10 грудня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 684/381/24
Провадження № 22-ц/820/2266/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Заворотна А.В.
за участю представника позивачки - адвоката Нечипорук І.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старосинявської селищної ради про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником Нечипорук Інною Сергіївною , на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2024 року (суддя Волошин Р.Р.).
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Старосинявської селищної ради про визнання незаконним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову зазначала, що з 2016 року до червня 2024 року вона перебувала у трудових відносинах з Старосинявською селищною радою, обіймала посаду діловода сіл Заставці, Щербані, Чехи, Ілятка, Красносілка Старосинявської селищної ради. 17 квітня 2024 року відповідач повідомив про наступне звільнення, оскільки посада діловода виведена зі структури, чисельності апарату селищної ради на підставі рішення від 09 квітня 2024 року № 88-49/2024. Деяким звільненим працівникам, які були на посаді діловода, було запропоновано нові посади в апараті ради, а позивачу пропозиції працевлаштування не надали.
За позицією позивачки, звільнення є незаконним, оскільки роботодавець не пропонував їй наявні в Старосинявській селищній раді вакансії та роботи, які вона могла б виконувати.
Враховуючи викладене вище, з урахуванням зави про збільшення позовних вимог, просила суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Старосинявської селищної ради від 07 червня 2024 року № 97/2024-р/к щодо звільнення її з 17 червня 2024 року з посади діловода сіл Заставці, Щербані, Чехи, Ілятка, Красносілка Старосинявської селищної ради та поновити її із 17 червня 2024 року на раніше займаній посаді діловода; стягнути з Старосинявської селищної ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 червня 2024 року до 25 жовтня 2024 року в розмірі 42911 грн.
Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника Нечипорук І.С. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначає, що Старосинявська селищна рада була зобов'язана надати ОСОБА_1 перелік вакантних посад, які існували в селищній раді станом на 17 квітня 2024 року. Вказує, що 18 квітня 2024 року вісім осіб, які обіймали посади діловодів Старосинявської селищної ради були призначені на посади спеціалістів ІІ категорії відділу забезпечення діяльності ради, голови, секретаря та старост Старосинявської селищної ради, відповідно до ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та ч. 5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», проте позивачці будь-якої посади не запропонували.
Вважає, що суд першої інстанції прийшов про помилкового висновку, що станом на 17 квітня 2024 року в штаті Старосинявської селищної ради не було вакантної посади спеціаліста ІІ категорії, з огляду на те, що після внесення змін до штатного розпису Старосинявської селищної ради на підставі рішення ради № 88-49/2024 від 09 квітня 2024 року, в апараті ради збільшилася зокрема кількість водіїв на 1 штатну одиницю. Однак, означена посада не пропонувалася позивачці.
Звертає увагу на те, що судом першої інстанції, під час розгляду справи не було з'ясовано у відповідача чому посада водія не пропонувалася позивачці як вакантна.
Вказує, що посадовою інструкцією спеціаліста ІІ категорії відділу забезпечення діяльності ради, голови, секретаря та старост апарату Старосинявської селищної ради, що затверджена секретарем Старосинявської селищної ради не визначено кваліфікаційних вимог для заняття відповідної посади. Разом з тим, відповідачем надано дані щодо 8 осіб та їх освітньо-кваліфікаційний рівень, які без проведення конкурсного відбору були призначені на посади спеціалістів ІІ категорії. Аналіз зазначених доказів дозволяє беззаперечно стверджувати, що ОСОБА_1 могла бути призначена на посаду спеціаліста ІІ категорії у випадку, якби Старосинявська селищна рада повідомила її про наявність таких вакантних посад.
На думку скаржниці, та обставина, що посада спеціаліста ІІ категорії віднесена до посадових осіб органів місцевого самоврядування, на яку відбувається призначення згідно Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», не звільняє Старосинявську селищну раду, як роботодавця, від обов'язку повідомляти осіб, які підлягають майбутньому вивільненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України про наявність таких вакантних посад.
Крім цього, вісім інших діловодів селищної ради, які 17 квітня 2024 року отримали попередження про майбутнє звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України отримали відомості щодо вакантних посад і скористалися своїм правом на подання заяви про призначення їх на посади спеціалістів ІІ категорії відділу забезпечення діяльності ради, голови, секретаря та старост апарату Старосинявської селищної ради.
Об'єктивних доказів неможливості запропонувати вказані посади позивачці або відмови останньої від запропонованих посад матеріали справи не містять.
У відзиві на апеляційну скаргу Старосинявська селищна рада вказує, що ОСОБА_1 відбулось у відповідності до виомг чинного законодавства. Селищна рада просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Нечипорук І.С., залишено без задоволення, а рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2024 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 10.09.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 січня 2025 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні представник позивачки - адвокат Нечипорук І.С. підтри мала апеляційну скаргу.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час скорочення не було рівнозначних чи нижчих вакантних посад для позивача, а посади органу місцевого самоврядування, зокрема спеціаліста ІІ категорії, передбачають інший порядок призначення та вищі кваліфікаційні вимоги. Позивач заяву на їх зайняття не подавала, тоді як інші діловоди були призначені саме за власними заявами.
Однак з такими висновком суду погодитися не можна з огляду на наступне.
Встановлено, що розпорядженням Старосинявського селищного голови від 31 березня 2016 року № 64/2016 позивач ОСОБА_1 прийнята на посаду діловода села Заставці, Щербані, Чехи, Ілятка, Красносілка Старосинявського району Хмельницької області Старосинявської селищної ради з 01 квітня 2016 року.
У штатному розписі апарату Старосинявської селищної ради було передбачено 16 посад діловодів.
Рішенням 49-ї сесії чергової сесії восьмого скликання Старосинявської селищної ради від 09 квітня 2024 року № 88-40/24 внесено зміни до рішення 3-ї сесії Старосинявської селищної ради від 29 грудня 2015 року №52 «Про затвердження структури загальної чисельності апарату Старосинявської селищної ради та витрат на їх утримання», викладено додаток до рішення у вигляді структури чисельності апарату виконавчого комітету Старосинявської селищної ради та виконавчих органів ради у новій редакції. Затверджено штатну чисельність апарату та виконавчих органів Старосинявської селищної ради в кількості 96 штатних одиниць.
Розпорядженням секретаря Старосинявської селищної ради від 17 квітня 2024 року №101/2024-р внесено зміни до штатного розпису Старосинявської селищної ради на 2024 рік, який введено в дію з 09 квітня 2024 року, де передбачено 82 штатні одиниці, серед яких посади діловода немає.
Відповідно до штатного розпису Старосинявської селищної ради на 2024 рік станом на 17 червня 2024 року в апараті посади діловода не передбачені, ці посади скорочено зі штату селищної ради.
17 квітня 2024 року позивача письмово попереджено про можливе звільнення з роботи у зв'язку зі скороченням штатних одиниць відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, на якому позивач особистим підписом засвідчила про попередження із зазначенням дати.
Розпорядженням секретаря Старосинявської селищної ради №97/2024 від 07 червня 2024 року «Про звільнення з посади ОСОБА_3 » позивача звільнено з займаної посади діловода села Заставці, Щербані, Чехи, Ілятка, Красносілка Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області з 17 червня 2024 року на підставі статті 40 КЗпП України та рішення 49-ї сесії чергової сесії восьмого скликання Старосинявської селищної ради від 09 квітня 2024 року № 88-40/24.
У період з 17 квітня до 17 червня 2024 року у Старосинявській селищній раді були вакантними такі посади: селищний голова; заступник селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради; староста сіл Залісся, Подоляни; начальник відділу освіти, молоді, спорту та культури; начальник відділу культури, національностей, релігії та туризму; головний спеціаліст відділу бухгалтерського обліку та звітності; головний спеціаліст відділу правового забезпечення діяльності ради.
Крім того, 18 квітня 2024 року на посади спеціалістів ІІ категорії відділу забезпечення діяльності ради, голови, секретаря та старост Старосинявської селищної ради були призначені 8 осіб, які обіймали посади діловодів та були звільнені 17 квітня 2024 року.(а.с. 120 т. 1)
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Процедура звільнення працівника в разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.
Розірвання трудового договору за цією підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв'язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.
Під час вирішення спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення, тобто чи відбулося скорочення штату або чисельності працівників та дотримання відповідної процедури. (Постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 210/6543/21 (провадження № 61-10117св23)).
Матеріалами справи встановлено, що 17 квітня 2024 року Старосинявська селищна рада внесла зміни до штатного розпису на 2024 рік, де передбачено 82 штатні одиниці, серед яких посади діловода, яку займала ОСОБА_1 , немає.
Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно з частинами першою - третьою статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина перша статті 42 КЗпП України).
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
З матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2024 року вісім осіб, які також обіймали посади діловодів, були призначені на посади спеціалістів ІІ категорії відділу забезпечення діяльності ради, голови, секретаря та старост апарату Старосинявської селищної ради, однак позивачці таку посаду відповідач не пропонував.
Відповідно до частини дев'ятої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у період дії воєнного стану сільський, селищний, міський голова може призначати осіб на посади та звільняти з посад в органах місцевого самоврядування, керівників комунальних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідного органу місцевого самоврядування, у порядку, визначеному частинами п'ятою, шостою статті 10 цього Закону.
Згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону, у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб'єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов'язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад, а також за наявності у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Отже, у період дії воєнного стану конкурси на посади осіб місцевого самоврядування фактично не проводяться, а призначення здійснюється за рішенням селищного голови, у тому числі за заявами працівників. Разом із тим, така обставина не звільняє роботодавця від виконання вимог статті 49-2 КЗпП України щодо надання пропозиції працівнику, який підлягає звільненню у зв'язку зі скороченням, усіх наявних вакансій, які він може обіймати з урахуванням освіти, кваліфікації та досвіду. Виконання цього обов'язку не може залежати від подання працівником заяви про призначення на посаду.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 у 1988 році закінчила повний курс Шепетівського сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку по спеціальності бухгалтерський обліку у сільськогосподарському виробництві і їй присвоєно кваліфікацію бухгалтера. (а.с. 149 т. 1)
Згідно з посадовою інструкцією спеціаліста ІІ категорії відділу забезпечення діяльності ради, голови, секретаря та старост апарату Старосинявської селищної ради, кваліфікаційні вимоги до вказаної посади не передбачені. Доказів того, що така посада не відповідає кваліфікації та спеціальності позивачки ОСОБА_1 відповідачем не надано.
З урахуванням викладеного вище слід дійти висновку, що після введення в штатний розпис нових посад чи до виведення штатних посад позивачка перебувала на роботі, що дозволяло роботодавцю вчасно виконати свій обов'язок та запропонувати їй усі вакантні у селищній раді посади. При цьому, про існування певних перешкод для повідомлення позивачки про наявність вакантних посад та виконання цього свого обов'язку відповідачем не зазначено.
Таким чином, слід дійти висновку, що відповідачем не доведено факт виконання ним в повному обсязі обов'язків, передбачених ст. 49-2 КЗпП України, а тому позовні вимоги позивачки про визнання незаконними та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі на займаній нею посаді є таким, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати проводиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з інформацією, наданою відповідачем на виконання протокольної ухвали апеляційного суду, повними відпрацьованими місяцями перед звільненням ОСОБА_1 є квітень і травень 2024 року, заробітна плата у вказані місця становила 9567,50 грн (квітень) та 10975,16 грн (травень) відповідно, кількість відпрацьованих днів у вказані місяці 22 та 23 дні відповідно.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
А тому, з врахуванням заявлених позивачкою позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 42911грн ((9567,50+10975,16):2/(22+23):2)Х94дні), що узгоджується з розрахунком наданим стороною позивача. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу вказана без відрахування податку з доходів та інших обов'язкових платежів.
З урахуванням викладеного вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
А тому, з врахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позовних вимог з Старосинявської селищної ради на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 6056 грн (2422,40+3633,60).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником Нечипорук Інною Сергіївною , задовольнити.
Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження Старосинявської селищної ради від 07 червня 2024 року № 97/2024-р/к щодо звільнення ОСОБА_1 .
Поновити ОСОБА_1 на посаді діловода сіл Заставці, Чехи, Щербані, Красносілка Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області.
Стягнути з Старосинявської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (вул. Івана Франка, 8 селище Стара Синява, Хмельницький район, Хмельницька область, 31400, код ЄДРПОУ 04402824) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 42911 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнути з Старосинявської селищної ради (вул. Івана Франка, 8 селище Стара Синява, Хмельницький район, Хмельницька область, 31400, код ЄДРПОУ 04402824) Хмельницького району Хмельницької області на користь держави 6056 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай