15 грудня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/8968/24
Провадження № 22-ц/820/2595/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Талалай О.І., Ярмолюка О.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів апеляційного суду Янчук Тетяни Олександрівни, Ярмолюка Олега Ігоровича, Талалай Ольги Іванівни у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення коштів та моральної шкоди,
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення (списання) коштів у розмірі 3028 грн., належних ОСОБА_1 незаконними.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На вказане судове рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Автоматизованою системою документообігу апеляційного суду визначено склад суду для розгляду справи, до якого увійшли судді Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Ярмолюк О.І.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.
ОСОБА_1 подала заяву про відвід усього складу колегії суддів посилаючись на те, що під час розгляду інших справ з її участю ці судді ставилися до неї упереджено та не дотримувалися вимог процесуального закону, відносилися свавільно до її прав та інтересів, знущалися з неї та ставилися до неї зневажливо, що її травмувало настільки, що досі не може відновити своє здоров'я. Ухвалою Хмельнипцького апеляційного суду від 22 вересня 2025 року у складі цієї колегії було задоволено її заяву про відвід колегії суддів. З часу задоволення заяви про відвід минуло близько трьох місяців, і це не могло змінити її сумнівів щодо неупередженості та об'єктивності цієї колегії.
У зв'язку з цим Зінчук М.З. категорично заперечила розгляд справи за її позовом у справі №686/8968/24 суддями Ярмолюком О.І., Талалай О.І., Янчук Т.О., які становлять небезпеку для її життя, та вказала про недовіру до цих суддів.
Відповідно до ч.1 ст. 36 Цивільного процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді.
З підстав, зазначених у статтях 36, 37, 38 ЦПК України суддя зобов'язаний заявити самовідвід (ч. 1 ст. 33 ЦПК України).
Частинами 1,2 ст. 40 вказаного Кодексу України визначено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (далі Суд) у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» (Gazeta Ukraina-Tsentr v. Ukraine), рішення від 15 липня 2010 року, заява №16695/04, пункти 28-29, 31-32) зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30, Серія A, №255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, пункт 38).
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
У контексті об'єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, пункт 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III).
3 огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, «правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться» (див. рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, пункт 26). На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, пункт 45, Reports of Judgments and Decisions, 1998-VIII).
Наведені ОСОБА_1 обставини для відводу колегії суддів дають підстави для висновку про те, що у позивачки існують (не виключені) обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду, що може вплинути на хід судового процесу та зашкодити судовому розгляду справи, а відтак і поставити під сумнів ухвалене судом рішення.
Ці побоювання ОСОБА_1 допускають відсутність об'єктивної безсторонності суду.
За таких обставин заявлений ОСОБА_1 відвід складу суду (суддям Ярмолюку О.І., Талалай О.І., Янчук Т.О.) слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40, 41 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Відвести суддів Янчук Тетяну Олександрівну, Талалай Ольгу Іванівну, Ярмолюка Олега Ігоровича від розгляду справи.
Зміну складу суду здійснити через автоматизовану систему документообігу суду.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та не підлягає оскарженню.
Судді Т.О. Янчук
О.І. Талалай
О.І. Ярмолюк