09 грудня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/9595/25
Провадження № 22-ц/820/2368/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар судового засідання - Кошельник В.М.,
за участю: апелянта - ОСОБА_1 ,
представника апелянта - адвоката Адамчук Л.В.,
представника відповідача - адвоката Кеміня С.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/9595/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 вересня 2025 року, в складі судді Козак О.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Хмельницький міський перинатальний центр» Хмельницької міської ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити його на роботі лікаря анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії з операційним блоком в Комунальному підприємстві «Хмельницький міський перинатальний центр»; стягнути з Комунального підприємства «Хмельницький міський перинатальний центр» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.03.2025 по дату винесення рішення судом; стягнути з відповідача моральну шкоду, у зв'язку з порушенням його трудових прав у сумі 50000 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що 14 січня 2002 року він був прийнятий на посаду анестезіолога-реаніматолога у Хмельницький пологовий будинок. 17 березня 2025 року наказом №45/05-01/к його звільнено з посади лікаря анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії з операційним блоком у зв'язку зі скороченням чисельності та штату на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки порівняльний аналіз з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного працівника перед іншим на залишення на роботі, не був проведений роботодавцем. На його письмове звернення від 07 лютого 2025 року щодо пояснення та обґрунтування вибору саме його кандидатури на звільнення з посади, йому пояснень не було надано. Позивач має вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «анестезіологія» з 28 листопада 2012 року, яку було підтверджено та продовжено термін дії вищої кваліфікаційної категорії до 06 серпня 2025 року.
З 2002 року він постійно підвищував свою кваліфікацію, професійний рівень, має безперервний стаж роботи у КП «ХМПЦ» понад 23 роки, у нього відсутні дисциплінарні стягнення, прогули, відпустки без збереження заробітної плати, зауваження щодо якості виконуваних робіт. Має досвід роботи лікарем анестезіологом за сумісництвом у багатьох лікувальних закладах, а також викладачем з «анестезіології» у Хмельницькому базовому фаховому медичному коледжі.
Зазначає, що діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у 50000 грн. Зокрема, погіршився стан його здоров'я, він не зміг знайти постійної роботи за фахом, не в змозі допомагати матері-пенсіонерці. Адміністрація КП «ХМПЦ» для повідомлення про майбутнє звільнення викликала його на роботу під час тимчасової непрацездатності, що становило загрозу його життю. В повідомленні про заплановане вивільнення йому не запропонували жодної посади, яка б відповідала його спеціалізації як лікаря. Натомість принизили його гідність запропонувавши роботу ліфтера, санітарки-буфетниці, техніка та тимчасово вакантні посади. Під час двомісячного очікування на звільнення до нього була застосована спроба звільнення за прогул під час виконання ним обов'язків присяжного у Хмельницькому міськрайонному суді. Директор КП «Хмельницький міський перинатальний центр»» І.Королюк проігнорувала письмове повідомлення Хмельницького міськрайонного суду про залучення його 07 лютого 2025 року для виконання обов'язків присяжного та вимагала від нього пояснення про відсутність на роботі протягом години під час перебування у судовому засіданні, що є порушенням статті 67 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів про наявність у нього переважного права на залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України. При цьому, відповідач запропонував позивачу переведення на будь-яку із наявних вакантних посад, однак позивач відмовився від такого переведення. Отже, зі сторони роботодавця відсутні порушення статті 49-2 КЗпП України та ним виконано обов'язок щодо надання ОСОБА_1 пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії. Також, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.
Зазначає, що суд першої інстанції не застосував норми частини 2 статті 49-2 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. У першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому, при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів проведення порівняння кваліфікації та продуктивності праці лікарів-анестезіологів. Суд першої інстанції безпідставно врахував документ «Порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації лікарів анестезіологів», який є неналежним доказом, оскільки не містить порівняння кваліфікації та продуктивності праці працівників. Натомість, у вказаному документі аналізується лише кількість проведених лікарями анестезіологами різних видів наркозів. Зазначає, що продуктивність праці лікаря не може бути виміряна виключно кількістю проведених маніпуляцій. Важливим є якість надання медичної допомоги, відсутність ускладнень, показники успішності лікування, досвід, рівень відповідальності тощо. Однак, жодний з цих критеріїв не був врахований відповідачем.
Апелянт посилається на те, що його незаконно було звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини 1 статі 40 КЗпП України, оскільки порушено його переважне право на залишення на роботі, зокрема, не враховано що роботодавцем залишено на роботі працівників з нижчою кваліфікацією, що було відомо відповідачу.
Також вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд взяв до уваги докази, подані після закриття підготовчого провадження, та без належного обґрунтування підстав для поновлення строку на їх подання. Суд першої інстанції не надав жодної оцінки аргументам позивача щодо неналежності та недопустимості доказів, поданих відповідачем після закриття підготовчого засідання, а також порушення відповідачем процедури визначення переважного права на залишення на роботі.
Зазначає, що позивачу було завдано моральної шкоди незаконним звільненням, що полягає у глибоких душевних стражданнях, пов'язаних з втратою роботи, багаторічного стажу, стабільного доходу, а також необхідністю шукати нове місце роботи.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та справу призначено до судового розгляду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У письмових поясненнях представник відповідача зазначив, що відповідно до порівняльного аналізу продуктивності праці лікарів-анестезіологів ОСОБА_1 показав найменший результат серед інших спеціалістів та провів найменше маніпуляційних дій за 2024 рік, у зв'язку з чим було прийнято рішення про звільнення саме позивача. Також, низька продуктивність праці ОСОБА_1 підтверджується звітністю за 2024 рік, за січень 2025 рік, за лютий 2025 рік, за березень 2025 рік, за I квартал 2025 рік. Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів на спростування вказаної у порівняльному аналізі інформації, та відповідно наявність у нього переважного права на залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України. Також зазначає, що до ОСОБА_1 звертається значно менша кількість пацієнтів порівняно з іншими лікарями, що, у свою чергу, відображається у нижчих показниках продуктивності. Сукупність цих обставин підтверджує, що рівень завантаженості та фактичної продуктивності ОСОБА_1 є істотно нижчим, ніж у його колег, що має значення для вирішення питання, хто підлягав звільненню при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник - адвокат Адамчук Л.В. вимоги апеляційної скарги підтримали, з підстав наведених в ній.
Представник відповідача Комунального підприємства «Хмельницький міський перинатальний центр» Хмельницької міської ради - адвокат Кемінь С.В. вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Зазначив, що продуктивність праці позивача є нижчою ніж у його колег, що підтверджено порівняльним аналізом. Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів на спростування вказаної у порівняльному аналізі інформації, та відповідно щодо наявності у нього переважного права на залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України.
Заслухавши пояснення учасників справи,дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Судом встановлено, що ОСОБА_1 14 січня 2002 року був прийнятий на роботу в Хмельницький пологовий будинок на посаду анестезіолога-реаніматолога.
09 серпня 2007 року, згідно зі статтею 35 КЗпП України, в зв'язку з припиненням діяльності пологового будинку, ОСОБА_1 був переведений на посаду лікаря-анестезіолога Хмельницького міського перинатального центру, який 03 травня 2019 року було перейменовано на Комунальне підприємство «Хмельницький міський перинатальний центр» Хмельницької міської ради.
З 28 листопада 2012 року ОСОБА_1 має вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «анестезіологія», яку було підтверджено 01 листопада 2017 року та 01 листопада 2022 року.
Наказом КП «ХМПЦ» №04/1/05-04 від 07 лютого 2025 року ОСОБА_1 продовжено термін дії вищої кваліфікаційної категорії до 06 серпня 2025 року.
З 2002 року ОСОБА_1 підвищував свою кваліфікацію, що підтверджується посвідченнями про проходження підвищення кваліфікації до диплому № НОМЕР_1 , особистим освітнім портфоліо з результатами проходження безперервного професійного розвитку.
Наказом КП «ХМПЦ» від 13 січня 2025 року №66/05-03 «Про оптимізацію, внесення змін до штатного розпису, скорочення штату та зміни робочого часу» було визначено: 1. Оптимізувати структуру КП «ХМПЦ» шляхом об'єднання: відділення анестезіології та інтенсивної терапії і операційної у відділення анестезіології та інтенсивної терапії з операційним блоком та провести об'єднання персоналу відділень згідно штатного розпису з 14 січня 2025 року. 2. Здійснити оптимізацію штатної чисельності працівників з метою приведення до мінімально необхідної, станом на 17 березня 2025 року. 2.1 Заступнику директора з економічних питань Кучеренко Л.Р. вивести із штатного розпису шляхом скорочення чисельності 10,0 штатних одиниць, в т.ч. лікар-анестезіолог відділення анестезіології та інтенсивної терапії -2,5 шт. од.; 2.2.1 попередити працівників про вивільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України 17 січня 2025 року і запропонувати працівникам, які підпадають під скорочення, переведення за їх згодою на вакантні посади (за наявності таких на момент попередження); 2.2.2 протягом двомісячного строку працівників, які підпадають під звільнення, повідомити про появу вільних посад та пропонувати їх для переведення; 2.2.3 у разі відмови від переведення підготувати документи для скорочення працівників.
17 січня 2025 року ОСОБА_1 було надано для ознайомлення та підпису попередження про заплановане звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 17 березня 2025 року, та з метою подальшого працевлаштування в КП «ХМПЦ» запропоновано переведення на будь-яку із вакантних на даний час посад, залишаючи за ним право вибору, за умови наявності у нього відповідної освіти та кваліфікації.
Згідно з актом від 17 січня 2025 року лікар-анестезіолог відділення анестезіології та інтенсивної терапії з операційним блоком ОСОБА_1 17 січня 2025 року о 10-13 прочитав, ознайомився, сфотографував повідомлення про заплановане вивільнення, вийшов з кабінету відділу кадрів, не підписавши повідомлення, обіцяючи повернутися та більше не прийшов.
11 березня 2025 року ОСОБА_1 було вручено повідомлення про наявність вакантних посад, та запропоновано переведення на будь-яку із вакантних посад.
Наказом КП «ХМПЦ» від 17 березня 2025 року № 45/05-01/к ОСОБА_1 , лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії з операційним блоком, було звільнено 17 березня 2025 року, у зв'язку із скороченням чисельності та штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів про наявність у нього переважного права на залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України. При цьому, відповідач запропонував позивачу переведення на будь-яку із наявних вакантних посад, однак позивач відмовився від такого переведення. Отже, зі сторони роботодавця відсутні порушення статті 49-2 КЗпП України та ним виконано обов'язок щодо надання ОСОБА_1 пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії. Також, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статі 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у статті 64 ГК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Згідно з частиною другою статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі №696/985/15-ц, від 30 вересня 2021 року у справі №462/1930/19, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов'язаний тільки з'ясувати наявність підстав для звільнення.
Положеннями частини першої статті 42 КЗпП України регламентовано, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Отже, при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.
За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.
При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.
Згідно з Класифікатором професій (ДК 003:2010), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року №327 кваліфікація - здатність виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи. Кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов'язки.
З аналізу наведеного визначення можна зробити висновок, що кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією.
Таким чином, для висновку про наявність переваги в залишенні на роботі працівника перш за все повинно бути з'ясовано чи є рівними кваліфікація та продуктивність праці вивільненого працівника порівняно із залишеним на роботі, за яким власником визнане переважне право.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 676/3124/16-ц, від 25 травня 2021 року у справі №286/1076/20, від 19 грудня 2023 року №295/5301/21.
Судом встановлено, що наказом передбачено виведення із штатного розпису шляхом скорочення чисельності 10,0 штатних одиниць, в т.ч. лікар-анестезіолог відділення анестезіології та інтенсивної терапії - 2,5 шт. од.
У відділенні анестезіології та інтенсивної терапії працювало 12 лікарів - анестезіологів.
На підтвердження низької продуктивності праці ОСОБА_1 відповідачем надано порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації лікарів - анестезіологів, відповідно до якого у лікаря ОСОБА_1 найменша продуктивність праці, виходячи з показника кількості проведених лікарями маніпуляційних дій протягом 2024 року. При цьому, представником відповідача не обґрунтовано підстав проведення аналізу продуктивності праці, виходячи лише з кількості проведених маніпуляцій.
Також, порівняльний аналіз не містить порівняння кваліфікації працівників з зазначенням освіти, категорії, стажу роботи, наявності наукових степенів та звань.
Судом встановлено, що позивач має вищу кваліфікаційну категорію та стаж роботи 23 роки.
Наказом КП «Хмельницький міський перинатальний центр» від 07.02.2025 №04/1/05-04 «Про продовження терміну дії кваліфікаційної категорії» продовжено термін дії кваліфікаційної категорії з 08.02.2025 по 06.08.2025 лікарям зі спеціальності «Анестезіологія», відповідно до якого у ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - вища кваліфікаційна категорія, а ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - лікар - спеціаліст.
Тобто, виходячи зі змісту даного наказу вбачається, що у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії з операційним блоком працюють лікарі з меншою кваліфікацією, ніж у позивача.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено належними і допустимими доказами наявність у позивача більш низької кваліфікації, ніж у інших працівників, більш низької продуктивності праці, зокрема вказані обставини не доведено на підставі результатів атестації, показників продуктивності, тощо.
Зважаючи на те, що позивач був звільнений із займаної посади без достатніх підстав, а саме без урахування відповідачем переважного права позивача на залишення на роботі, колегія суддів дійшла висновку про поновлення його на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Встановивши, що звільнення позивача відбулося з порушенням трудового законодавства, ОСОБА_1 слід поновити на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, що передбачено статтею 235 КЗпП України.
Так, згідно частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки КП «Хмельницький перинатальний центр» про середньомісячну заробітну плату від 09 грудня 2025 року №01-08/451 середньоденна заробітна плата складає 1026,68 грн. Вказаний розрахунок підтверджується наявними у справі доказами, а саме, довідкою від 05 травня 2025 року №41, графіками відпрацювання робочого часу за січень-лютий 2025 року.
Період вимушеного прогулу позивача з 18 березня 2025 року по 09 грудня 2025 року складає 191 робочий день, а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, становить 196095,88 грн (1026,68 грн х 191 робочий день), з якого необхідно провести утримання суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Оскільки незаконне звільнення ОСОБА_1 призвело до порушення його законних прав та моральних страждань, вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, колегія суддів вважає, що позивачеві завдано моральної шкоди, розмір якої з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, вимог розумності та справедливості слід визначити у сумі 5000 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, за подання апеляційної скарги сплатив 1816,80 грн. Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 10% (5000 грн *100/50000 грн), то на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 121,12 грн (10%* 1211,20 грн/100% = 121,12 грн) за подання позовної заяви, та 181,68 грн судового збору (10%*1816,80 грн = 181,68 грн)за подання апеляційної скарги. Всього на користь позивача підлягає стягненню з позивача 302,80 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії з операційним блоком Комунального підприємства «Хмельницький міський перинатальний центр» Хмельницької міської ради.
Стягнути з Комунального підприємства «Хмельницький міський перинатальний центр» Хмельницької міської ради (місцезнаходження: вул. Івана Пулюя, буд. 6, м. Хмельницький, 29016, код ЄДРПОУ: 02004746) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 196095,88 грн (сто дев'яносто шість тисяч дев'яносто п'ять гривень 88 копійок), з якого підлягають відрахуванню податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Стягнути з Комунального підприємства «Хмельницький міський перинатальний центр» Хмельницької міської ради (місцезнаходження: вул. Івана Пулюя, буд. 6, м. Хмельницький, 29016, код ЄДРПОУ: 02004746) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )моральну шкоду в розмірі 5000 грн (п'ять тисяч гривень).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Хмельницький міський перинатальний центр» Хмельницької міської ради (місцезнаходження: вул. Івана Пулюя, буд. 6, м. Хмельницький, 29016, код ЄДРПОУ: 02004746) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )судовий збір в розмірі 302,80 грн (триста дві гривні 80 копійок).
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 грудня 2025 року.
Судді: Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко