ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.12.2025Справа № 910/11113/25
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Приватного підприємства "Аква Фудз" (Україна, 03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 24; ідентифікаційний код: 42934651)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815)
про стягнення 123 297,34 грн
Приватне підприємство "Аква Фудз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 123 297,34 грн збитків з ПДВ у вигляді поновлення грошових коштів на електронному рахунку підприємства.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-42934651/2024-0001 від 26.02.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
29.09.2025 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 29.09.2025 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
02.10.2025 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яка 02.10.2025 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
07.10.2025 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив, які 07.10.2025 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
22.02.2024 Приватне підприємство "Аква Фудз" в порядку, встановленому ст. 634 Цивільного кодексу України, шляхом накладення електронного цифрового підпису, направило Акціонерному товариству "Українська залізниця" Заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №42934651/2024-0001 від 22.02.2024.
26.02.2024 Акціонерне товариство "Українська залізниця" направило Приватному підприємству "Аква Фудз" Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-42934651/2024-0001 від 26.02.2024, яким засвідчено прийняття від Приватного підприємства "Аква Фудз" Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомлено про присвоєння позивачу кодів відправника/одержувача: 4651 та платника: 8244348 та про відкриття особового рахунку з ідентичним номером, які повинні використовуватись виключно для перевезення вантажів в межах Договору між Сторонами. При цьому, код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер Договору.
Відтак між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - перевізник) та Приватним підприємством "Аква Фудз" (далі - замовник) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-42934651/2024-0001 від 26.02.2024 (далі - Договір), предметом якого, згідно з п. 1.1, є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) вагона перевізника не є орендною платою.
Пунктом 1.4 Договору визначено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Відповідно до п. 2.1 Договору замовник зобов'язаний, зокрема, сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4); відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5).
Умовами п. 2.3 Договору передбачено обов'язки перевізника, зокрема: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів (п. 2.3.2); складати документи, передбачені п.п. 1.3, 1.4 та розд. 4 Договору, щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5).
Таблицею №3 (Додаток 1-2 до Договору) визначено середню швидкість перевезення за одну добу.
Позивач зазначає, що між ним, як дистриб'ютором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Українські мінеральні води", як постачальником, укладено Дистриб'юторський договір №18/010224/Д від 01.02.2024, відповідно до умов якого постачальник доставляє товар (мінеральну воду виробництва ТДВ "Свалявські мінеральні води") дистриб'ютору через перевізника АТ "Укрзалізниця" з міста Свалява (ст. Свалява) до міста Києва (ст. Святошин), а витрати на перевезення розподіляються наступним чином: постачальник сплачує повну вартість, яка буде виставлена перевізником за доставку товару від ст. Свалява до ст. Святошин; дистриб'ютор сплачує своїми грошовими коштами інші платежі (подача/прибирання вагонів, користування вагонами, збір за зберігання вагонів) виставленні перевізником.
За твердженнями позивача, починаючи з березня 2025 року постачальник почав доставляти товар через відповідача, керуючись Дистриб'юторським договором №18/010224/Д від 01.02.2024 та нормативно-правовими актами, відповідно до умов яких перевізник зобов'язується доставити вагон від ст. Свалява до ст. Святошин відповідно до строків, визначених Таблицею 3 (Середня швидкість перевезення за одну добу (км/добу) (Vcр), яка вводиться в дію з 01.01.2025 до 31.12.2025 включно), Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та розумних строків доставки, як передбачено ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України не може перевищувати 8,7 діб з моменту відправлення.
Позивач зазначає, що в період з березня по травень 2025 року відповідач здійснював перевезення вантажу. При цьому частина вагонів, на думку позивача, була поставлена перевізником з порушенням термінів доставки, у зв'язку з чим позивач 14.04.2025 отримав 3 вагони, 18.04.2025 - 7 вагонів, а 23.04.2025 ще 6 вагонів. Однак під'їзна колія на той час була розрахована тільки на 2 вагони, а робоча сила підприємства - на вивантаження не більше 2 (двох) вагонів на добу.
З огляду на затримку під час розвантаження вагонів, відповідачем було нараховано позивачу додаткові витрати на суму 123 297,34 грн, з яких 71 151,34 грн - збір за зберігання вагонів; 52 146,00 грн - збір за користування вагонами.
Враховуючи те, що через порушення відповідачем своїх же правил перевезень, останній нарахував додаткові витрати замовнику, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь збитки в розмірі 123 297,34 грн шляхом поновлення грошових коштів на електронному рахунку підприємства.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов'язків та підпадає під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною першою статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут) Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Статтею 71 Статуту передбачено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що затримка під час розвантаження вагонів зумовлена порушенням відповідачем строків доставки, розрахованих позивачем відповідно до Таблиці №3 (Додаток 1-2 до Договору).
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.
Терміни доставки вантажів залізничним транспортом розраховуються відповідно до Правила обчислення термінів доставки вантажів (ст. 41, 116 Статуту) (далі - Правила обчислення), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.
Терміни доставки вантажів встановлені п. 1.1 глави 1 Правил обчислення, дія якого зупинена на період дії в Україні воєнного стану та протягом одного місяця після припинення чи скасування воєнного стану Наказом Міністерства інфраструктури України № 571 від 29.07.2022.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, та діє донині.
Таким чином, термін доставки вантажів, станом на момент виникнення спірних правовідносин, ні Договором, ні актами Залізниці не встановлений.
При цьому, середня швидкість перевезення (км/добу) (V сер), зазначена в Таблиці 3 Додатку 1-2 до Договору, є середнім значенням, що за умовами пункту 3.2.1 Договору застосовується виключно при визначенні розміру плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах).
Вказані в Таблиці 3 значення є середніми, а відтак не можуть використовуватись сторонами для визначення конкретних термінів доставки.
Відтак доводи позивача про порушення відповідачем термінів доставки вантажу є необґрунтованими та безпідставними.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 923 Цивільного кодексу України у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частинами першою та другою ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною першою статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає у тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
У свою чергу, позивачем не доведено порушення відповідачем умов Договору в частині термінів доставки вантажу.
Суд звертає увагу позивача, що його власні розрахунки та очікування в жодному разі не створюють будь-яких рамок для виконання відповідачем зобов'язань за Договором. При цьому дії відповідача не суперечать ані Договору, ані законодавству.
Окрім того, позивач не був позбавлений можливості здійснювати одночасне розвантаження вагонів у кількості, що перевищує 2 одиниці, оскільки власником під'їзної колії погоджено виконання позивачем вантажних операцій на фронті № 1, колія № 1, рампа (L-32 м), де може здійснюватися одночасне вивантаження немеханізованим способом 12 вагонів, завантажених продовольчими та тарно-штучними вантажами, про що зазначено у пункті 9 Договору про подачу та забирання вагонів від 03.04.2020 № 3552 при станції Святошин Південно-Західної залізниці місто Київ, укладеного між АТ "Укрзалізниця" та Військовою частиною НОМЕР_1 .
При цьому, на фронті 3 під'їзної колії ТОВ "Промпростір", де позивач вивантажував воду починаючи з 02.05.2025, допускається вивантаження 16 вагонів одночасно, що підтверджується умовами Договору про подачу та забирання вагонів при станції Святошин, укладеного між АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Промпростір" від 30.04.2025 № 4298.
Суд також не приймає доводи позивача, що відповідач своїми діями та бездіяльністю допустив завалення товару у вагонах, оскільки в матеріалах справи наявні копії залізничних накладних, у графі 7 яких зазначено "обережно скло! з гірки не спускати!!!!!".
В графі 20 зазначено "Вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 4.8 гл. 11 Додатка 3 до СМГС. Відповідальний за розміщення та кріплення вантажу зав. склада Н.С. Іжак."
Відповідно до статті 32 Статуту відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.
Відтак ризики неякісного пакування вантажу несе саме відправник. У свою чергу, позивачем не доведено факт порушення відповідачем умов перевезення вантажу.
Таким чином, суд вважає недоведеною вину відповідача у заподіянні позивачу збитків у розмірі 123 297,34 грн, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Договором.
З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність вини відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків у вищезазначеному розмірі.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 3028,00 грн покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3028,00 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 15.12.2025.
Суддя О.В. Нечай