ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.12.2025Справа № 910/12396/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський авіаційний завод "ЛДАРЗ"
до Державного агентства резерву України
про стягнення 384 674,63 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Державного агентства резерву України про стягнення 384 674,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 5/10 від 19.10.2009, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.10.2025 була направлена судом до електронного кабінету відповідача та отримана відповідачем, з урахуванням приписів ст. 242 ГПК України, 13.10.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
19 жовтня 2009 року між Державним комітетом України з державного матеріального резерву, правонаступником якого внаслідок реорганізації згідно Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" є Державне агентство резерву України (далі - комітет, відповідач) та Державним підприємством «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський авіаційний завод "ЛДАРЗ" (далі - зберігач, позивач) укладено Договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 5/10 (далі - Договір), за умовами якого зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (далі - цінності) здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах зберігача.
Комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми 1 мр. передбачені цим Договором форми актів затверджуються комітетом (п. 1.2 Договору).
Згідно з п. 2.1 та п. 2.2 Договору зберігач зобов'язаний вживати заходів для належного зберігання цінностей відповідного виду та закладати на відповідальне зберігання цінності, передбачені номенклатурою.
Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 Договору комітет зобов'язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі та оплачувати зберігачу вартість робіт із закладенням (поставки) цінностей за узгодженими регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки) на основі попередньо укладеного договору закладення (поставки) цінностей мобілізаційного резерву.
У відповідності до п. 4.1 Договору вартість зберігання цінностей визначається згідно з порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
За умовами п. 4.2 Договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між комітетом та зберігачем згідно з поданими документами (узгодженого з комітетом кошторису витрат, затверджених комітетом акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобрезерву та наданими до нього копій документів, що підтверджують фактичні витрати, акту звірки заборгованості згідно з даним Договором, податкової накладної на момент сплати.
У разі коли комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами, умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2009, і діє протягом усього терміну зберігання цінностей (до повного виконання нарядів комітету на відпуск матеріальних цінностей) (п. 7.3 Договору).
Додатковими угодами б/н б/д, № 6 від 19.10.2016, № 7 від 24.07.2019, № 8 від 08.09.2021, сторонами погоджено, що розмір коштів на відшкодування витрат зберігача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2015, 2016, 2019 та 2021 роки складає 26 452,04 грн, 54 274,67 грн, 59 727,31 грн та 84 555,54 грн відповідно.
Відповідно до кошторисів витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву в складських приміщеннях на 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки, загальна вартість витрат становить 38 703,68 грн, 40 210,10, 40 045,62 грн, 57 711,56 грн, 59 727,31 грн, 66 834,79 грн, 84 555,54 грн, 121 744,50 грн та 117 762,17 грн відповідно.
Також, позивачем надано звіти про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях, а саме:
1) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 3 квартал 2015 року на суму 6 722,32 грн;
2) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 4 квартал 2015 року на суму 7 342,25 грн за звітний період, 26 169,38 грн з початку року;
3) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 3 квартал 2016 року на суму 7 792,24 грн;
4) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 4 квартал 2016 року на суму 6 540,10 грн за звітний період, 27 273,90 грн з початку року;
5) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 1 квартал 2017 року на суму 14 774,68 грн;
6) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 2 квартал 2017 року на суму 16 553,18 грн;
7) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 3 квартал 2017 року на суму 5 673,99 грн;
8) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 4 квартал 2017 року на суму 6 451,55 грн за звітний період, 43 453,41 грн з початку року;
9) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 1 квартал 2018 року на суму 15 490,18 грн;
10) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 2 квартал 2018 року на суму 14 889,64 грн;
11) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 2 квартал 2019 року на суму 11 332,19 грн;
12) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 3 квартал 2019 року на суму 20 919,92 грн;
13) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 4 квартал 2019 року на суму 10 088,68 грн за звітний період, 54 298,47 грн з початку року;
14) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 1 квартал 2020 року на суму 11 989,75 грн;
15) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 2 квартал 2020 року на суму 5 452,84 грн;
16) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 3 квартал 2020 року на суму 15 493,38 грн;
17) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 4 квартал 2020 року на суму 11 307,47 грн за звітний період, 44 243,44 грн з початку року;
18) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 3 квартал 2021 року на суму 16 929,73 грн;
19) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на Державному підприємстві «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» за 4 квартал 2021 року на суму 12 506,10 грн за звітний період, 56 152,15 грн з початку року;
20) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на ТОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» за 1 квартал 2022 року на суму 13 042,90 грн;
21) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на ТОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» за 1 квартал 2023 року на суму 37 263,43 грн;
22) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на ТОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» за 2 квартал 2023 року на суму 23 809,58 грн;
23) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на ТОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» за 3 квартал 2023 року на суму 26 367,98 грн;
24) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на ТОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» за 1 квартал 2024 року на суму 40 039,86 грн;
25) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на ТОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» за 1 квартал 2024 року на суму 35 516,21 грн;
26) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на ТОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» за 2 квартал 2024 року на суму 24 809,94 грн;
27) Звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву в складських приміщеннях на ТОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» за 3 квартал 2024 року на суму 18 120,50 грн.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що щоквартально направляв комітету Звіти про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву, пояснювальні записки з додатками та акти відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у 2-х примірниках, однак комітетом підписаних других примірників Актів відшкодування витрат не було надіслано на адресу зберігача, жодних заперечень, зауважень і претензій до звітних матеріалів не надано та станом на дату подання цього позову не сплачено суму коштів на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у загальному розмірі 384 674,63 грн за період 2015 рік - 3 квартал 2024 року, в зв'язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання, який має певні особливості, визначені Законом України "Про державний матеріальний резерв" (втратив чинність 16.12.2023) та Законом України "Про державні резерви" (набрав чинності 16.12.2023).
Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно з ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч. 2 ст. 938 Цивільного кодексу України).
У даному випадку суд констатує, що оскільки предметом спору є стягнення боргу з відшкодування витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 2015 року по третій квартал 2024 року, то порядок укладання та виконання договорів, пов'язаних зі зберіганням матеріальних цінностей державного резерву регулюється до 16.12.2023 Законом України "Про державний матеріальний резерв", а після 16.12.2023 Законом України "Про державні резерви".
Статтею 2 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
У пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про державні резерви" вказано, що відповідальне зберігання державного матеріального резерву - послуга із зберігання з дотриманням необхідних умов для забезпечення належної якості відповідної кількості закладених до державних резервів матеріальних цінностей у суб'єктів господарювання незалежно від форми власності (резидентів та нерезидентів), у тому числі поза межами території України, відповідно до порядку та умов, визначених цим Законом та договором
Державний резерв призначається для: забезпечення потреб України в особливий період; надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам і організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, виникнення диспропорції між попитом і пропонуванням на внутрішньому ринку та участь у виконанні міждержавних договорів; подання гуманітарної допомоги; забезпечення першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (ст. 3 Закону України "Про державний матеріальний резерв").
Натомість згідно статті 2 Закону України "Про державні резерви" державні резерви складаються з державного матеріального резерву та мобілізаційного резерву. Державний матеріальний резерв призначається для: 1) забезпечення потреб України в особливий період; 2) забезпечення стратегічних потреб України; 3) надання гуманітарної допомоги. Мобілізаційний резерв призначається для забезпечення потреб України в особливий період.
Відповідно абзацу 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про державний матеріальний резерв" мобілізаційні резерви створюються на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності відповідно до завдань, визначених Кабінетом Міністрів України міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим на основі пропозицій центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, Міністерства оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, іншими зацікавленими органами виконавчої влади.
За приписами частини 6 статті 10 Закону України "Про державні резерви" мобілізаційні резерви створюються на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності відповідно до завдань, визначених Кабінетом Міністрів України міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних резервів. Особливості формування і розміщення мобілізаційного резерву, здійснення поставок, порядок фінансування заходів, закладення і відпуску матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, відшкодування витрат з проведення операцій створення, накопичення, подання та проходження звітності про їх рух, порядок освіження та розбронювання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву визначаються Кабінетом Міністрів України.
Для державних підприємств, установ та організацій, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, а також для суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, визнаних відповідно до законодавства України суб'єктами господарювання, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву є обов'язковим (абз. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державні резерви").
Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується факт зберігання Державним підприємством «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський авіаційний завод "ЛДАРЗ" матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву у 2015-2024 роках. Зокрема в матеріалах справи наявні звіти про витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у складському приміщенні, складені сторонами кошториси витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву у складському приміщенні.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт зберігання Державним підприємством «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівський авіаційний завод "ЛДАРЗ" матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву у 2015-2024 роках.
За змістом частин 1 та 2 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.
Згідно з п. 3 ст. 7 Закону України "Про державний матеріальний резерв" фінансування витрат підприємств, установ і організацій, пов'язаних з обслуговуванням і зберіганням, списання збитків від уцінки і природних втрат матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема коштів, одержаних від позичання матеріальних цінностей державного резерву, а також коштів, одержаних від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
У статті 7 Закону України "Про державні резерви" зазначено, що фінансове та матеріально-технічне забезпечення державних резервів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел. Держава гарантує повне і своєчасне фінансування державних резервів в обсязі, достатньому для їх належного забезпечення.
Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 Договору комітет зобов'язаний відшкодовувати зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі та оплачувати зберігачу вартість робіт із закладенням (поставки) цінностей за узгодженими регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки) на основі попередньо укладеного договору закладення (поставки) цінностей мобілізаційного резерву.
У відповідності до п. 4.1 Договору вартість зберігання цінностей визначається згідно з порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою КМУ від 12.04.2002 №532 (далі за текстом - Порядок) запроваджує механізм відшкодування підприємствам, установам та організаціям (далі - відповідальні зберігачі) витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі мобілізаційного, і визначення суми цих витрат.
За змістом пункту 3 статті 21 Законом України "Про державні резерви" до приведення інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом їх норми діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, норми Порядку застосовуються і після грудня 2023 року та підлягає застосуванню до даного спору.
Пунктом 2 Порядку закріплено, що сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем.
Відповідно до пункту 5 Порядку Держрезерв на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв. метр складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб. метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземних газових сховищ, а також зберігання 1 тонни зернових культур в зерносховищі.
Пунктом 7 Порядку визначено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Отже, відповідач (поклажодавець) зобов'язаний оплатити витрати позивача (зберігача) на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за весь час зберігання такого майна.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За умовами п. 4.2 Договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між комітетом та зберігачем згідно з поданими документами (узгодженого з комітетом кошторису витрат, затверджених комітетом акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобрезерву та наданими до нього копій документів, що підтверджують фактичні витрати, акту звірки заборгованості згідно з даним Договором, податкової накладної на момент сплати.
Із умов пункту 4.2 Договору вбачається, що сторонами не погоджено ні строку, ні терміну оплати витрат зберігача на зберігання майна, як і не встановлено такого строку Законом України "Про державний матеріальний резерв" та Порядком відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 №532.
Таким чином, в даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якими визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач звернувся до відповідача із Вимогою № 37/34-08 від 10.10.2024, у якій просив терміново повернути погоджені другі примірники актів виконаних робіт за період з 2015 року по 3 квартал 2024 року та сплатити заборгованість у розмірі 384 674,63 грн, яка отримана відповідачем 23,10.2024, однак залишена без відповіді та задоволення.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріали справи не містять доказів здійснення Державним агентством резерву України відшкодування витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський авіаційний завод "ЛДАРЗ" на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за період з 2015 року по 3 квартал 2024 року, в зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 384 674,63 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити за послуги із зберігання.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01024, м. Київ, вул. Чикаленка Євгена, буд. 28/9, ідентифікаційний код: 37472392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» (79040, м. Львів, вул. Авіаційна, буд. 3; ідентифікаційний код: 07684556) заборгованість у розмірі 384 674 (триста вісімдесят чотири тисячі шістсот сімдесят чотири) грн. 63 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 616 (чотири тисячі шістсот шістнадцять) грн. 10 коп.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено: 15.12.2025
Суддя О.А. Грєхова