодекс; повідомляти замовника про зміну умов, які стали підставою для укладення цього договору; здійснити додаткову оплату замовнику у разі недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в точках виходу з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим договором.
За умовами п. 4.1. договору замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому Послуг; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; повідомляти оператора про зміну умов, які стали підставою для укладення цього договору; здійснити додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором.
Згідно з п. 5.1. договору порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору.
У пунктах 6.1., 6.2. договору визначено, що оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності). Розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу.
У розділі 7 договору сторонами визначено тарифи, а саме:
7.1. вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
7.2. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua.
7.3. Тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 8.1. договору величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку 1 до цього Договору. Величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до цього Договору.
Згідно з положеннями п. 8.3. договору вартість договірної потужності на період газового місяця визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця.
Оператор направляє рахунки-фактури на електронну адресу замовника.
Оплата вартості договірної потужності замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок Оператора на умовах 100 відсотків попередньої оплати за п'ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей.
Замовник сплачує Оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.
Вартість послуг транспортування природного газу в точці виходу складається з двох частин: перша - виражена в грошовій формі (визначається з урахуванням тарифів у точках виходу та замовленої потужності в цих точках); друга - у натуральному вираженні обсягів природного газу для забезпечення витрат оператора для точок виходу (визначається у відсотках до обсягу протранспортованого газу в точках виходу), що передаються замовником оператору за кожний газовий місяць та оформлюються актом приймання-передачі природного газу до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.
Згідно з п. 11.1. договору послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг.
Пунктами 11.2. та 11.3. договору визначено, що оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.
Оператор і замовник зобов'язується здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п'ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки (п. 11.5. договору).
За умовами п. 12.1. договору протягом всього строку отримання послуг замовник надає оператору та підтримує на належному рівні фінансове забезпечення відповідно до вимог Кодексу.
Фінансове забезпечення щодо замовленої потужності надається у формах, визначених Кодексом, в сумі місячних зобов'язань на користь оператора (п.12.2. договору).
Цей договір, відповідно до п. 17.1., в редакції додаткової угоди № 2 від 20.12.2017, набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2022, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Як вбачається із матеріалів справи 31.03.2017 між сторонами підписано та скріплено печатками товариств Додаток 1/1 до договору транспортування природного газу №06.1/355- Г/151201001 від 17.12.2015 - Розподіл потужності на 2017 рік.
У вказаному додатку, сторони узгоджено, зокрема гарантовану потужність на місяць по окремим точкам входу загалом на рівні 2 952,267 тис.куб.м. на добу на період з 01.04.2017 по 30.09.2017.
За доводами позивача, у квітні 2017 року відповідно до Звіту про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу №1 від 04.05.2017 відповідачем подано до газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз" газ власного видобутку, який позивач прийняв на точці входу від відповідача в обсязі 84 786,865 тис.куб.м., про що сторонами складені зведений акт приймання-передачі природного газу за квітень 2017 від 05.05.2017 на 15 054,930 тис.куб.м. та акт приймання-передачі природного газу за квітень 2017 на загальний обсяг та 69 731,935 тис.куб.м.
В той же час, замовлена потужність відповідача за квітень 2017 становила 88 568,010 тис.куб.м., тоді як відповідачем подано на точку входу 84 786,865 тис.куб.м.
На виконання умов договору позивачем складено рахунок №06.1/355-Г/151201001/P/1 від 20.04.2017 на загальну суму вартості замовленої у квітні 2017 послуги розподілу потужності на точці входу у розмірі 31 544 382,44 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем вартості послуг розподілу потужності за договором, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 31 544 382,44 грн.
У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що у позивача відсутнє право на стягнення плати за послугу гарантованої потужності на місяць, оскільки визначений у Додатку № 1/1 від 31.03.2017 обсяг розподілу потужності суперечить пункту 4 глави 1 Розділу ІХ Кодексу ГТС. Послуга гарантованої потужності на місяць відповідачем не замовлялась - оскільки попередня оплата надання такої послуги проведена не була, відповідно, послуга розподілу гарантованої потужності могла бути надана позивачем відповідачу на підставі підтверджених номінацій і за правилами розподілу потужності на період однієї газової доби.
Також за твердженнями відповідача, постанова НКРЕКП від 28.03.2017 № 348, на підставі якої позивач розрахував заявлену до стягнення суму, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Оскільки, як вказує відповідач, постановою НКРЕКП від 28.03.2017 №348 були встановлені тарифи на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок вході і точок виходу для ПАТ "Укртрансгаз". Правових підстав розрахунку плати за послугу розподілу потужності, що не є тотожною послузі транспортування, як про це зазначено в п. 2.3. договору, на підставі постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348 позовна заява не містить. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 року у справі № 826/5621/17 в порядку забезпечення позову дію постанови НКРЕКП від 28.03.2017 № 348 було зупинено, а скасовано вказану ухвалу суду лише постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020.
Крім іншого, відповідач зазначає, що позовна заява не містить доказів направлення рахунку № 06.1/355-Г/151201001/Р/1 від 20.04.2017 на адресу АТ "Укрнафта". Обставину отримання такого рахунку АТ "Укрнафта" не визнає.
Разом із відзивом відповідачем також подано заяву про застосування строку позовної давності.
У відповіді на відзив позивач на спростування доводів відповідача зазначив, що враховуючи умови договору та положення VIII Кодексу ГТС попередня оплата не є замовленням договірної потужності, як помилково вважає відповідач, а розподіл замовленої потужності не залежить від здійснення попередньої оплати.
Також позивачем наведено заперечення щодо пропуску строку позовної давності неможливості застосування постанови НКРЕКП від 28.03.2017 № 348.
У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач зазначив, що позовна заява і додані до неї документи не містять доказів того, що АТ "Укрнафта" перебуває у спірних правовідносинах з позивачем у якості споживача, що є додатковим підтвердженням незастосовності постанови НКРЕКП від 28.03.2017 № 348 при вирішенні спору у даній справі.
Крім цього, відповідачем наведено доводи на заперечення позивача щодо пропуску строку позовної давності та просив суд відмовити у позові повністю.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про таке.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Поряд з наведеними нормами, що є загальними, які регулюють правовідносини з надання послуг та порядок виконання відповідних зобов'язань, спірні правовідносини між сторонами як суб'єктами ринку природного газу України також регулюються спеціальними нормами, якими регламентовані правовідносини, що виникають стосовно послуг у сфері функціонування газотранспортної системи України.
Так правовідносини за участі всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувних підприємств, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ, що виникають стосовно функціонування газотранспортної системи України, регламентовані Кодексом газотранспортної системи, який: розроблено відповідно до Законів України "Про ринок природного газу", "Про метрологію та метрологічну діяльність", "Про трубопровідний транспорт", "Про нафту і газ", "Про природні монополії" та інших нормативно-правових актів; визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України; є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Відповідно до положень пунктів 1, 9, 10 глави 1 розділу VIII цього Кодексу газотранспортної системи (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема, доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу.
Типовий договір транспортування природного газу (далі - Типовий договір) затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497.
Отже, правовідносини між замовником та оператором газотранспортної системи щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування газу, у тому числі послуг балансування системи, що є складовими послуги транспортування природного газу, однією із особливостей яких є те, що вони здійснюються виключно на підставі договору транспортування, регламентуються, окрім як загальними положеннями про зобов'язання/договір та їх виконання (пункти 8.2-8.3), також спеціальними нормами, що регулюють правовідносини, які виникають стосовно функціонування газотранспортної системи України, зокрема положеннями Кодексу газотранспортної системи та Типового договору, який, з урахуванням приписів частини четвертої статті 179 ГК України, визначає зміст та умови Договору, укладеного між сторонами у цій справі.
За приписами Кодексу газотранспортної системи (глава 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII) та відповідно до умов Типового договору (розділ ХІІ) послуги транспортування природного газу надаються за умови надання замовником послуги оператору фінансового забезпечення відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи.
При цьому наведене в главі 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII Кодексу газотранспортної системи законодавче регулювання умов фінансового забезпечення послуг транспортування природного газу фінансового забезпечення цих послуг розмежоване в залежності від виду послуги та є відмінним для кожної із послуг у складі послуг транспортування природного газу: послуги доступу до потужності (пункт 2), послуг балансування системи (пункт 3).
Умови, порядок та розмір надання фінансового забезпечення у випадку надання доступу до потужності визначені пунктом 2 глави 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII цього Кодексу та полягали, зокрема у тому, що розмір фінансового забезпечення для замовника послуг транспортування у випадку надання доступу до потужності має бути не меншим за місячну вартість послуг транспортування природного газу, визначену на підставі розподілу потужностей та тарифів на послуги транспортування, встановлених Регулятором.
Фінансове забезпечення у випадку доступу до потужності може бути надане в таких формах:
1) безвідкличної, безумовної банківської гарантії, виданої відповідно до вимог чинного законодавства України, на користь оператора газотранспортної системи в сумі місячних фінансових зобов'язань, що підлягає виплаті на його першу вимогу;
2) попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов'язань.
Надання банківської гарантії, виданої банком, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемного або неплатоспроможного, не є належним фінансовим забезпеченням.
Строк дії фінансового забезпечення повинен закінчуватись не раніше ніж через 1 (один) місяць після завершення періоду, на який було розподілено потужність. У випадку замовлення довгострокових послуг більш ніж на 1 (один) газовий рік строк дії фінансового забезпечення має становити не менше одного року транспортування газу за умови, що таке забезпечення буде поновлене протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів до закінчення його строку дії.
Якщо фінансове забезпечення не буде надано у строк, визначений цим пунктом, оператор газотранспортної системи тимчасово (до внесення відповідного фінансового забезпечення) зупиняє надання послуг, стосовно яких замовник не надав фінансове забезпечення, а в разі ненадання фінансового забезпечення протягом наступних 14 днів після припинення надання послуг - пропонує потужність іншим замовникам шляхом розміщення офіційного оголошення на своєму веб-сайті.
Розподіл потужності здійснюватиметься у порядку, встановленому цим Кодексом. Здійснюючи такий розподіл потужності, оператор газотранспортної системи анулює розподіл потужності, оформлений для попереднього замовника. Період призупинення надання послуг оплачується замовником у вигляді фіксованих платежів, передбачених договором транспортування природного газу.
У випадку, якщо споживачі замовника послуги транспортування розраховуються з ним через поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, оплата замовника за послуги транспортування (у тому числі замовлення розподілу потужності) здійснюється з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання замовника на поточний рахунок оператора газотранспортної системи кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором.
За змістом цих положень з метою забезпечення виконання зобов'язань замовника послуг транспортування природного газу щодо оплати послуг оператора газотранспортної системи за договором транспортування природного газу, а саме послуги доступу до потужності, замовник послуг транспортування зобов'язаний надавати оператору газотранспортної системи фінансове забезпечення у випадках та відповідно до вимог, встановлених у цьому Кодексі, яке може надаватись у таких формах: або безвідкличної, безумовної банківської гарантії, або попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов'язань.
Відповідно до розділу ІХ Кодексу газотранспортної системи доступ до потужності надається лише замовникам послуг транспортування, які уклали з оператором газотранспортної системи договір транспортування. Доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи на такі періоди:
1) річні, де потужність доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну годину протягом газового року;
2) квартальні, де потужність доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну годину протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно);
3) місячні, де потужність доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну годину протягом газового місяця (місяці починаються кожного першого дня газового місяця);
4) за добу наперед, де потужність доступна строком на 1 газовий день, постійним потоком за кожну годину протягом газового дня. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком (Розподіл потужності) до договору транспортування природного газу, який є невід'ємною частиною договору.
За змістом розділу XІІ Типового договору визначені ним умови надання фінансового забезпечення (аналогічно до яких сторони у справі узгодили умови фінансового забезпечення в розділі ХІІ Договору), а саме: умови, порядок та розмір фінансового забезпечення надання всіх послуг за договором транспортуванням природного газу; відсилають до відповідних положень Кодексу газотранспортної системи (пункт 2 глави 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII цього Кодексу), який, в свою чергу, як зазначено вище (пункти 8.7, 8.8), щодо фінансового забезпечення послуг доступу до потужності наводить дві форми надання цього забезпечення:
- або у формі безвідкличної, безумовної банківської гарантії, виданої відповідно до вимог чинного законодавства України, на користь оператора газотранспортної системи в сумі місячних фінансових зобов'язань, що підлягає виплаті на його першу вимогу (підпункт 1 пункту 2 глави 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII цього Кодексу);
- або у формі попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов'язань.
Враховуючи викладене, а також узгодження сторонами в пункті 8.3 Договору порядку оплати вартості договірної потужності (пункт 3.1 постанови), суд доходить висновку, що сторони погодили в Договорі умови щодо надання фінансового забезпечення послуг доступу до потужності - у формі попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов'язань.
При цьому, ні положення пункту 2 глави 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, ні положення розділу XII Типового договору (що визначають порядок надання фінансового забезпечення) не передбачають повернення фінансового забезпечення послуг доступу до потужності (ні можливості, ні обов'язку, ні порядку).
Зокрема, не передбачено повернення фінансового забезпечення послуг доступу до потужності у формі попередньої оплати послуг, якщо така форма фінансового забезпечення була узгоджена умовами договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов'язань.
За змістом норми статті 903 ЦК України, положень пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (який визначає одним із принципів доступу суб'єктів ринку природного газу до газотранспортної системи здійснення своєчасної та повної оплати послуг, наданих оператором газотранспортної системи), положень глави 2 розділу VIII цього Кодексу, положень Типового договору, а також враховуючи умови пункту 3.2 Договору (пункт 3.1 постанови), послуги транспортування природного газу надаються на умовах їх оплатності, що визначаються відповідними нормами та умовами Договору.
При цьому, за змістом наведених положень, умов Типового договору та умов Договору правила та вимоги щодо оплатності послуг транспортування природного газу застосовуються у разі надання відповідних послуг. Тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг (оператор) позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг (замовника).
З цим висновком щодо застосування норм права також узгоджується і визначений в пункті 8.3 Договору порядок розрахунку замовника послуг за замовлену потужність, зокрема з обов'язком замовника сплачувати оператору вартість замовленої потужності незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.
Особливість визначеного Договором порядку надання послуги замовленої (гарантованої) потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (пункт 2.3 Договору) полягає в особливості фіксування факту її передачі (у відповідному обсязі), що здійснюється шляхом підписання сторонами додатку №1, який за умовами Договору є необхідним і достатнім доказом надання оператором замовнику вказаної послуги в узгодженому обсязі у відповідному газовому періоді (пункт 2.4 Договору), і не вимагає за умовами Договору додаткового оформлення передачі вказаної послуги, зокрема і шляхом оформлення акту наданих послуг замовленої потужності у відповідному газовому періоді за правилами пункту 11.1 Договору (пункт 3.1 постанови).
Отже, особливість вказаної послуги у правовідносинах з транспортування природного газу полягає в тому, що її надання оператором і отримання замовником (у вигляді доступу до використання) відбувається в один і той же момент - в момент вчинення правочину щодо узгодження сторонами обсягу цієї послуги на відповідний газовий період шляхом підписання додатку № 1 до Договору з визначеними сторонами обсягами гарантованої (замовленої) місячної потужності у відповідному газовому періоді (пункти 2.3, 2.4 Договору), що і засвідчує як факт надання цієї послуги оператором, так і факт її отримання замовником, а відповідно, обумовлює виникнення у замовника (відповідача) обов'язку, передбаченого в пункті 8.3 Договору, оплатити цю послугу на умовах та за правилами цього пункту Договору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2021 у справі №910/1878/20.
Судом встановлено, що 31.03.2017 між АТ "Укртрансгаз" та АТ "Укрнафта" підписано та скріплено печатками Додаток 1/1 до договору транспортування природного газу №06.1/355- Г/151201001 від 17.12.2015 - Розподіл потужності на 2017 рік.
Вказаним додатком сторони погодили гарантовану потужність (обсяг послуги розподілу потужності) у період з 01.04.2017 по 30.09.2017 по окремим точками виходу, в загальному обсязі 2 952, 267 тис.куб.м. на добу.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Оскільки матеріали справи не містять доказів спростування правомірності правочину (додатку 1/1), суд дійшов висновку про його правомірність, тобто є таким, що породжує права та обов'язки для сторін.
Отже, суд дійшов висновку про те, що сторонами було погоджено величину послугу гарантованої потужності у період з 01.04.2017 по 30.04.2017 в обсязі в загальному обсязі 2 952, 267 тис.куб.м. на добу.
Відповідно до пункту 7.1. договору вартість послуги з розподілу потужності визначається за тарифами, які встановлюються регулятором.
Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
Фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного.
Подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду та від 30.08.2022 у справі №918/772/21 та від 02.08.2022 у справі №922/3303/21. При цьому Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від таких висновків.
Разом з цим суд визнає обґрунтованими доводи позивача, що відповідно до умов договору та положень VIII Кодексу ГТС попередня оплата не є замовленням договірної потужності, як помилково вважає відповідач, а розподіл замовленої потужності не залежить від здійснення попередньої оплати.
Як встановлено судом, відповідно до Звіту про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу №1 від 04.05.2017 відповідачем подано до газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз" газ власного видобутку, який позивач прийняв на точці входу від відповідача в обсязі 84 786,865 тис.куб.м., про що сторонами складені зведений акт приймання-передачі природного газу за квітень 2017 від 05.05.2017 на 15 054,930 тис.куб.м. та акт приймання-передачі природного газу за квітень 2017 на загальний обсяг та 69 731,935 тис.куб.м.
Також заперечуючи проти позову, відповідач не погоджувався із тарифом у розмірі 296,80 грн за 1000 куб.м на добу, з огляду на зупинення її дії ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі № 826/5621/17 та подальше її скасування іншою постановою НКРЕКП.
Як було встановлено судом, 28.03.2017 НКРЕКП прийнято Постанову №348, якою установлено Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" тарифи на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу до газотранспортної системи та точок виходу з газотранспортної системи згідно з додатком (пункт 1).
Ця постанова набирає чинності з 01.04.2017, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті "Урядовий кур'єр" (пункт 2).
Згідно з пунктом (рядком) 3 вказаного додатку вбачається, що для газовидобувних підприємств. які подають природний газ на точку входу до газотранспортної системи встановлено тариф для точок входу у розмірі 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу.
01.04.2017 Постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017 набрала чинності.
Судом також встановлено, що пунктом 1 Постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017 було внесено зміни до Постанови №348 від 28.03.2017, зокрема скасовано рядки 8-52 додатку до постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348.
Таким чином, тариф для газовидобувних підприємств, які подають природний газ на точку входу до газотранспортної системи не змінювався (не скасовувався) та становив 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу.
При цьому, дію постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348 було зупинено ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі 826/5621/17, яку було скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020.
Крім цього, на підставі Постанови НКРЕКП №2001 від 21.12.2018 пункт 1 Постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017 виключено, а постанову НКРЕКП від 28.03.2017 №348 - визнано такою, що втратили чинність.
Постанова НКРЕКП №2001 від 21.12.2018 набрала чинності 01.01.2019.
Оскільки Постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017 втратила чинність 01.01.2019, це означає, що на момент спірних правовідносин - квітень 2017 року - вказана постанова в частині тарифу для точок входу у розмірі 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу була чинною.
Отже, враховуючи те, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі 826/5621/17, якою було зупинено дію постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348, була скасована, а постанову НКРЕКП від 28.03.2017 №348 визнано такою, що втратили чинність з 01.01.2019, суд дійшов висновку про те, що на момент виникнення спірних правовідносин (квітень 2017 року) вартість послуги з розподілу потужності становила 296,80 грн за 1000 куб.м на добу.
Крім цього, суд зазначає, що умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 8.3. договору плата вартості договірної потужності замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок оператора на умовах 100% попередньої оплати за п'ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. Замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.
Отже, сторони погодили оплату вартість з розподілу потужності на умовах повної попередньої оплати, і строк виконання зобов'язань з оплати настав до постановлення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі 826/5621/17.
У той же час, суд також звертає увагу відповідача на те, що Верховним Судом неодноразово зазначалось, що рахунок або рахунок-фактура, що за своїми функціями є тотожними документами, за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а вони мають лише інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.
Ненадання рахунка-фактури, у контексті спірних правовідносин, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача за первісним позовом від обов'язку сплатити грошові кошти за договором.
Близька за змістом правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 11.11.2021 у справі №922/449/21, від 27.03.2021 у справі №920/1343/21, від 10.01.2024 у справі №904/6023/19 (904/4903/22).
Таким чином, ненадання рахунків для оплати не звільняє відповідача від виконання свого зобов'язання за договором щодо своєчасної сплати орендних платежів.
Виходячи із зазначеного, суд дійшов висновку про те, що строк для оплати вартості послуг з розподілу потужності за квітень 2017 року є таким, що настав.
Перевіривши розрахунок спірної заборгованості, суд вважає його обґрунтованим, оскільки відповідає положенням договору та чинному на момент виникнення спірних правовідносин актам законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів ані повної, ані часткової оплати вищезазначеної заборгованості.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо повної оплати вартості послуг з розподілу потужності за договором у квітні 2017 року, суд дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у розмірі 31 544 382, 44 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов АТ "Укртрансгаз" про стягнення з АТ "Укрнафта" заборгованості у розмірі 31 544 382, 44 грн підлягає задоволенню.
Водночас, під час розгляду справи відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.
У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як встановлено судом, у даній справі датою виникнення зобов'язання здійснити оплату є перший робочий день після набрання чинності тарифу (01.04.2017), тобто 03.04.2017. Отже, за змістом вищенаведених норм, загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг 04.04.2017 і спливає у число та місяць останнього третього року.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 відмінено з 30.06.2023.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину."
Також, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Водночас, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який станом на момент прийняття даного рішення суду не є скасованим.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності за вищезазначеними вимогами.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 31 544 382 грн 44 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 378 532 грн 59 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 15.12.2025
Суддя Л.Г. Пукшин