Справа № 464/7604/24 Головуючий у 1 інстанції: Жила В.С.
Провадження № 22-ц/811/2561/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
21 листопада 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Хоцяновича О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процессу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 червня 2025 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
встановив:
У листопаді 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за:
-кредитним договором №08734-12/2023 від 05.12.2023 року в розмірі 40000 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 30000 грн. - заборгованість за процентами;
-кредитним договором №19589-12/2023 від 11.12.2023 року в розмірі 40000 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 30000 грн. - заборгованість за процентами;
-договором позики №4365497 від 15.11.2023 року в розмірі 27600 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21600 грн. - заборгованість за процентами;
-кредитним договором №04351-12/2023 від 05.12.2023 року в розмірі 46750 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 36750 грн. - заборгованість за процентами;
-кредитним договором №1155552 від 03.12.2023 року в розмірі 27159 грн., з яких: 5500 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21659 грн. - заборгованість за процентами, - а всього: 181509 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на наступні обставини укладення зазначених договорів.
15.11.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №4365497, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 6000 грн. шляхом їх зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (емітент картки - АТ КБ «Приватбанк».
03.12.2023 року між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №1155552, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 5500 грн. шляхом їх зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
05.12.2023 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №04351-12/2023, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 10000 грн. шляхом їх зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ;
05.12.2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №08734-12/2023, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 10000 грн. шляхом їх зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ;
11.12.2023 між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №19589-12/2023, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 10000 грн. шляхом їх зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
Надалі, права вимоги за вказаними договорами до ОСОБА_1 були відступлені первісними кредиторами позивачу на підставі договорів факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року, №29042024 від 29.04.2024 року, №29042024-1 від 29.04.2024 року, №30052024 від 30.05.2024 року та станом на даний час належать ТОВ ФК «ЄАПБ», а відповідно заборгованість за кредитними договорами належить стягнути на користь позивача.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20 червня 2025 року позов задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №4365497 від 15.11.2023 року в розмірі 27600 грн., кредитними договорами №08734-12/2023 від 05.12.2023 року в розмірі 40000 грн., №19589-12/2023 від 11.12.2023 року в розмірі 40000 грн., №04351-12/2023 від 05.12.2023 року в розмірі 46750 грн., №1155552 від 03.12.2023 року в розмірі 27159 грн., а всього 181509 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просив його скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що вищевказані договори ніколи не укладались, вони не містять ані власноручного підпису, ані електронного цифрового підпису (ЄЦП), а наявні на копіях цих договорів одноразові ідентифікатори у вигляді довільного набору букв та цифр самі по собі не свідчать про те, що їх згенеровано саме відповідачем шляхом власноручного накладення електронного цифрового підпису чи електронного одноразового ідентифікатора, оскільки будь-які документальні докази процесу формування цих ідентифікаторів саме ним з метою електронного підписання долучених до позову договорів позивачем надано не було. Зазначає, що позивачем не долучено письмових, відео, фото та/або інших доказів процесу власноручного внесення відповідачем будь-яких доказів наявності та вказаних вище сайтах зареєстрованих на позивача електронних кабінетів.
Вказує, що за відсутності будь-яких доказів того, що грошові перекази були здійснені саме первісним кредитором, у позивача, як правонастпника за договорами факторингу, не виникає права вимоги виконання кредитного зобов'язання, оскільки немає підтвердження, що ці гроші були надіслані його стороною.
Наголошує, що позивач не надав жодного підтвердження надіслання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором на номер телефону відповідача.
Додає, що на момент укладення договору факторингу №14/06/21 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником за договором №4365497 від 15.11.2023 року.
Вказує, що відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
За таких обставин, вважає, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 14.06.2021 року боргові зобов'язання за договором позики №4365497 від 15.11.2023 року ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору відступлення права вимоги від 14.06.2021 року.
24.07.2025 року позивач ТОВ ФК «ЄАПБ» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апелянта, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін. Зокрема, зазначає, що ним доведено факт укладення відповідачем кредитних договорів в електронній формі, обґрунтовано розмір заборгованості за вказаними договорами, тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань.
В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, представник відповідача - адвокат Шлянта Н.Р. подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її зайнятістю в іншій цивільній справі у місцевому суді, однак, таку причину неявки представника відповідача не можна визнати поважною, оскільки дату судового засідання в апеляційному суді було визначено ще 01.08.2025 року, клопотань про відкладення розгляду справи від інших учасників справи не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 11.11.2025 року, є дата складення повного судового рішення - 21.11.2025 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.11.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №4365497, за умовами якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 6000 грн., шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, строком на 30 днів, до 15.12.2023 року, базова процентна ставка з другого дня користування - 3%, знижена процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення - 0,01%.
У свою чергу, позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (т.1 а.с.41-44).
Окрім цього, як вбачається з даного договору, ОСОБА_1 повідомив позичальнику реквізити особистого електронного платіжного засобу, на який бажав отримати кредит: № НОМЕР_1 , електронну адресу: «ІНФОРМАЦІЯ_1», куди останньому, за узгодженням між сторонами договору, надіслано повідомлення про успішне підписання кредитного договору із вкладеним у нього примірником електронного договору (п.23 договору), та інші персональні дані (т.1 а.с.43).
Так, договір позики №4365497 разом із додатком №1 до нього (таблицею обчислення загальної вартості кредиту) підписано ОСОБА_1 електронним підписом 15.11.2023 року о 17:26 год. одноразовим ідентифікатором - Wa5QxaJQxC.
Як доказ перерахування ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів за вказаним договором позики, до позовної заяви долучено копію довідки ТОВ ФК «Фінекспрес» від 06.03.2025 року, згідно з якою останнє підтвердило прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код за ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між ТОВ «ФК «Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», та завершення наступної платіжної операції: дата 15.11.2023 року; номер платежу f9b369fc-40af-4d2f-824f-b3d783084795; сума 6000 грн.; отримувач Дебера Ігор - ЕПЗ номер НОМЕР_1 (т.1 а.с.250).
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, згідно з п.1.1 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав, до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою) проценти за порушення зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п.1.2, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Так, відповідно до договору факторингу №14/06/21 та з врахуванням додаткових угод №2 від 28.07.2021 року, №24 від 16.05.2024 року, №28 від 30.05.2024 року до договору факторингу, акту прийому-передачі реєстру боржників №24 від 16.05.2024 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (т.1 а.с.45-50, 160).
Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до реєстру боржників від №24 від 16.05.2024 року до договору факторингу, ТОВ ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики №4365497 в розмірі 27600 грн., з яких: 6000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 21600 грн. - заборгованість за процентами (т.1 а.с.51, 156-159).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 30.09.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №4365497 від 15.11.2023 року за період з 16.05.2024 року по 30.09.2024 року складає 27600 грн. (т.1 а.с.52).
03.12.2023 року між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №1155552 про надання споживчого кредиту, за умовами якого товариство надає споживачу кредит в розмірі 5500 грн., строком на 360 днів, стандартна процентна ставка 2,2% в день, знижена - 1,1% в день, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором (т.1 а.с.77-80).
Відповідно до п.2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .
Окрім цього, як вбачається з договору та додатку №2 до нього, ОСОБА_1 повідомив кредитору електронну адресу - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », куди останньому, за узгодженням сторонами договору, надіслано повідомлення про успішне підписання кредитного договору із вкладеним в нього примірником електронного договору (п.9.10 договору) та інші персональні дані (т.1 а.с.80, 81).
Так, договір №1155552 про надання споживчого кредиту разом із додатком №1 до нього (графіком платежів), додатком №2, паспортом споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом 03.12.2023 року о 09:51 год. одноразовим ідентифікатором - К550.
Як доказ перерахування ТОВ «Селфі кредит» грошових коштів за вказаним договором, позивач до позовної заяви долучив копію листа від 18.11.2024 року ТОВ «Пейтек», згідно з яким між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі кредит» укладено договір про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 03.05.2022 року, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі кредит»: 03.12.2023 року 09:53:15 на суму 5500 грн., номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - 02915087-39f5-47e7-aeca-39bd3a918e5c, номер транзакції в системі ТОВ «Селфі кредит» - cdd14d1f51b85ce470f791e14d3c0643, Session ID - 022209266435, сайт торгівця - http://selfiecredit.com.ua, код авторизації - 277854, банк-еквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 (т.1 а.с.251).
30.05.2024 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №30052024, у відповідності до умов якого та з урахуванням акту прийому-передачі реєстру боржників від 30.05.2024 року, ТОВ «Селфі кредит» передає (відступає) ТОВ ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Селфі кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (т.1 а.с.84-87, 151).
Відповідно до реєстру боржників від 29.02.2024 року до договору факторингу №30052024 від 30.05.2024 року, ТОВ ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №1155552 про надання споживчого кредиту в сумі 27159 грн., з яких: 5500 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 21659 грн. - заборгованість за процентами (т.1 а.с.88, 147-150).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 30.05.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за договором №1155552 про надання споживчого кредиту за період з 03.12.2023 року по 30.05.2024 року складає 27159 грн. (т.1 а.с.89-90).
05.12.2023 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №04351-12/2023, за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10000 грн., строком на 360 днів, до 28.11.2024 року, з процентною ставкою 2,50% в день, шляхом зарахування коштів на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (т.1 а.с.58-63).
Окрім цього, як вбачається з даного договору, ОСОБА_1 повідомив кредитодавцю реквізити особистого електронного платіжного засобу, на який бажав отримати кредит, - № НОМЕР_1 та інші персональні дані (т.1 а.с.63).
Так, договір про надання фінансового кредиту №04351-12/2023 разом з додатком №1 до нього (графік платежів), паспортом споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом 05.12.2023 року о 12:37 год. одноразовим ідентифікатором - W596.
29.04.2024 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №29042024-1, у відповідності до умов якого та з урахуванням акту прийому-передачі реєстру боржників від 29.04.2024 року, ТОВ ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати грошові кошти в ТОВ «Стар файненс груп» за плату, а останнє відступає позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому, до боржників, зазначених у реєстрі боржників (т.1 а.с.69-70, 71, 161-165, 170).
Згідно з реєстром боржників до договору факторингу від 29.04.2024 року, до ТОВ ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №04351-12/2023 в розмірі 46750 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 36750 грн. - заборгованість за процентами (т.1 а.с.72, 166-169).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 30.09.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №04351-12/2023 від 05.12.2023 року за період з 29.04.2024 року по 30.09.2024 року складає 46750 грн. (т.1 а.с.73, 188-190).
05.12.2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №08734-12/2023, за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (т.1 а.с.10-20).
Згідно з п.п.1.2, 1.4 цього договору, кредит надається строком на 120 днів, до 02.04.2024 року, з процентною ставкою 2,5% в день, яка застосовується в межах строку кредитування.
Кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта НОМЕР_1 (п.1.6 договору).
Окрім цього, як вбачається з даного договору, ОСОБА_1 повідомив кредитодавцю реквізити особистого електронного платіжного засобу, на який бажав отримати кредит, - № НОМЕР_1 та інші персональні дані (т.1 а.с.15).
Так, договір про надання фінансового кредиту №08734-12/2023 від 05.12.2023 року, додаток №1 до цього договору (графік платежів), паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 05.12.2023 року о 20:42 год. електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - W0436 (т.1 а.с.10-20).
Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 30.09.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №08734-12/2023 від 05.12.2023 року, становить 40000 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за кредитом, 30000 грн. - заборгованість за процентами (т.1 а.с.21, 187, 188).
11.12.2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №19589-12/2023, за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 10000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (т.1 а.с.22-27).
Згідно з п.п.1.2, 1.4 цього договору, кредит надається строком на 120 днів, до 08.04.2024 року, з процентною ставкою 2,5% в день, яка застосовується в межах строку кредитування.
Кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта НОМЕР_1 (п.1.6 договору).
Так, договір про надання фінансового кредиту №19589-12/2023 від 11.12.2023 року, додаток №1 до цього договору (графік платежів), паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 11.12.2023 о 17:30 год. електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору - W0436 (т.1 а.с.22-27, 28-29, 30-32).
Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 30.09.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту №19589-12/2023 від 11.12.2023 року становить 40000 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за кредитом, 30000 грн. - заборгованість за процентами (т.1 а.с.33, 186).
29.04.2024 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №29042024, за умовами якого та з урахуванням акту прийому-передачі реєстру боржників від 29.04.2024 року, ТОВ «Аванс кредит» передає (відступає) ТОВ ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс кредит» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (т.1 а.с.34-36, 37, 171-175, 180).
Відповідно до реєстру боржників від 29.04.2024 року до договору факторингу №29042024 від 29.04.2024 року, ТОВ ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за: договором про надання фінансового кредиту №08734-12/2023 від 05.12.2023 на суму 40000 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 30000 грн. - заборгованість за процентами; за договором про надання фінансового кредиту №19589-12/2023 від 11.12.2023 року на суму 40000 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 30000 грн. - заборгованість за процентами (т.1 а.с.38, 176-179).
Відповідно до положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628,629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону).
Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку, електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини першої статті 3 Закону).
З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено.
В даній справі встановлено, що для підписання кредитних договорів відповідачем ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог ч.ч.6-8 ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», відтак, це підтверджує ту обставину, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитні договори.
Договори про надання кредитних коштів підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладення між сторонами правочинів.
При цьому, необхідно зазначити, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що кредитні договори між первісними кредиторами та відповідачем ОСОБА_1 були укладені в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. При цьому, відповідач ОСОБА_1 на вебсайтах товариств подав заявки на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого товариства надіслали відповідачу за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використав для підтвердження підписання кредитних договорів й того, що укладення кредитних договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитні договори не були б укладені між первісними кредиторами, суд дійшов правильного висновку, що ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).
Підтвердження виконання умов договорів про надання коштів підтверджується наданою на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 08.01.2025 року АТ КБ «Приватбанк» інформацією від 20.01.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 має відкриті карткові рахунки, а саме: НОМЕР_2 , картка НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 , картки НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; НОМЕР_2 , картка НОМЕР_7 .
На карту № НОМЕР_5 здійснено переказ коштів: 15.11.2023 року - зарахування переказу на картку 6000 грн., інформація про платника відсутня; 03.12.2023 року - зарахування переказу на картку 5500 грн., інформація про платника відсутня; 05.12.2023 року - зарахування переказу на картку 10000 грн. та зарахування переказу на картку 10000 грн., інформація про платника відсутня; 11.12.2023 року - зарахування переказу на картку 10000 грн., інформація про платника IPAY_CREDIT_MC1, Banderu 9 (т.1 а.с.225).
Суд правильно констатував, що дати і суми платежів цілком відповідають датам і умовам наявних у справі договорів, що укладені від імені ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Суд встановив, що відступлення права вимоги за вказаними договорами відбулося на підставі договорів факторингу, укладених між первісними кредиторами та позивачем ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (новим кредитором), такі не оспорювались, а тому є дійсними, відтак, позивач має право на стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами (договорами позики).
Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Отже, виходячи з положень ст.1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.
Таких висновків дійшов також Вищий господарський суд України у постанові від 19 жовтня 2015 року (справа №910/3498/15-г), де вказав, що тільки договору факторингу, порівняно з іншими договорами, притаманна можливість здійснювати відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги. Інші договори, включаючи загальний договір відступлення права вимоги (цесії), розраховані на відступлення лише наявних вимог.
Така конструкція ґрунтується на юридичній фікції щодо майбутньої заборгованості, де майбутнє право вважається таким, що переходить до нового кредитора з моменту укладення договору про цесію. Таким чином, для цілей відступлення права вимоги за майбутньою вимогою враховуються характеристики вже наявної вимоги.
Визначеність переданого права вимоги стосовно його змісту, обсягу та особи боржника має бути встановлена не в момент укладання правочину про цесію, а в момент виникнення права вимоги.
ЦК України не має жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо.
Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Натомість, до дійсних належать такі права вимоги, які юридично існують, виникнуть в майбутньому, або права по зобов'язаннях, за якими не настав строк виконання. Причому, поняття дійсних вимог є ширшим, ніж наявних або існуючих, оскільки дійсними можуть бути не тільки зобов'язальні вимоги, що існують у даний час, а й ті, що виникнуть в майбутньому.
Водночас, наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога). Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з'явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу.
Матеріалами справи встановлено, що 14.06.2021 року між ТОВ ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» укладено договір факторингу №14/06/21 без визначення строку дії договору.
На підставі пункту 1.1 договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Додатковою угодою №24 від 16.05.2024 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року визначено загальну суму прав вимоги, що відступаються згідно реєстру боржників №24 від 16.05.2024 року.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №24 від 16.05.2024 року до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року ТОВ ФК «ЄАПБ» отримало право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 27600 грн.
Отже, ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передано ТОВ ФК «ЄАПБ» право вимоги за договором між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 кредиту від 15.11.2023 року №4365497 у межах строку дії договору факторингу, що виникла в майбутньому.
Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Позивачем надані суду належні докази на підтвердження переходу права вимоги до відповідача, як боржника за всіма п'ятьма договорами.
Таким чином, позивач ТОВ ФК «ЄАПБ», як новий кредитор, отримав право вимоги до боржника ОСОБА_1 , доказів визнання недійсними чи розірвання вказаних вище договорів факторингу, як і доказів того, що їх дійсність оспорюється в судовому порядку, стороною відповідача суду не надано.
Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення з відповідача на користь ТОВ ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов'язковості виконання договору.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.
Водночас, перевіряючи розмір заборгованості за процентами, колегія суддів враховує наступне.
Так, за договором позики №4365497 від 15.11.2023 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , позикодавець надав позичальнику у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський рахунок в сумі 6000 грн., на строк 30 днів, тобто до 15.12.2023 року, зі сплатою базової процентної ставки за перший день користування позикою - 22,21%, а з наступного дня користування позикою і до дати повернення позики - 3% в день.
Таким чином, розмір заборгованості за вказаним договором буде становити 12352 грн. 60 коп., з яких: 6000 - заборгованість за основною сумою кредиту та 6352 грн 60 коп. - заборгованість за процентами, яка розрахована наступним чином: 6000*22,21%*1=1332,60 грн. (1 день) + 5220 грн. (6000*3%*29=5220) (29 днів).
При цьому, матеріали справи не місять доказів, які б свідчили про продовження строку користування позикою.
Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за цим договором тільки у межах строку його дії: з 15.11.2023 року до 15.12.2023 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, суд зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Отже, враховуючи наведене, підстави для нарахування та сплати процентів за період з після 15.12.2023 року відсутні.
За договором про надання фінансового кредиту №08734-12/2023 від 05.12.2023 року, укладеним між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 , товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 10000 грн. на 120 днів, з кінцевою датою погашення 02.04.2024 року, зі сплатою 2,5% в день, ставка якої застосовується у межах строку кредитування. Таким чином, розмір процентів за вказаним договором становить 30000 грн. (10000*2,5%*120=30000).
Заявлений до стягнення розмір заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №08734-12/2023 від 05.12.2023 року узгоджується з його умовами та становить 40000 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 30000 грн. - заборгованість за процентами.
За договором про надання фінансового кредиту №19589-12/2023 від 11.12.2023 року, укладеним між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 , товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 10000 грн. на 120 днів, з кінцевою датою погашення 08.04.2024 року, зі сплатою 2,5% в день, ставка якої застосовується у межах строку кредитування. Таким чином, розмір процентів за вказаним договором становить 30000 грн. (10000*2,5%*120=30000).
Заявлений до стягнення розмір заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №19589-12/2023 від 11.12.2023 року узгоджується з його умовами та становить 40000 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 30000 грн. - заборгованість за процентами.
За договором про надання фінансового кредиту №04351-12/2023 від 05.12.2023 року, позивач ТОВ ФК «ЄАПБ» просило стягнути заборгованість в розмірі 46750 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 36750 грн. - заборгованість за процентами. При цьому, за умовами договору, товариство надало клієнту фінансовий кредит в розмірі 10000 грн. на 360 днів, із сплатою 2,5% в день, ставка якої застосовується у межах строку кредиту. Дата погашення кредиту - 28.11.2024 року.
Як свідчать матеріали справи, проценти розраховані станом на час укладення 29.04.2024 року договору факторингу №29042024-1 від 29.04.2024 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ ФК «ЄАПБ» за період з 05.12.2023 року по 29.04.2024 року (147 днів, з розрахунку 10000*2,5%*147=36750).
Разом з тим, заявляючи до стягнення зазначений розмір заборгованості, суд першої інстанції не врахував наступного.
У відповідності до пункту 10 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживчим кредитуванням є правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту.
Згідно пункту 12 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», денною процентною ставкою визначаються загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 року, яким внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
При цьому, згідно з п.17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Перехідні положення законопроекту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому, перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п.5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п.17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 року денна процентна ставка має становити не більше 2,5%, з 23.04.2024 року - не більше 1,5%, а з 21.08.2024 року - не більше 1%.
Договір про надання фінансового кредиту №04351-12/2023 укладений 05.12.2023 року строком на 360 днів, тобто до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії п.17 розділу IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» поширюється на вказаний договір.
Керуючись вимогами Закону, колегія суддів, провівши власний розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом, зазначає, що розмір заборгованості за процентами, станом на 29.04.2024 року буде становити 36050 грн., а саме: за період з 05.12.2023 року по 22.04.2024 року - 35000 грн. (10000*2,5%*140=35000), за період з 23.04.2024 року по 29.04.2023 року - 1050 грн. (10000*1,5%*7=1050).
Таким чином розмір заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №04351-12/2023 становить 46050 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 36050 грн. - заборгованість за процентами.
Аналогічно, підлягає перерахуванню розмір заборгованості за процентами за договором №1155552 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 03.12.2023 року, оскільки він також був укладений строком на 360 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки 2,2% в день, на який також поширюються положення п.17 розділ IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування».
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок заборгованості за договором №1155552 від 03.12.2023 року проведено станом на 30.05.2024 року - день укладення договору факторингу №30052024 від 30.05.2024 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ ФК «ЄАПБ» і становить 27159 грн., з яких: 5500 грн. - сума основного боргу та 21659 грн. - сума боргу за процентами (5500*2,2%*179=21659).
Зважаючи на норми чинного на той час законодавства, заборгованість за процентами за договором №1155552 від 03.12.2023 року станом на час укладення 30.05.2024 року договору факторингу №30052024 від 30.05.2024 року між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ ФК «ЄАПБ» становить 20234 грн. 50 коп. і розраховується наступним чином: за період з 03.12.2023 року по 22.04.2024 року - 5500*2,2%*142 дні = 17182 грн.; за період з 23.04.2024 року до 30.05.2024 року - 5500*1,5%*37 = 3052 грн. 50 коп.
Таким чином, розмір заборгованості за договором №1155552 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 03.12.2023 року в загальному становить 25734 грн. 50 коп., з яких: 5500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 20234 грн. 50 коп. - сума заборгованості за процентами.
Суд першої інстанції не врахував вимоги чинного законодавства та дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині в повному обсязі.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині визначення розміру стягуваної заборгованості: за договором позики №4365497 від 15.11.2023 року, шляхом її зменшення з 27600 грн. до 12352 грн. 60 коп.; за договором про надання фінансового кредиту №04351-12/2023 від 05.12.2023 року, шляхом її зменшення з 46750 грн. до 36050 грн.; за договором №1155552 від 03.12.2023 року, шляхом її зменшення з 27159 грн. до 25734 грн. 50 коп., зменшивши загальний розмір заборгованості з 181509 грн. до 154137 грн. 10 коп.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України та з урахуванням наслідків розгляду справи апеляційним судом - часткове задоволення позовних вимог позивача (85%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2573 грн. 80 коп. судового збору за подання позовної заяви.
У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача (15%), з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 681 грн. 30 коп.
Згідно з ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи наведене, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню 1892 грн. 50 коп. судового збору (2573 грн. 80 коп. - 681 грн. 30 коп. = 1892 грн. 50 коп.).
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 червня 2025 року змінити в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», зменшивши розмір стягуваної заборгованості: за договором позики №4365497 від 15.11.2023 року - до 12352 гривень 60 копійок, за договором про надання фінансового кредиту №04351-12/2023 від 05.12.2023 року - до 36050 гривень; за договором про надання споживчого кредиту №1155552 від 03.12.2023 року - до 25734 гривень 50 копійок, та зменшивши загальний розмір стягуваної заборгованості до 154137 гривень 10 копійок.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 червня 2025 року змінити в частині визначення розміру судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», зменшивши його до 1892 гривень 50 копійок.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 21 листопада 2025 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич