ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.12.2025Справа № 910/9348/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі", м. Київ
про стягнення 2 118 093,56грн,
За участю представників сторін:
від позивача: Теплова В.С. (в порядку самопредставництва);
від відповідача: Гучок В.В. (адвокат за довіреністю №12/2025 від 15.01.2025).
28.07.2025 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач) про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 68 112 123,50 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 1 359 403,92 грн та суми 3% річних в розмірі 758 689,64 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору про надання послуг з передачі електричної енергії з датою акцептування 01.01.2024 та ідентифікатором №0533-02041-ПП, в частині оплати наданих позивачем послуг з передачі електричної енергії.
Ухвалою від 04.08.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
12.08.2025 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.09.2025.
22.09.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (копії платіжних інструкцій).
23.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 68 100 300,03 грн основного боргу, клопотання про проведення засідання за відсутності представника та додаткові пояснення.
В підготовчому засіданні 23.09.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 11.11.2025.
10.11.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (копія платіжної інструкції).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 68 112 123,50 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.12.2025.
В судовому засіданні 02.12.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100% акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 року №829-р "Про погодження перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є правонаступником майна, всіх прав та обов'язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 року №802, пункту 3.2 статуту Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії").
Згідно з п. 10. ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі надає послуги, зокрема, з передачі електричної енергії учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії затверджується Регулятором.
Порядок укладання таких договорів визначається Кодексом системи передачі.
Регулятором на ринку електричної енергії є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), правовий статус якої визначений у ст. 1, 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Кодекс системи передачі затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики від 14.03.2018, із подальшими змінами.
Згідно з абз. 14 п. 5.3 Кодексу СП, між ОСП та Користувачем, який є (або планує стати) учасником ринку електричної енергії, укладається один договір про надання послуг з передачі електричної енергії, який є додатком 6 до цього Кодексу, сукупно за всіма видами діяльності цього Користувача на ринку електричної енергії.
Договір про надання послуг з передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається на підставі типової форми договору, який затверджується Регулятором та є додатком 6 до Кодексу СП (п. 5.5 Кодексу системи передачі).
Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Наказом №549 від 03.10.2023 Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" було затверджено умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії, в п. 1 якого визначено, що умови договору набувають чинності з 01.01.2024.
Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські регіональні електромережі" подано позивачу заяву-приєднання від 03.11.2023 до договору про надання послуг з передачі електричної енергії, у якій надано письмову згоду на приєднання до умов договору.
Листом № 01/58000 від 01.11.2023 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" підтвердило приєднання Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" до умов договору з 01.01.2024, отже, між позивачем і відповідачем укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії з датою акцептування 01.01.2024 та ідентифікатором №0533-02041-ПП.
Наказами Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" №742 від 22.12.2023, № 343 від 07.06.2024 внесено зміни - затверджено умови договору в новій редакції.
Згідно з п. 2.1 договору ОСП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 6.2 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду (календарного місяця) згідно із такою системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
З платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Згідно з п. 6.4 договору користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку.
Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом З робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
У березні - травні 2025 року ОСП надано відповідачу послуги й надсилано відповідні рахунки, зокрема для оплати поетапної вартості послуг, а також акти приймання-передачі послуги за березень-травень 2025 року та акти коригування до актів приймання-передачі послуги за січень - травень 2024 року, липень 2024, вересень 2024.
Проте, як вказує позивач, станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом, рахунки та акти приймання-передачі послуги виставлені за період січня - травня 2024, липня 2024, вересня 2024, березня - травня 2025 відповідачем оплачені часткового та з порушення строку виконання зобов'язань, в результаті чого наявна заборгованість в розмірі 68 112 123,50 грн.
Вже після звернення позивача до Господарського суду міста Києва відповідачем було в повному обсязі оплачено послуги за вказаний вище період на суму в розмірі 68 112 123,50 грн, у зв'язку з чим ухвалою суду від 11.11.2025 року провадження в справі в цій частині було закрито.
Обставини порушення відповідачем строків здійснення розрахунків, за послуги березня - травня 2025, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення інфляційних втрат в сумі 1 359 403,92 грн та 3% річних в розмірі 758 689,64 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідачем наголошено на невірності наведеного позивачем розрахунку нарахувань інфляційних втрат, що передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідач також просив суд відстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.
Оцінюючи доводи сторін, наявні в матеріалах справи докази та встановлені в межах справи обставини, суд дійшов висновку про наступне.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання в силу вимог статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Положенням статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами п. 6.1 та 6.2 Договору визначено умови розрахунку відповідачем з позивачем за фактичний обсяг послуги.
Згідно з пп.1 п. 7.1 договору, ОСП має право своєчасно та в повному обсязі отримувати своєчасну плату за надану послугу. У свою чергу, відповідно до пп. 2 п. 9.3 договору користувач (відповідач) зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за цим договором.
Судом було встановлено, що у березні - травні 2025 року ОСП надано відповідачу послуги й надсилано відповідні рахунки, зокрема для оплати поетапної вартості послуг, а також акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги за березень - травень 2024 року.
Станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом, рахунки та акти приймання-передачі послуги виставлені за період березень - травень 2025 відповідачем оплачені частково та з порушення строку виконання зобов'язань.
Після звернення позивача до Господарського суду міста Києва відповідачем було в повному обсязі оплачено послуги за вказаний вище період, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями та не підтверджено відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачений частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).
Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Наразі, здійснюючи перевірку розрахунку позивача, судом встановлено, що останній містить арифметичні помилки в частині нарахування інфляційних втрат.
Судом встановлено, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних в сумі 758 689,64 грн є обґрунтованим.
Одночасно, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, зокрема зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України , є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
До того ж, Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (аналогічний висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20, 13.03.2024 у справі № 904/5899/21).
Питання розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання також було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за наслідками розгляду якого об'єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
У справі № 910/13071/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на порядок розрахунку інфляційних втрат та наголосила, "що якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою від 17.07.2003 №1078 Кабінет Міністрів України (подібний висновок, викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №910/5349/22).
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.
Зазначений вище спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних втрат".
Тобто, з огляду на викладене, суд вважає безпідставним нарахування інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання, де час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями).
Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 881 795,45 грн.
За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі", а саме в частині стягнення 3% річних в сумі 758 689,64 грн та інфляційних втрат в сумі 881 795,45 грн.
Як зазначалось вище, під час розгляду справи по суті Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські регіональні електромережі" було подано заяву про відстрочення виконання рішення в справі на 12 місяців.
В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилався на запровадження воєнного стану в Україні. На території міста Києва відповідач є власником та експлуатує абсолютну більшість електричних мереж у межах міста, а отже, значення господарської діяльності відповідача для забезпечення нормальної життєдіяльності населення та економіки столичного регіону нашої країни, яка четвертий рік поспіль перебуває в стані воюючої, без перебільшення надважливе і в силу об'єктивних причин товариство не може бути замінене іншим суб'єктом господарювання. Також відповідач звернув увагу суду на те, що ворогом з території російської федерації постійно здійснюються обстріли енергетичної інфраструктури України. Відтак, кошти, які отримує відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності, а також накопичені резерви, що мають цільове призначення, скеровуються в першу чергу на відновлення і ремонт електричних мереж та на підготовку до наступного осінньо-зимового періоду. Негайне виконання рішення матиме наслідком арешт рахунків відповідача, що в свою чергу може створити загрозу настання негативних невідворотних наслідків для енергозабезпечення столиці України та Київського регіону.
Позивач заперечував проти задоволення означеної заяви та зазначив, що її подання є математично необґрунтованим, оскільки сума основного боргу, яка сплачена відповідачем, значно перевищує суму інфляційних витрат та 3% річних, що не доводить фактичну необхідні розстрочення рішення, оскільки істотно не ускладнює його виконання.
Оцінюючи доводи обох учасників судового процесу в контексті вирішення питання про відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст. 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Наразі, надаючи оцінку доводам заявника, судом прийнято до уваги, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" воєнний стан продовжено і по теперішній час.
Судом при вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду прийнято до уваги загальновідомий факт про те, що більша частин атак російської федерації приходиться на об'єкти критичної інфраструктури, зокрема, об'єкти електропостачання.
Суд враховує посилання відповідача на те, що на території міста Києва Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" є власником та експлуатує абсолютну більшість електричних мереж у межах міста, а отже, значення господарської діяльності відповідача для забезпечення нормальної життєдіяльності населення та економіки столиці України.
Окрім цього, надаючи оцінку запереченням позивача, а саме посиланням на наявність грошових коштів у відповідача для виконання судового рішення, судом також враховано і твердження останнього про те, що кошти, які отримує відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності, а також накопичені резерви, що мають цільове призначення, скеровуються в першу чергу на відновлення і ремонт електричних мереж.
До того ж, суд вважає за доцільне саме у даному конкретному випадку прийняти до уваги ту обставину, що фактично основне зобов'язання перед позивачем є виконаним, а отже, відстрочення виконання рішення суду ніяким чином не призведе до втрат (від знецінення грошових коштів).
Крім того, судом враховано, що як вбачається з публікацій на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", останній як державна компанія за підтримки уряду України отримує грантові та кредитні грошові кошти від країн Європейського Союзу, які надаються на відновлення пошкодженої енергетичної інфраструктури.
За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, приймаючи до уваги об'єктивні обставини, а саме необхідність забезпечення інтересів населення на початку опалювального сезону, з огляду на потенційні ризики неможливості оперативного відновлення пошкоджених мереж через відсутність обігових коштів для закупівлі обладнання для заміни і ремонту пошкодженого електрообладнання, перебої з відновлення пошкоджених, в тому числі, ракетними обстрілами мереж та об'єктів енергетики, зриву діяльності відповідача по плановому та аварійному ремонтах трансформаторних підстанцій, кабельних ліній електропередач, нестабільного електрозабезпечення, або повної його відсутності, які фактично у місті Києві забезпечуються саме Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські регіональні електромережі", суд дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для відстрочення виконання рішення у справі на 12 місяців, що за висновками суду, не порушить балансу інтересів обох сторін і ніяким чином не призведе до нівелювання гарантій виконання правозахисної функції держави.
Судовий збір позивача у розмірі 837 031,30 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що оплата суми основного боргу відповідачем здійснена після звернення позивача до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (ЄДРПОУ 23243188, адреса: 04136, м. Київ, вул. Стеценка, буд. 1А) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ЄДРПОУ 00100227, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25) суму 3% річних в розмірі 758 689,64 грн (сімсот п'ятдесят вісім тисяч гривень шістсот вісімдесят дев'ять гривень 64 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 881 795,45 грн (вісімсот вісімдесят одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять гривень 45 копійок) та суму судового збору в розмірі 837 031,30 грн (вісімсот тридцять сім тисяч тридцять одна гривня 30 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2025 року по справі №910/9348/25 на 12 місяців до 02.12.2026 року.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 12.12.2025 року.
Суддя С. МОРОЗОВ